’оча реформи √абсбург≥в к≥нц¤ XVIII ст. проводилис¤ в ус≥й ≥мпер≥њ, особливо великий вплив вони справили в √аличин≥, котра найгостр≥ше потребувала зм≥н. …о- сиф II був особливо за≥нтересований у ц≥й пров≥нц≥њ, вбачаючи в н≥й щось на зразок лаборатор≥њ, де можна було б експериментувати з р≥зними засобами перебудови сусп≥льства, зокрема ≥з засобами розширенн¤ його виробничих можливостей. —початку ¬≥день ставив щодо √аличини подв≥йну мету: по-перше, демонтувати ста- ру систему управл≥нн¤, в ¤к≥й панувала шл¤хта, й зам≥нити њњ дисципл≥нованим ≥ п≥дпор¤дкованим центру чиновництвом, а по-друге Ч покращити соц≥ально-еконо- м≥чне становище посполитого люду.

јдм≥н≥стративна реорган≥зац≥¤ в √аличин≥ була проведена швидко та ефективно. ƒо 1786 р. польськ≥ закони було зам≥нено австр≥йськими, а шл¤хетськ≥ асамблењ розпущено. ўоб пом'¤кшити цей удар дл¤ староњ знат≥ й дати њй голос у справах управл≥нн¤, ¬≥день упроваджуЇ јсамблею стан≥в, що складалас¤ ≥з шл¤хти та ду- ховенства. јле асамбле¤ ц¤ не мала права приймати власн≥ ухвали, а лише могла звертатис¤ з петиц≥¤ми до ≥мператора. –еальна влада зосереджувалас¤ в руках ≥мперських чиновник≥в. ”с¤ пров≥нц≥¤ под≥л¤лас¤ на 18 рег≥он≥в (≥з приЇднанн¤м Ѕуковини њхн¤ к≥льк≥сть зросла до 19), очолюваних призначеними ¬≥днем ур¤дни- ками з≥ своЇю н≥мецькомовною канцел¤р≥Їю. Ќа верх≥вц≥ ц≥Їњ бюрократичноњ драбини сто¤в губернатор, ¤кого призначав сам ≥мператор. ”весь цей чиновницький апарат перебував у Ћьвов≥, або Ћемберз≥, ¤к його називали австр≥йц≥, що став центром адм≥н≥страц≥њ та судочинства пров≥нц≥њ.

÷≥сар-реформатор. Ќайважлив≥ш≥ з численних реформ …осифа II стосувалис¤ сел¤н. ” 1781 р., розум≥ючи, що без полегшенн¤ њхньоњ дол≥ неможливо пол≥п- шити соц≥ально-економ≥чне становище √аличини, ≥мператор наважуЇтьс¤ провес- ти см≥лив≥ пол≥тичн≥ заходи, спр¤мован≥ на скасуванн¤ кр≥пацтва. ¬ межах цих заход≥в землевласников≥ заборон¤лос¤ вимагати в≥д сел¤нина б≥льше трьох дн≥в панщини на тиждень, або 156 дн≥в на р≥к (дл¤ найб≥дн≥ших сел¤н встанов- лювалас¤ ще менша панщина); суворо обмежувалис¤ додатков≥ повинност≥ на користь землевласника; закон надавав сел¤нинов≥ право обробл¤ти св≥й над≥л, а також так≥ особист≥ свободи, ¤к право одружуватис¤ без дозволу пана, переходити на ≥нш≥ над≥ли, звертатис¤ з≥ скаргами на свого пана до суду.

÷е були зм≥ни величезноњ ваги. √алицький сел¤нин б≥льше не був ¤коюсь зне- важеною, не захищеною законом ≥стотою. “епер в≥н став особою з певними законни- ми правами. ¬т≥м це не значить, що реформи зр≥вн¤ли сел¤н з ≥ншими класами. ” багатьох в≥дношенн¤х сел¤нин лишавс¤ п≥двладним панов≥ й залежним в≥д нього. ќднак його становище пол≥пшилос¤: з≥ звичайного предмета особистоњ класност≥ в≥н стаЇ чимось на зразок орендар¤, котрий передаЇ св≥й над≥л у спадщину й стосунки ¤кого ≥з землевласником регулюютьс¤ законом. —м≥ливий ≥ р≥шучий ха- рактер цих реформ стаЇ ще очевидн≥шим, ¤кщо згадати, що саме в час њх проведенн¤ ≥нша ≥мператриц¤ Ч  атерина II Ч заган¤ла у кр≥пацтво сел¤н Ћ≥вобережноњ ”к- рањни.

¬елик≥ переваги принесла нова пол≥тика й греко-католицьк≥й церкв≥. « самого по- чатку ћар≥¤ “ерез≥¤ та …осиф II у стосунках з греко- та римо-католицькою церква- ми спиралис¤ на принцип паритету. ƒл¤ греко-католицького духовенства, ¤ке про- т¤гом тривалого часу зазнавало польських утиск≥в, цей принцип спричинивс¤ до значного пол≥пшенн¤ його становища. ѕольськ≥ феодали б≥льше не могли втручатис¤ у призначенн¤ параф≥¤льних св¤щеник≥в, ¤к≥ зг≥дно ≥з законом тепер отримали р≥в- н≥ з римо-католицькими ксьондзами права. ƒо того ж економ≥чний статус греко- католицького духовенства п≥дн¤вс¤ завд¤ки скромн≥й ур¤дов≥й платн≥. ¬с≥ ц≥ заходи в≥нчало в≥дновленн¤ у 1808 р. п≥сл¤ 400-л≥тньоњ перерви чину митрополита галиць- кого. “ак греко-католицька церква Ч ц¤ Їдина установа, з ¤кою могло ототож- нюватис¤ украњнське сел¤нство,Ч вв≥йшла у XIX стол≥тт¤ оновленою.

ќсновною причиною зростаючоњ впевненост≥ в соб≥ греко-католицького ду- ховенства стали реформи в галуз≥ осв≥ти, що њх розпочала ћар≥¤ “ерез≥¤. ” 1774 р. ≥мператриц¤ заснувала у ¬≥дн≥ греко-католицьку сем≥нар≥ю Ч Ѕарбареум, що давала студентам ≥з «ах≥дноњ ”крањни не лише систематичну богословську осв≥ту, а й мож- лив≥сть животворних контакт≥в ≥з зах≥дною культурою. ¬ 1783 р. у Ћьвов≥ була засно- вана ще б≥льша сем≥нар≥¤. як завжди, йосиф II п≥шов на крок дал≥ своЇњ матер≥: у 1784 р., прагнучи мати б≥льше осв≥чених чиновник≥в ≥ св¤щеник≥в, в≥н засновуЇ у Ћьвов≥ ун≥верситет, ¤кий став першим вищим учбовим закладом такого типу на украњнськ≥й земл≥. Ќа його чотири факультети вступило близько 250 студент≥в, переважно пол¤к≥в, а вт≥м були й украњнц≥. ќск≥льки викладач≥, здеб≥льшого н≥мц≥, читали лекц≥њ незрозум≥лими украњнц¤м н≥мецькою або латинською мовами, то дл¤ останн≥х було орган≥зовано окремий факультет, що називавс¤ Ђ—туд≥ум рутенумї. ¬икладанн¤ тут велос¤ штучним ¤зич≥Їм, що поЇднувало церковнослов'¤нську мову з м≥сцевою украњнською гов≥ркою.

ѕочатковоњ осв≥ти у —х≥дн≥й √аличин≥ практично не ≥снувало. ” л≥чених одноклас- них школах, на ¤к≥ можна було натрапити по селах, навчанн¤ вели нап≥вписьменн≥ д¤ки, ¤к≥ ледве могли дати своњм учн¤м щось б≥льше, н≥ж початки абетки й —в¤того письма. ўоб покращити становище, у 1774 р. австр≥йц≥ впровадили систему трьох тип≥в шк≥л: однокласн≥ параф≥¤льн≥, в ¤ких користувалис¤ м≥сцевою гов≥ркою; трикласн≥ з н≥мецькою та польською мовами навчанн¤ й чотирикласн≥, що готували учн≥в дл¤ продовженн¤ осв≥ти у середн≥х школах (г≥мназ≥¤х) та ун≥верситетах. —тар≥ середн≥ школи, що њх дл¤ син≥в шл¤хти утримували де¤к≥ католицьк≥ чернецьк≥ ордени, л≥кв≥довувалис¤.

«а вс≥х своњх вражаючих масштаб≥в реформи …осифа II в д≥йсност≥ б≥льше св≥дчили про те, чого в≥н прагнув, н≥ж про те, чого в≥н фактично дос¤гнув. ” √али- чин≥, ¤к ≥ в ≥нших частинах ≥мпер≥њ, багато реформ наштовхнулис¤ на нездоланн≥ перешкоди. ≤мператор, зокрема, вважав, що, полегшивши долю сел¤н, в≥н зб≥льшить продуктивн≥сть њхньоњ прац≥. јле незабаром стало очевидним, що економ≥чн≥ проблеми √аличини крилис¤ не лише в сел¤нств≥. Ќа в≥дм≥ну в≥д –ос≥йськоњ ”крањ- ни —х≥дна √аличина не мала великих земель, в≥дкритих дл¤ колон≥зац≥њ, та виходу до мор¤, що п≥дштовхнув би розвиток торг≥вл≥. Ќа в≥дм≥ну ж в≥д «ах≥дноњ ™вропи, де сел¤ни починали пересел¤тис¤ до м≥ст ≥ працювати на фабриках, що виникали тут ≥ там, близько 60 найб≥льших м≥ст —х≥дноњ √аличини пересували у стан≥ економ≥ч- ного застою. —ловом, можливост≥ економ≥чного розвитку цього рег≥ону були над- звичайно обмеженими. ƒо того ж економ≥чна пол≥тика ¬≥дн¤ т≥льки поглиблювала це становище. ¬она ставила соб≥ метою зберегти с≥льськогосподарський характер сх≥дноњ частини ≥мпер≥њ й стимулювати розвиток промисловост≥ в таких зах≥дних пров≥нц≥¤х, ¤к јвстр≥¤ та Ѕогем≥¤. ѕризначена служити джерелом продукт≥в харчу- ванн¤ та сировини, а також ринком дл¤ готових товар≥в, √аличина фактично була внутр≥шньою колон≥Їю краще розвинених зах≥дних пров≥нц≥й ≥мпер≥њ.

–еформи наштовхувалис¤ й на перешкоди з боку шл¤хти, ¤ка не пропускала можливост≥ п≥д≥рвати њх. –озлючена конф≥скац≥¤ми своњх земель та зменшенн¤м рол≥ в осв≥тн≥й справ≥, не посп≥шала йти назустр≥ч реформам ≥ римо-католицька церква. ¬решт≥-решт оп≥р нововведенн¤м с¤гнув критичноњ точки. ћад¤ри, обурен≥ пол≥тикою централ≥зац≥њ та он≥меченн¤, що њњ проводив ¬≥день, почали погрожувати повстанн¤м. –озчарований …осиф II був змушений в≥дм≥нити багато своњх заход≥в. ѕ≥сл¤ смерт≥ ≥мператора в 1790 р. по ньому лишилас¤ г≥рка еп≥таф≥¤: Ђ“ут спочиваЇ …осиф II, ус≥ зусилл¤ ¤кого зазнали невдач≥ї.

Ќа початку XIX ст. габсбурзьк≥ правител≥, особливо ‘ранц 1, продовжували в≥д- ступати в≥д позиц≥й ц≥сар¤-реформатора. ’арактерно, що багато покращень у стано- вищ≥ сел¤нства було в≥дм≥нено й фактично в≥дновлено кр≥пацтво. ѕроте де¤к≥ рефор- ми у галуз≥ церкви, осв≥ти й права лишилис¤ в сил≥. Ѕез них та без ≥нших прецедент≥в осв≥ченого правл≥нн¤ …осифа II важко було б зд≥йснити майбутню л≥берал≥за- ц≥ю ≥мпер≥њ наприк≥нц≥ XIX ст.

–утенство. «а вс≥Їњ своЇњ обмеженост≥ й неповноти реформи …осифа II й ћар≥њ “ерез≥њ все ж пол≥пшили умови житт¤ зах≥дних украњнц≥в Ч одного з найб≥льш пригноблених народ≥в ≥мпер≥њ, вплинувши не лише на њхнЇ матер≥альне бутт¤, а й на погл¤ди та настроњ. як ≥ належало спод≥ватис¤, реформи збудили серед украњнц≥в почутт¤ глибокоњ вд¤чност≥ до √абсбург≥в у ц≥лому ≥ до …осифа II зокрема. ¬≥ддан≥сть династ≥њ так глибоко вкор≥нилас¤, що украњнц≥в називали Ђтирольц¤ми —ходуї.

÷¤ велика залежн≥сть ≥ нав≥ть плазуванн¤ перед √абсбургами мали своњ негативн≥ насл≥дки. ¬они живили так зване рутенство Ч сукупн≥сть настроњв, що панували в се- редовищ≥ зах≥дноукрањнськоњ ел≥ти 'аж до 1830-х рок≥в. …ого приб≥чникам Ч го- ловним чином св¤щеникам Ч був властивий граничний пров≥нц≥ал≥зм, що ототож- нював украњнц≥в виключно з √аличиною, греко-католицькою церквою й кастою св¤щеник≥в.

Ќовий консерватизм, що запанував у ¬≥дн≥, посилив притаманну зах≥дноукра- њнськ≥й церковн≥й верх≥вц≥ п≥дозр≥лив≥сть до нововведень. Ќасл≥дуючи польську шл¤хту аж до переходу на польську мову, рутенц≥ культивували псевдоаристокра- тизм, що ви¤вл¤вс¤ у зневаз≥ до сел¤нства та Ђмови свинопас≥вї. ѕ≥днесенн¤ √абс- бургами статусу духовенства послабило його зв'¤зки з сел¤нами, серед ¤ких воно жило. ƒуховенство стало дивитис¤ т≥льки в напр¤мку ¬≥дн¤, рабськи приймало все, що вельможно дарувала йому столиц¤, й не висувало н≥¤ких власних вимог. ѕсихолог≥¤ рутенства допомагала гнобити й тримати у в≥дсталост≥ ц≥л≥ покол≥нн¤ за- х≥дних украњнц≥в, перешкоджаючи њм боротис¤ за кращу долю. “аким чином, на ”крањн≥, що була п≥д јвстр≥Їю, ¤к ≥ на ”крањн≥ п≥д владою –ос≥њ, багато представник≥в м≥сцевоњ ел≥ти допомагали м≥цно тримати в ≥мперських шорах власних сп≥вв≥тчиз- ник≥в.

≤мперське пануванн¤ принесло украњнц¤м набагато жорсток≥ш≥ тотальн≥ види пол≥тичноњ, сусп≥льноњ та економ≥чноњ орган≥зац≥њ, н≥ж т≥, що були њм ран≥ше в≥дом≥. „иновництво зробило присутн≥сть ≥мперськоњ держави в украњнськ≥й громад≥ до- сить виразною. « ц≥Їю присутн≥стю з'¤вилос¤ в≥дчутт¤ того, що десь у розк≥шн≥й, хоч ≥ далек≥й столиц≥ всемогутн≥й ≥ всезнаючий ≥мператор творить житт¤ украњнц≥в. ” м≥ру того ¤к образ божественно величноњ ≥мпер≥њ Ч чи –ос≥йськоњ, чи то јвстр≥й- ськоњ Ч заволод≥вав у¤вою украњнськоњ ел≥ти, згасала њњ в≥ддан≥сть р≥дному краю. ¬решт≥-решт дл¤ нењ украњнськ≥ земл≥ з ус≥Їю очевидн≥стю були лише частиною ¤когось б≥льшого ц≥лого. јналог≥чним чином слабло усв≥домленн¤ украњнськоњ самобутност≥, таке сильне в  озацьк≥й ”крањн≥ XVIIЧXVIII ст.

≤мперська доба спричинилас¤ до роздвоЇнн¤ украњнського сусп≥льства Ч одне було частиною –ос≥йськоњ ≥мпер≥њ, друге Ч јвстр≥йськоњ. ≤ справд≥, починаючи з 1654 р. украњнц≥ жили у двох р≥зних пол≥тичних системах Ч ћосква поши- рила свою владу до Ћ≥вобережж¤, в той час ¤к б≥льш≥сть украњнських земель ли- шалас¤ у склад≥ польсько-литовськоњ –еч≥ ѕосполитоњ. јле на п≥зн≥ших ста- д≥¤х ≥снуванн¤ останньоњ пол≥тичне, культурне й соц≥ально-економ≥чне зна- ченн¤ зах≥дних украњнц≥в наст≥льки п≥дупало, що стало ледве в≥дчутним. як ми дов≥даЇмось, у XIX ст. п≥д владою јвстр≥њ це становище докор≥нно зм≥нитьс¤, й зах≥дн≥ украњнц≥ знову почнуть грати першор¤дну роль в ≥стор≥њ свого народу. ¬≥дтак, тогочасна ≥стор≥¤ ”крањни йшла двома паралельними шл¤хами: один торували зах≥дн≥ украњнц≥ в јвстр≥йськ≥й ≥мпер≥њ, а другий Ч сх≥дн≥ украњнц≥ в –ос≥йськ≥й.