¬≥дступ галичан у —х≥дну ”крањну та њхнЇ з'Їднанн¤ з силами ƒиректор≥њ було важливою под≥Їю в ≥стор≥њ украњнського нац≥онального руху. ¬перше зах≥дне- та сх≥дноукрањнськ≥ нац≥онал≥сти, що прот¤гом покол≥нь наголошували на ≥снуванн≥ м≥ж ними братн≥х зв'¤зк≥в, ув≥йшли в  онтакт м≥ж собою у масових мас≥≥≥табйх. “е- пер, коли украњнська революц≥¤ вступала в свою завершальну стад≥ю, виникла нагода пересв≥дчитис¤, чи здатн≥ вони до сп≥впрац≥.

ѕопри хистке становище на маленькому клаптику под≥льськоњ земл≥, лишалас¤ над≥¤, що ц≥ два ур¤ди й арм≥њ, з ус≥х бок≥в оточен≥ ворогами, з≥ллютьс¤ в одне ц≥ле. ” в≥йськовому в≥дношенн≥ украњнц≥ ще н≥коли не були такими м≥цними. √алицька ар- м≥¤ нал≥чувала близько 50 тис. б≥йц≥в. —еред ус≥х арм≥й, що воювали на ”крањн≥,Ч украњнськоњ, б≥льшовицькоњ, б≥лоњ, вона була чи не найб≥льш дисципл≥нованою й д≥- йовою. ¬насл≥док щойно проведеноњ реорган≥зац≥њ та по¤ви к≥лькох надзвичайно та- лановитих командувач≥в сильн≥шою стала й 35-тис¤чна арм≥¤ ƒиректор≥њ.  р≥м того, з нею узгоджували своњ операц≥њ 15-тис¤чн≥ партизанськ≥ загони п≥д проводом отама- н≥в «еленого та јнгела. “аким чином, украњнц≥ мали 100 тис. загартованого в бо¤х в≥йська, що змушувало рахуватис¤ з таким суперником.

Ќа адм≥н≥стративний апарат ƒиректор≥њ позитивний вплив справили також —ум- л≥нн≥ галицьк≥ службовц≥, ¤к≥ почали працювати в ньому. ¬перше на територ≥њ ƒирек- ' тор≥њ з'¤вл¤лас¤ подоба права, пор¤дку й стаб≥льност≥. ѕ≥днесенн¤ ефективност≥ в управл≥нн≥ та дедал≥ глибше розчаруванн¤ сел¤н у б≥льшовиках спри¤ли тому, що населенн¤ з дедал≥ б≥льшою готовн≥стю включалос¤ у моб≥л≥зац≥ю, ¤ку ƒиректор≥¤ проводила на ѕравобережж≥. ѕроте нестача зброњ та пров≥анту змушувала ѕетлюру в≥дсилати додому багатьох новобранц≥в. ” цей багатооб≥ц¤ючий момент, щоб ско- ристатис¤ можливост¤ми, ¤к≥ мерехт≥ли попереду, украњнц¤м належало виконати дв≥ умови. Ѕони повинн≥ були налагодити гармон≥йн≥ взаЇмини м≥ж двома ур¤дами, а та- кож переконати јнтанту в необх≥дност≥" постачанн¤ њм зброњ.

Ќезабаром стало ¤сно, що розб≥жност≥ м≥ж двома украњнськими ур¤дами б≥льш≥, н≥ж њхн¤ здатн≥сть розв'¤зати њх. ѕо-перше, м≥ж ƒиректор≥Їю ѕетлюри й диктатор- ством ѕетрушевича ≥снували досить непевн≥ стосунки. “еоретично ƒиректор≥¤ була всеукрањнським ур¤дом ≥ тому претендувала на верховенство; проте на практиц≥ са- ме зах≥дноукрањнський ур¤д мав сильн≥шу арм≥њ?, ефективн≥ший апарат управл≥нн¤ й тому не бажав дотримуватис¤ пол≥тики, з ¤кою не погоджувавс¤. ѕо-друге, обидва ур¤ди розходилис¤ в ≥дейних переконанн¤х. ƒиректор≥¤ складалас¤ майже виключ- но ≥з представник≥в л≥вих парт≥й, тим часом ¤к зах≥дноукрањнський ур¤д спиравс¤ на л≥беральн≥ парт≥њ з виразними консервативними тенденц≥¤ми. ¬насл≥док цього сх≥д- н¤ки звинувачували галичан у Ђреакц≥йност≥ї, а останн≥, в≥дпов≥даючи компл≥ментом на компл≥мент,' називали перших Ђнап≥вб≥льшовикамиї. √аличани, що вир≥зн¤лис¤ високою орган≥зован≥стю й нац≥ональною св≥дом≥стю, ≥з зневагою дивилис¤ на орга- н≥зац≥йну розхл¤бан≥сть сх≥дних украњнц≥в, њхн≥й соц≥альний радикал≥зм ≥ схиль- н≥сть. до ≥мпров≥заторства. «≥ свого боку сх≥дн≥ украњнц≥ вважали галичан пров≥н- ц≥йними, збюрократизованими й нездатними зрозум≥ти конфл≥кт на ”крањн≥ у шир- шому контекст≥. ќ^же, на передн≥й план з ус≥Їю очевидн≥стю виступили глибок≥ куль- турн≥, психолог≥чн≥ й пол≥тичн≥ розб≥жност≥, ¤к≥ накопичувалис¤ м≥ж сх≥дними й за- х≥дними украњнц¤ми прот¤гом стол≥ть.

÷≥ розб≥жност≥ ви¤вилис¤ п≥д час об'Їднаного наступу украњнц≥в проти б≥льшо- вик≥в на початку серпн¤ 1919 р. ¬≥н почавс¤ вдало, й до к≥нц¤ м≥с¤ц¤ попри впертий оп≥р украњнц≥ захопили велику частину ѕравобережж¤. ѕроте головною причиною в≥дходу б≥льшовик≥в був не украњнський наступ, а пох≥д Ѕ≥лоњ арм≥њ. « —иб≥ру ћоскв≥ загрожували сили адм≥рала ќлександра  олчака, у ѕрибалтиц≥ до наступу на ѕет- роград готувавс¤ генерал ћикола ёденич, але найб≥льшу загрозу ¤вл¤ли арм≥њ генерала ƒен≥к≥на, що насувалис¤ з ƒону. ¬' к≥нц≥ л≥та 1919 р. б≥льшовицький ре- жим, здавалос¤, от-от мав упасти. '

«ќ серпн¤ у щойно покинутий б≥льшовиками  ињв ув≥йшли галицьк≥ частини, а ƒиректор≥¤ готувалас¤ з тр≥умфом ув≥йти до м≥ста наступного дн¤. ѕроте того ж «ќ серпн¤ до м≥ста вступили передов≥ частини арм≥њ ƒен≥к≥на й з≥ткнулис¤ там ≥з гали- чанами. Ќе знаючи, ¤к реагувати на б≥лих (зах≥дноукрањнський ур¤д часто за¤вл¤в про в≥дсутн≥сть будь-¤кого конфл≥кту м≥ж ним. ≥ ƒен≥к≥ним), галичани в≥дступили Ч на превелике розчаруванн¤ ѕетлюри та сх≥дних украњнц≥в, ¤к≥ з пол≥тичних ≥ симво- л≥чних м≥ркувань в≥дчайдушне прагнули захопити  ињв. „ерез' к≥лька дн≥в, коли ѕет- люра нарешт≥ переконав галичан вступити з б≥лими в б≥й, в≥двойовувати м≥сто було вже надто п≥зно. ”крањнськ≥ арм≥њ, об≥злен≥ одна на одну й ут¤гнут≥ в небажаний конфл≥кт з б≥лими, в≥д≥йшли на зах≥д. Ќа цьому по сут≥ зак≥нчилис¤ змаганн¤ за ук- рањнську державн≥сть. ƒал≥ йшов уже заплутаний ≥ траг≥чний еп≥лог.

Ѕ≥л≥. —повнен≥ р≥шучост≥ в≥дновити старий сусп≥льний лад та ЂЇдину та непод≥ль- ну –ос≥юї, б≥л≥, силами яких .командували реакц≥онери-генерали, ненавид≥ли Ђсоц≥а- л≥стичного авантюристаї ѕетлюру ≥ сх≥дноукрањнських Ђзрадник≥в-сепаратист≥вї майже так само, ¤к ≥ б≥льшовик≥в (однак вони не мали н≥чого проти галичан, вва- жаючи њх чужоземц¤ми). ѕозиц≥ю б≥лих в украњнському питанн≥ пр¤мо висловив њхн≥й пров≥дний ≥деолог ¬асиль Ўульг≥н, коли в≥йська ƒен≥к≥на захопили '  ињв: Ђѕ≥вденно-«ах≥дний край (Ўульг≥н в≥дмовл¤вс¤ користуватис¤ словом Ђ”кра- њнаї.Ч јвт.) Ї рос≥йським, рос≥йським, рос≥йським... ми не поступимос¤ ним н≥ перед зрадниками-украњнц¤ми, н≥ перед катами-Ївре¤миї (нат¤к на численних Їврењв у склад≥ б≥льшовицького „ека).

¬раховуючи, що под≥бн≥ настроњ переважали серед б≥лих, не дцвно, що надм≥рно самовпевнений ƒен≥к≥н в≥дмовивез≥ нав≥ть розгл¤дати к≥лька висунутих ѕетлюрою пропозиц≥й про об'Їднанн¤ зусиль у боротьб≥ з б≥льшовиками. “ака реакц≥¤ була одною з найгруб≥ших помилок ƒен≥к≥на, поза¤к в≥н не лише втратив п≥дтримку ве- ликоњ украњнськоњ арм≥њ, а й, в≥ддавши своњм в≥йськам наказ напасти на украњнц≥в, створив ситуац≥ю, що була на руку саме б≥льшовикам. ÷¤ самогубна негнучк≥сть, ¤ка з очевидн≥стю проступала в реакц≥йн≥й соц≥альн≥й пол≥тиц≥ б≥лих, великою м≥рою спричинила поразку ƒен≥к≥на восени 1919 р. Ѕ≥л≥ вдавалис¤ також до ≥нших способ≥в п≥д≥рвати ƒиректор≥ю,Ч ѕереконуючи, наприклад, покровител≥в з јнтанти не визна- вати украњнськоњ держави на ѕаризьк≥й мирн≥й конференц≥њ й, що особливо важливо, в≥дмовити украњнц¤м в ус¤к≥й матер≥альн≥й допомоз≥.

ƒо осен≥ 1919 р. становище украњнц≥в стало справд≥ траг≥чним. « одного боку њх атакували б≥л≥, з ≥ншого от-от мали вдарити б≥льшовики, в тилу чатували агресивн≥ пол¤ки й вороже настроЇн≥ румуни. ÷ей Ђчотирикутник смерт≥ї, що невпинно зву- жувавс¤, став нестерпним, коли в жовтн≥ виснажен≥, голодн≥, позбавлен≥ постачан- н¤ й притулку украњнськ≥ арм≥њ вразила еп≥дем≥¤ тифу. «а ¤кихось к≥лька тижн≥в ве- лика к≥льк≥сть- солдат≥в або померли, або вмирали, або ж були уражен≥ хворобою. ¬ласне, тод≥ розвалилас¤ горда колись √алицька арм≥¤. ƒо к≥нц¤ жовтн¤ в њњ склад≥ нал≥чувалос¤ лише 4 тис. боЇздатних солдат≥в. ” ѕетлюри ж було всього 2 тис. б≥йц≥в. “≥, що лишилис¤ живими, р¤тувалис¤, ¤к могли.

6 листопада 1919 р. галицький генерал ћирон “арнавський перев≥в своњх б≥йц≥в п≥д командуванн¤ б≥лих за умови, що вони не будуть боротис¤ проти ≥нших украњнц≥в ≥ що њм дадуть можлив≥сть поновити сили. “им часом ѕетрушевич ≥з приб≥чниками д≥ставс¤ до ¬≥дн¤, сформувавши там ур¤д у вигнанн≥. «≥ свого боку ѕетлюра- з ƒи- ректор≥Їю знайшли со(у притулок у ѕольщ≥, а њхн≥ в≥йська перетворилис¤ на парти- занськ≥ загони, що д≥¤ли в б≥льшовицькому тилу. ” гн≥тючому ф≥нал≥ залишки двох украњнських ур¤д≥в ≥ арм≥й опинилис¤ в таборах своњх взаЇмних ворог≥в.

—оюз ѕетлюри з ѕольщею. ѕроте ≥стор≥¤ поразок украњнц≥в у боротьб≥ за неза- лежн≥сть цим не вичерпувалас¤. 21 кв≥тн¤ 1920 р., в≥дмовившись в≥д ус¤ких претен- з≥й на —х≥дну √аличину (що викликало обуренн¤ серед галицьких украњнц≥в), ѕет- люра укладаЇ з пол¤ками пакт про сп≥льний наступ на ”крањну проти б≥льшовик≥в. .'”часть пол¤к≥в у ц≥й неспод≥ван≥й угод≥ мотивувалас¤ прагненн¤м створити м≥ж со- бою та –ос≥Їю сх≥дноукрањнську буферну державу. ¬они спод≥валис¤, що з по¤вою на ”крањн≥ в≥дновленоњ арм≥њ ѕетлюри њхн≥й наступ д≥стане п≥дтримку настроЇного проти б≥льшовик≥в сел¤нства крањни. як завжди, спочатку все йшло добре, ≥ 6 травн¤ со- [юзницьк≥ сили, що нал≥чували близько 65 тис. пол¤к≥в ≥ 15 тис. украњнц≥в, оволод≥ли ^  иЇвом.

≤ ќднак оч≥кувана п≥дтримка не над≥йшла. ќчевидно, особистого авторитету ѕет- ≥ люри ви¤вилос¤ недостатньо дл¤ того, аби подолати се^ед багатьох сел¤н традиц≥йну ≤ непри¤знь до його союзник≥в Ч польських Ђпан≥вї. ” червн≥ б≥льшовики вдалис¤ до ≤ контрнаступу, ¤кий зрештою прив≥в до польсько-рад¤нських мирних переговор≥в ≥ ≤ розриву пол¤к≥в ≥з ѕетлюрою. —х≥дноукрањнська арм≥¤, що зросла до 35 тис., про- ≥ƒовжувала сама воювати з б≥льшовиками до 10 листопада 1920 р., доки њњ зму- сили лишити св≥й невеликий клапоть земл≥ на ¬олин≥ та ≥нтернуватис¤ на територ≥њ, зайн¤т≥, пол¤ками. «а вин¤тком к≥лькох невдалих партизанських операц≥й, прове- дених у –ад¤нськ≥й ”крањн≥ через р≥к, в≥йна за незалежн≥сть ”крањни нарешт≥ Хск≥нчилас¤.