ћихайло √рушевський : ≤люстрована ≤стор≥¤ ”крањни (репринт виданн¤ 1913 року).

1. ѕро ≥стор≥ю ≥ перед≥сторичне жите. ≤стор≥¤ самим словом своњм означаЇ розв≥дку, в≥дом≥сть, опов≥даннЇ (в≥д грецького корн¤ Fid , в≥д, ¤к наше в≥дати, в≥дом≥сть), а прикладало с¤ воно перед ус≥м до опов≥данн¤ про минувшину свого краю ≥ народу. “ак≥ опов≥данн¤ з початку держали с¤ устною пам¤тю. јле пам¤ть людська добре не держить подњй довше ¤к дваЧтри покол≥нн¤, а далњ починаЇ м≥шати, коли се опов≥даннЇ навмисне не прибрано в ¤кусь тр≥вку форму, наприклад в п≥сню або в в≥рш≥ призначен≥ дл¤ запам¤туванн¤. Ќа певнњйший √рунт стали сњ опов≥данн¤, коли могли оперти с¤ на давнњйш≥ записки про колишнњ д≥ла, особливо ¤к сњ записки робили с¤ сучасниками, тими що сам≥ подњњ т≥ переживали. «а пом≥чю таких давнњйших записок ≥ опов≥дань стало можливим передавати пам¤ть про подњњ через довгий р¤д поколњн незм≥неною ≥ чистою. —тарш≥ ≥сторичн≥ прац≥ служили п≥дставою дл¤ п≥зн≥йших; нов≥ ≥сторики, переймаючи в≥д старших, додавали до них опов≥данн¤ про подњњ п≥знњйш≥, ≥ ¤к би не було перерв та прогалин у так≥й робот≥, то ≥стор≥¤ йшла ≥ розвивала с¤ б неперерваним ланцюгом, опов≥даючи про всњ часи повно ≥ докладно. ќдначе на д≥лњ воно нњколи не обходило с¤ без прогалин ≥ перерив≥в. „асто пропадали й стар≥ записки й стар≥ ≥сторичн≥ опов≥данн¤, та й у р≥жних народ≥в р≥жно починало с¤ й письменство, й списуваннЇ опов≥дань про подњњ ≥ через те не у вс≥х народ≥в ≥стор≥¤ однаково давн¤ ≥ однако повна.

¬ наших сторонах письменство почало ширити с¤ перед 1000 роком по ’рист≥, ¤к почало ширити с¤ христи¤нство. « того часу могли вже бути р≥жн≥ записки, ≥ пот≥м з сих записок дещо ≥ використано, ¤к списувано опов≥данн¤ про давнњйше житЇ в наших кра¤х; одначе подњњ з дес¤того в≥ку (в≥д 900Ч1000 р.) б≥льше описувано з пам¤ти. ƒл¤ ранњйшого часу дещо знаЇмо з писань иньших народ≥в, у ¤ких письменство й ≥стор≥¤ розвинули с¤ ранњйше, особливо в≥д письменник≥в грецьких, а також ≥ в≥д римських, арабських, а нарешт≥ й н≥мецьких. Ќайдавнњйш≥ зв≥стки про наш≥ сторони йдуть з VII в≥ку перед ’ристом, докладн≥иш≥ з V (2300 -2400 рок≥в тому), але т≥льки про чорноморське побереже, де ще тод≥ нашого народу не було, а про наш нар≥д письменн≥ зв≥стки у чужих народ≥в начинають с¤ геть п≥зн≥ише, т≥льки коло 400 р. по ’ристњ (1500 л≥т тому). —е зветь с¤ початок ≥сторичних час≥в Ч доки с¤гають писан≥ зв≥стки людськ≥. ƒл¤ нашого народу се значить п≥втори тис¤ч≥ л≥т назад, або п¤тдес¤ть людських поколњн, рахуючи коло «ќ лњт на людське поколњннЇ; а дл¤ декотрих, приморських частин нашого краюЧдв≥ з половиною тис¤ч≥ лњт, або трохи б≥льше.

ѕ≥втори, або дв≥ з половиною тис¤ч≥ лњт се ¤к на житЇ одноњ людини часдуже довгий. јле ¤к пор≥вн¤ти з людським житЇм, в≥д коли воно почало с¤ на земл≥, чи в наших таки сторонахЧсе час дуже короткий. ∆итЇ людське таке давнЇ, що його не т≥льки в сотн≥ або тис¤ч≥ рок≥в, але ≥ в сотню тис¤ч лњт не вбереш. “рудно його взагал≥ в наш звичайний рахунок вз¤ти, можна т≥льки сказати, що дуже ≥ дуже воно давнЇ, так що против нього наш≥ дв≥ тис¤чи лњт ≥сторичнього жит¤Чсе св≥жа минувшина против давньоњ старовини: одн≥ рахують людське житЇ на землњ на 500 тис¤ч лњт, иньш≥ на м≥л≥он, бо таки, кажу, того на наш рахунок не можна добре перевести. ≤ то все часи перед≥сторичн≥: з них не з≥стало с¤ н≥¤ких писаних зв≥сток, ≥ про те ¤к жило с¤ тодњ люд¤м, можна зм≥ркувати по р≥жних сл≥дах людського жит¤, що знаход¤ть с¤ при.падком п≥д землею, або в печерахЧ р≥жн≥ вироби людськ≥, струмент, посуда, уг≥лЇ в≥д огнищ, слњди житла людського, њж≥ (к≥стки й в≥дпадки вс¤к≥). ѕро дещо можна зм≥ркувати з тих давнњх звичањй, ¤к≥ ще тепер м≥ж людьми держать с¤, або описують с¤ в старих книгах; так≥ звичањ живуть часом несказанно довго: вже люде й не знають, дл¤ чого вони саме так робл¤ть, кажуть т≥льки, що Дтак годить с¤", що так њх батьки робили, то й вони робл¤ть. ѕот≥м можна неодно дорозум≥ти с¤ з самоњ мовиЧзв≥дки те або се слово вз¤ло с¤. Ќаприклад слово руда значить тепер породу кам≥нну з металњчною прим≥шкою, але саме се слово значить властиво м≥дь, а се через те, що м≥дь люде знали з ус≥х метал≥в найперше; або напр. в давнњх часах у нас слово скот значило √рош≥ давн≥х час≥в людське богацтво було в худоб≥, ≥ за худобу все м≥н¤ли або куповали.

ќт пом≥чаючи та розбираючи те все, наука вийшла далеко за меж≥ писаних зв≥сток, по-за границю ≥сторичних час≥в в глубини перед≥сторичн≥. ¬же вона може досить докладно, хоч ≥ з-деб≥льшого т≥льки, сказати, ¤к розвивало с¤ людське житЇ тому дес¤ть, двадц¤ть, тридц¤ть тис¤ч лњт; ¤к жили й господарили наш≥ предки, ¤к ще не знали нњ зел≥за, нњ иньших металњв, ¤к ще не вм≥ли с≥¤ти хл≥ба, ¤к не мали домашньоњ худоби; ¤ку б≥ду терп≥ли вони тодњ ≥ ¤к повол≥ доходили кращого ≥ лекшого жит¤.

2. ћинувшина нашого краю. Ќайстарш≥ зв≥стки про минувшину даЇ нам сама земл¤. ЅуваЇ часом де р≥ка глубоко вр≥жеть с¤ в високий бер≥г ≥ в≥дкриЇ стр≥мку кручу,Чц≥кав≥ р≥чи можна побачити на так≥м урвищу, ≥ хто вм≥Ї розум≥ти њх, ¤к по книзњ прочитаЇ по них ≥стор≥ю землњ ≥ того жит¤, що на нњй розвивало с¤ ≥ минало с¤.

Ќа сам≥м верху побачить в≥н чорну землю в≥д перегною трави ≥ вс¤коњ ростини, часом ≥ ¤к≥сь сл≥ди людського жит¤, ¤к≥сь загублен≥ р≥чи. —е найнов≥йший шар, званий в геольог≥њ алюв≥Їм. ѕ≥д ним шар жовтоњ глини, глею, або льосу, ¤к њњ звуть по ученому; буваЇ часом ≥ к≥лька шар≥в р≥жноњ глини, розд≥лен≥ м≥ж собою верствами п≥ску або кам≥нн¤. —е так зван≥ д≥люв≥альн≥ верстви. ¬ таких верствах часом доведеть с¤ побачити велик≥ кости, зуби й иньш≥ останки давн≥х зв≥р≥в, або углЇ, крем≥нцњ та к≥стки оброблен≥ рукою чолов≥ка. ѕ≥д тим шари вапнистого кам≥нн¤, легкого, губковатого, з р≥жними черепашками в нњмЧтак зван≥ верстви третичн≥. ƒалњ часом покажеть с¤ чиста крейдаЧ останок давнього глубокого мор¤, р¤б≥ рухл¤ки, а ще далњЧверства кам≥нного угл¤; на останку ж, на сподњЧмертвий твердий кам≥нь, стоплений огнем ще з тих час≥в, ¤к земл¤ була гор¤ча ≥ застигала зверху, вкриваючи с¤ твердою кам≥нною корою.

ѕо сих р≥жних верствах кам≥нн¤, глин, п≥ск≥в, по р≥жних останках ростин ≥ зв≥р¤т учений геольог скаже, чи було тодњ на с≥м м≥сцњ море чи суша; покаже, ¤к≥ ростини росли ≥ ¤к≥ зв≥р≥ водили с¤, ¤к вигл¤дали, чим живили с¤. ¬елик≥ зм≥ни переходила кожна сторона. ƒе тепер сухий степ, там хвилювало колись глубоке море, водили с¤ р≥жн≥ морськ≥ живини; пот≥м, ¤к дно п≥д≥ймало с¤, вода спливала, а в≥д останк≥в р≥жних живин, що колись жили в мор≥, лишали с¤ купи к≥сток, черепашок, ¤к≥ збивали с¤ з часом у верству кам≥н¤-вапн¤ка; њх заносив намул р≥к або порох в≥тр≥в, наростав ц≥лими шарами погн≥й в≥д ус¤ких ростин та живин.

« тих останк≥в можна знати, що тодњ ¤к починало с¤ людське житЇ на землњ, море спливало з наших стор≥н. ƒавнњйше воно покривало майже ц≥лу ”крањну, а п≥д к≥нець третичноњ доби вже мало що виступало за тепер≥шн≥ береги мор¤ „орного, јзовського ≥  асп≥йського: сњ три мор¤ були одним морем, ¤к ще й тепер знати по великих млаках (солончаках) м≥ж јзовським ≥  асп≥йським морем та иньших слњдах. √ори  арпатськ≥,  римськ≥,  авказьк≥ п≥д≥ймали с¤ поволњ над р≥вниною, ≥ так на початку д≥люв≥альноњ доби вигл¤д нашого краю вже значно наблизив с¤ до тепер≥шнього. јле мав в≥н ≥ще перебути одну перем≥ну, ¤ка сильно в≥дбила с¤ на його житю ≥ вигл¤дњ, а були то ледов≥ часи.

¬ перш≥й половин≥ третичноњ доби в ≈вроп≥ було так гор¤чо, ¤к тепер в центральн≥й јфрицњ. –остинн≥сть була незвичайно буйна, роск≥шнаЧ буйнњйша нњж в тепер≥шнњх гор¤чих кра¤х. «в≥р¤ вс¤кого земноводного було страшенно богато, великого, чудацького; т≥ зв≥р≥ позникали, т≥льки в земл≥ полишали с¤ њх кости: були то велетеньск≥ ¤щ≥рки, р≥жн≥ роди слон≥в, величезн≥ птицњ. јле пов≥тре ставало холоднњйше, ≥ т≥ ростини та зв≥р≥, що не могли жити в холодн≥м краю, заникали, а з≥ставали с¤ так≥, що приспособили с¤ до холоднњйшого пов≥тр¤, ¤к мохнат≥ слони-мамути або волохат≥ носороги. ¬ д≥люв≥альн≥й доб≥ в≥д вохкости та холоду почала земл¤ замерзати на п≥вночи; велика сила леду збирала с¤ в тепер≥шн≥й Ўвец≥њ ≥ ‘≥нл¤нд≥њ й зв≥дти все поши рювала с¤, поступаючи далњ на полуднЇ. Ќа ¤кийсь час сњ в≥чн≥ леди, що лежали цњл≥ сотнњ й тис¤ч≥ л≥т, захопили й п≥вн≥чну частину нашого краю, а пот≥м, ¤к потепл≥ло, стопили с¤ ≥ уступили с¤ на п≥вн≥ч. —лњдом в≥д них з≥стали с¤ велик≥ шари глиниЧтого намулу, що наносила вода, ¤к топили с¤ т≥ величезн≥ леди, верстви п≥ску ≥ кам≥нн¤, принесеного ледом, ≥ широк≥ та глубок≥ р≥чн≥ долини, що продерли води з-п≥д тих лед≥вцњв.

3. ѕерш≥ сл≥ди чолов≥ка. ќт з тих час≥в ¤к леди уступали с¤ з наших стор≥н, маЇмо перш≥ слњди людського жит¤в наших сторонах ” нас т≥ слњди досить р≥дко трапл¤ють с¤, р≥дше нњж у ‘ранц≥њ або й Ќњмеччинњ, бо там люде жили в сухих кам≥нних печерах, де могли цњло заховати с¤ ≥ кости ≥ р≥жн≥ останки њх жит¤; у нас тих кам¤них печер мало, а на в≥льн≥м м≥сцњ р≥дко де могли долежати до наших час≥в т≥ останки. ÷њл≥ ж дес¤тки тис¤ч лњт минуло- з того часу! ѕроте ¤к на се стали пильнњйше вважати, викриваЇть с¤ тих сл≥д≥в все б≥льше ≥ у нас. Ќайдавнњйш≥ слњди людського жит¤ на ”крањн≥, ¤к≥ маЇмо дос≥, викрито в  ињв≥, на  ирил≥вськ≥й улицњ; њх знайдено копаючи глину на цеглу. Ћежать вони тут п≥д сподом грубого шару жовтоњ глини, в верств≥ п≥ску, 60 с¤жнњв п≥д землею, займаючи велику просторонь (коло дес¤тини). Ќа сподњ велика сила костей мамутаЧзнайшло с¤ б≥льше ¤к сто самих т≥льки с≥кач≥в (клик≥в); вище кости иньших зв≥р≥в, що давно вже перевели с¤: льва, г≥Їни, ведмед¤ печерного. ƒекотр≥ кости обпален≥, розбит≥ й иньш≥ слњди людськоњ руки мають на соб≥; пом≥ж к≥стками углЇ, крем≥нний струмент, ¤ким тодњшнњй чолов≥к орудував. —им нах≥дкам рахують «ќ тис¤ч лњт ≥ б≥льше.

“рохи нов≥йша осел¤ людська знайшла с¤ недавно над ƒесною коло с. ћ≥зин¤ (в „ерниг≥вщинњ); тут вона лежить м≥ж двома шарами жовтоњ глини, в верств≥ кам≥нн¤, нанесеного ледами.

ўе молодша нах≥дка з-над ”даю, коло с. √онцњв (в ѕолтавщин≥): вона лежить поверх шару жовтоњ глини, коли вже стекла вода в≥длед≥в.

“аким чином сњ найзначнњйш≥ ≥ добре обгл¤нен≥ нах≥дки дають слњди чолов≥ка з довгих час≥в, другоњ половини д≥люв≥альноњ доби.

« отсих наших ≥ далеко богатњйших находок з «ах≥дньоњ ≈врони знаЇмо, що тодњшнњй чолов≥к уже богато поступив у своњм житю ≥ високо п≥дн¤в с¤ над зв≥р¤ми. ¬≥н ум≥в добувати огонь ≥ уживав його соб≥ до печенн¤ страви. Ќе вдовол¤в с¤ вже ломакою або диким каменем, а навчив с¤ обробл¤ти к≥сть ≥ нав≥ть кам≥нь: зручними ударами в≥н вм≥Ї в≥дбити крем≥нь такоњ форми, ¤ку йому треба: чи гострок≥нчастий кам≥нь, котрим можна було бити з руки, чи р≥жн≥ в≥стр¤, щоб насаджувати њх на. деревину, ¤к спис, чи скр≥бнички дл¤ виправлюванн¤ шкури або обдиранн¤ м¤са. Ќав≥ть мережав к≥стки р≥жними везерунками та рисунками: так≥ мережан≥ к≥стки знайшли с¤ в кињвськ≥й ≥ м≥зинськ≥й нах≥дц≥, а в нах≥дках французьких нераз знаходили с¤ так≥ гарно вир≥зблен≥ ф≥гурки на кости, що й теперешн≥й неучений чолов≥к не завењди б ут¤в так.

јле в тих часах так званоњ палЇолњтичноњ себ то староњ кам¤ноњ культури чолов≥к не мав ще нњ¤ких домашних зв≥р¤т, не вм≥в сњ¤ти зб≥жа, а живив с¤ тим, що зловивЧњв зв≥рину, рибу, черепашки; не вм≥в робити н≥¤коњ посуди, ≥ багато ще в ч≥м не д≥йшов п≥знњйшого знатт¤.