головна обмін посиланнями e-mail me uahistory2006.narod.ru зробити головною додати у вибране
Welcome!
У нас Ви маєте можливість підібрати собі матеріал з будь-якого періоду історії України!!!

Головне меню
Головна
Пошук ключового слова або фрази
Реферати з Історії України
Форум
Чат
Гостьова книга
Економічні реферати
Історичні статті
Найдавніші часи
Київська Русь
Польсько-Литовська доба
Козацька ера
Під імперською владою
Україна у 20 столітті

Підтримайте сайт! Натисніть на малюнок! Дуже Вам дякуємо! Internet Map

Реклама





Історія України

Історія України Україна у складі Російської та Австрійської імперій Реформи в Російській імперії

Реформи в Російській імперії

Після польського повстання 1830 р. імперський уряд вирішує об'єднати так звані західні губернії, що колись належали Речі Посполитій,— тобто Правобережну Украї- ну, Білорусію й Литву. Аналогічно тому, як у 1780-х роках Лівобережжя було по- збавлене своїх самобутніх рис, у 1830-х подібні заходи готувалися щодо Правобе- режжя. Однак у XIX ст. процес об'єднання в межах імперії мав більш система- тичний і всеохоплюючий характер, ніж у XVIII. Встановлювалась не лише однома- нітність в управлінні, а й робилася спроба перетворити Правобережжя в культур- ному відношенні на «істинно російську землю». Тепер на повну силу почала прово- дитися політика русифікації.

Хоча першочергова мета російської політики полягала в послабленні польських впливів на Правобережжі, вона лишила також глибокий відбиток на українському селянстві та єврейському населенні міст краю. У листопаді 1831 р. Микола І утворив у Києві спеціальну комісію в справах західних губерній. Голова комісії Віктор Кочубей мав наказ «привести у відповідність з великоруськими губерніями всі західні землі в усіх галузях життя». За кілька місяців позакривали всі польські школи (українських майже не було), а шкільну справу реорганізували на імпер- ських засадах із переведенням навчання на російську мову. В Кременці закрили славетний польський ліцей. Натомість у Києві заснували російський університет Св. Володимира. Характеризуючи завдання нового університету, міністр освіти Сер- гій Уваров відверто сказав: «Університет Св. Володимира — моє творіння. Але я пер- шим ліквідую його, якщо він не виконуватиме своєї мети... поширювати російську освіту й російську національність на спольщених землях Західної Росії».

Символом жорстокого нового режиму на Правобережжі став генерал Дмитро Бібіков, що з 1837 по 1852 р. був генерал-губернатором Київської, Подільської та Волинської губерній. За губернаторства цього солдафона, «кожне слово якого па- дало, наче удар кийка», Київ перетворився на бастіон російської культури й головну твердиню царської армії.

Спираючись на могутнє військо, Бібіков, незважаючи ні на що, проводив свою політику. За його наказом 60 тис. польських шляхтичів були позбавлені дворян- ських грамот і понижені до стану посполитих. Багатьох заслали вглиб Росії. Близь- ко 3 тис. конфіскованих у шляхти маєтків було перетворено на військові поселення, а замість поляків на чиновницькі посади призначали росіян. Скасування у 1840 р. Литовського статуту (кодексу законів, що спирався на зразки середньовічного Заходу) разом із раніше ліквідованим Магдебурзьким правом ознаменувало кінець застосування західноєвропейської за своєю суттю юридичної практики на підвлад- ній росіянам Україні.

Деякі кроки Бібікова торкалися становища народних мас України. У 1839 р. він відновив кампанію навернення (чи правильніше — повторного навернення) греко- католиків у православ'я, яку почала Катерина II. У Волинській, Подільській губер- ніях, а також у Білорусії греко-католицька церква, що визнавала зверхність Риму, вже глибоко вкорінилася й налічувала 2 млн віруючих. Шляхом масових депортацій, а також підкупу Бібікову вдалося практично знищити на території імперії греко- католицьку церкву. Вірність їй змогла зберегти лише невелика кількість греко- католиків у околицях Холма.

Хоч це, звісно, не входило до намірів генерал-губернатора, але деякі з його по- літичних заходів принесли українцям несподівані вигоди. Так, підтримуючи уні- верситет Св. Володимира, заснований у Києві на противагу культурному впливу поляків, він сприяв розвиткові закладу, що мав згодом відіграти надзвичайно важ- ливу роль у майбутньому відродженні української культури. Так само, організував- ши у 1843 р. Тимчасову комісію для розбору давніх актів (Археографічну комі- сію) й сподіваючись отримати докази того, що Україна з незапам'ятних часів була російською, він започаткував першу систематизовану колекцію українських архівних матеріалів, надавши можливість українським патріотам, які працювали в комісії, глибше проникнути саме у неросійське минуле краю.

Підхід Бібікова до селянства також мав несподівані наслідки. В надії здобути прихильність українських селян і ще більше підбурити їх проти польських панів, генерал-губернатор упроваджує в 1847 р. Інвентарні правила. В них точно визначала- ся кількість землі, що надавалася селянинові, а також види робіт, які він мав виконувати для пана. Бібіков скасував приватне оподаткування, яке ввели пани, та обмежив їхнє право втручатися в особисте життя селян. Проте, типовим для ро- сійської бюрократії чином, наступники Бібікова внесли стільки доповнень до цих правил, що застосовувати їх стало просто неможливо, й шляхта продовжувала ха- зяйнувати, як і раніше. Замість подяки властям спантеличені й розгнівані селяни Правобережжя кілька разів повставали. Перекручення у здійсненні бібіковських заходів були лише одним із багатьох доказів того, що в цю задушливу епоху, незва- жаючи на зовні суворий контроль над суспільством з боку царського режиму, уряд ніколи не міг бути впевненим у наслідках своєї політики чи в напрямі розвитку подій у суспільстві.

Реклама




Украинский портАл Украинская Баннерная Сеть Пиши українською Персональний сайт Юлії Тимошенко
  Розробка сайту: Веб-дизайн Студія   © 2006 Орест Субтельний, "Історія України"  
Хостинг от uCoz