” 60-х роках в украњнському сусп≥льств≥ в≥дбулис¤ величезн≥ зм≥ни: прот¤гом цього дес¤тил≥тт¤ частка украњнц≥в, що проживають у м≥стах, с¤гнула 55 "о, тобто б≥льш≥сть ≥з них стала м≥ськими мешканц¤ми. «а рад¤нськими п≥драхунками, до 2000 р. понад 70 "о украњнц≥в проживатимуть у м≥ських центрах. «в≥сно, що швидка урбан≥зац≥¤ Ї вже прот¤гом багатьох покол≥нь ¤вищем всесв≥тн≥м, ≥ був потр≥бен лише певний час дл¤ того, щоб вона захопила й украњнц≥в. ќск≥льки населенн¤ ”крањни завжди вважалос¤ здеб≥льшого аграрним, а культура, ментальн≥сть ≥ нац≥ональна св≥- дом≥сть украњнц≥в були глибоко пройн¤т≥ духом села, еволюц≥ю цього сусп≥льства хл≥бороб≥в у сусп≥льство город¤н можна, не вагаючись, назвати ¬еликим перетво- ренн¤м.

ўо ж спонукало украњнц≥в масово кидати село й перебиратис¤ до м≥ста? ѕере- дус≥м за цим крилис¤ чинники, аналог≥чн≥ тим, що рухали урбан≥зац≥ю у будь-¤к≥й крањн≥: ширш≥ можливост≥ знайти роботу, здобути осв≥ту, приваблива р≥зноман≥т- н≥сть форм в≥дпочинку, зручн≥ш≥ умови побуту. ¬насл≥док такого притоку украњнц≥в у м≥стах, цих стол≥тн≥х твердин¤х неукрањнського населенн¤, нарешт≥ постали украњн- ськ≥ б≥льшост≥. … традиц≥йна дихотом≥¤ м≥ж украњнським селом ≥ рос≥йським (поль- ським, Їврейським) м≥стом начебто почала стиратис¤.

ѕроцес урбан≥зац≥њ на ”крањн≥ маЇ варт≥ уваги особливост≥. «а вс≥Їњ своЇњ бурх- ливост≥ в≥н, проте, переб≥гав пов≥льн≥ше, н≥ж в ≥нших частинах —–—–. “ак, у –ос≥њ в 1970 р. урбан≥зац≥¤ дос¤гла 62 % ≥ за своњми темпами дор≥внювала япон≥њ та «а- х≥дн≥й ™вроп≥; тим часом на ”крањн≥ вона розгорталас¤ ≥з швидк≥стю, що наближа- лас¤ до темп≥в урбан≥зац≥њ у —х≥дн≥й та ѕ≥вденн≥й ™вроп≥. ƒо того ж на ”крањн≥ урба- н≥зац≥¤ географ≥чне не збалансована й зосереджуЇтьс¤ насамперед у сх≥дних ≥нтен- сивно ≥ндустр≥ал≥зованих (≥ зрусиф≥кованих) ƒонецьк≥й, Ћуганськ≥й, ƒн≥пропетров- ськ≥й ≥ «апор≥зьк≥й област¤х. ѕроте останн≥м часом з'¤вилис¤ ознаки спов≥льненн¤ урбан≥зац≥њ на сход≥ та њњ одночасного прискоренн¤ на «ах≥дн≥й ”крањн≥. ¬изначним лишаЇтьс¤ той факт, що з масовим переселенн¤м украњнц≥в до м≥ста украњнський сел¤нин, що прот¤гом стол≥ть був архетипом мешканц¤ краю, перетворюЇтьс¤ нин≥ на вимираючий вид.

÷е ¤вище, кр≥м соц≥ального, маЇ надзвичайне ≥деолог≥чне значенн¤. «≥ зменшен- н¤м рол≥ сел¤нина в украњнському сусп≥льств≥ став занепадати попул≥зм Ч цей на- р≥жний кам≥нь украњнських ≥деолог≥й XIX й початку XX ст. ћожна нав≥ть стверджу- вати, що пон¤тт¤ народу в його традиц≥йному розум≥нн≥, тобто б≥дних, пригн≥чених сел¤нських мас. уже не займаЇ центрального м≥сц¤ у пол≥тичному мисленн≥ укра- њнц≥в.

≈коном≥ка. ≈коном≥ка ”крањни т≥сно пов'¤зана з господарством усього –ад¤н- ського —оюзу ≥ характеризуЇтьс¤ досить високим р≥внем розвитку. ”крањна маЇ вели- к≥ природн≥ ресурси, а також сильний с≥льськогосподарський сектор ≥ промисловий потенц≥ал. як вона вигл¤даЇ пор≥вн¤но з рештою –ад¤нського —оюзу? ѕередус≥м вона ор≥Їнтована на с≥льське господарство б≥льшою м≥рою, н≥ж –ад¤нський —оюз у ц≥лому. ѕромисловий потенц≥ал ”крањни дещо менший в≥д середнього показника по —–—– через великий дисбаланс м≥ж високо≥ндустр≥ал≥зованими област¤ми й значно менше розвиненими зах≥дними рег≥онами.

Ќа украњнську промислов≥сть припадаЇ вагома частина промислового виробни- цтва –ад¤нського —оюзу (17 %). ”крањна Ї також важливим ≥ндустр≥альним рег≥о- ном глобального масштабу. ѕродукуючи близько 40 % ус≥Їњ рад¤нськоњ стал≥, 34 % вуг≥лл¤, 51 "/ц чавуну, ”крањна за своњм валовим нац≥ональним продуктом дор≥вню- Їтьс¤ до ≤тал≥њ. –ад¤нськ≥ вчен≥ полюбл¤ють указувати, що у 1972 р. за обс¤гом про- мислового виробництва ”крањна перевищувала р≥вень 1922 р. у 176 раз≥в. «вичайно, украњнська промислов≥сть знала ≥ п≥днесенн¤, й спади. ¬ пер≥од буму 50-х Ч по- чатку 60-х рок≥в, коли темпи зростанн¤ складали неймов≥рних 10 ∞о н^ р≥к. вона перевищувала загальносоюзн≥ показники; проте в 70-х ≥ 80-х роках, коли ц≥ темпи впали до 2Ч3 ∞о на р≥к, њњ промислове зростанн¤ було нав≥ть нижчим в≥д середнього по —оюзу. ¬еликою м≥рою це спов≥льненн¤ пов'¤зане з застар≥лими й неефективними металург≥йними заводами, розташованими на ”крањн≥,Ч щось под≥бне мало м≥сце у промислових зонах јмерики та «ах≥дноњ ™вропи.

”пов≥льненн¤ економ≥чного розвитку ”крањни, ¤к ≥ –ад¤нського —оюзу в ц≥лому, б≥льше, н≥ж будь-коли, загострило потребу кап≥таловкладень. ” той час, коли пла- нувальники економ≥ки в ћоскв≥ наголошували на велетенських нових промислових проектах у —иб≥ру, промислов≥сть ”крањни лишалас¤ занедбаною. «а Ўелеста ук- рањнськ≥ економ≥сти особливо гучно протестували проти зменшенн¤ частки рес- публ≥ки у кап≥таловкладенн¤х. ўербицький зовс≥м не бажав порушувати це пи- танн¤, але воно раз у раз виринало саме собою.

—≥льське господарство. ѕопри те, що промислов≥сть Ї нин≥ основною сферою працевлаштуванн¤ украњнц≥в, республ≥ка лишаЇтьс¤ житницею –ад¤нського —оюзу. ¬она виробл¤Ї ст≥льки ж зерна, ¤к ≥  анада (њњ випереджають т≥льки —Ўј й –ос≥¤), б≥льше картопл≥, н≥ж «ах≥дна Ќ≥меччина, й б≥льше цукрових бур¤к≥в, н≥ж будь-де у св≥т≥. ћаючи 19 ∞о населенн¤ –ад¤нського —оюзу, ”крањна даЇ понад 23 "о його с≥льськогосподарськоњ продукц≥њ. ѕроте пол≥тика ур¤ду часто змушувала украњнц≥в терп≥ти нестачу продовольства.

Ќамагаючись п≥днести продуктивн≥сть с≥льського господарства на ”крањн≥, ур¤д робив велик≥ кап≥таловкладенн¤ у виробництво р≥льничоњ техн≥ки й добрив у респуб- л≥ц≥. јле в≥д цього не зникали хрон≥чн≥ проблеми, що обс≥дали рад¤нське с≥льське господарство.  онтроль ≥з боку чиновництва та хибн≥ реорган≥зац≥њ приносили б≥ль- ше хаосу, н≥ж корист≥. Ќав≥ть при значному п≥двищенн≥ в останн≥ роки зароб≥тноњ платн≥ сел¤нам вони продовжували займати найнижч≥ щабл≥ соц≥ально-економ≥чноњ драбини й працювати в колгоспах чи радгоспах ≥з незначним ентуз≥азмом. Ќатом≥сть прац≥вники с≥льського господарства, особливо на ”крањн≥, вол≥ли зосереджувати зу- силл¤ на своњх крих≥тних присадибних д≥л¤нках площею 0,4 га. ” 1970 р. цей при- ватний сектор с≥льського гоподарства, що об≥ймав лише 3 "о вс≥х культивованих земель крањни, давав 33 '"/ц загального виробництва м'¤са, 40 % молочних продук- т≥в ≥ 55 "/о ¤Їць. Ќа ”крањн≥, наприклад, присадибн≥ д≥л¤нки забезпечували 36 "о за- гального прибутку с≥м'њ (пор≥вн¤но з 26 ∞о ” –ос≥њ).

≤нњ≥≥а проблема пол¤гала у швидкому зменшенн≥ робочоњ сили на сел≥, до ¤кого спричинилас¤ урбан≥зац≥¤: в 1465 р. на ”крањн≥ нал≥чувалос¤ 7,2 млн с≥льськогос- подарських роб≥тник≥в, у 1475 р. ц¤ цифра впала до 6,4 млн, а в 1980 р. вона дор≥в- нювала 5.8 млн. “аким чином, украњнське село, де в≥дчутно покращилис¤ життЇв≥ умови, продовжувало в≥ддавати свою молодь м≥сту. ¬ багатьох колгоспах основну частину робочоњ сили складали стар≥ й виснажен≥ ж≥нки. ѕитанн¤ економ≥чно≥ скеплуатиц≥≥. Ќезм≥нне питанн¤, що постаЇ при обговоренн≥ економ≥чноњ ≥стор≥њ ”крањни: чи зазнаЇ республ≥ка економ≥чноњ експлуатац≥њ ћоск- ви,Ч надзвичайно складне. « одного боку, очевидним Ї те, що ”крањна пережила за Ћ≥тн≥ колгоспниц≥ Ч основна робоча сила на сел≥ роки рад¤нського правл≥нн¤ небачений розвиток економ≥ки. « ≥ншого ж. ≥снують виразн≥ докази того, що вона пост≥йно вкладаЇ до рад¤нського бюджету б≥льше, н≥ж отримуЇ з нього. –ад¤нський режим в≥дмовл¤вс¤ уприступнити статистику, ¤ка мог- ла б пролити св≥тло на цю проблему.

–ад¤нськ≥ л≥дери п≥дкреслювали швидкий економ≥чний прогрес ”крањни, кажу- чи, що його не вдалос¤ б забезпечити без величезних кап≥таловкладень, технолог≥њ та робочоњ сили, ¤ку њй надали Ђбратн≥ народиї —–—– ≥ насамперед рос≥йський. ≤з цього, мовл¤в, випливаЇ висновок, що тепер настала черга украњнц≥в надавати еко- ном≥чну допомогу ≥ншим, менш розвиненим рег≥онам —–—–. “ому, з рад¤нськоњ точки зору, не ≥снувало нав≥ть п≥дстав потрушувати питанн¤ про економ≥чну експлуа- тац≥ю.

«овс≥м ≥накше дивл¤тьс¤ на справу де¤к≥ зах≥дн≥ економ≥сти. ¬они визнають, що рад¤нська влада забезпечила вражаючий економ≥чний прогрес ”крањни. ¬они по- годжуютьс¤ ≥ з тим, що ћосква намагаЇтьс¤ розвивати так≥ в≥дносно б≥дн≥ рег≥они, ¤к —ередн¤ јз≥¤, або багат≥ природними ресурсами, ¤к —иб≥р. јле вони стверджують, що ”крањна робила й надал≥ робить унесок, б≥льший н≥ж њњ частка в економ≥чному розвитку —–—–. јмериканський економ≥ст ’олланд ’антер констатуЇ: Ђ¬илученн¤ поточного доходу ”крањни й використанн¤ його в ≥нших рег≥онах —–—– складаЇ ос- новну рису економ≥чноњ ≥стор≥њ ”крањниї. ј за оц≥нками британського вченого ѕ≥тера ¬айлза, ”крањна регул¤рно вносить до рад¤нського бюджету на 10 ∞,) б≥льше, н≥ж отримуЇ з нього. ¬олодимир Ѕандера та ≤ван  оропецький стверджують, що, в той час ¤к ”крањна й надал≥ прогресуЇ в абсолютному в≥дношенн≥, то пор≥вн¤но з ћоск- вою, ≥ншими рег≥онами —–—– та сус≥дн≥ми крањнами вона в≥дстаЇ за економ≥чними показниками.

Ќезалежно в≥д позиц≥њ, зайн¤тоњ в суперечках навколо питанн¤ про експлуата- ц≥ю, ц¤ дискус≥¤ виходить на фундаментальну проблему, що стосуЇтьс¤ перебуванн¤ ”крањни п≥д рад¤нським правл≥нн¤м: хто вир≥шуЇ економ≥чне майбутнЇ ”крањни й чињ ≥нтереси берутьс¤ до уваги при ухвал≥ таких р≥шень. ѕринаймн≥, в≥дпов≥дь на це питанн¤ ви¤вл¤Їтьс¤ б≥льш однозначною: очевидно, що економ≥чна дол¤ ”крањни вир≥шуЇтьс¤ в ћоскв≥, де економ≥чн≥ ≥нтереси ”крањни не Ї приматом.

ƒемограф≥чн≥ умони. ” нов≥тн≥ часи в темпах зростанн¤ населенн¤ ”крањни в≥д- булис¤ драматичн≥ зм≥ни. ѕрот¤≥ом к≥нц¤ XIX й початку XX ст. ц≥ темпи були од- ними з найвищих у ™вроп≥. ѕот≥м сталис¤ дв≥ демограф≥чн≥ катастрофи: в≥д трьох до шести м≥льйон≥в людей загинули внасл≥док голодомору 1932Ч1933 рр., чисток ≥ де- портац≥њ 30-х рок≥в та близько 5,3 млн жител≥в ”крањни пол¤гло у друг≥й св≥тов≥й в≥й- н≥. ¬≥дтак трохи б≥льше, н≥ж за дес¤тир≥чч¤, з лиц¤ земл≥ зникло близько 25 "о насе- ленн¤ ”крањни, причому смертн≥сть була особливо високою серед чолов≥к≥в. —ьо- годн≥ темпи зростанн¤ населенн¤ на ”крањн≥ одн≥ з найнижчих в —–—–. “ак, у 1983 р. тут спостер≥гавс¤ прир≥ст у чотири особи на кожну тис¤чу: дл¤ пор≥вн¤нн¤: у респуб- л≥ках —ередньоњ јз≥њ цей показник коливаЇтьс¤ м≥ж 25 й «ќ на тис¤чу. якщо ц¤ де- мограф≥чна тенденц≥¤ продовжуватиметьс¤, то частка украњнц≥в серед рад¤нського населенн¤, нарешт≥ серед слов'¤н узагал≥, р≥зко зменшитьс¤.

ѕричиною пов≥льного зростанн¤ населенн¤ Ї, зокрема, демограф≥чн≥ катастрофи. «начний вплив справл¤Ї тут ≥ урбан≥зац≥¤. ќск≥льки город¤ни живуть у надзвичай- но т≥сних помешканн¤х, а величезна б≥льш≥сть ж≥нок працюЇ повний робочий день, то украњнц≥ в м≥стах вол≥ють мати невелику с≥м'ю з одним чи максимум двома д≥ть- ми. ” багатьох в≥дношенн¤х населенн¤ ”крањни нагадуЇ жител≥в ≥нших розвинутих крањн: при пов≥льному стар≥нн≥ й низьких темпах зростанн¤ йому притаманн≥ пост≥йно зростаючий в≥дсоток пенс≥онер≥в ≥ спадаючий в≥дсоток роб≥тник≥в повноњ зайн¤тост≥. јле на ”крањн≥, ¤к ≥ в усьому –ад¤нському —оюз≥, ≥снуЇ р¤д вражаючих демограф≥ч- них особливостей. ÷≥лковитим контрастом з ≥ншими промисловими крањнами Ї те. що в останн≥ роки зменшилас¤ тривал≥сть житт¤ чолов≥к≥в ≥ зросла дит¤ча смертн≥сть, ≈ксперти допускають, що це пов'¤зане з алкогол≥змом, котрий поширивс¤ серед чолов≥к≥в та ж≥нок.

ѕор≥вн¤но з ≥ншими рег≥онами —–—– ”крањна Ї густозаселеним краЇм. якщо в ™вропейськ≥й частин≥ –ад¤нського —оюзу на один квадратний к≥лометр в серед- ньому припадаЇ 34 жител≥, то на ”крањн≥ цей показник дор≥внюЇ 82. ѕри цьому на- селенн¤ в республ≥ц≥ розпод≥л¤Їтьс¤ нер≥вном≥рно. Ќайб≥льш залюдненими Ї сх≥дн≥ промислов≥ област≥, де спостер≥гаЇтьс¤ швидке зростанн¤ населенн¤. ÷е харак- терне й дл¤  риму Ч ц≥Їњ Ђ‘лор≥диї –ад¤нського —оюзу,Ч ц≥лющий кл≥мат ¤кого особливо сильно приваблюЇ рос≥¤н. Ќа «ах≥дн≥й ”крањн≥ населенн¤ зростаЇ се- редн≥ми темпами, а на ѕраво- ≥ Ћ≥вобережж≥ вони далеко нижч≥ в≥д середн≥х: Ї на- в≥ть област≥, де чисельн≥сть жител≥в пост≥йно зменшуЇтьс¤. ѕроте в ц≥лому на ”к- рањн≥ ≥снують задов≥льн≥ демограф≥чн≥ умови: населенн¤ республ≥ки, ¤ке нал≥чуЇ май- же 52 млн, не наст≥льки мале ≥ водночас не таке велике, щоб гальмувати економ≥ч- ний розвиток.

«м≥ни в соц≥альн≥й структур≥. як ми пересв≥дчилис¤, ≥ндустр≥ал≥зац≥¤, урбан≥за- ц≥¤ ≥ модерн≥зац≥¤ значно зм≥нили традиц≥йну класову структуру ”крањни. ” 1970 р. ≥з загальноњ к≥лькост≥ робочоњ сили в 16 млн близько двох третин класиф≥кувалис¤ ¤к промислов≥ роб≥тники. «а одне покол≥нн¤ роб≥тники перетворилис¤ з виразноњ меншост≥ на переважаючу б≥льш≥сть робочоњ сили ”крањни. ѕролетар≥ат не лише швидко зростав, а й ставав б≥льш украњнським з точки зору його етн≥чного складу: ¤кщо у 1959 р. украњнц≥ складали 70 % ус≥Їњ промисловоњ робочоњ сили, то в 1970 р.Ч 74 "/ц. –ос≥¤ни вже не становл¤ть непропорц≥йно велику частину р¤дових роб≥тни- к≥в.

Ќа ”крањн≥ також дуже зросла, особливо за останн≥ дес¤тил≥тт¤, к≥льк≥сть фа- х≥вц≥в ≥з вищою осв≥тою. ћ≥ж 1960 ≥ 1970 рр. њхнЇ число подвоњлос¤ з 700 тис. до 1,4 млн. јле тут рос≥¤ни зберегли свою велику присутн≥сть, складаючи в ц≥й соц≥аль- н≥й груп≥ понад третину. “аким чином, у той час ¤к осв≥тн≥й бум у –ад¤нському —оюз≥ п≥дн≥с число спец≥ал≥ст≥в вищоњ квал≥ф≥кац≥њ на ”крањн≥ до р≥вн¤ зах≥дноЇвро- пейських крањн ≥ нав≥ть перевищив його, дл¤ украњнц≥в ¤к нац≥њ в≥н ви¤вивс¤ не таким пл≥дним, ¤к можна було спод≥ватис¤. ”крањнц≥, на ¤ких припадало 74 % населенн¤ республ≥ки, складали лише 60 % загального числа вуз≥вських студент≥в.

як≥ ж причини недостатньоњ репрезентованост≥ украњнц≥в у вищ≥й осв≥т≥ та серед культурноњ й техн≥чноњ ≥нтел≥генц≥њ? ƒе¤к≥ зах≥дн≥ фах≥вц≥ стверджують, що значна частина украњнськоњ молод≥ й надал≥ д≥стаЇ початкову й середню осв≥ту на сел≥, де школи часто г≥ршоњ ¤кост≥, й тому пор≥вн¤но з рос≥¤нами, що виростали в м≥стах, опи- н¤Їтьс¤ у невиг≥дному становищ≥ в ход≥ конкуренц≥њ за м≥сц¤ в ≥нститутах та ун≥вер- ситетах. ƒодаткову перешкоду дл¤ багатьох украњнц≥в створюЇ також недосконале волод≥нн¤ рос≥йською мовою. Ќарешт≥, через пол≥тику ур¤ду, спр¤мовану на те, щоб залучати украњнських фах≥вц≥в до роботи поза межами республ≥ки (а, за п≥драхун- ками, 25 ∞о ус≥х випускник≥в вуз≥в вињхали з ”крањни), украњнська ≥нтел≥генц≥¤ тут чисельно менша, н≥ж могла б бути. ¬≥дпов≥дно меншим Ї й число њњ д≥тей, ¤к≥ д≥стають вищу осв≥ту. “им часом д≥ти украњнськоњ ≥нтел≥генц≥њ, котр≥ навчаютьс¤ поза межами республ≥ки, часто зазнають русиф≥кац≥њ.

∆иттЇвий р≥вень. як ми неодноразово зауважували. –ад¤нська ”крањна Ч це велика промислова крањна, щедро над≥лена природними багатствами. ќднак за р≥в- нем житт¤ народу вона далеко в≥дстаЇ в≥д високорозвинених крањн. «в≥сно, що по- р≥внювати так≥ параметри надзвичайно складно. “е, що рад¤нський украњнець не- добираЇ в автомоб≥л¤х, в≥деомагн≥тофонах, модному од¤з≥, в≥н, можливо, надолу- жуЇ, користуючись безплатною вищою осв≥тою й медичним обслуговуванн¤м, не- знаними, скаж≥мо, американц¤м. ≤ все ж, виход¤чи з≥ складних критер≥њв, опрацьо- ваних зах≥дними досл≥дниками, очевидно, що рад¤нська економ≥чна система не в змоз≥ задовольнити матер≥альн≥ потреби людей у так≥й м≥р≥, ¤к це робить зах≥дна еко- ном≥ка. “ак, у 1970 р. р≥вень споживанн¤ на душу населенн¤ в –ад¤нському —оюз≥ складав лише близько половини р≥вн¤ —получених Ўтат≥в. ÷¤ статистика не вра- ховуЇ безсумн≥вно нижчу ¤к≥сть товар≥в ≥ послуг в —–—–. ≤накше кажучи, у 1982 р. кошик звичайних щотижневих закупок, дл¤ оплати ¤кого у ¬аш≥нгтон≥ потр≥бно працювати 18 годин, у  иЇв≥ коштував близько 53 годин прац≥. ’оча плата за житло в —–—– одна з найнижчих у св≥т≥, придбати квартиру так важко, що нер≥дко у двок≥м- натному помешканн≥ живуть по три покол≥нн¤ одн≥Їњ родини. ¬еликою м≥рою в≥д- пов≥дальн≥сть за такий стан речей несе  ремль, котрий робить кап≥таловкладенн¤ переважно у важку промислов≥сть та в≥йськов≥ програми, ¤к завжди, нехтуючи ви- робництвом споживчих товар≥в.

ќптим≥зм щодо здатност≥ —–—– наздогнати «ах≥д за р≥внем житт¤ був високим у 60-х Ч на початку 70-х рок≥в, у пер≥од вражаючого зростанн¤ продуктивност≥ госпо- дарства крањни. јле з пад≥нн¤м ефективност≥ рад¤нськоњ економ≥ки у 80-х роках згасали й над≥њ на швидке п≥днесенн¤ життЇвого р≥вн¤.

¬ —–—– ”крањна за р≥внем споживанн¤ пос≥даЇ п'¤те м≥сце п≥сл¤ –ос≥њ, Ћитви, Ћатв≥њ та ≈стон≥њ. Ќа¤вн≥сть на ”крањн≥ надлишку робочоњ сили зумовлюЇ те, що заро- б≥тна платн¤ в республ≥ц≥ приблизно на 10 ∞о нижча в≥д середньоњ по —оюзу. ¬ остан- н≥ два дес¤тир≥чч¤ рад¤нська пол≥тика зароб≥тноњ плати принесла багатьом украњн- ц¤м значн≥ вигоди. Ќамагаючис¤ зменшити р≥зницю в прибутках м≥ж с≥льськими й м≥ськими роб≥тниками, ур¤д дарував колгоспникам вагоме п≥двищенн¤ зароб≥тк≥в. як насл≥док, м≥ж 1960 та 1970 рр. зароб≥тна платн¤ колгоспник≥в зросла на 182 %, тод≥ ¤к у промислових роб≥тник≥вЧлише на 38 ∞о. ÷ей зах≥д ур¤ду, ске- рований на вир≥внюванн¤ прибутк≥в рад¤нських труд≥вник≥в, був на користь украњн- ц¤м, велику частину ¤ких складають колгоспники. јле попри неодноразов≥ спроби ур¤ду покращити долю рад¤нського споживача, громад¤ни —–—– ≥ дал≥ мають справу з не¤к≥сними товарами, поганим обслуговуванн¤м ≥ т≥сними помешканн¤ми. «а своњм життЇвим р≥внем середн≥й рад¤нський украњнець далеко в≥дстаЇ в≥д за- х≥дних Ївропейц≥в чи американц≥в ба нав≥ть в≥д населенн¤ комун≥стичних крањн —х≥д- ноњ ™вропи.

ѕогл¤ди рад¤нських украњнц≥в. яке ж ставленн¤ украњнц≥в до рад¤нськоњ пол≥тич- ноњ та сусп≥льно-економ≥чноњ системи? «в≥сно, з таким питанн¤м завжди складно ма- ти справу, особливо в≥дносно сусп≥льства, що т≥льки тепер починаЇ в≥дкривати резуль- тати опитуванн¤ громадськоњ думки на ретельно п≥д≥бран≥ теми. ѕроте численн≥ статт≥ та дискус≥њ в рад¤нськ≥й прес≥, ≥нтерв'ю з рад¤нськими ем≥грантами, розпо- в≥д≥ тих, хто в≥дв≥дав —–—–, дають змогу вир≥знити певн≥ риси, характерн≥ дл¤ наст- роњв ≥ мисленн¤ рад¤нських украњнц≥в 70Ч80-х рок≥в.

” ц≥лому складаЇтьс¤ враженн¤, що б≥льш≥сть рад¤нських украњнц≥в приймали рад¤нський режим ¤к законний ≥ ототожнювалис¤ з ним. „ерез монопол≥ю ур¤ду на ≥нформац≥ю та ≥нтенсивну пропаганду вони мали в кращому раз≥ лише туманне пон¤тт¤ про т≥ нещаст¤, ¤ких зазнали украњнц≥ в≥д рад¤нськоњ влади у Ђдалекомуї минулому.  уди б≥льший вплив на формуванн¤ њхн≥х оц≥нок справл¤ло те, що ра- д¤нська система принесла њм велике п≥двищенн¤ прибутк≥в, установила в≥дносну р≥в- н≥сть м≥ж соц≥ально-економ≥чними групами, значно покращила соц≥альн≥ послуги та уприступнила осв≥ту, створила численн≥ можливост≥ зробити кар'Їру. Ѕагато рад¤нських украњнц≥в пишалис¤ могутн≥стю й престижем —–—–, важливою части- ною ¤кого вони себе в≥дчували.

« цим в основному позитивним ставленн¤м до рад¤нськоњ системи перепл≥та- лис¤ елементи реального чи потенц≥йного невдоволенн¤. —пов≥льненн¤ економ≥ки порушило так≥ дражлив≥ питанн¤, ¤к спри¤нн¤ розвитков≥ —иб≥ру та —ередньоњ јз≥њ за рахунок ”крањни. —коротилис¤ також можливост≥ соц≥ального прогресу. —еред пар- т≥йних л≥дер≥в, бюрократ≥в та економ≥чних кер≥вник≥в ”крањни зростало невдоволен- н¤ монопол≥Їю ћоскви на ухвалу р≥шень. ¬одночас украњнська культурна ел≥та знову почала виступати проти русиф≥кац≥њ. «г≥дно з рад¤нськими соц≥олог≥чними досл≥дженн¤ми 1984 р., експерти констатують, що на ”крањн≥ р≥вень невдоволенн¤ вищий, н≥ж по —оюзу в ц≥лому. Ќа питанн¤ про причини цього вони. вт≥м, не мо- жуть дати визначеноњ в≥дпов≥д≥.

–ад¤нське кер≥вництво особливо непокоњла зростаюча на ”крањн≥, ¤к ≥ в усьому —–—–, байдуж≥сть до марксистсько-лен≥нськоњ ≥деолог≥њ. ўе з початку 60-х рок≥в за- х≥дн≥ ≥нтелектуали говор¤ть про Ђсмерть ≥деолог≥њї та прих≥д на ≥ндустр≥альний «а- х≥д Ђпост≥деолог≥чноњ добиї. ѕод≥бний ≥деолог≥чний спад в≥дбувс¤ ≥ в –ад¤нському —оюз≥. «ах≥дн≥ анал≥тики зробили спробу дати цьому ¤вищу по¤сненн¤. ” спрощено- му вигл¤д≥ воно пол¤гаЇ в тому, що процес модерн≥зац≥њ, котрий прот¤гом XIX Ч першоњ половини XX ст. розгортавс¤ в ™вроп≥, супроводжували бурхлив≥ зм≥ни. ѕо- чутт¤ загрози й розгубленост≥, ¤к≥ вони породили в сусп≥льств≥, зумовили необх≥д- н≥сть ≥деолог≥чного анал≥зу, по¤снень, визначенн¤ напр¤м≥в тощо. јле, суд¤чи з ≥деолог≥чного кл≥мату ≥ндустр≥альних сусп≥льств, прих≥д модерноњ доби прин≥с ≥ в≥д- носну стаб≥льн≥сть. ¬≥дтак зменшилас¤ потреба в ≥деолог≥њ, ¤ка слугувала ор≥Їнти- ром у часи швидких зм≥н.

як би там не було, але очевидним Ї те, що попри пост≥йну ≥ндоктринац≥ю вплив марксизму-лен≥н≥зму на рад¤нських украњнц≥в занепадав. ўо ж до украњнського на- ц≥онал≥зму, особливо в його крайн≥й, ≥нтегральн≥й форм≥, то в≥н дес¤тил≥тт¤ тому був викреслений ≥з сусп≥льного св≥тогл¤ду. ќтже, дв≥ основн≥ ≥деолог≥чн≥ теч≥њ в украњн- ськ≥й ≥стор≥њ вже не були такими впливовими, ¤к колись.

ќск≥льки ≥деолог≥чна в≥ддан≥сть людей Ї основною вимогою рад¤нськоњ системи, ослабленн¤ ц≥Їњ в≥дданост≥ призвело до в≥дчутноњ втрати мисл¤чими громад¤нами в≥дчутт¤ оптим≥зму, мети й спр¤мованост≥. ўоб заповнити прогалину, ур¤д подвою- вав зусилл¤, скерован≥ на прищепленн¤ рад¤нського патр≥отизму. јле дл¤ багатьох б≥льш природним засобом заповненн¤ духовноњ та ≥деолог≥чноњ порожнеч≥ у св≥до- мост≥ ставала рел≥г≥¤.

—еред величезноњ б≥льшост≥ зростаЇ, проте, прив'¤зан≥сть до того, що на «аход≥ називають ц≥нност¤ми середн≥х клас≥в, а в —–—– Ч буржуазним споживацтвом. «а св≥дченн¤ми рад¤нських джерел, молодь в основному ц≥кавить не буд≥вництво нового сусп≥льства, а виг≥дна й престижна прац¤, здобутт¤ квал≥ф≥кац≥њ тощо. ћало хто хоче бути пролетарем. ѕереважна б≥льш≥сть молодих людей спр¤мовуЇ своњ зу- силл¤ на те, щоб добути високо¤к≥сн≥ споживч≥ товари, продукован≥ на «аход≥. ќче- видним Ї факт, що сучасна молодь аж н≥¤к не близька до тоњ, ¤ку хот≥в бачити Ће- н≥н.