претенз≥њ пол¤к≥в на земл≥, населен≥ зах≥дними украњнц¤ми, грунтувалис¤ на ≥с- торичних аргументах. Ќаприк≥нц≥ XVIII ст. ц≥ земл≥ входили до ѕольськоњ –еч≥ ѕосполитоњ, й пол¤ки вважали, що вони мають бути частиною польськоњ держави, котра виникла в 1919 р. Ќа¤вн≥сть на цих земл¤х значних пан≥вних польських мен- шостей п≥дсилювало цю думку. ўо ж до величезноњ б≥льшост≥ непольського насе- ленн¤ сх≥дних окрањн, то ур¤д мав нам≥р полон≥зувати його. ¬≥ра в д≥йов≥сть полон≥- зац≥њ спиралас¤ на два припущенн¤: приваблив≥сть польськоњ культури, мовл¤в, така -велика, що непол¤ки будуть з готовн≥стю переймати њњ, а нац≥ональний рух серед меншостей надто слабкий, аби протисто¤ти польському тисков≥. як ви¤вилос¤, пол¤- ки помилилис¤ в обох цих розрахунках.

–епресивна польська пол≥тика щодо украњнц≥в часом ставилас¤ п≥д знак запитан- н¤. якщо впливова ультранац≥онал≥стична парт≥¤ нац≥онал-демократ≥в на чол≥ з –ома- ном ƒмовським, ¤ку п≥дтримувала польська менш≥сть —х≥дноњ √аличини, посл≥довно обстоювала войовничо антиукрањнський курс, то де¤к≥ високоавторитетн≥ пол¤ки, ¤к, зокрема, Ћеон ¬асилевський ≥ “адеуш √олувко, закликали до пом≥рност≥ й гнучкост≥ у стосунках ≥з меншост¤ми. „ас в≥д часу центральна влада у ¬аршав≥ оголошувала про поступки дл¤ украњнц≥в, але приб≥чники твердоњ л≥н≥њ в середовищ≥ м≥сцевих ур¤- довц≥в, оф≥ц≥йних чиновник≥в та арм≥йських командир≥в в≥дмовл¤лис¤ вт≥лювати њх. ≤снували також ≥ рег≥ональн≥ в≥дм≥нност≥. ¬оЇвода ¬олин≥ √енрик …озевський нама- іавс¤ переманити украњнц≥в на б≥к держави, надаючи њм обмежен≥ поступки, в той час ¤к у сус≥дн≥й √аличин≥ репресивн≥ заходи ур¤ду с¤гнули вершини жорстокост≥. Ќарешт≥, ≥снувала разюча нев≥дпов≥дн≥сть м≥ж тим, що польський ур¤д п≥дтриму- вав сх≥дноукрањнський ур¤д на вигнанн≥ у ¬аршав≥ (¤кий м≥г знадобитис¤ в раз≥ в≥йни з —–—–), та його небажанн¤м визнавати пол≥тичн≥ домаганн¤ зах≥дних укра- њнц≥в.

¬ остаточному п≥дсумку польський ур¤д проводив щодо украњнськоњ меншост≥ по- л≥тику конфронтац≥њ. ” 1924 р. в≥н прийн¤в закон, що заборон¤в користуватис¤ ук- рањнською мовою в ур¤дових установах. “ого ж року —тан≥слав √рабський, м≥н≥стр осв≥ти й прихильник в≥дверто антиукрањнських погл¤д≥в, зд≥йснив реформу (сумно- зв≥сний ≤ех —га№в≤о), що перетворила б≥льш≥сть украњномовних шк≥л на двомовн≥ за- клади з переважанн¤м польськоњ мови. ”крањнц≥в не допускали до Ћьв≥вського ун≥- верситету, в ньому було скасовано украњнськ≥ кафедри, а об≥ц¤нка заснувати ур¤до- вим коштом украњнський ун≥верситет так ≥ залишилас¤ невиконаною.

—еред перших пол≥тичних заход≥в пол¤к≥в особливе невдоволенн¤ украњнського сел¤нства викликала програма колон≥зац≥њ. ” 1920 р. дл¤ зм≥цненн¤ польськоњ при- сутност≥ на сх≥дних кордонах ур¤д почав запрошувати до √аличини й ¬олин≥ переселенц≥в Ч так званих осадник≥в. —початку б≥льш≥сть осадник≥в, особливо на ¬олин≥, складали ветерани арм≥њ, п≥зн≥ше стали переважати цив≥льн≥. Ќезважаючи на те, що √аличина була одним ≥з найб≥льш перенаселених с≥льськогосподарських рег≥он≥в ™вропи, новоприбул≥ отримували велик≥ над≥ли найкращих земель ≥ щедр≥ ф≥нансов≥ субсид≥њ. “≥, що вир≥шували не обробл¤ти земл≥, займали прив≥лейован≥ по- сади с≥льських пол≥цањв, поштових, зал≥зничних прац≥вник≥в ≥ др≥бних чиновник≥в. ”крањнськ≥ джерела подають, що до 1938 р. у села —х≥дноњ √аличини ≥ ¬олин≥ при- було 200 тис. пол¤к≥в ≥ ще 100 тис.Ч у м≥ста. ¬ ус¤кому раз≥, хоч наплив польських переселенц≥в не м≥г р≥шуче зм≥нити етн≥чний склад населенн¤ сх≥дних земель, в≥н був досить значним, щоб викликати гостре невдоволенн¤ украњнц≥в.

≤з переворотом ѕ≥лсудського 1926 р. до влади прийшов б≥льш авторитетний поль- ський ур¤д, ≥ стали з'¤вл¤тис¤ перш≥ ознаки можливого пол≥пшенн¤ стосунк≥в з ук- рањнц¤ми. ”особленн¤м цього нового п≥дходу був √енрик …озевський, призначений у 1927 р. волинським воЇводою. …ому пощастило дещо привернути на св≥й б≥к ук- рањнських сел¤н завд¤ки розпод≥лу великоњ частини ур¤дових земель серед м≥сцево- го населенн¤. ¬≥н також п≥шов на обмежен≥ поступки пол≥тичним кер≥вникам волин- ських украњнц≥в, одночасно намагаючись ≥золювати в≥д њх Ђзгубного впливуї нац≥она- л≥стичне настроЇних галичан. јле врешт≥-решт зусилл¤ …озевського були п≥д≥рван≥ рел≥г≥йною дискрим≥нац≥Їю православних волин¤н та запеклим опором м≥сцевого чиновництва та польських нац≥онал≥ст≥в.

”крањнсько-польськ≥ стосунки значно пог≥ршилис¤ п≥д час ¬еликоњ депрес≥њ 1929Ч1933 рр., що особливо дошкульно вдарила по населених украњнц¤ми с≥ль- ськогосподарських районах. —ел¤ни терп≥ли не ст≥льки в≥д безроб≥тт¤, ск≥льки в≥д ка- тастроф≥чного пад≥нн¤ прибутк≥в, спричиненого зменшенн¤м попиту на њхню про- дукц≥ю. ¬ роки ц≥Їњ кризи чистий прибуток з одного акра невеликих сел¤нських землеволод≥нь упав на 70Ч80 %. «а цих обставин ненависть украњнських сел¤н до щедро субсидованих колон≥ст≥в та багатих польських землевласник≥в, ¤к н≥коли, загострилас¤. «ростало також невдоволенн¤ серед украњнськоњ ≥нтел≥генц≥њ, особливо серед њњ молодих (≥ безроб≥тних) представник≥в, через те, що вс≥ нечисленн≥ ур¤дов≥ ваканс≥њ незм≥нно в≥ддавалис¤ пол¤кам. “ому коли радикально настроЇн≥ украњн- ськ≥ нац≥онал≥сти закликали чинити активний оп≥р польському пануванню, вони зна- йшли негайний в≥дгук серед молодих украњнц≥в.

ѕациф≥кац≥¤. ¬л≥тку 1930 р. √аличиною прокотилас¤ хвил¤ напад≥в на польськ≥ маЇтки, що звичайно зводилис¤ до п≥дпал≥в. Ѕуло заф≥ксовано близько 2200 таких акт≥в. ” в≥дпов≥дь на це ур¤д удавс¤ до масових ≥ жорстоких д≥й. ” середин≥ вересн¤ на украњнськ≥ села налет≥ли велик≥ п≥дрозд≥ли пол≥ц≥њ та кавалер≥њ, розпочавши кам- пан≥ю пациф≥кац≥њ (Ђумиротворенн¤ї). «астосовуючи принцип колективноњ в≥дпов≥- дальност≥, озброЇн≥ загони позаймали близько 800 с≥л. ¬они руйнували осередки украњнських громад ≥ читальн≥, конф≥сковували майно та продукти, ф≥зично карали тих, хто протестував. Ѕуло заарештовано понад 2 тис. украњнц≥в, здеб≥льшого шко- л¤р≥в, студент≥в ≥ молодих сел¤н; майже кожний трет≥й отримав тривал≥ терм≥ни ув'¤зненн¤. ”крањнських депутат≥в сейму посадили п≥д домашн≥й арешт, аби не допустити њхньоњ участ≥ у виборах, що проходили в той час, а њхн≥х украњнських виборц≥в тероризували, змушуючи голосувати за польських кандидат≥в.

„ерез протести украњнц≥в до Ћ≥ги Ќац≥й дол¤ украњнськоњ меншост≥ в ѕольщ≥ взагал≥ та кампан≥¤ Ђумиротворенн¤ї зокрема набули характеру м≥жнародного скан- далу. ѕроте ¤кщо Ївропейськ≥ та особливо британськ≥ пол≥тики засудили повед≥н- ку пол¤к≥в, то  ом≥тет Ћ≥ги Ќац≥й звинуватив украњнських екстрем≥ст≥в у провокуван- н≥ репрес≥й. ’оча польський ур¤д швидко придушив заворушенн¤, але к≥нець к≥нцем його д≥њ ще б≥льше розлютили украњнц≥в, призвели до зростанн¤ екстрем≥зму з обох стор≥н ≥ ускладнили пошуки конструктивних р≥шень.

Ђ”миротворенн¤ї принесло в село поз≥рний пор¤док, але н≥¤к не послабило р≥- шучост≥ молодих радикально настроЇних нац≥онал≥ст≥в боротис¤ проти польського режиму. ќ”Ќ на початку 30-х рок≥в лише зм≥нила тактику, зосередивши зусилл¤ на орган≥зац≥њ пол≥тичних убивств пров≥дних польських державних д≥¤ч≥в та ур¤- дових чиновник≥в, а також на експропр≥ац≥њ кошт≥в, необх≥дних дл¤ њњ д≥¤льност≥. «≥ свого боку ур¤д займав щодо украњнц≥в безкомпром≥сну позиц≥ю. ¬≥н скасував само- вр¤дуванн¤ в селах, перев≥вши њх п≥д владу польських чиновник≥в. ” 1934 р. у Ѕере- з≥  артузьк≥й було влаштовано концтаб≥р, в ¤кому тримали близько 2 тис. пол≥тич- них в'¤зн≥в, переважно украњнц≥в. “ого ж року ѕольща в≥дмовилас¤ в≥д свого зобо- в'¤занн¤ перед Ћ≥гою Ќац≥й забезпечувати права нац≥ональних меншостей.

÷¤ пол≥тика ур¤ду св≥дчила про його перех≥д на вкрай прав≥ позиц≥њ. ѕочинаючи з 1935 р. за новою конституц≥Їю вс¤ влада зосереджувалас¤ в руках маршала ѕ≥л- судського, повноваженн¤ сейму обмежувалис¤, а ≥нтереси держави оголошувалис¤ справою першор¤дноњ ваги. ¬ибори реорган≥зовувалис¤ так, щоб надати ур¤дов≥ пре- рогативи схваленн¤ чи в≥дхиленн¤ кандидат≥в. ѕ≥сл¤ смерт≥ ѕ≥лсудського того ж ро- ку в управл≥нн≥ державою дедал≥ б≥льшу роль стали в≥д≥гравати воЇнн≥ кл≥ки.

—проби компром≥су. ≤ в польському, ≥ в украњнському табор≥ були пом≥ркован≥ д≥¤ч≥, ¤ким обридли безперервн≥ польсько-украњнськ≥ сутички. « украњнського боку за компром≥с стала виступати найб≥льша украњнська пол≥тична парт≥¤ Ч ”крањнське народно-демократичне об'Їднанн¤ (”Ќƒќ). њњ л≥дер≥в непокоњли насл≥дки насиль- ницьких акт≥в ќ”Ќ ≥ спровокован≥ ними репрес≥њ щодо украњнц≥в. Ќа них також тиснув украњнський кооперативний рух (¤кий дл¤ ефективноњ д≥¤льност≥ потребував пол≥тичноњ стаб≥льност≥), змушуючи шукати шл¤х≥в до зближенн¤. « польського боку теж з'¤вилис¤ ознаки готовност≥ до компром≥су. ¬ 1933 р. ур¤д заснував Ђѕольсько- украњнський бюлетеньї Ч часопис, ¤кий висв≥тлював позитивн≥ аспекти украњнсько- польських взаЇмин. Ќезабаром п≥сл¤ цього прем'Їр-м≥н≥стр ¬аидав ™нджеЇвич пуб- л≥чно визнав, що помилок припустилис¤ обидв≥ сторони. як не парадоксально, але вбивство оун≥вц¤ми м≥н≥стра внутр≥шн≥х справ Ѕрон≥слава ѕерацького у 1934 р. прискорило процес зближенн¤, поза¤к цей акт р≥шуче засудили ¤к ”Ќƒќ, так ≥ митрополит Ўептицький. “ак у 1935 р. було розчищено шл¤х дл¤ укладенн¤ об- меженоњ угоди м≥ж ур¤дом та ”Ќƒќ. згодом в≥домоњ ¤к Ђнормал≥зац≥¤ї,

”года закликала украњнц≥в оф≥ц≥йно визнати примат ≥нтерес≥в польськоњ держави й голосувати за новий бюджет. «а це ур¤д допускав кандидат≥в в≥д ”Ќƒќ до вибор≥в, тим самим значно зб≥льшуючи украњнське представництво в сейм≥. ѕ≥сл¤ вибор≥в ур¤д п≥шов на р¤д ≥нших поступок. Ћ≥дер ”Ќƒќ ¬асиль ћудрий був обраний в≥це-мар- , шалком сейму. Ѕуло зв≥льнено б≥льш≥сть украњнських в'¤зн≥в ≥з Ѕерези  артузькоњ. ƒе¤к≥ украњнськ≥ економ≥чн≥ установи та кооперативи отримали ф≥нансов≥ позички. ≤ Ѕагатьом членам ”Ќƒќ здавалос¤, що житт¤ п≥д ѕольщею могло стати досить стерп- ним, особливо в пор≥вн¤нн≥ з тими страх≥тт¤ми, ¤ких зазнавали в цей час украњнц≥ п≥д рад¤нською владою,

јле нормал≥зац≥¤ не зустр≥ла визнанн¤ серед ус≥х украњнц≥в. ќпозиц≥¤ в самому ”Ќƒќ та ≥нш≥ украњнськ≥ парт≥њ атакували л≥дер≥в ”Ќƒќ за те, що вони Ђпогоджу- ютьс¤ њсти крихти з польського столуї. Ќе було чимось неспод≥ваним ≥ те, що ради- кально настроЇн≥ нац≥онал≥сти в≥дкинули нормал≥зац≥ю й продовжували свою рево- люц≥йну д≥¤льн≥сть. ≤ нарешт≥, скептицизм щодо можливост≥ усп≥ху пол≥тики збли- женн¤ живила глибоко вкор≥нена в усьому украњнському сусп≥льств≥ недов≥ра до по- л¤к≥в. Ќезважаючи на поступки центрального ур¤ду, на сх≥дних земл¤х майже кож- ний воЇвода, в≥йт чи нав≥ть начальник пол≥ц≥њ застосовував власн≥ й незм≥нно бруталь- н≥ методи Ђведенн¤ справї з украњнц¤ми. “акий п≥дх≥д чиновник≥в, звичайно, п≥д- тримувала м≥сцева польська менш≥сть. Ќатовпи пол¤к≥в плюндрували украњнськ≥ ус- танови, часто у таЇмн≥й змов≥ з м≥сцевим польським чиновництвом. ѕольськ≥ юнаки, орган≥зован≥ у нап≥ввоЇн≥зован≥ загони Ђстр≥льц≥вї, п≥д приводом допомоги в за- безпеченн≥ правопор¤дку часто пересл≥дували украњнц≥в. ” 1938 р. в≥дома своЇю жорсток≥стю прикордонна пол≥ц≥¤ провела в населених украњнц¤ми районах уздовж рад¤нського кордону, так би мовити, м≥н≥-пациф≥кац≥ю.

„и не найзапекл≥шими ворогами нормал≥зац≥њ були польськ≥ в≥йськов≥. «≥ зрос- танн¤м загрози в≥йни наприк≥ц≥ 1930-х рок≥в в≥йськове кер≥вництво дедал≥ виразн≥ше розгл¤дало невдоволених украњнц≥в ¤к велику проблему, пов'¤зану з безпекою крањни. ўоб усунути чи зменшити цю проблему, арм≥¤ застосовувала практику Ђпод≥л¤й ≥ володарюйї. ” 1938 р. вона розпочала пропаганду серед украњномовних гуцул≥в, лемк≥в та бойк≥в  арпат ≥дењ про те. що вони Ї окремими народами, а не частиною украњнськоњ нац≥њ. –обилис¤ спроби розвинути лемк≥вський д≥алект в окрему мову, а лемк≥в схилити до переходу з греко-католицизму у православ'¤, щоб створити бар'Їр м≥ж ними та галицькими украњнц¤ми. ќдним ≥з р≥зновид≥в ц≥Їњ тактики стали намаганн¤ в≥йськових переконати зубож≥лу украњнську шл¤хту, ¤ка майже н≥чим не в≥др≥зн¤лас¤ в≥д украњнських сел¤н, за вин¤тком њњ дорогоц≥нних двор¤нських титул≥в, у тому, що вона н≥¤к не под≥бна до сел¤нства н≥ за соц≥альними, н≥ за нац≥ональними ознаками.

“им часом на ¬олин≥ польськ≥ власт≥ продовжували наступ проти православноњ церкви Ч основноњ опори украњнськоњ нац≥ональноњ самобутност≥ в крањ. —тверджу- ючи, що колись б≥льш≥сть церков на ¬олин≥ та ’олмщин≥ належала греко- чи римо- католикам, власт≥ передали останн≥м близько 150 православних церков, а 190 просто зруйнували. “ак, ≥з 389 православних церков, що були на ¬олин≥ в 1914 р.. до 1939 р. вц≥л≥ла лише 51. јналог≥чн≥ методи застосовувалис¤ й на сус≥дн≥й ’олмщин≥ та ѕо- л≥сс≥, де озброЇн≥ банди колон≥ст≥в п≥д назвою Ђ ракусї тероризували м≥сцевих жи- тел≥в, змушуючи њх перейти у католицтво, й де управл≥нн¤ православною церквою. богословська осв≥та й нав≥ть в≥дправи провадилис¤ польською мовою.