ћихайло √рушевський : ≤люстрована ≤стор≥¤ ”крањни (репринт виданн¤ 1913 року).

66. ”стр≥й козацький. ”стр≥й козацький п≥д той час уже досить виробив с¤ й уло-жив с¤. ¬≥н же не був дуже хитрийЧбув дуже простий, ≥ своб≥дний, а про те вм≥в бути дуже сильним, мав силу величезну, потрапив панувати над душею й тњлом козацького брацтва. ¬ т≥м ви¤вив с¤ великий хист ≥ здатн≥сть нашого народу до орган≥зац≥њ, що такими простими засобами, з таким простим ≥ невиробленим матер≥¤лом м≥г доказувати таких дњл.

√оловна вага козацькоњ орган≥зац≥њ все ще лежить на Ќизу ƒн≥пров≥м, куди не с¤гають руки польських пан≥в анњ во¤к≥в ≥ на свободњ розвиваЇть с¤ козацька орган≥зац≥¤. ќсередком њњЧ —њч запорозька, що переносить с¤ то на той то на другий остр≥в ƒн≥провий. ¬она розпор¤джаЇ всњми силами козацькими, розкиданими на «апорожу ≥ розселеними на волости. «амку або кр≥пости ¤коњсь в —њчи не чути, згадують с¤ т≥льки вали ≥ зас≥ки. ¬ потайних м≥сц¤х переховують с¤ гармати ≥ р≥жний воЇнний припас. јрмата козацька бувала не велика, але завењди добре справна. Ѕула в≥йськова музикаЧзгадують с¤ к≥тли и барабани. Ѕули в≥йськов≥ корогви, пильно переховуван≥. Ѕув в≥йськовий скарб, в≥йськов≥ табуни к≥нськ≥, в≥йськов≥ човни ≥ р≥жн≥ корабл≥, захоплен≥ в≥д “урк≥в.

¬сњ сили козацькоњ рахували в 1590-х роках на 20 тис¤ч. ѕогром 1596 р. зменьшив њњ, але з першим дес¤тилњтЇм XVII в≥ку вона знову вертаЇть с¤ до давнього ≥ далњ зростаЇ. Ѕ≥льш≥сть козак≥в жила ≥ господарила на волости; на Ќизу весною ≥ лњтом пробувало по к≥лька тис¤ч козак≥в, готуючи с¤ до поход≥в або займаючи с¤ р≥жним промислом: рибальством, ловами, сол¤ним промислом, або торгували з “атарами й “урками в певних пограничних м≥стах. Ќа зиму вони расходили с¤ на волость ≥ мало хто лишав с¤ в зимовниках.  ≥лька сот козак≥в лишало с¤ на —њчи, щоб стер≥гти армату ≥ вс¤кий в≥йськовий припас. «имувати приходило с¤ не легко, в кур≥н¤х, лихо зроблених з лози або дерева ≥ т≥ що к≥лька зим прозимували тут, вважали с¤ особливо випробованими ≥ досв≥дченими товаришами.

¬≥йсько подњл¤ло с¤ на полки. ќф≥ц≥ально рахувало с¤ на початку XVII в. чотири полки ≥ в кожд≥м по 500 душЧст≥льки правительство польське н≥би тримало козак≥в в своњй служб≥. ¬ д≥йсности ≥ полк≥в тих бувало б≥льше, ≥ козак≥в в них бувало р≥зно, нав≥ть ≥ по к≥лька тис¤ч (наприклад в ’отинськ≥й в≥йнњ в≥йсько козацьке мало II полк≥в, ≥ в декотрих полках по 4 тис. козак≥в). ѕолком править полковник.  ождий полк маЇ свою корогву, свого сурмача ≥ довбиша. ¬≥н подњл¤Їть с¤ на сотнњ, сотнњ на дес¤тки або инакшекур≥нњ.  у-р≥н¤ми правл¤ть атамани, сотн¤ми сотники. –≥жн≥ дорученн¤ гетьманськ≥ сповн¤ють осавули. јрматою править обозний, њњ осњдком вважаЇть с¤ м≥сто “ерехтемир≥в з старим монастирем. —е м≥сто дав козакам Ѕаторий на шпиталь дл¤ кал≥к ≥ дл¤ вс¤ких в≥йськових потреб; але що воно занадто далеко лежало, п≥д носом у властей польських, то звичайно армата сто¤ла десь близше п≥д рукою козацькою, а не в сњй оф≥ц≥альн≥й козацьк≥й столицњ.  анцел¤р≥Їю в≥йськовою зав≥дуЇ писар. Ћисти писан≥ в≥д в≥йська стверджують с¤ в≥йськовою печатею. ¬≥йсько в своњх листах звичайно називаЇ себе Дв≥йськом «апорозьким", але часто уживаЇ також назви Дрицарства запорозького", або Дрицарства в≥йська «апорозького"; в повновласти, видан≥й послам козацьким дл¤ переговор≥в з ц≥сарем, зве себе в≥йсько Дв≥льним в≥йськом «апорозьким". —ам≥ себе козаки звуть Дтоваришами", а ц≥ле в≥йсько-Дтовариством". « польськоњ сторони по іречному звуть козак≥в Дмолойц¤ми", або Дпанами молойц¤ми".

Ќа чол≥ в≥йська козацкого стоњть виборний старшина, котрого в звичайн≥й мов≥ звуть гетьманомЧчасто й сам≥ вони себе так пишуть в листах, не т≥льки до своњх людей, а й до правительства, а нав≥ть ≥ до самого корол¤. ѕравительство ж вже њх звичайно Дстаршими"Ч Дстарший в≥йська «апорозького", такий нњби оф≥ц≥альний титул. ’мельницький перший одержав оф≥ц≥альний титул гетьмана, а перед тим належав сей титул т≥льки найвищим вожд¤м польського й литовського в≥йська.

ѕравом вибирати соб≥ старшого козаки дуже дорожили: се була основа козацькоњ самоуправи. ѕравда починаючи в≥д першоњ реформи 1570 р. правительство визначало в≥д себе р≥жних начальник≥в над в≥йськом козацьким, але в≥йсько дивило с¤ на них ¤к на ком≥сар≥в, визначених правительством дл¤ зносин з ними, до управи в в≥йськових своњх нњкому справах њх не допускало. ¬ињмковим ¤вищем було, що козаки в своњй усобицњ по лубенськ≥м погром≥ просили, аби правительство дало њм старшого в≥д себе.  оли п≥знњйше (в 1617Ч9рр.) правительство хотњло справд≥ в≥д себе подавати старшого, козаки противили с¤ тому р≥шучо й завз¤то ≥ не допускали нњчого б≥льшого, ¤к т≥льки затверд-жуваннЇ правительством старшого вибраного козацьким в≥йськом одначе вважали правосильним свого виборного гетьмана все однаково, чи в≥н д≥став затвердженнЇ в≥д правительства чи нњ, й вибирали та скидали своњх гетьман≥в, не питаючи с¤ правительства, хоч ¤к правительство того добивалось.

¬с¤к≥ важнњйш≥ справи йдуть п≥д обм≥ркованнЇ всењ старшини або ради ц≥лого в≥йська. —е соправительство гетьмана, старшини й ради всього в≥йська зазначуЇть с¤ в звичайних виразах лист≥в в≥йськових, де виступаЇ не сам гетьман, а й в≥йсько ≥ старшина. ѕриклад таких докладн≥йших вираз≥в даЇ напр. лист гетьмана  ≥шки до корол¤ 1600 р., де на к≥нцњ п≥дписуЇть с¤ в≥н так: Д—ам≥йло  ≥шка гетьман,полковники, сотники ≥ все рицарство вашоњ корол≥вськоњ милости в≥йська «апорозького".

¬ дњйсности знач≥ннЇ гетьмана ≥ в≥йська та њх в≥дносини, розум≥Їть с¤, були не однаков≥, залежали в≥д обставин, а головноЧв≥д особистих прикмет гетьмана, його хисту ≥ впливу. „им здатнњйший гетьман, тим меньше маЇ ваги рада; коли в≥йсько починало на кож- д≥м м≥сцњ радити, особливо серед воЇнних обставин, се був знак, що воно не чуЇ в≥ри до свого пров≥дника, що в≥н не держить в≥йська в руках ≥ не вм≥Ї соб≥ дати ради. √етьман, коли чуЇ за собою силу ≥ певний себе, даЇ на в≥йськову раду т≥льки те, що сам хоче. ¬загал≥ ж по за радою в≥н править сильно ≥ самовластно, маЇ право над житЇм ≥ смертю кождого, ≥ в≥йсько йому вповнњ ≥ безгранично послушне. ќтеЇ сполученнЇ такого широкого козацького самовласт¤ в таким незвичайним послухом ≥ д≥сц≥плњною найб≥льше й дивувало сторонн≥х. « одного боку гр≥зний гетьман, котрий одним словом веде в≥йсько куди хоче, посилаЇ людей на погиб≥ль ≥ одним рухом може в≥ддати на смерть кождого; з другого боку рада, котра поводить с¤ з своЇю старшиною ≥ з самим гетьманом низвичайно безцеремонне, а старшина перед нею корить с¤ ≥ понижуЇть с¤, ≥ взагал≥ наради ведуть с¤ без пор¤дку, з галасом, криком без ¤кихось виробленних форм обм≥ркуванн¤ ≥ .голосованн¤: кричать, свар¤ть с¤, кидають шапки, п≥д першим враж≥ннем скидають гетьмана, а гетьман клан¤Їть с¤, понижаЇть с¤ перед юрбою.

јле се переживанн¤ давнњйших час≥в; орган≥зац≥¤ твердне ≥ м≥цнњЇ в м≥ру того ¤к зб≥льшаЇть с¤ ≥ розростаЇть с¤. ¬дасть гетьмана все б≥льше шануЇть с¤ ≥ окружаЇть с¤ зверхнњми формами такого пошан≥вку. ‘акти скиданн¤ гетьмана на рад≥ стр≥чають с¤ все р≥дше, ≥ п≥д зверхнњми формами крайньоњ простоти ≥ демократизмуЧщо й свому найвищому вождеви на знак власти давав не дорогоц≥нну булаву, а просту Дкомишину",Чвиробл¤Їть с¤ високий дух лицарського самов≥дреченн¤, що так дивував ≥ чарував стороннњх. Д¬ них нема н≥чого простацького кр≥м одеж≥, завважаЇ ‘ранцуз Ѕопл¤н, служебник гетьмана польського  онЇцпольского, великого ворога козак≥в. .¬они дотепн≥ й прониклив≥, вибаглив≥ й щедр≥, не жадн≥ до богацтва, але страшенно ц≥н¤ть свою свободу; м≥цн≥ т≥лом, легко знос¤ть жар ≥ холод, голод ≥ згагу. Ќа в≥йн≥ витр≥вал≥, в≥дважн≥, хоробр≥, а нав≥ть легкодушн≥Чбо не ц≥н¤ть свого жит¤. Ќа зр≥ст гарн≥, проворн≥, сильн≥, з природи мають добре здоровлЇ ≥ нав≥ть мало п≥дл¤гають хоробам; в≥д хороби вме-рають дуже р≥дко, х≥ба в дуже велик≥й старости; здеб≥льшого к≥нчають житЇ на лож≥ славиЧвбит≥ на в≥йн≥".

67. ћорськ≥ походи. ћосковськ≥ смути, богата московська здобич, вербованнЇ козак≥в р≥жними великопанськими здобичниками до поход≥в у ћосковщину ≥ нарешт≥Чзаходи самого правительства розвинули воЇнн≥ сили козаччини до небувалоњ висоти. ѕо словам ∆олкЇвского п≥д —моленськ, коли його обл¤гав король в 1609 р., прийшло «ќ тис¤ч козак≥в, ≥ пот≥м ≥ще надт¤гало, а иньший самовидець рахуЇ все≥ козаччини, що волочила с¤ тоњ зими по ћосковщин≥, б≥льш ¤к 40 тис¤ч: Дзапорозьких козак≥в на р≥жних м≥сц¤х у ћоскв≥ страшенна сила, рахували њх б≥льше ¤к 40 тис¤ч ≥ все б≥льше њх прибувало: трохи не з ус≥м кошем з «апорожа вийшли, а послугу королеви чинили значну", каже в≥н. ўо не вс¤ сила козацька була тод≥ в ћосковщин≥, се само собою розум≥Їть с¤, ≥ т≥ сорок к≥лька тис¤ч Д«апорозц≥в" в ћосковщин≥ дають нам т≥льки пон¤тЇ про величезну масу ≥ силу покозаченоњ людности в тод≥шн≥й ”крањн≥.

« к≥нцем 1612 р. смута московська стала притихати, в 1613 р. козацьких ≥ вс¤ких иньших добичник≥в починають з ћосковщини вигон¤ти до решти. ¬еличезна маса воЇнного козацтва, призвичаЇна за ст≥льки л≥т до неустанноњ в≥йни й добичництва, шукаЇ соб≥ иньшого пол¤ й кидаЇть с¤ в земл≥ турецьк≥, волоськ≥, а головно на море. ћорськ≥ походи, з часта практикован≥ й перед тим, тепер доход¤ть небувалих розм≥р≥в ≥ нечувано≥ в≥дваги; роки 1613-1620 се героњчна доба козацьких морських поход≥в, коли козаки на своњх убогих чайках швенд¤ли по ц≥лому „орному морю, не даючи спокою “урецькому царству, перед котрим др≥жав весь тод≥шн≥й Ївропейський св≥т, ≥ до божев≥л¤ доводили всевластних султан≥в турецьких, що нав≥ть в своњх палатах царгородських не чули себе безпечними в≥д тоњ убогоњ козацькоњ голоти.

“од≥ ото козаччина наша здобуваЇ соб≥ св≥тову славу своЇю незр≥вн¤ною в≥двагою ≥ зручн≥стю.

—учасний турецький ≥сторик, описуючи морськ≥ походи козак≥в, каже: Дможна см≥ло сказати, що не знайти на ц≥л≥м св≥т≥ людей см≥лив≥йших, ¤к≥ меньше дбали б про житЇ, меньше бо¤ли с¤ б смерти; люде об≥знан≥ з морським д≥лом опов≥дають, що с¤ голота своЇю зручн≥стю й в≥двагою в морських битвах страшн≥йша в≥д ус¤кого иньшого ворога". ј французький посол в ÷аргородњ, що був св≥дком тих козацьких поход≥в, не знаходить сл≥в похвали козацьк≥й хоробрости та радить свому правительству не пожалувати ¤ких 50 тис¤ч тал¤р≥в, щоб козацькою фльотою зв¤зати зовењм турецьк≥ сили ≥ не дати њм н≥¤коњ змоги висунути с¤ на —ередземне море, де “урки тодњ воювали с¤ з ≤спан≥Їю.

ќсобливо вражали т≥ убог≥ засоби, з ¤кими козаки пускали с¤ против могутноњ турецькоњ фльоти. ќт ¤к опов≥даЇ згаданий уже Ѕопл¤н про морську справу козацьку:

¬исилають наперед на «апороже вс¤к≥ речи потр≥бн≥ до походу ≥ дл¤ будови кораблњв ≥ пот≥м ≥дуть сам≥ козаки на «апороже й будують чайки. ƒо одноњ чайки береть с¤ њх душ ш≥стдес¤ть ≥ виготовл¤ють одну чайку за два тижнњЧбо вони майстри на вс≥ руки. ќсновою служить вербовий або липовий човен, довгий на 45 ст≥п; на нього набивають з дощок боки (борти), так що виходить човен довготи ш≥стдес¤ти ст≥п, а ширини 10-12 ст≥п ≥ такоњ ж глубини. Ќаоколо обв¤зують човен обв≥дкою з снопк≥в очерету, щ≥льно ≥ м≥цно прив¤заню. –обл¤ть дв≥ керми, з заду ≥ переду, ставл¤ть щоглу на в≥трила, ≥ з кождого боку 10Ч12 весел. ѕомосту в човнњ нема, ≥ в≥д хвил≥ в≥н наливаЇть с¤ повно водою, але та очерет¤на обв≥дка не даЇ йому потонути. “аких чайок 5-6 тис¤ч козак≥в виробл¤ть за два-три тижн≥ штук 80 до 100. ¬ кожду чайку с≥даЇ 50Ч70 чолов≥ка. Ќа боках чайки 4Ч 6 гарматок, в бочках сухар≥, пшоно ≥ саламаха. Ќа кожд≥й чайц≥ квадрант (до означуванн¤ напр¤му дороги).

“ак з≥бравши с¤ пливуть ƒнњпром; на перед≥ отаман, з корогвою на ≥доглњ. „овни йдуть так т≥сно, що сливе оден торкаЇть с¤ другого. “урки звичайно тримають своњ галери на устю ƒн≥пра, щоб не пропустити њх, але козаки вибирають темну н≥ч перед новим м≥с¤цем ≥ викрадають с¤ очеретами.  оли њх пом≥т¤ть, ≥де пополох по всњх кра¤х аж до самого ÷аргороду; султан розсилаЇ гонц≥в по всњх побережних кра¤х, остер≥гаючи людей, але се мало помагаЇ, бо за 36Ч40 годин козаки вже в јнатол≥њ (на малоаз≥йськ≥м побережу). ѕрињхавши, лишають при кождому човнњ т≥льки двох козак≥в та двох джур на сторож≥, сам≥ ж з рушниц¤ми нападають на м≥ста, здобувають, грабл¤ть, пал¤ть, заб≥гаючи ≥ на цњлу милю в≥д берега, ≥ з здобичею вертають до дому.

 оли доведеть с¤ њм стр≥нути турецьк≥ галери чи иньш≥ корабл≥, поступають так. њх чайки п≥д≥ймають с¤ над водою т≥льки на 2 2 стопи, тому все перше вони побачать корабель, н≥ж той њх побачить. ќтже побачивши, спускають щогли, заход¤ть в≥д заходу сонц¤ ≥ тримають с¤ до п≥вночи так, щоб т≥льки не спустити корабл¤ з виду. ќ п≥вночи з усењ сили гребуть до кораблњв, ≥ половина приготовл¤Їть с¤ до бою, щоб приставши до корабл¤, кинути с¤ в середину його. Ќепри¤тель несподњвано бачить, що 80Ч100 човн≥в обпало корабл≥, разом наповн¤ють своњми людьми ≥ здобувають в≥дразу. «добувши забирають грош≥ ≥ вс¤кий др≥бний крам, гармати ≥ все що не боњть с¤ води, сам≥ ж кораблњ з людьми топл¤ть.

 оли галери стр≥нуть козак≥в на мор≥ в день, то тут справа труднњйша: “урки розпочинають сильну стр≥льбу з гармат ≥ розган¤ють козак≥в ¤к шпак≥в; одн≥ тонуть, иньш≥ тњкають. јле знов ¤к в≥зьмуть с¤ до бою, то вже тримають с¤Чодн≥ стр≥л¤ють, друг≥ набивають руш-ницњ й по кожд≥м вистр≥лњ подають товаришам; стр≥л¤ють, добре Ч але гармати турецьк≥ чин¤ть козакам велик≥ шкоди, так що в так≥й стр≥ч≥ гине добр≥ дв≥ третини козак≥в, р≥дко коли вер-неть с¤ половина. «а те хто вертаЇЧприносить богату здобич: шпанськ≥ й арабськ≥ черв≥нц≥, коври, золотоглави, шовков≥ матер≥њ р≥жн≥.

“ак опов≥даЇ Ѕопл¤н. ¬ п≥сн¤х народнњх в жив≥й пам¤ти заховали с¤ опов≥данн¤ про сњ походи. ћалюЇть с¤ в них ≥ галера турецька, на котр≥й працюють закован≥ нев≥льники украњнськ≥ (в дум≥ про —ам≥йла  ≥шку).

∆иво ≥ сильно описують незнан≥ нам на ≥м¤ стар≥ поети народн≥ страшнњ бур≥ чорноморськ≥, де загибали не раз цњлими дес¤тками, козацьк≥ чайки безв≥стно (в дум≥ про бурю на „орному мор≥).

—аме роки по ск≥нченню московських поход≥в були найгор¤ч≥йшим часом тих козацьких поход≥в на море. ўо року по к≥лька раз≥в вибераЇгь с¤ козаччина на море, заб≥гаючи так далеко, ¤к перед тим не важила с¤, та см≥ло кидаючи с¤ на фльоту турецьку. 1613 року козаки два рази ходили на море ≥ починили велик≥ шкоди в земл¤х турецьких, опов≥даЇ ∆олкевский. —ултан вислав чималу фльоту свою, галери ≥ чайки, до очак≥вського порту, щоб погромили козак≥в, ¤к будуть вертати, повоювавши к≥лька кримських город≥в; та вийшло навпаки, бо зам≥сть “ого що мали “урки њх громити, вони сам≥ придибали н≥чним д≥лом необачних “урк≥в ≥ погромили. Ќа весну (1614) козаки вибрали с¤ знову на море, але сим разом не пощастило: розбила њх бур¤. јле козаки тим не журили с¤ ≥ на лњто вибрали с¤ вдруге; було њх коло двох тис¤ч, значить з сорок чайок. ѕереплили „орне море навпростець п≥д “рапезунт ≥ почали пустошити тутешнЇ побереже, зас≥¤не богатими м≥стами ≥ селами, що жили тут безпечно, не знаючи страху, Дбо в≥д коли “урки пос≥ли ћалу јз≥ю, не було тут н≥коли тр≥воги", пише тойже ∆олкевский. ”т≥кач≥ “урки були козакам за пров≥дник≥в ≥ вони тут швенд¤ли скр≥зь. Ќапали на —иноп, роск≥шне м≥сце, прозване Дм≥стом коханк≥в"; здобули тутешн≥й замок, знищили залогу, спалили великий турецький арсеналЧвс¤к≥ корабл≥, галери, галњони. ѕерше н≥ж встигла з≥брати с¤ на них м≥сцева людн≥сть, забрали здобич ≥ пустили с¤ назад. —ултан, почувши таку пригоду, впав в страшенний гнњв, велњв пов≥сити великого в≥зира (головного м≥н≥стра)Чнасилу ж≥нки ≥ донька султанськ≥ випросили йому житЇ. «нову корабл≥ турецьк≥ поплили ловити козак≥в п≥д ќчаковим. јле козаки дов≥дали с¤ про се завчасу ≥ розд≥лили с¤ на дв≥ партињ: одн≥ вийшли на бер≥г за ќчаковим дал≥ на сх≥д ≥ задумали на валках перет¤гнути чайки через землю в ƒн≥про повище ќчакова; та напали на них “атари ≥ козаки багато людей ≥ здобичи потратили, одначе вернули с¤ до дому. »ньша парти¤ п≥шла пробоЇм через ќчак≥вський лиман; теж стратила богато здобичи: сам≥ своњми руками мусњли кидати њњ в воду, щоб облекшити своњ чайки; але пробили с¤. “урки зловили т≥льки двадц¤ть козак≥в ≥ п≥слали њх до ÷аргороду, аби було на к≥м з≥рвати серце: ¤к прийшли люде з “рапезунту до султана, плачучи с¤ на козак≥вЧвидано њм тих козацьких бранцњв, аби мали на к≥м помстити с¤.

Ќа другий р≥к (1615) козаки вибрали с¤ ще б≥льшим походом, на 80 чайках, не б≥льше не меньше ¤к на сам ÷аргородЧДобкурити мушкетним димом мури царгородськ≥", ¤к говорило с¤. ¬ийшли на берег м≥ж двома портами константинопольським, ћ≥зевною ≥ јрх≥окою ≥ спалили њх до решти. —ултан, бувши на ловах п≥д м≥стом, сам на власн≥ оч≥ з свого покою бачив дим своЇњ столиц≥ в≥д того козацького огню. —трашенно розгн≥ваний, наказав, щоб зараз турецьк≥ кораблњ прогнали козак≥в. јле козаки не сполошили с¤; грабили ск≥льки хотњли, пот≥м забрали здобич ≥ п≥шли назад. “урецьк≥ кораблњ догонили њх аж коло дунайського г≥рла.  озаки, пом≥тивши њх, кинули с¤ на турецьк≥ галери ≥ погромили “урк≥в. —амого адм≥рала турецького раненого вз¤ли в неволю; давав за себе окупу «ќ тис¤ч, але так ≥ вмер в невол≥. »ньш≥ турецьк≥ кораблњ утњкали.  озаки забрали к≥лька галер турецьких, привели њх п≥д ќчак≥в ≥ тут на глум спалили њх на очах “урк≥в очак≥вських. ѕот≥м напали на ќчак≥в, зайн¤ли худобу, ≥ без перешкод вернули с¤ до дому.

 оли вони на другий р≥к вийшли на море, “урки по тор≥шн≥й проб≥ завчасу вже вислали своњ кораблњ, щоб не пустити њх на море.  ораблњ заступили њм дорогу п≥д лиманом ƒн≥провим, але козаки не зл¤кали с¤, вийшли на зустр≥ч ≥ вдаривши на турецьк≥ корабл≥ побили ≥ погромили њх. вз¤ли к≥льканадц¤ть галер турецьких ≥ р≥жних меньших човн≥в до сотнњ. ѕрогнавши таким чином “урк≥в, звернули с¤ на кримське побереже, поруйнували, пограбили, здобули ≥ спалили  афуЧ головний ринок нев≥льник≥в украњнських. —илу забрали там нев≥льник≥в з наших стор≥н ≥ пустили на свободу. ¬ ÷аргород≥ страшенно переполошили с¤, почувши про сей другий погром турецькоњ фльоти; позбирали козак≥в, ¤к були в неволњ турецьк≥й, питали с¤, ¤ким би способом можна було загородити козакам дорогу? Ќе знати вже, що там т≥ њм сказали, але “урки не бачили иньшого способу, ¤к ≥ти походом, щоб забрати в своњ руки всњ пограничн≥ замки украњнськ≥Ч ам≥нець, „еркаси,  ан≥в, Ѕ≥лу ÷еркву, обсадити њх турецьким в≥йськом ≥ не пускати зв≥дти козак≥в на землњ турецьк≥.

 озаки тим часом на осњнь того року (1616) вийшли новим походом на море. Ќе було њх сим разом б≥льше ¤к 2000, але пох≥д удав с¤ ѓм на прочуд! ¬они вибрали с¤ знова на малоаз≥йське побереже, њхали на —амсун, але в≥три в≥днесли њх п≥д “рапезунт. ¬ийшовши з човн≥в, пройшли берегом п≥д “рапезунт п≥шо, здобули м≥сто, пограбили й спалили. ”дарила на них ескадра турецька, п≥д началом генуезького адм≥рала ÷њкалњ-баш≥; було там ш≥сть великих галер ≥ багато меньших кораблњв, але козаки погромили њх, здобули три галери ≥ потопили. ѕо сњм погром≥ дов≥дали с¤, що султан п≥слав корабл≥ п≥д ќчак≥в, щоб там њх погромити. “одњ козаки п≥шли на безборонний  онстантинополь, пограбили ≥ наробили бешкету, ск≥льки хот≥ли, ≥ так посм≥¤вши с¤ з ус≥х заход≥в турецьких п≥шли туди де њх не сподњвали с¤ в јзовське море. „ерез тутешнњ р≥ки пройшли на ƒн≥про (мабуть через ћолочну, перет¤гнувши в≥дти човни в  онку) ≥ так вернули с¤ на «апороже. Ѕаша турецький, просто¤вши даремно п≥д ќчаковим, щоб бодай чимсь показати с¤, вичекав, аж козаки з —њчи роз≥йдуть с¤, ≥ на своњх човнах пройшов ƒн≥пром на «апороже. Ќа кош≥ сњчев≥м було всього к≥лька сот козак≥в, що з≥стали с¤ тут зимувати. ѕобачивши турецьке в≥йсько, вони уступили с¤ з —њчи, ≥ баша м≥г помстити с¤ принаймн≥ над порожн≥м гн≥здом козацьким: вз¤в к≥лька малих гарматок, к≥лька човн≥в козацьких ≥ пов≥з то з нарадою великою до ÷аргородуЧдурити султана ≥ весь дв≥р турецький, що ось то в≥н розгромив страшну —њчу козацьку!