«≥ скасуванн¤м кр≥пацтва нарешт≥ в≥дкривс¤ шл¤х до модерн≥зац≥њ та ≥ндустр≥а- л≥зац≥њ господарства. Ќа цей шл¤х уже стали к≥лька крањн ™вропи та јмерики, але досв≥д –ос≥йськоњ ≥мпер≥њ був ун≥кальним. Ќасамперед, держава вз¤ла на себе набага- то б≥льшу роль у започаткуванн≥ та зд≥йсненн≥ ≥ндустр≥ал≥зац≥њ –ос≥њ й ”крањни, н≥ж це було на «аход≥. ¬нутр≥шн≥й ринок –ос≥йськоњ ≥мпер≥њ був надто слабким; буржуаз≥њ, з ¤коњ, ¤к правило, виходили кап≥тал≥сти-п≥дприЇмц≥, практично не ≥снувало, а приват- ного кап≥талу не вистачало, щоб без п≥дтримки ур¤ду дати поштовх розвитков≥ вели- коњ промисловост≥. ѕо-друге, коли ≥мпер≥¤ почала ≥ндустр≥ал≥зац≥ю, спираючись на допомогу кап≥талу й поради спец≥ал≥ст≥в, темпи розвитку були надзвичайно швидки- ми, особливо на ”крањн≥ 1890-х рок≥в, коли за к≥лька рок≥в виникли ц≥л≥ галуз≥ промис- ловост≥. Ќарешт≥, економ≥чна модерн≥зац≥¤ ≥мпер≥њ переб≥гала дуже нер≥вном≥рно. Ќа злам≥ стол≥ть звичайною картиною на ”крањн≥ були найб≥льш≥ й найсучасн≥ш≥ в ™вроп≥ фабрики, копальн≥ та металург≥йн≥ заводи, оточен≥ селами, де люди все ще впр¤галис¤ у плуг, ледве живот≥ючи на своњй земл≥, ¤к ≥ стол≥тт¤ тому.

ѕод≥бно до ≥нших крањн, одним ≥з перших пров≥сник≥в модерн≥зац≥њ стала зал≥з- ниц¤.  еруючись ¤к воЇнними (головною причиною поразки рос≥¤н у  римськ≥й в≥й- н≥ був брак належних комун≥кац≥й), так ≥ економ≥чними м≥ркуванн¤ми, царський ур¤д уз¤вс¤ створювати мережу зал≥зниць. ” –ос≥йськ≥й ”крањн≥ перш≥ зал≥знич- н≥ кол≥њ було прокладено у 1866Ч1871 рр. м≥ж ќдесою й Ѕалтою дл¤ прискоренн¤ транспортуванн¤ зб≥жж¤. «а 1870-т≥ роки, що стали п≥ком у прокладенн≥ зал≥зниць на ”крањн≥, вони сполучили м≥ж собою вс≥ головн≥ украњнськ≥ м≥ста ≥, що найважли- в≥ше, поЇднали ”крањну з ћосквою Ч центром ≥мперського ринку. ¬ м≥ру того ¤к з ”крањни на п≥вн≥ч ≥шли продукти й сировина, а у зворотному напр¤мку, на п≥вдень, у небачених к≥лькост¤х пливли рос≥йськ≥ готов≥ вироби, економ≥ка ”крањни, ¤ка дос≥ була в≥дносно самост≥йною й Ђв≥друбноюї, почала ≥нтегруватис¤ у систему ≥мпер≥њ. ƒо того ж швидке буд≥вництво зал≥зниць зб≥льшувало потребу у вуг≥лл≥ та метал≥. Ќеспод≥вано поклади вуг≥лл¤ ≥ зал≥зних руд, що ¤к було в≥домо, зал¤гали у великих к≥лькост¤х на п≥вденному сход≥ ”крањни, особливо в басейн≥ ƒонц¤, стали не лише ц≥нними, а й доступними.

” пер≥од м≥ж 1870 ≥ 1900 рр. ≥ особливо прот¤гом бурхливих 1890-х рок≥в най- швидше зростаючими промисловими районами ≥мпер≥њ, а ц≥лком можливо ≥ св≥ту, стали ƒонецький басейн ≥  ривий –≥г, що на п≥вденному сход≥ ”крањни. ÷ей розвиток зумовило поЇднанн¤ таких чинник≥в, ¤к щедра ур¤дова п≥дтримка розбудови про- мисловост≥ (нов≥ п≥дприЇмства були практично безризиковими), невпинне зростанн¤ внутр≥шнього попиту на вуг≥лл¤ ≥ зал≥зо, на¤вн≥сть у достатку зах≥дного кап≥талу, що наштовхнувс¤ на зменшенн¤ прибутк≥в у високорозвинен≥й ™вроп≥ й кинувс¤ вико- ристовувати виг≥дн≥ можливост≥, що в≥дкривалис¤ на ”крањн≥.

ќзнаки наступаючого буму передус≥м з'¤вилис¤ у вуг≥льн≥й промисловост≥ ƒонба- су. ћ≥ж 1870 ≥ 1900 рр., коли видобуток вуг≥лл¤ п≥дстрибнув б≥льш ¤к на 1000 %, цей район давав майже 70 % усього вуг≥лл¤ ≥мпер≥њ. ≤з зростанн¤м к≥лькост≥ шахт у ƒон- бас≥ зростало й число роб≥тник≥в: у 1885 р. нал≥чувалось 32 тис. прац≥вник≥в, у 1900 Ч 82 тис., ау 1913Ч 168 тис. ÷ю галузь контролювали близько 20 сп≥льних акц≥онерних товариств, ≥ на 1900 р. близько 94 % њхн≥х акц≥й належало французьким ≥ бельг≥йським ≥нвеститорам, ¤к≥ вклали м≥льйони карбованц≥в у розвиток шахт. ÷≥ товариства утворили синдикати, що фактично заволод≥ли монопол≥Їю на видобуток ≥ продаж вуг≥лл¤. ¬≥дтак кап≥тал≥зм з'¤вивс¤ на ”крањн≥ у ц≥лком розвинен≥й форм≥.

” 1880-х роках, майже через дес¤тил≥тт¤ п≥сл¤ вуг≥льного буму розпочавс¤ широ- комасштабний видобуток зал≥зноњ руди. –озвиток металург≥њ, зосередженоњ в ра- йон≥  ривого –ога, був ще б≥льш вражаючим, н≥ж вуг≥льноњ промисловост≥. √рунт дл¤ нього п≥дготувало прокладенн¤ у 1885 р. зал≥зниц≥ м≥ж  ривим –огом та вуг≥ль- ними копальн¤ми ƒонбасу. ¬ металург≥њ, що пускала перш≥ паростки, ур¤д запропо- нував п≥дприЇмц¤м так≥ стимули, ¤кими ледве хто м≥г знехтувати, а саме гарант≥ю купувати в них продукц≥ю за дуже завищеними ц≥нами. «ах≥дн≥ вкладники, першими серед ¤ких знову йшли французи, зреагували на це з ентуз≥азмом. ƒо 1914 р. в спо- рудженн¤ ливарень, що з техн≥чноњ точки зору належали до найкрупн≥ших ≥ найсу- часн≥ших у св≥т≥, вони вклали 180 млн карбованц≥в. ƒе¤к≥ з цих п≥дприЇмств росли такими темпами, що перетворювалис¤ на багатолюдн≥ м≥ста. Ќаприклад, ёз≥вка, названа ≥менем валл≥йц¤ ƒжона ’ьюза, ¤кий заклав на цьому м≥сц≥ металург≥йний завод, стала важливим промисловим м≥стом Ч сучасним ƒонецьком. ўе у 1870-х ро- ках у  ривор≥зькому басейн≥ нал≥чувалос¤ лише ≤« тис. роб≥тник≥в, а на 1917 р. њхн¤ к≥льк≥сть виросла в 10 раз≥в Чдо 137 тис. ўе б≥льше вражаЇ, пор≥вн¤нн¤ темп≥в зростанн¤ металург≥йноњ промисловост≥ ”крањни з≥ старими рос≥йськими металур- г≥йними центрами на ”рал≥: ¤кщо м≥ж 1870 та 1900 рр. архањчним уральським заводам удалос¤ зб≥льшити виробництво зал≥зноњ руди лише вчетверо, то на ”крањн≥ воно зросло у 158 раз≥в.

јле ¤кщо базов≥, видобувн≥ (що поставл¤ли сировину) галуз≥ на ”крањн≥ розвива- лис¤, то ≥нш≥ сто¤ли на м≥сц≥. ÷е, зокрема, стосувалос¤ виробництва готових продук- т≥в. Ќа злам≥ стол≥ть Їдиними на ”крањн≥ галуз¤ми, що зробили в цьому в≥дчутний крок, були, ц≥лком природно, заводи с≥льськогосподарських машин ≥ меншою м≥- рою Ч локомотив≥в. «а величезною б≥льш≥стю готових продукт≥в ”крањна залежала в≥д –ос≥њ. “ак, у 1913 р. на ”крањну припадало 70 % усього видобутку сировини ≥мпер≥њ та лише 15 % њњ потужностей у виробництв≥ готових товар≥в. ¬≥дтак, хоч неспод≥ваний ≥ потужний вибух промисловоњ активност≥ на ”крањн≥ справл¤в приго- ломшуюче враженн¤, в≥н приховував одноб≥чний, незр≥вноважений характер цього розвитку.

ѕитанн¤ колон≥альноњ експлуатац≥њ. ¬ оц≥нц≥ г≥дних подиву результат≥в ≥нду- стр≥ал≥зац≥њ ѕ≥вденноњ ”крањни часто порушують питанн¤ про те, ¤кою м≥рою вона була корисна дл¤ ”крањни в ц≥лому. —учасн≥ рад¤нськ≥ вчен≥ довод¤ть, що в основному вона мала позитивний вплив. ”насл≥док зростанн¤ перевезень ≥ к≥ль- к≥сного стрибка в обм≥н≥ продукт≥в ≥ сировини м≥ж ѕ≥вднем ≥ ѕ≥вн≥ччю господарства –ос≥њ та ”крањни ≥нтегрувалис¤ остаточно й безповоротно. ÷е привело до виник- ненн¤ всерос≥йського ринку Ч масштабного, продуктивного й ефективного еконо- м≥чного ц≥лого, що приносило користь обом крањнам. “ак≥ рад¤нськ≥ досл≥дники ≥сто- р≥њ економ≥ки, ¤к ≤ван √урж≥й, по сут≥ вважають, що в новому економ≥чному контекст≥ ”крањна почувала себе нав≥ть краще, н≥ж –ос≥¤: вона не лише д≥стала вих≥д на вели- чезний ринок, а й завд¤ки вищим темпам ≥ндустр≥ал≥зац≥њ посл≥довно зб≥льшувала свою частку в цьому ринку. ¬с¤кий нат¤к на те, що центр –ос≥њ отримував б≥льш≥ еко- ном≥чн≥ вигоди в≥д зв'¤зк≥в з украњнською перифер≥Їю, рад¤нськ≥ вчен≥ сердито в≥д- кидають. Ќа п≥дтвердженн¤ своњх доказ≥в вони стверджують, що не хто ≥нший, ¤к рос≥йський ≥мперський ур¤д, стимулював темпи економ≥чного зростанн¤ на ”крањн≥.

јле рад¤нськ≥ вчен≥ не завжди саме так розгл¤дали це питанн¤. ” 1920-т≥ роки, ще до введенн¤ ортодоксального стал≥н≥зму, так≥ пров≥дн≥ науковц≥, ¤к ћихайло ѕокров- ський у –ос≥њ та ћатв≥й яворський на ”крањн≥, недвозначно повторювали, що, незважаючи на ≥ндустр≥ал≥зац≥ю, –ос≥¤ експлуатувала ”крањну. ¬ 1914 р. у своњй промов≥ у Ўвейцар≥њ (¤ка не вв≥йшла до рад¤нських видань його твор≥в) Ћен≥н сам за¤вив, що ”крањна Ђстала дл¤ –ос≥њ тим, чим дл¤ јнгл≥њ була ≤рланд≥¤, ¤ка нещадно експлуатувалас¤, не отримуючи н≥чого натом≥стьї.

як же примирити факт експлуатац≥њ ”крањни з њњ промисловим розвитком? ” 1928 р. ћихайло ¬олобуЇв, рос≥йський комун≥стичний економ≥ст на ”крањн≥, по¤снював це так. ”крањна, казав в≥н, не ¤вл¤Ї собою Ђаз≥атськийї тип колон≥њ Ч б≥дноњ, без власноњ промисловост≥, ресурси ¤коњ ≥мпер≥¤, що њњ експлуатуЇ, просто ви- качуЇ; вона скор≥ше належить до ЂЇвропейськогої типу колон≥њ, тобто Ї промислове розвинутою крањною, ¤ку позбавл¤ють не ст≥льки ресурс≥в, ск≥льки њњ ж кап≥талу ≥ по-

ќперний театр в ќдес≥.  ≥нець XIX ст.

тенц≥йних прибутк≥в. √оловним винуватцем цього, на його думку, була –ос≥¤, а не зах≥дн≥ кап≥тал≥сти. ÷ей кап≥тал перекачувавс¤ з ”крањни у досить простий спос≥б: ≥мперська пол≥тика ц≥ноутворенн¤ створювала ситуац≥ю, коли варт≥сть рос≥йських готових товар≥в була надзвичайно високою, в той час ¤к ц≥ни на украњнську сировину лишалис¤ низькими. ¬насл≥док цього рос≥йськ≥ виробники готових товар≥в мали б≥льш≥ прибутки, н≥ж кампан≥њ з видобутку вуг≥лл¤ та зал≥зноњ руди на ”крањн≥, кап≥- тал же накопичувавс¤ на рос≥йськ≥й ѕ≥вноч≥, а не на украњнському ѕ≥вдн≥. “ак економ≥ку ”крањни (що, ¤к наголошував ¬олобуЇв, була виразним автономним ц≥- лим) позбавл¤ли потенц≥йних прибутк≥в ≥ змушували слугувати ≥нтересам рос≥й- ського центру ≥мпер≥њ.

–озвиток м≥ст. ” XIX ст. також в≥дбувалис¤ велик≥ зм≥ни в м≥стах ”крањни, тем- пах њхнього розвитку й територ≥альному розм≥щенн≥. ƒо 1861 р., за вин¤тком таких швидко зростаючих чорноморських порт≥в, ¤к ќдеса, м≥ста розвивалис¤ мл¤во. ” невеликих ≥ середн≥х м≥стах Ћ≥вобережж¤, ¤к ѕолтава, –омни, —уми та ’арк≥в, численн≥ торгов≥ ¤рмарки, ¤кими цей край славивс¤, спри¤ли де¤кому зб≥льшенню населенн¤. Ќа ѕравобережж≥ розвиток м≥ст в≥дбувавс¤ трохи швидше, завд¤ки припливу Їврењв у так≥ осередки торг≥вл≥ й ремесел, ¤к Ѕ≥ла ÷ерква, Ѕердич≥в та ∆и- томир. Ѕ≥льш≥сть м≥ського населенн¤ ”крањни (¤ке становило 10 % усього населен- н¤) проживала у м≥стах, що за к≥льк≥стю мешканц≥в не перевищували 20 тис. Ћише ќдеса мала понад 100 тис. жител≥в.

ƒокор≥нн≥ зрушенн¤ стали в≥дбуватис¤ у друг≥й половин≥ стол≥тт¤, зокрема м≥ж 1870 та 1900 рр., коли р≥зко зросли темпи розбудови м≥ст, особливо великих. ” 1900 р. на ”крањн≥ вид≥л¤лос¤ чотири великих центри: ќдеса Ч кв≥туче торгове й промислове м≥сто, населенн¤ ¤кого с¤гнуло 400 тис.;  ињв Ч центр внутр≥шньоњ торг≥вл≥, машинобудуванн¤, адм≥н≥стративного управл≥нн¤ та культурного житт¤, що нал≥чував 250 тис. мешканц≥в; ’арк≥в Ч 175-тис¤чне м≥сто, в ¤кому зосереджувалис¤ торг≥вл¤ й промислов≥сть Ћ≥вобережж¤, ≥  атеринослав Ч промисловий центр ѕ≥вдн¤, населенн¤ ¤кого за к≥лька дес¤тил≥ть виросло з 19 до 115 тис.

÷ьому зростанню великою м≥рою спри¤ли б≥льша рухлив≥сть сел¤нства п≥сл¤ 1861 р., розвиток промисловост≥ й торг≥вл≥ та особливо Ч буд≥вництво зал≥зниць. ≤з розвитком великих м≥ст стали занепадати менш≥, й на злам≥ стол≥ть м≥ське насе- ленн¤ зосереджувалос¤ переважно у великих центрах. ќднак усе це ще не означало, що ”крањна швидко урбан≥зувалас¤. «овс≥м н≥. –азом ≥з населенн¤м м≥ст множилос¤ число с≥льських мешканц≥в. ” 1900 р. лише ≤« % усього населенн¤ ”крањни було м≥ським (у –ос≥њ ц¤ цифра с¤гала 15%), що нав≥ть не наближалос¤ до показник≥в таких зах≥дноЇвропейських крањн, ¤к јнгл≥¤, де в м≥стах проживало 72 % насе- ленн¤.

¬иникненн¤ пролетар≥ату. « прискоренн¤м економ≥чного розвитку в≥дбувалис¤ й значн≥ соц≥альн≥ зм≥ни. Ќайважлив≥шою з них була по¤ва нового й ще в≥дносно не- численного класу Ч пролетар≥ату. Ќа в≥дм≥ну в≥д сел¤н пролетар≥ (або ж промислов≥ роб≥тники) не мали засоб≥в виробництва. ¬они продавали не своњ вироби, а власну робочу силу. ѕрацюючи на великих ≥ складних п≥дприЇмствах, промислов≥ роб≥тники були^ б≥льш об≥знаними й досв≥дченими, н≥ж сел¤ни. ѕеребуваючи на величезних заводах ≥з тис¤чами своњх товариш≥в вони швидше розвивали в соб≥ почутт¤ колек- тивноњ св≥домост≥ та сол≥дарност≥. …, що дуже вагомо, високоорган≥зована, взаЇмо- залежна за своЇю природою прац¤ спри¤ла њхньому легшому, н≥ж у сел¤н, згурту- ванню.

Ќа в≥дм≥ну в≥д –ос≥њ, де з XVIII ст. кр≥пак≥в зобов'¤зували працювати на фабриках, на ”крањн≥ промислов≥ роб≥тники з'¤вилис¤ у пом≥тних к≥лькост¤х лише в середи- н≥ XIX ст. —початку чимало з них були зайн¤т≥ на виробництв≥ харчових продукт≥в, особливо на величезних цукроварн¤х ѕравобережж¤. јле величезна б≥льш≥сть ро- б≥тник≥в цукроварень не була пролетар¤ми у справжньому значенн≥ слова, оск≥льки працювали вони сезонно, а в позасезонний час поверталис¤ до своњх с≥л обробл¤ти власн≥ над≥ли. Ќап≥всел¤нська, нап≥впролетарська природа цих трудар≥в була ¤вищем типовим дл¤ переважноњ частини ≥мпер≥њ, але особливо Ч дл¤ роб≥тник≥в украњн- ських цукроварень.

—правжн≥ми пролетар¤ми фактично були роб≥тники важкоњ промисловост≥, тобто шахтар≥ ƒонбасу та г≥рники  ривого –ога. Ќайб≥льший в≥дсоток тут складали т≥, чињ батьки й д≥ди теж працювали у промисловост≥. ≤ все ж багато хто нав≥ть ≥з них ≥ надал≥ збер≥гав зв'¤зок з≥ своњми селами. ” 1897 р. загальне число промислових ро- б≥тник≥в ”крањни с¤гало близько 425 тис., причому майже половина з них зосереджу- валас¤ у важк≥й промисловост≥  атеринославськоњ губерн≥њ. « 1863 р. њхн¤ чисельн≥сть зросла на 400 %. ќднак промислов≥ роб≥тники все ще складали лише 7 % робочоњ сили, а пролетар≥ат лишавс¤ у сел¤нському мор≥ невеликою менш≥стю.

”мови прац≥ в промисловост≥ ”крањни, ¤к ≥ в ус≥й –ос≥йськ≥й ≥мпер≥њ, були, за Ївро- пейськими стандартами, просто жахливими. Ќав≥ть п≥сл¤ введених ур¤довими за- конами 1890-х рок≥в пол≥пшень робоч≥ зм≥ни нер≥дко тривали по 10, 12 чи 15 годин. “ехн≥чноњ безпеки чи медичного обслуговуванн¤ практично не ≥снувало. ј платн¤ (що майже ц≥лком витрачалас¤ на њжу та злиденне житло) середнього роб≥тника на ”крањн≥ становила лише малу частку того, що отримував його Ївропейський ко- лега. Ќе дивно, що дедал≥ част≥шими ставали страйки та ≥нш≥ сутички м≥ж роб≥тни- ками ≥ п≥дприЇмц¤ми.

≤нш≥ соц≥альн≥ зм≥ни. ¬елик≥ зрушенн¤ в≥дбулис¤ ≥ в середовищ≥ ≥нтел≥генц≥њ Ч ще одн≥Їњ новосформованоњ групи. ѕромисловий розвиток, зм≥ни в сусп≥льному устроњ, модерн≥зац≥¤ юридичних установ, по¤ва земств викликали гостру потребу в осв≥чених кадрах. ”р¤д реагував на це, засновуючи б≥льше профес≥йних ≥ техн≥чних шк≥л. Ќа ”крањн≥ число студент≥в зросло з 1200 у 1865 р. до 4 тис. в середин≥ 1890-х ро- к≥в. Ќа 1897 р. нал≥чувалос¤ близько 24 тис. ос≥б, що мали ту чи ≥ншу форму вищоњ осв≥ти. «м≥нилос¤ також соц≥альне походженн¤ ≥нтел≥генц≥њ. Ќа початку стол≥тт¤ ве- личезну њњ б≥льш≥сть становили двор¤ни. јле у 1900 р. лише 20Ч25 % походило з дво- р¤н чи найбагатших верств; решту переважно складали сини м≥щан, св¤щеник≥в ≥ р≥зночинц≥в. ѕроте вих≥дц≥ з сел¤н ≥ роб≥тник≥в усе ще р≥дко трапл¤лис¤ в ун≥версите- тах, в основному через брак належноњ п≥дготовки. « в≥дкритт¤м вищих навчальних заклад≥в дл¤ ж≥нок вони також почали вливатис¤ в середовище ≥нтел≥генц≥њ. Ўвидко зростало число таких фах≥вц≥в, ¤к ≥нженери, л≥кар≥, юристи, вчител≥. ќтож, спираю- чись на дедал≥ ширшу соц≥альну базу, ≥нтел≥генц≥¤ виходила в авангард модерн≥- зац≥њ.

ѕор≥вн¤но з сусп≥льствами «ах≥дноњ ™вропи –ос≥йську ≥мпер≥ю взагал≥ й ”крањну зокрема характеризувала така соц≥олог≥чна аномал≥¤: буржуаз≥¤ тут була наст≥льки нечисленною й нерозвинутою, що не мала пом≥тного значенн¤. Ќа ”крањн≥ дл¤ того щоб виникла буржуаз≥¤, просто бракувало кап≥талу. ”р¤дова пол≥тика призводила до викачуванн¤ кап≥талу на ѕ≥вн≥ч; внутр≥шн¤ торг≥вл¤ (особливо ¤рмарки) пере- важно зосереджувалас¤ в руках купц≥в, а промислов≥сть, ¤к ми пересв≥дчилис¤, май- же ц≥лком належала чужоземц¤м. Ќа ”крањн≥, зв≥сно, були (за де¤кими оц≥нками, по- над 100 тис.) надзвичайно багат≥ люди. јле б≥льш≥сть з них отримувала своњ при- бутки не з фабрик ≥ комерц≥йних п≥дприЇмств, а з власних маЇтк≥в. ”крањнц≥в було мало нав≥ть серед др≥бноњ буржуаз≥њ, тобто рем≥сник≥в ≥ крамар≥в. як великий, так ≥ малий б≥знес зосереджувавс¤ в руках рос≥¤н та Їврењв.

ћодерн≥зац≥¤ й в≥дстал≥сть украњнц≥в. ћодерн≥зац≥¤ на ”крањн≥ спричинилас¤ до р¤ду парадокс≥в. ≤з зростанн¤м рол≥ ”крањни ¤к Ївропейськоњ житниц≥ поглиблю- валос¤ зубож≥нн¤ њњ села. ≤ хоч промисловий бум розвивавс¤ тут трохи не найбурхли- в≥ше в ™вроп≥, ”крањна продовжувала лишатис¤ переважно аграрним краЇм. Ќай- б≥льш вражаючим, напевно, було те, що хоч величезну б≥льш≥сть њњ населенн¤ скла- дали украњнц≥, вони ледве брали ¤кусь участь в ус≥х цих перетворенн¤х. Ќайпе- реконлив≥ше про це св≥дчить статистика. —еред найдосв≥дчен≥ших роб≥тник≥в важкоњ промисловост≥ ѕ≥вдн¤ т≥льки 25 % шахтар≥в ≥ «ќ % металург≥в складали украњнц≥. ѕереважали в цих профес≥йних групах рос≥¤ни. Ќав≥ть на цукроварн¤х ѕравобереж- ж¤ рос≥йських роб≥тник≥в нал≥чувалос¤ майже ст≥льки ж, ¤к ≥ украњнських.

ѕод≥бне ¤вище бачимо й серед ≥нтел≥генц≥њ. ” 1897 р. лише 16 % юрист≥в, 25 % учител≥в ≥ майже 10 ∞о письменник≥в ≥ художник≥в на ”крањн≥ були украњнц¤ми. « 127 тис. ос≥б, зайн¤тих Ђрозумовою працеюї, украњнц≥ становили третину. ј у 1917 р. лише 11 % студент≥в  ињвського ун≥верситету були украњнц¤ми за походжен- н¤м. ¬ражала в≥дсутн≥сть украњнц≥в у м≥стах. Ќа злам≥ стол≥ть вони складали менше третини всього м≥ського населенн¤; решта припадала на рос≥¤н та Їврењв. як правило: чим б≥льшим було м≥сто, тим менше жило в ньому украњнц≥в. ” 1897 р. лише 5,6 % мешканц≥в ќдеси були украњнц¤ми, а у 1920 р. њхн¤ частка впала до 2,9 ∞о. ”  иЇв≥ в 1874 р. украњнську мову вважали р≥дною 60 % населенн¤, у 1897 р. цей показник зменшивс¤ до 22 %, а в 1917 р.Ч до 16 %. ћодерн≥зац≥¤ ¤вно залишала украњнц≥в осторонь.

„ому ж у районах, котр≥ зазнавали модерн≥зац≥њ, проживало так багато неукра- њнського населенн¤? ¬ажливим чинником, ¤кий по¤снював велику перевагу рос≥¤н у середовищ≥ пролетар≥ату, було те, що в –ос≥њ, на в≥дм≥ну в≥д ”крањни, промислов≥сть ≥снувала ще з XVIII ст.  оли у ƒонбас≥ та  ривому –оз≥ виник неспод≥ваний бум, що створював нагальну потребу в досв≥дчених роб≥тниках, рос≥¤н тут приймали з в≥дкри- тими об≥ймами. ≤ншою причиною масового напливу роб≥тник≥в ≥з ѕ≥вноч≥ було те, що рос≥йська промислов≥сть перебувала у застоњ, в той час ¤к платн¤ на шахтах ≥ ливар- них заводах, що бурхливо розвивалис¤ на ”крањн≥, в середньому на 50 % перевищува- ла зароб≥тки в –ос≥њ.

–ос≥йська присутн≥сть у м≥стах почала наростати з моменту включенн¤ укра- њнських земель до –ос≥йськоњ ≥мпер≥њ. ќск≥льки багато м≥ст виконували роль адм≥н≥- стративних ≥ в≥йськових центр≥в, вони прит¤гували до себе рос≥йських чиновник≥в ≥ солдат≥в. ≤з зростанн¤м торг≥вл≥ та промисловост≥ зб≥льшувалась чисельн≥сть неукрањнського населенн¤ у м≥ських центрах. “ак, ще у 1832 р. близько 50 % купц≥в ≥ 45 ∞о фабрикант≥в (власник≥в завод≥в) на ”крањн≥ були рос≥¤нами. « причин, ¤к≥ вже наводилис¤, вони мали б≥льше грошей дл¤ кап≥таловкладень, н≥ж украњнц≥. ƒо того ж багато рос≥йських сел¤н через неродюч≥сть грунт≥в були вимушен≥ шукати ≥нших засоб≥в прожитт¤ й знаходили њх у м≥стах. ѕрињждж≥ сел¤ни з ѕ≥вноч≥ часто ставали на ”крањн≥ заможними купц¤ми, особливо на Ћ≥вобережж≥ та ѕ≥вдн≥, де вони знаходили велик≥ можливост≥ й зустр≥чали слабку конкуренц≥ю з боку м≥сце- вого населенн¤.

≤ншим неукрањнським елементом у м≥стах ≥ м≥стечках ”крањни були Їврењ. ¬ м≥ру того ¤к центри господарськоњ активност≥ перем≥щувалис¤ з с≥льських маЇтк≥в у м≥ста, а скасуванн¤ кр≥посного права послабило заборони на пересуванн¤ Їврењв, велика њх к≥льк≥сть переселилас¤ у м≥ста. ¬насл≥док цього невелик≥ м≥стечка ѕравобережж¤, де мешкала б≥льш≥сть Їврењв –ос≥йськоњ ≥мпер≥њ, стали переважно Їврейськими. Ќа к≥нець XIX ст. швидко зростала присутн≥сть Їврењв ≥ у великих м≥стах. ™врењ складали б≥льше половини населенн¤ ќдеси, а саме м≥сто було одним з найкрупн≥- ших Їврейських осередк≥в у св≥т≥. ” 1863 р. њхн¤ чисельн≥сть на ”крањн≥ зросла до 50 тис. ќсв≥чен≥ Їврењ, котр≥, ¤к правило, розмовл¤ли рос≥йською мовою, посилю- вали рос≥йський характер м≥ст ”крањни.

ћ≥ста були також осередками й культури, а в≥дтак ≥ дом≥вкою дл¤ б≥льшост≥ ≥нтел≥генц≥њ. ќск≥льки неукрањнськ≥ жител≥ м≥ст мали найкращий доступ до осв≥ти й можливост≥ здобути фахову п≥дготовку, то вони переважали серед ≥нтел≥генц≥њ на ”крањн≥. ѕредставники власне украњнськоњ ≥нтел≥генц≥њ переважно мешкали на сел≥ чи в невеликих м≥стах, де працювали в земствах л≥кар¤ми, агрономами, статистика- ми, с≥льськими вчител¤ми. —еред ≥нтелектуальноњ ел≥ти, що зосереджувалас¤ в ун≥- верситетах та видавництвах великих м≥ст, украњнц≥ трапл¤лис¤ нечасто.

„ому ж украњнц≥ так неохоче вливалис¤ в м≥ське середовище й брали участь у модерн≥зац≥њ? Ѕ≥льш≥сть досл≥дник≥в цього питанн¤ зосереджувалис¤ на його психо- лог≥чному аспект≥. “≥, хто схил¤вс¤ до украњноф≥льства, твердили, що в≥дмовл¤тис¤ в≥д землеробства украњнським сел¤нам не давала њхн¤ глибоко вкор≥нена любов до земл≥; а т≥, хто не симпатизував украњнц¤м, посилалис¤ на н≥бито властив≥ њм мл¤в≥сть ≥ консерватизм. јле ≥сторичне минуле не п≥дтверджуЇ цих доказ≥в. «а час≥в  ињв- ськоњ держави надзвичайно велика частина населенн¤ ”крањни мешкала в м≥стах ≥ займалас¤ торг≥влею. Ќав≥ть у XVII ст. аж 20 % украњнського населенн¤ проживало в м≥ському середовищ≥. ј на початку XVIII ст. не хто ≥нший, ¤к украњнц≥ (а не ро- с≥¤ни), переважали серед ≥нтелектуальноњ ел≥ти ≥мпер≥њ.

ћалу активн≥сть украњнц≥в у процесах урбан≥зац≥њ та модерн≥зац≥њ на ”крањн≥ допо- магають по¤снити пол≥тичн≥ й соц≥ально-економ≥чн≥ умови, що ≥снували тут у XVIIIЧ XIX ст. ќск≥льки м≥ста й м≥стечка були центрами ≥мперськоњ адм≥н≥страц≥њ, в них, ¤к правило, переважали рос≥¤ни, њхн¤ мова й культура. ¬одночас кор≥нне украњн- ське населенн¤ або асим≥лювалос¤, або в де¤ких випадках вит≥сн¤лос¤. як зауважив Ѕогдан  равченко, причиною того, що украњнськ≥ сел¤ни не пересел¤лис¤ у м≥ста, було переважанн¤ панщини у добу кр≥пацтва. Ќа в≥дм≥ну в≥д рос≥йських сел¤н, ¤ких пом≥щики заохочували до пошук≥в додатковоњ роботи й прибутк≥в у м≥ст≥, украњнських сел¤н ≥ дал≥ змушували працювати на земл≥, щоб максимально використовувати њњ родюч≥сть. ÷е не лише обмежувало можливост≥ њхнього пересуванн¤, а й позбав- л¤ло нагоди опановувати ремесла, що давали змогу рос≥¤нам та Ївре¤м легко при- стосовуватис¤ до м≥ського оточенн¤. “ому коли розпочалис¤ промисловий бум та урбан≥зац≥¤, украњнц≥ ви¤вилис¤ неготовими вз¤ти в них участь. ¬≥дтак, ¤кщо рос≥¤ни перењжджали на сотн≥ миль до завод≥в ѕ≥вдн¤, украњнськ≥ сел¤ни Ч нав≥ть т≥, що жили у безпосередньому сус≥дств≥ з заводами,Ч вол≥ли в пошуках земл≥ долати тис¤ч≥ миль на —х≥д. ћине небагато часу, ¤к т¤жк≥ соц≥альн≥, культурн≥ й пол≥- тичн≥ насл≥дки цього ¤вища в≥д≥б'ютьс¤ на переб≥гу под≥й на ”крањн≥. ,