’оч новопостала ≥нтел≥генц≥¤ виходила з середовища осв≥ченого чиновництва та двор¤н, вона погано гармон≥ювала з ≥мперською верх≥вкою, ¤ку мало ц≥кавили й нов≥ ≥дењ, й в≥льнодумство. “ому в багатьох ≥нтелектуал≥в поступово розвинулос¤ почутт¤ в≥дчуженост≥ щодо верх≥в. ” свою чергу це живило дедал≥ б≥льшу за- ≥нтересован≥сть житт¤м давно забутих сел¤нських мас.

≤нтерес цей посилювавс¤ впливом зах≥дних ≥дей. ѕр¤ме в≥дношенн¤ до цього мали теор≥њ √ердера, що швидко полонили —х≥дну ™вропу. Ќа початку XIX ст. захопленн¤ н≥мецького ф≥лософа сел¤нською культурою сп≥впали з поширенн¤м зах≥дноЇвропей- ського романтизму. «а багатьма своњми рисами романтизм був духовним повстанн¤м проти ѕросв≥тництва XVIII ст. ѕросв≥тництво, що визначало св≥тогл¤д творц≥в –ос≥йськоњ та јвстр≥йськоњ ≥мпер≥й, особливо п≥дкреслювало рац≥ональн≥сть, од- номан≥тн≥сть, ун≥версальн≥сть ≥ пор¤док. –омантизм, що заволод≥в у¤вою новоњ ≥нтел≥генц≥њ —х≥дноњ ™вропи, осп≥вував емоц≥йн≥сть, спонтанн≥сть, р≥зноман≥тн≥сть, природн≥сть. ѕривертаючи увагу до неповторност≥ р≥зних народ≥в св≥ту Ђв њхньому природному стан≥ та середовищ≥ ≥снуванн¤ї, ≥дењ √ердера ≥ романтик≥в поклали по- чаток концепц≥њ нац≥ональноњ самобутност≥ й тим самим дали засади дл¤ визначенн¤ нац≥њ.

¬и¤вл¤ючи складов≥ нац≥ональноњ ≥дентичност≥, украњнська ≥нтел≥генц≥¤, ¤к ≥ ≥н- тел≥генц≥¤ ≥нших крањн —х≥дноњ ™вропи, зосередила увагу на таких неповторних ри- сах своЇњ етн≥чноњ сп≥льност≥, ¤к ≥стор≥¤, фольклор, мова та л≥тература. «в≥сно, стаю- чи на шл¤х досл≥дженн¤ цих аспект≥в, украњнськ≥ ≥нтел≥генти спочатку не мали ¤ко- гось заздалег≥дь виробленого проекту створенн¤ теор≥њ украњнського нац≥онального визначенн¤.  оли б њх спитали, що саме зумовило њхнЇ захопленн¤ такими, здава- лос¤ б, малозрозум≥лими зан¤тт¤ми, ¤к збиранн¤ давн≥х документ≥в, р≥дк≥сних народних п≥сень чи насл≥дуванн¤ сел¤нськоњ гов≥рки, багато представник≥в ≥нтел≥- генц≥њ, напевно, по¤снили б це ¤к щось трохи б≥льше, н≥ж хоб≥, ¤ке живитьс¤ м≥сцевим патр≥отизмом ≥ ностальг≥чною любов'ю до св≥ту, що в≥дходить у минуле. ќднак у ре- зультат≥ цих аматорських студ≥й серед невеликоњ групи ≥нтел≥гент≥в з'¤вл¤Їтьс¤ одностайний погл¤д стосовно того, що сл≥д вважати головними елементами власне украњнськоњ культури. «годом ц≥ висновки стануть основою теоретичного визначен- н¤ украњнськоњ нац≥ональноњ св≥домост≥.

Ўл¤х до нац≥ональноњ св≥домост≥ був вимощений книгами. ÷≥ своЇр≥дн≥ зб≥рн≥ да- них про украњнську культуру водночас слугували засобом поширенн¤ цих даних серед письменних украњнц≥в.  р≥м того, в процес≥ написанн¤ книжок ≥нтел≥генц≥¤ розвивала ≥ вдосконалювала украњнську мову Ч зас≥б, що надзвичайно ефективно культивував почутт¤ всеукрањнського братства. “ому л≥тература займаЇ особливе м≥сце в ранн≥й ≥стор≥њ буд≥вництва украњнськоњ нац≥њ.

¬≥дтворенн¤ нац≥ональноњ ≥стор≥њ. ” процес≥ зростанн¤ нац≥ональноњ св≥домост≥ вивченн¤ ≥стор≥њ свого народу завжди в≥д≥гравало вир≥шальну роль. Ќародов≥, котрий плекаЇ нове почутт¤ сп≥льност≥, необх≥дне усв≥домленн¤ того, що його ЇднаЇ й сп≥ль- на дол¤. ÷ей сп≥льний ≥сторичний досв≥д, кр≥м того, маЇ сприйматис¤ ¤к славетне минуле, що всел¤Ї почутт¤ гордост≥ та спонукаЇ до ототожненн¤ з≥ своњм народом. Ќе менш важливим, н≥ж славетн≥сть минулого, Ї його давн≥сть. “ривала ≥стор≥¤ даЇ люд¤м почутт¤ безперервност≥, в≥ру, що сучасна сумна дол¤ њхнього народу Ч це лише тимчасове ¤вище. ¬ивченн¤ минулого було також необх≥дним дл¤ того, щоб спростовувати сумн≥ви численних скептик≥в щодо ≥снуванн¤ украњнськоњ нац≥њ взагал≥. ќск≥льки ц≥ завданн¤ виконувала нац≥ональна ≥стор≥ограф≥¤, то не дивно, що в авангард≥ буд≥вництва нац≥њ ¤к серед украњнц≥в, так ≥ серед ≥нших народ≥в сто¤ли ≥сторики.

Ќаприк≥нц≥ XVIII ст. серед двор¤н-≥нтел≥гент≥в Ћ≥вобережж¤ посилилас¤ зац≥кав- лен≥сть ≥стор≥Їю, особливо ≥стор≥Їю  озаччини. ÷е в≥дбилос¤ у прац¤х к≥лькох нащадк≥в давн≥х старшинських род≥в, ¤к≥ вийшли у в≥дставку з царськоњ служби й присв¤тили себе опрацюванню та публ≥кац≥њ ≥сторичних матер≥ал≥в. ¬они в основ- ному керувалис¤ звичайним замилуванн¤м старовиною чи м≥сцевим патр≥отизмом ≥ зовс≥м не усв≥домлювали подальших насл≥дк≥в своЇњ прац≥. Ќайб≥льшоњ уваги серед цих ≥сторик≥в-аматор≥в (ус≥ вони писали рос≥йською мовою) заслуговують ¬асиль –убан (Ђ оротка¤ летопись малороссийска¤ї, 1777 р.), ќпанас Ўафонський (Ђ„ерниговского наместничества топографическое описаниеї, 1786 р.), молодий патр≥отично настроЇний як≥в ћаркевич (Ђ«аписки о ћалороссииї, 1798 р.). ”с≥ њхн≥ прац≥ схвально зустр≥ло украњнське двор¤нство.

ѕроте де¤кими з цих аматор≥в керували не лише альтруњстськ≥ мотиви. ƒесь у 1800 р. ≤мперська геральдична канцел¤р≥¤ стала п≥ддавати сумн≥ву право на- щадк≥в старшини на статус двор¤н, оск≥льки, за словами одного рос≥йського чиновни- ка, Ђв ћалорос≥њ н≥коли не було справжн≥х двор¤нї. —еред украњнськоњ знат≥ про- котилас¤ хвил¤ обуренн¤ й протест≥в, а де¤к≥ њњ представники, зокрема –оман ћарке- вич, “имоф≥й  алинський, ¬асиль „ерниш, јндр≥ан „епа, ¬асиль ѕолетика, ‘ед≥р “уманський, заходилис¤ збирати ≥сторичн≥ документи. ћ≥ж 1801 ≥ 1808 рр. вони на- писали р¤д статей про славетн≥ д≥¤нн¤ й високий статус своњх предк≥в. ѕ≥сл¤ розв'¤занн¤ конфл≥кту в 1830-х роках де¤к≥ двор¤ни Ћ≥вобережж¤ не втратили зац≥кавленост≥ ≥стор≥Їю свого краю й спри¤ли дальшим ≥сторичним досл≥дженн¤м.

« огл¤ду на те, що перш≥ ≥сторики були дилетантами без спец≥альноњ осв≥ти, ста- ла очевидною потреба в серйозн≥ших ≥ докладн≥ших досл≥дженн¤х ≥стор≥њ ”крањни. ” 1822 р. свою ретельно документовану чотиритомну Ђ≤стор≥ю ћалорос≥њї, що згодом набула широкоњ попул¤рност≥, зак≥нчив ƒмитро Ѕантиш- аменський (на- родивс¤ у ћоскв≥ в родин≥ арх≥вар≥уса й писар¤ генерал-губернатора Ћ≥вобережж¤ кн¤з¤ –Їпн≥на). “в≥р Ѕантиша- аменського приваблював украњнську знать не ли- ше профес≥онал≥змом, а й своњм тлумаченн¤м украњнського минулого. ¬≥рний царев≥ чиновник, Ѕантиш- аменський доводив, що, незважаючи на свою героњчну ≥стор≥ю, украњнц≥ Ї в≥дгалуженн¤м рос≥йського народу, а возз'Їднанн¤ з –ос≥Їю Ч визначна под≥¤ њхньоњ ≥стор≥њ. ƒл¤ багатьох украњнських двор¤н така ≥нтерпретац≥¤ була зручною й переконливою, дозвол¤ючи њм п≥дтверджувати свою украњнську (ма- лорос≥йську) специф≥чн≥сть, водночас наголошуючи на в≥рност≥ царев≥ та в≥дданост≥ могутн≥й –ос≥йськ≥й держав≥ й рос≥йськ≥й нац≥њ.

ƒуже в≥дм≥нною в≥д згаданих твор≥в була Ђ»стори¤ –усовї. ÷ей ≥сторичний трактат, що мав надзвичайно великий вплив, оточуЇ атмосфера таЇмничост≥. Ћиша- ютьс¤ нев≥домими м≥сце й дата його написанн¤. ≤сторики можуть лише припускати, що з'¤вивс¤ в≥н у першому дес¤тил≥тт≥ XIX ст. десь б≥л¤ Ќовгорода-—≥верського, що на Ћ≥вобережж≥. Ќе публ≥кована прот¤гом дес¤тил≥ть Ђ»стори¤ –усовї активно, хоч ≥ таЇмно, поширювалас¤ у середовищ≥ л≥вобережного двор¤нства. … лише у 1846 р. вона вийшла друком. Ќав≥ть скрупульозне розсл≥дуванн¤ цього ≥стор≥о- граф≥чного детективу не змогло остаточно встановити автора, хоч фах≥вц≥ ≥ обмежу- ють коло ймов≥рних ос≥б такими представниками двор¤нськоњ ≥нтел≥генц≥њ, ¤к √риго- р≥й ѕолетика, його син ¬асиль, а також ќпанас Ћобосевич та ќлександр Ѕезбо- родько.

«в≥дки вс¤ ц¤ таЇмнич≥сть? ¬она, очевидно, по¤снюЇтьс¤ небезпечно запаль- ним духом Ђ»стории –усовї, котра ¤вл¤ла собою скор≥ше пол≥тичний трактат, н≥ж наукову працю. ¬она см≥ливо прославл¤ла й романтизувала козацьку минувши- ну, ≥ хоч автор не виступав за негайну незалежн≥сть ”крањни, в≥н убачав в украњнц¤х окремий в≥д рос≥¤н народ ≥ закликав надати йому певну форму самовр¤дуванн¤. …ого геро¤ми були ’мельницький ≥, що важливо, непок≥рний ѕолуботок, ¤кий повстав проти ѕетра 1. ¬≥н також доводив, що ”крањна, а не –ос≥¤, Ї пр¤мою спадкоЇмницею  ињвськоњ –ус≥. јвтор змальовував пол¤к≥в найзапекл≥шими ворогами украњнц≥в, та водночас його працю пронизували й ледь в≥дчутн≥ антирос≥йськ≥ ≥нтонац≥њ. “ак, в≥н стверджуЇ, що на в≥дм≥ну в≥д волелюбних украњнц≥в Ђсеред московського люду в найвищ≥й м≥р≥ пануЇ кр≥пацтво й рабство... так, наче њхн≥ люди були створен≥, щоб стати рабамиї.

Ђ»стори¤ –усовї сповнена почутт¤ нац≥ональноњ г≥дност≥, але вона не пропагуЇ вузький етноцентризм. јвтор стверджуЇ, що правда й справедлив≥сть Ї нар≥жними камен¤ми кожноњ пол≥тичноњ системи, а захист житт¤, свободи та власност≥ Ї не- в≥д'Їмним правом ус≥х людей. ўе радикальн≥ше звучить у ц≥й прац≥ твердженн¤ про те, що жоден ур¤д не може грунтуватис¤ на тиран≥њ та рабств≥. ќтже, з одного боку, ¤скравий (хоч ≥ не завжди правдивий) опис козацтва у ц≥й прац≥ посилював ≥нтерес до украњнськоњ минувшини, а з ≥ншого боку, в н≥й порушувалось питанн¤ про м≥сце ”крањни у тогочасн≥й пол≥тичн≥й ситуац≥њ. ¬≥дтак, з по¤вою Ђ»стории –усовї вивченн¤ ≥стор≥њ ”крањни набуло ≥деолог≥чного й пол≥тичного значенн¤.

«ахопленн¤ фольклором. ≤ншим поширеним зан¤тт¤м у середовищ≥ молодих украњнських двор¤н-≥нтел≥гент≥в було вивченн¤ фольклору. ¬ибух ≥нтересу до сел¤н- ських звичањв, традиц≥й, п≥сень тощо р≥зко контрастував ≥з минулим, коли осв≥чена верх≥вка вс≥л¤ко намагалас¤ зберегти в≥дстань м≥ж власною культурою та культурою мас. ≤ тут зац≥кавлен≥сть народним бутт¤м запалили в украњнськ≥й ≥нтел≥генц≥њ ≥дењ √ердера, що поступово просочилис¤ на ”крањну.

Ќа думку √ердера, основною передумовою повнокровноњ й животворноњ культури Ї природн≥сть. ¬≥н ≥з жалем констатував, що культурним житт¤м ™вропи к≥нц¤ XVIII ст. вершили пройн¤т≥ космопол≥тизмом ≥мперськ≥ двори та аристократ≥¤, котр≥ радо запозичували чужу мову, манери, ц≥нност≥, культивували атмосферу, в ¤к≥й придушувалис¤ про¤ви неповторноњ народноњ культури. ƒл¤ вир≥шенн¤ проблеми не- обх≥дно, ¤к в≥н вважав, в≥дкинути Ђвисоку культуруї й звернутис¤ в пошуках св≥- жих джерел натхненн¤ ≥ засоб≥в самовираженн¤ до нез≥псованоњ, справжньоњ та самобутньоњ культури простого люду. «б≥гло небагато часу, ¤к сх≥дноЇвропейська ≥н- тел≥генц≥¤ почала вважати п≥сн≥ свого народу прекрасн≥шими в≥д найпишн≥шоњ ба- рокковоњ музики, сел¤нськ≥ звичањ чар≥вн≥шими в≥д придворних манер, а давн≥ при- сл≥в'¤ мудр≥шими в≥д товстих том≥в, писаних чужими мовами.

” перш≥ дес¤тил≥тт¤ XIX ст. багато молодих ≥нтел≥гент≥в ходили по селах, роз- шукували, збирали й згодом публ≥кували перлини народноњ мудрост≥. “ак, в≥домий украњнський ≥сторик  остомаров згадував, ¤к в≥н юнаком Ђходив в етнограф≥чн≥ експедиц≥њ по селах в околиц≥ ’аркова... слухав опов≥данн¤, суперечки, записуючи ц≥кав≥ слова й вирази, вступав у розмови, розпитував людей про житт¤, просив њх сп≥вати своњх п≥сеньї.

ќдна з найприваблив≥ших особливостей украњнц≥в Ч народу в основному се- л¤нського Ч крилась у њхньому багатому й живому фольклор≥. “ого ж √ердера на- ст≥льки вразила його краса, що в≥н за¤вив: Ђ”крањна стане новою √рец≥Їю: прийде день, ≥ постануть перед ус≥ма це прекрасне небо, цей життЇрад≥сний народний дух, ц≥ природн≥ музичн≥ обдаруванн¤, ц¤ родюча земл¤!ї √ен≥альний польський поет јдам ћ≥цкевич визнавав, що украњнц≥ Ч найпоетичн≥ш≥ й наймузикальн≥ш≥ серед слов'¤н. “ому не дивно, що етнограф≥чн≥ досл≥дженн¤ незабаром захопили л≥вобе- режну ≥нтел≥генц≥ю.

ƒо перших шанувальник≥в украњнського фольклору належав кн¤зь ћикола ÷ер- телЇв. ѕопри своЇ грузинське походженн¤ та рос≥йське вихованн¤ ÷ертелЇв виростав на ”крањн≥ й глибоко полюбив њњ народ. ” 1819 р. в≥н опубл≥кував у ѕетербурз≥ Ђѕо- питку собрани¤ старих малороссийских песенї. ” передмов≥ ÷ертелЇв зазначав, що ц≥ п≥сн≥ демонструють ген≥й ≥ дух народу, звичањ того часу й, нарешт≥, чисту мораль, ¤кою завжди були в≥дом≥ малороси. Ќабагато повн≥ше й систематичн≥ше досл≥дженн¤ украњнськоњ етнограф≥њ п≥д назвою Ђћалороссийские народнь≥е песниї склав у 1827 р. ћихайло ћаксимович Ч украњнець ≥з козак≥в, що став професором ћосковського ун≥верситету, а у 1834 р.Ч першим ректором нового ун≥верситету в  иЇв≥. ≤нший украњнський професор ћосковського ун≥верситету Ч …осип Ѕод¤н- ський Ч присв¤тив свою кандидатську дисертац≥ю (написану в 1837 р.) пор≥вн¤нню рос≥йських та украњнських народних п≥сень. ≤з типовим дл¤ романтика переб≥ль- шенн¤м в≥н протиставл¤Ї начебто засмучен≥ й смиренн≥ ≥нтонац≥њ п≥сень рос≥йськоњ ѕ≥вноч≥ життЇрад≥сним мелод≥¤м украњнського ѕ≥вдн¤. Ђяка велика р≥зниц¤ ≥снуЇ м≥ж ѕ≥вн≥ччю й ѕ≥вднем,Ч писав Ѕод¤нський,Ч ≥ наск≥льки р≥зн≥ народи там жи- вутьї.

ћикола  остомаров

 р≥м того, що невинне, на перший погл¤д, вивченн¤ фольклору спри¤ло в≥д- межуванню украњнц≥в в≥д њхн≥х сус≥д≥в, воно незабаром вплинуло на ≥нтел≥генц≥ю й в ≥ншому в≥дношенн≥. ” щоденному житт≥ села ≥нтел≥генти не лише бачили бар- вист≥ звичањ Ч вони в≥ч-на-в≥ч з≥ткнулис¤ з немилосердним визиском сел¤нства. —початку ≥нтел≥генц≥¤ надто захопилась ≥деал≥стичними пошуками загальних ≥стин ≥ самобутн≥х украњнських рис, щоб зробити ширш≥ висновки про соц≥ально-еко- ном≥чну долю сел¤нства. ѕроте згодом де¤к≥ з њњ представник≥в вир≥шили: негоже просто спостер≥гати за знедоленим сел¤нством, треба щось робити, аби допомогти йому.

ћова: зв'¤зуюча ланка. √ердер вважав, що мова Ї найважлив≥шим компонентом нац≥ональност≥: Ђ„и маЇ нац≥¤ щось дорожче, н≥ж мова њњ батьк≥в? ” мов≥ вт≥лене все надбанн¤ њњ думки, њњ традиц≥њ, њњ ≥стор≥¤, рел≥г≥¤, основа њњ житт¤, все њњ серце й душа. ѕозбавити народ мови Ч значить позбавити його Їдиного в≥чного добраї. јле функ- ц≥¤ мови у розвитку нац≥ональноњ св≥домост≥ ви¤вл¤Їтьс¤ нав≥ть ширшою, н≥ж њњ окреслив н≥мецький ф≥лософ. ћова найефективн≥ше встановлюЇ Ђприродн≥ї меж≥ нац≥њ. ¬она Ї критер≥Їм розмежуванн¤ м≥ж нац≥ональним ≥ чужим. ¬она пов'¤зуЇ р≥зн≥ класи та рел≥г≥њ. —учасн≥ соц≥ологи довод¤ть, що мова не т≥льки Ї засобом сп≥лкуванн¤: завд¤ки тому, що вона виступаЇ ун≥кальною системою св≥тобаченн¤ та самовираженн¤ окремоњ нац≥њ, мова також даЇ змогу представникам ц≥Їњ нац≥њ розу- м≥ти одне одного на глибинному, п≥дсв≥домому р≥вн≥.

« огл¤ду на центральне значенн¤ мови дл¤ процесу буд≥вництва нац≥њ мине не- багато часу, перш н≥ж украњнська ≥нтел≥генц≥¤ розгорне д≥¤льн≥сть, спр¤мовану на те, щоб перетворити м≥сцеву (тобто розмовну) мову простого люду на головний зас≥б самовираженн¤ вс≥х украњнц≥в. Ћише так можливо було встановити сп≥льний зв'¤зок м≥ж верх≥вкою й масами, закласти основу сп≥льноњ ≥дентичност≥. ѕроте спочатку таке перетворенн¤ здавалос¤ недос¤жною метою. ѕор≥вн¤но з такими пре- стижними й розвиненими мовами, ¤к французька, н≥мецька та дедал≥ б≥льше ро- с≥йська, розмовна мова неосв≥чених украњнських сел¤н здавалас¤ грубою, обмеже- ною. ”крањнськ≥ двор¤ни вживали њњ, ¤к правило, дл¤ обговоренн¤ з≥ своњми сел¤на- ми простих ≥ приземлених питань господарства. —еред осв≥чених людей панувала думка: оск≥льки сел¤ни не могли сказати чогось важливого, а ¤кби й казали Ч то грубою мовою, чи ж Ї сенс п≥дносити сел¤нську гов≥рку до р≥вн¤ л≥тературноњ мови? Ќа додаток, ≥з посиланн¤м на близьку спор≥днен≥сть украњнськоњ та ро- с≥йськоњ мов часто стверджувалось, що украњнська мова Ч це лише д≥алект рос≥й- ськоњ.

ќднак, незважаючи на ц≥ перешкоди, окрем≥ представники украњнськоњ ≥нтел≥- генц≥њ намагалис¤ культивувати й п≥дносити народну мову. “а нав≥ть ц≥ першопрох≥д- ц≥ мали сумн≥ви щодо перспективност≥ своњх починань ≥ п≥дходили до них ¤к до кур- йозного л≥тературного експерименту. ѕрикладом може бути Ђ≈нењдаї  отл¤рев- ського Ч перший тв≥р, написаний мовою сел¤н ≥ м≥щан, њњ публ≥кац≥¤ в 1798 р. зна- менувала по¤ву украњнськоњ мови ¤к л≥тературноњ, а також початок сучасноњ укра- њнськоњ л≥тератури.

ƒосить характерним Ї те, що Ђ≈нењдаї була парод≥Їю, поемою-бурлеском. «аснована на славетн≥й Ђ≈нењд≥ї римського поета ¬ерг≥л≥¤, вона змальовувала античних героњв ≥ бог≥в у вигл¤д≥ в≥дчайдушних козак≥в та дужих с≥льських д≥вок, що розмовл¤ють влучною й барвистою украњнською гов≥ркою. —ам  отл¤ревський, царський чиновник ≥ син др≥бного козацького старшини, любив сп≥лкуватис¤ з украњнськими сел¤нами, робити нотатки про њхн≥ звичањ, слухати њхню мову, п≥сн≥. —початку в≥н вважав св≥й мовний експеримент не вартим публ≥кац≥њ. јле друз≥ пере- конали його надрукувати Ђ≈нењдуї, ¤ка, на його подив, одразу здобула великий усп≥х серед л≥вобережного двор¤нства. ѕроте нав≥ть тод≥  отл¤ревський не усв≥домлював, що його тв≥р став переламним моментом у розвитку р≥дноњ мови й л≥тератури. ƒл¤ нього в≥н залишавс¤ прикладом того, що украњнська мова, котру в≥н любив ≥ про- довжував нею писати, могла усп≥шно використовуватис¤ дл¤ створенн¤ ком≥чного ефекту, й до останн≥х дн≥в у нього ≥снували сумн≥ви щодо можливост≥ њњ використан- н¤ у Ђповажн≥йї л≥тератур≥.

“акими ж експериментальними були прац≥ ќлекс≥¤ ѕавловського, ¤кий у 1818 р. написав Ђ√раматику малороссийского наречи¤ї. ÷ей автор ставивс¤ до украњн- ськоњ мови неоднозначно: прагнучи в≥дшл≥фувати њњ, в≥н усе ж вважав њњ д≥алектом рос≥йськоњ. јле дос¤гненн¤ ѕавловського та й доробок ≤вана ¬ойцеховича, ¤кий у 1823 р. склав невеликий украњнський словник, мали вагоме значенн¤.

Ћ≥тература: збагаченн¤ украњнськоњ нац≥ональноњ культури. ¬ир≥шальним по- казником життЇвоњ сили украњнськоњ мови стала ¤к≥сть ≥ р≥зноман≥тн≥сть л≥те- ратури, що створювалас¤ нею.  отл¤ревський завоював еп≥тет Ђбатька сучасноњ украњнськоњ л≥тературиї не просто тому, що першим писав украњнською мовою, а то-

≤ван  отл¤ревський

«начна заслуга в розширенн≥ л≥тературного д≥апазону украњнськоњ мови нале- жить харк≥вським романтикам, ¤к њх тод≥ називали. Ѕ≥льш≥сть ≥з цих письменник≥в жили на —лоб≥дськ≥й ”крањн≥ й були пов'¤зан≥ з новоствореним ’арк≥вським ун≥- верситетом. ” 1820Ч1830-х роках пров≥дну роль у розвитку украњнськоњ культури перейн¤ла ц¤ найсх≥дн≥ша з ус≥х украњнських земель. ѕереказують, що поштовх розвитков≥ украњнськоњ прози дав заклад м≥ж ѕетром √улаком-јртемовським (сином св¤щеника й ректором ’арк≥вського ун≥верситету) та √ригор≥Їм  в≥ткою- ќснов'¤ненком (нащадком знатного козацького роду). √улак-јртемовський, ¤кий в≥дчував сильний пот¤г до украњнськоњ мови й експериментував з нею в л≥тератур≥, був переконаний, що њњ чекаЇ безрад≥сне майбутнЇ: Ђƒумка про те, що, напевно, не- далекий той час, коли назавжди зникнуть не лише сл≥ди малорос≥йських звичањв ≥ старовини, а й сама мова з≥ллЇтьс¤ з величезною р≥кою могутньоњ ≥ пан≥вноњ ро- с≥йськоњ мови, не залишивши по соб≥ жодних сл≥д≥в свого ≥снуванн¤, породжуЇ в мен≥ такий в≥дчай, що Ї мит≥, коли мен≥ хочетьс¤ в≥дмовитис¤ в≥д ус≥х своњх нам≥р≥в ≥ сховатис¤ у мирному затишку простого сел¤нина, щоб зловити останн≥ звуки р≥д- ноњ мови, що вмираЇ з кожним днемї.

ќск≥льки украњнське двор¤нство переходило з украњнськоњ на рос≥йську мову, а украњнською розмовл¤ли т≥льки сел¤ни, √улак стверджував, що вона не годитьс¤ дл¤ Ђвеликоњї л≥тератури.  в≥тка не погоджувавс¤ з ним ≥ вир≥шив довести свою пра- воту. ¬ 1834 р. в≥н пише Ђћалорос≥йськ≥ опов≥данн¤ √рицька ќснов'¤ненкаї. ÷≥ сумн≥ й сентиментальн≥ твори добре зустр≥ла громадськ≥сть, ≥ проникливий …осип Ѕод¤нський тут же оголосив, що вони Ї початком украњнськоњ прози.

ƒал≥ розширив жанрову р≥зноман≥тн≥сть украњнськоњ л≥тератури Ћевко Ѕорови- ковський Ч ≥нший харк≥вський письменник, ¤кий складав балади украњнською мо- вою. ”любленою темою харк≥вських письменник≥в була  озацька ”крањна, що зма- льовувалас¤ у типових дл¤ романтик≥в барвах ¤к сумний в≥дгом≥н славноњ минув- шини. яскравим ви¤вом цих печальних роздум≥в були слова јмврос≥¤ ћетлинського, професора рос≥йськоњ л≥тератури ’арк≥вського ун≥верситету, котрий характеризував власну колекц≥ю украњнськоњ поез≥њ та переклад≥в ¤к Ђтв≥р останнього бандуриста, що передаЇ вмираючою мовою п≥сню минулогої.

—в≥й внесок у розвиток украњнськоњ прози й поез≥њ також зробила незл≥ченна к≥льк≥сть ≥нших, менш значних харк≥вських письменник≥в. як не дивно, але всю цю л≥тературну д≥¤льн≥сть надихав рос≥¤нин ≤змањл —резневський, ¤кий згодом став од- ним ≥з пров≥дних рос≥йських ф≥лолог≥в. ѕроте вклад цього новонаверненого палкого прихильника украњнства був с≥—ор≥ше орган≥зац≥йним, н≥ж л≥тературним. Ѕагатотомн≥ антолог≥њ украњнськоњ л≥тератури —резневського п≥д назвою Ђ«апорожска¤ —та- ринаї та Ђ”краинска¤ антологи¤ї були спробою розв'¤зати проблему в≥дсутност≥ належноњ трибуни дл¤ украњнських письменник≥в. ™дин≥ регул¤рно публ≥кован≥ на Ћ≥вобережж≥ часописи Ђ”краинский вестникї та Ђ”краинский журналї вихо- дили в 1830-х роках у ’арков≥ рос≥йською мовою. явл¤ючи собою трохи б≥льше, н≥ж м≥шанину м≥сцевих новин, мандр≥вних нотаток, етнограф≥чних матер≥ал≥в ≥ окре- мих л≥тературних твор≥в, вони мали обмежене коло читач≥в Ч усього к≥лька сотень.

ўоб д≥йти до ширшоњ та осв≥чен≥шоњ аудитор≥њ, украњнськ≥ письменники часто зверталис¤ до рос≥йських журнал≥в, що виходили у ћоскв≥ та ѕетербурз≥. Ѕагато з них, особливо б≥льш консервативн≥, з готовн≥стю публ≥кували украњнськ≥ опов≥дан- н¤, нав≥ть написан≥ украњнською мовою. —еред рос≥йських письменник≥в-романтик≥в 1820Ч1830-х рок≥в ≥снувало щось на зразок моди на все украњнське. ” багатьох рос≥¤н буремна ≥стор≥¤ й багатий фольклор цього краю викликали чаруюч≥ екзотичн≥ образи, й не на останньому м≥сц≥ були у¤вленн¤ про ”крањну ¤к про Ђдике погра- ничч¤ї. ѕроте, визнаючи специф≥ку ”крањни, вони вважали њњ нев≥д'Їмною частиною –ос≥њ й розгл¤дали спри¤нн¤ украњнськ≥й л≥тератур≥ ¤к збагаченн¤ загальнорос≥й- ськоњ культури. «амилуванн¤ ”крањною ≥снувало в той час ≥ серед польських пись- менник≥в, таких ¤к јнтон≥й ћальчевський, Ѕогдан «алеський, —еверин √ощин- ський, що утворювали так звану украњнську школу в польськ≥й л≥тератур≥ романтиз- му. «≥ свого боку вони вважали ”крањну частиною ≥сторичноњ та культурноњ спад- щини ѕольщ≥.

ќтож, незважаючи на прогрес у розвитку украњнськоњ л≥тератури та осв≥ти, ≥нте- л≥генц≥¤ початку XIX ст. продовжувала розгл¤дати ”крањну ≥ украњнц≥в у Ђрег≥о- нал≥стськомуї св≥тл≥. ¬она ще не в≥рила, що м≥сцева культура здатна наст≥льки роз- винутис¤, щоб коли-небудь зам≥нити на ”крањн≥ пан≥вну рос≥йську культуру. як ≥ њхн≥ рос≥йськ≥ колеги у ѕетербурз≥ та ћоскв≥, украњнськ≥ л≥тератори були переко- нан≥, що, розвиваючи все украњнське, вони також збагачували культурну спадщину –ос≥њ в ц≥лому. ќднак њхн¤ прац¤, њхн≥ зусилл¤ дадуть так≥ плоди, ¤ких не могли передбачити н≥ украњнц≥, н≥ рос≥¤ни. ѕро це ч≥тко висловивс¤ ёр≥й Ћуцький: Ђякщо вважати ц≥ перш≥ досл≥дженн¤ украњнськоњ ≥стор≥њ та фольклору за перше пробуджен- н¤ сучасноњ украњнськоњ св≥домост≥, то сл≥д зробити висновок, що вони забезпечили њй м≥цн≥ п≥двалини. Ѕо що може бути б≥льш нагальним дл¤ нац≥њ, котра народ- жуЇтьс¤, н≥ж потреба знайти своЇ ≥сторичне кор≥нн¤ ≥ свою культурну самобутн≥сть? якийсь час саме цим ≥ займалис¤ украњнц≥, шукаючи таким чином основу своЇњ са- мобутност≥ї.