¬ажко всеб≥чно осмислити виникненн¤ й поширенн¤ на ”крањн≥, ¤к ≥ в ус≥й ™вроп≥ XIX ст., нових ≥дей, не зупинившись на по¤в≥ новоњ категор≥њ людей, ¤к≥ ц≥ ≥дењ народжували. ” —х≥дн≥й ™вроп≥ цих Ђнових людейї називали ≥нтел≥ген- ц≥Їю Ч слово, що за своњм значенн¤м лише приблизно в≥дпов≥даЇ зах≥дно- Ївропейському Ђ≥п≥е≥≥ес≥иа≥ї. «'¤вившис¤ спочатку в –ос≥њ, а згодом ≥ в ус≥й —х≥дн≥й ™вроп≥, слово Ђ≥нтел≥генц≥¤ї у широкому розум≥нн≥ означало тих по- р≥вн¤но небагатьох, що мали вищу осв≥ту. јле у вужчому й ≥сторично вагом≥- шому значенн≥ п≥д ≥нтел≥генц≥Їю малис¤ на уваз≥ люди, ¤к≥ з ≥деолог≥чних переконань присв¤тили себе покращенню культурного, соц≥ального ≥ пол≥тичного становища мас, тобто сел¤нства.

ЂЌовизнаї ≥нтел≥генц≥њ ви¤вл¤лас¤ у к≥лькох аспектах. ¬она сприймала житт¤ з точки зору певних ≥дей та ≥деолог≥й, а не конкретних сусп≥льних прав, прив≥лењв ≥ повинностей, ¤к це спостер≥галос¤ до њњ по¤ви в ≥нших сусп≥ль- них груп. «ам≥сть того щоб розгл¤дати сусп≥льство у вузьк≥й перспектив≥ шл¤х- тича, м≥щанина чи сел¤нина, представники ≥нтел≥генц≥њ вважали, що вони див- л¤тьс¤ на сусп≥льство в ц≥лому, враховуючи ≥нтереси вс≥х. ≤з часом критика ≥с- нуючого стану речей стала звичайною темою у виступах ≥нтел≥генц≥њ Ч й до та- коњ м≥ри, що наприк≥нц≥ XIX ст. частина ≥нтел≥генц≥њ нав≥ть присв¤тила себе боротьб≥ за зм≥ну статус-кво за вс¤ку ц≥ну й будь-¤кими методами.

” –ос≥йськ≥й ≥мпер≥њ, ¤к у вс≥й —х≥дн≥й ™вроп≥, по¤ва ≥нтел≥генц≥њ була по- д≥Їю великого значенн¤. ќсобливо вагомою вона стала дл¤ сусп≥льств типу ук- рањнського, що Ђвтратилиї свою двор¤нську ел≥ту в результат≥ асим≥л¤ц≥њ ≥м- перською культурою та службою. Ѕо саме ≥нтел≥генц≥¤ мала забезпечувати украњнц≥в культурним, а згодом ≥ пол≥тичним проводом прот¤гом ус≥Їњ нов≥т- ньоњ доби.

як ≥ належало спод≥ватис¤, ≥нтел≥генц≥¤ звичайно з'¤вл¤лас¤ в м≥стах Ч насамперед у тих, де були вищ≥ учбов≥ заклади. ¬≥дтак ’арк≥в (де 1805 р. за- сновано перший у рос≥йськ≥й частин≥ ”крањни ун≥верситет) став одним ≥з пер- ших осередк≥в ≥нтел≥генц≥њ, що народжувалас¤ в крањн≥. ÷ей ун≥верситет виник за ц≥кавих обставин: на в≥дм≥ну в≥д ≥нших ун≥верситет≥в ≥мпер≥њ його в≥дкрили не з ≥н≥ц≥ативи ур¤ду з метою п≥дготовки державних службовц≥в. —повнен≥й по- чутт¤ м≥сцевого патр≥отизму й прагненн¤ п≥днести культурний р≥вень ”крањни груп≥ м≥сцевого двор¤нства на чол≥ з невтомним ¬асилем  араз≥ним удалос¤ пере- конати ≥мператора ќлександра 1 дати дозв≥л на заснуванн¤ ун≥верситету, а також з≥брати дл¤ цього необх≥дн≥ фонди. Ћише в 1834 р., коли було засновано ун≥верси- тет —в. ¬олодимира, ≥нтелектуальний центр ”крањни перем≥стивс¤ ≥з ’аркова до  иЇва.

—оц≥альне середовище, з ¤кого постало перше покол≥нн¤ украњнськоњ ≥нтел≥- генц≥њ, складалос¤ насамперед ≥з двор¤н, що походили з≥ староњ козацькоњ старшини. —еред них не було багатих впливових вельмож, здатних завд¤ки своњм контактам легко д≥ставати висок≥ посади в ≥мперськ≥й бюрократ≥њ. Ќавпаки, вища осв≥та най- б≥льшою м≥рою приваблювала зб≥дн≥лих двор¤н, занепадаюч≥ маЇтки ¤ких штов- хали њх на пошуки ≥нших засоб≥в до ≥снуванн¤. Ќевеличка група таких перших ≥нтел≥гент≥в складалас¤ з син≥в св¤щеник≥в, м≥щан ≥ козак≥в. ƒо 1861 р. серед ≥нтел≥генц≥њ надзвичайно р≥дко трапл¤лис¤ вих≥дц≥ з сел¤нства.

«а своЇю чисельн≥стю ≥нтел≥генц≥¤ на ”крањн≥, ¤к ≥ в ≥нших крањнах —х≥дноњ ™вро- пи, була дуже невеликою. ƒо 1861 р. ’арк≥вський ун≥верситет зак≥нчили всього 2800 випускник≥в, тод≥ ¤к нов≥ший ≥ б≥льший ун≥верситет у  иЇв≥ випустив близько 1500 вихованц≥в. ≤з цього маленького середовища добре осв≥чених людей лише невелика частина ви¤вл¤ла за≥нтересован≥сть в украњнських справах. ¬≥дтак т≥, що стали причетними до вихованн¤ в украњнц≥в почутт¤ нац≥ональноњ самобутно- ст≥, складали крих≥тний в≥дсоток населенн¤ ”крањни.

ѕредставники ≥нтел≥генц≥њ головним чином об'Їднувалис¤ в гуртки, на зас≥данн¤х ¤ких обговорювали питанн¤ ф≥лософ≥њ, ≥деолог≥њ тощо. ≤ншим об'Їднуючим чинни- ком стали журнали, що слугували своЇр≥дним форумом дл¤ ≥нтел≥гент≥в-однодумц≥в.  онтакти ≥нтел≥генц≥њ з ≥ншими верствами сусп≥льства й особливо з сел¤нами, котр≥ теоретично мали найб≥льше њх ц≥кавити, були м≥н≥мальними. Ѕ≥льшу частину XIX ст. украњнська ≥нтел≥генц≥¤, ¤к ≥ рос≥йська, лишалас¤ незначною групою сусп≥льства, часто роз≥рваною ≥нтелектуальними суперечками, настроЇною проти ур¤ду, ≥зольова- ною в≥д мас ≥ зануреною у власн≥ справи. ≤ все ж вплив њњ, на перший погл¤д, непотр≥б- ноњ та малозрозум≥лоњ д≥¤льност≥ ви¤вивс¤ набагато сильн≥шим, н≥ж це могла у¤вити сама ≥нтел≥генц≥¤.