”крањнц≥, аналог≥чно рос≥¤нам та ≥ншим народам ≥мпер≥њ, також поринули в по- л≥тичну д≥¤льн≥сть, що характеризувала 1890-т≥ та початок 1900-х рок≥в. « одного боку, це було њхн≥м реагуванн¤м на репрес≥њ 1880-х рок≥в, а з ≥ншого Ч перед ними сто¤в надихаючий приклад нового пожвавленн¤ й св≥жих ≥дей, що зароджувалис¤ в середовищ≥ рос≥йських радикал≥в. ўе одним важливим стимулом стала по¤ва но- вого покол≥нн¤ украњнських д≥¤ч≥в, ¤к≥ вже не вагалис¤ щодо власноњ нац≥ональноњ належност≥ й гордо називали себе Ђнац≥ональне св≥домими украњнц¤миї, войовничо вимагаючи дл¤ свого народу нац≥ональних прав, пол≥тичноњ свободи й соц≥альноњ справедливост≥.

÷≥ Ђнов≥ї украњнц≥ були переважно студентами, й особист≥ контакти м≥ж собою вони зав'¤зували в г≥мназичному та ун≥верситетському кол≥, де й виникали погл¤ди, котр≥ згодом штовхали њх до активноњ опозиц≥њ царатов≥.  ар'Їра украњнського д≥¤ча звичайно ¤вл¤ла собою таку схему. —початку юнак, що навчавс¤ в г≥мназ≥њ, знайо- мивс¤ з Ђп≥дривнимиї ≥де¤ми, л≥беральне настроЇний викладач давав йому контра- бандну л≥тературу й запрошував до участ≥ в таЇмних дискус≥йних гуртках. ¬ ун≥- верситет≥ такий юнак вступав до украњнськоњ громади; де¤к≥ з них, наприклад кињвська чи петербурзька, нал≥чували сотн≥ член≥в. ” громад≥ студент ос¤гав ц≥лий р¤д ≥деоло- г≥й, входив до кола в≥домих д≥¤ч≥в ≥ нер≥дко починав займатис¤ нелегальною д≥¤ль- н≥стю, наприклад, публ≥кац≥Їю й поширенн¤м антицаристськоњ л≥тератури.

 онфл≥кти з ур¤дом дедал≥ б≥льше радикал≥зували студент≥в. “ак, у 1901 р. ур¤д силом≥ць в≥ддав у солдати 183-х студент≥в-актив≥ст≥в  ињвського ун≥верситету. ÷е викликало масов≥ страйки сол≥дарност≥ по вс≥й ”крањн≥ та призвело до виключенн¤ з ун≥верситету великого числа студент≥в, багато з ¤ких д≥йшли висновку, що Їдиним виходом дл¤ них було стати революц≥онерами. „имало студент≥в, зв≥сно, н≥коли не брали участ≥ в радикальн≥й д≥¤льност≥ або в≥дходили в≥д нењ, зак≥нчивши навчанн¤. ќднак важко було знайти серед украњнських пол≥тичних пров≥дник≥в таких, хто не завоював соб≥ попул¤рност≥ спочатку ¤к студентський актив≥ст або не був членом студентських громад, що слугували первинним буд≥вельним матер≥алом дл¤ укра- њнських пол≥тичних орган≥зац≥й.

ѕерша орган≥зована по¤ва цих молодих Ђсв≥домихї украњнц≥в в≥дбулас¤ у 1891 р., коли група студент≥в на чол≥ з ≤ваном Ћипою, Ѕорисом √р≥нченком та ћиколою ћих- новським з≥бралас¤ на могил≥ “араса Ўевченка й створила Ђбратство тарас≥вц≥вї. «анепокоЇне тим, що краща украњнська молодь йде в рос≥йськ≥ революц≥йн≥ орган≥- зац≥њ, братство вир≥шило створити украњнський рух ¤к альтернативу рос≥йському ра- дикал≥зму ≥ рос≥йськ≥й культур≥ взагал≥. ¬оно зав'¤зало контакти з≥ студентськими групами в  иЇв≥, ќдес≥, ѕолтав≥ та „ерн≥гов≥ й почало орган≥зовувати лекц≥њ, поста- новку п'Їс, св¤та на честь “. Ўевченка. ƒе¤к≥ з цих груп приЇднувалис¤ до видавни- чого товариства, що складалос¤ з майже 80 ос≥б, переважно вчител≥в початкових шк≥л, основною метою ¤кого було поширенн¤ серед студент≥в ≥ сел¤н украњнськоњ л≥- тератури. Ћипа та його однодумц≥, кр≥м того, закликали украњнських письменник≥в на- сл≥дувати у своњх творах Ївропейськ≥ зразки зам≥сть рос≥йських.

јле найвидатн≥шим дос¤гненн¤м братства стала публ≥кац≥¤ в 1893 р. у льв≥вськ≥й газет≥ Ђѕравдаї його славнозв≥сного кредо Ч Ђƒекларац≥њ в≥ри молодих украњнц≥вї. ÷ей р≥шучий документ, пройн¤тий наступальним нац≥онал≥змом, дошкульно кри- тикував украњноф≥л≥в за њхню ≥нтелектуальну залежн≥сть в≥д рос≥йськоњ культури. …ого автори впевнено проголошували про св≥й нам≥р стати тим, ким н≥коли не було старше покол≥нн¤, тобто ≥стинно украњнською ≥нтел≥генц≥Їю. Ќа доказ своЇњ Ђукрањнськост≥ї вони зобов'¤зувалис¤ розмовл¤ти виключно украњнською мовою, ви- ховувати в Ђукрањнському дус≥ї своњх д≥тей, вимагати викладанн¤ в школах украњн- ськоњ мови й при кожн≥й нагод≥ боронити украњнську справу. ¬ царин≥ пол≥тики њхньою метою було ц≥лковите визнанн¤ украњнц≥в ¤к окремого народу в межах демо- кратичноњ федеративноњ –ос≥њ. ќднак, попри вс≥ ц≥ см≥лив≥ ≥дењ та актив≥зац≥ю куль- турноњ д≥¤льност≥, братство домоглос¤ незначних конкретних результат≥в ≥ неза- баром розчинилос¤ в ≥нших украњнських пол≥тичних угрупованн¤х.

”решт≥-решт глухий гом≥н невдоволенн¤, по¤ва новостворених груп, а також зростанн¤ чисельност≥ учасник≥в громад змусили старших д≥¤ч≥в украњнського руху по тривал≥й перерв≥ 1880-х рок≥в знову д≥¤ти. ” 1897 р. з ≥н≥ц≥ативи јнтоновича й  ониського вони вир≥шили утворити п≥дп≥льну орган≥зац≥ю, що об'Їднала б ус≥х ук- рањнських актив≥ст≥в ≥мпер≥њ. ¬насл≥док цього постала Ђ”крањнська загальна орга- н≥зац≥¤ї (”«ќ), що ¤вл¤ла собою федерац≥ю близько 20 громад, багатьох студент- ських груп та окремих ос≥б на чол≥ з консультативним ком≥тетом у  иЇв≥. «а да- ними таЇмноњ пол≥ц≥њ, активних член≥в орган≥зац≥њ нал≥чувалос¤ близько 450, 100 з них д≥¤ли в  иЇв≥. як завжди, одним ≥з перших крок≥в ц≥Їњ орган≥зац≥њ стала спроба надрукувати у прес≥ Ђѕосланн¤ до украњнц≥вї. ÷е стало, зокрема, причиною заснуванн¤ в  иЇв≥ книговидавництва ”«ќ й книгарн≥. ¬она також улаштувала св¤т- куванн¤ р≥чниць народженн¤ “. Ўевченка та ≥нших видатних украњнських письмен- ник≥в, що спри¤ло п≥днесенню морального духу украњнц≥в. ќсобливо знаменними були св¤ткуванн¤ юв≥лењв 1.  отл¤ревського в 1903 р. та ћ. Ћисенка у 1904 р., в ¤ких вз¤ли участь к≥лька тис¤ч представник≥в украњнськоњ ≥нтел≥генц≥њ, в тому числ≥ ≥з «а- х≥дноњ ”крањни. ƒл¤ допомоги тим, хто зазнавав пересл≥дувань пол≥ц≥њ за украњнську патр≥отичну д≥¤льн≥сть, ”«ќ заснувала спец≥альний фонд. ѕо¤ва ”«ќ св≥дчила про те, що старше покол≥нн¤ украњнц≥в усв≥домлювало необх≥дн≥сть самоорган≥зац≥њ, проте характер њњ д≥¤льност≥ вказував на небажанн¤ в≥дмовитис¤ в≥д культурництва й перейти до пол≥тичноњ роботи. ¬≥дтак наприк≥нц≥ XIX ст. украњнц≥ все ще не мали того, що вже мали ≥нш≥ меншост≥, скаж≥мо, Їврењ та пол¤ки,Ч тобто пол≥тичноњ парт≥њ.

–еволюц≥йна украњнська парт≥¤ (–”ѕ). ≤ знову саме в ’арков≥ ≥н≥ц≥ативу вз¤ла група студент≥в, до ¤коњ входили Ћ. ћатусевич, ёр≥й  оллард, ќ.  оваленко та сини к≥лькох старих украњноф≥л≥в Ч ƒмитро јнтонович, ћихайло –усов, ƒ. ѕо- знанський. ” с≥чн≥ 1900 р. вони заснували –еволюц≥йну украњнську парт≥ю Ч т≥сно згуртовану консп≥ративну групу. ћетою ц≥Їњ першоњ у —х≥дн≥й ”крањн≥ пол≥тичноњ парт≥њ було об'Їднанн¤ р≥зних покол≥нь ≥ клас≥в у боротьб≥ за нац≥ональн≥ права й соц≥альну революц≥ю. ќсобливо прихильно в≥дгукнулис¤ на ≥н≥ц≥ативу харк≥вськоњ групи студенти. ƒо 1902 р. д≥¤ло вже ш≥сть орган≥зац≥й Ч у  иЇв≥, ’арков≥, ѕолта- в≥, Ћубнах, ѕрилуках ≥  атеринослав≥, координованих центральним ком≥тетом. ƒо парт≥њ також входило багато менших груп студент≥в г≥мназ≥й та ун≥верситет≥в. ƒл¤ полегшенн¤ реал≥зац≥њ видавничоњ програми, що становила обов'¤зкову складову д≥¤льност≥ парт≥њ, були заснован≥ закордонн≥ бюро у Ћьвов≥ Ч в √аличин≥ та „ерн≥в- ц¤х Ч на Ѕуковин≥. –”ѕ публ≥кувала два пер≥одичних виданн¤ Ч Ђ√аслої та Ђ—ел¤- нинї, ¤к≥ таЇмно провозилис¤ до –ос≥йськоњ ”крањни й ставили соб≥ за мету пол≥ти- зувати сел¤нство.

Ќезабаром парт≥¤ наштовхнулас¤ на перешкоди Ч власне тод≥, коли вона вда- лас¤ до спроби ч≥тк≥ше сформулювати свою програму. « самого початку постала про- блема: що з революц≥йноњ точки зору заслуговуЇ на б≥льшу увагу Ч нац≥ональне чи соц≥ально-економ≥чне питанн¤? —початку з опубл≥кованого парт≥Їю памфлету Ђ—а- мост≥йна ”крањнаї (автор Ч палкий нац≥онал≥ст ћикола ћ≥хновський) випливало, що нац≥ональне питанн¤ привертало до себе велику увагу њњ член≥в. ѕроте згодом, з метою поширенн¤ своњх вплив≥в поза меж≥ первинного ¤дра Ђсв≥домих украњнц≥вї на сел¤нство, –”ѕ дедал≥ част≥ше зверталас¤ до соц≥ально-економ≥чних питань. ƒо того ж багато њњ член≥в стали н¤ позиц≥њ марксизму, поступово перетворюючи парт≥ю на соц≥ально-демократичну орган≥зац≥ю.

” ход≥ цих зм≥н м≥ж членами –”ѕ виникла напружен≥сть. Ѕ≥льш≥сть на чол≥ з ћи- колою ѕоршем ≥ його товаришами ¬олодимиром ¬инниченком та —имоном ѕетлю- рою вважали, що ц¤ орган≥зац≥¤ маЇ бути нац≥ональною парт≥Їю, до ¤коњ входили б виключно украњнц≥ ≥ ¤ка поЇднувала б нац≥онал≥зм ≥з марксизмом. ≤нш≥ ж (головним виразником њхн≥х погл¤д≥в виступав ћар'¤н ћеленевський) хот≥ли, щоб –”ѕ в≥дки- нула свою нац≥ональну ор≥Їнтован≥сть, ставши автономною орган≥зац≥Їю –ос≥йськоњ соц≥ал-демократичноњ парт≥њ, що представл¤ла б ус≥х роб≥тник≥в ”крањни, незалежно в≥д њхньоњ нац≥ональност≥.

“епер сл≥д коротко зупинитис¤ на фракц≥¤х. –адикально настроЇна ≥нтел≥генц≥¤ вела запеклу боротьбу з царським самодержавством, ¤ке перешкоджало форму- ванню атмосфери толерантност≥, необх≥дноњ дл¤ в≥дкритого й спок≥йного обговоренн¤ р≥зноман≥тних думок. ÷¤ боротьба не давала розвинутис¤ таким зах≥дноЇвропей- ським засадам, ¤к мистецтво пол≥тичних компром≥с≥в ≥ правл≥нн¤ б≥льшост≥. ¬≥дтак на вс≥х д≥л¤нках революц≥йного руху поширеним ¤вищем стала фракц≥йн≥сть.  оли одна група революц≥онер≥в не погоджувалас¤ з ≥ншою, вона, ¤к правило, залишалась на своњх позиц≥¤х, фанатично звинувачуючи ≥деолог≥чних опонент≥в у кращому випад- ку в дурост≥, а в г≥ршому Ч в реакц≥йност≥. “од≥, впевнена в своњй правот≥, ц¤ група рвала зв'¤зки з первинною орган≥зац≥Їю й засновувала власну фракц≥ю. „асто пре- зирство до колишн≥х товариш≥в було таким же сильним, ¤к ≥ ненависть до царського режиму.

”крањнц≥ не ¤вл¤ли собою ¤когось вин¤тку в ц≥й тенденц≥њ, про що св≥дчать розко- ли, ¤к≥ виникли в –”ѕ. ” 1902 р. п≥д впливом нац≥онал≥стичних настроњв ћ≥хнов- ського в≥д парт≥њ в≥дкололас¤ невелика група й заснувала крих≥тну за чисельн≥стю ”крањнську нац≥ональну парт≥ю. „ерез два роки з –”ѕ вийшла значна ^астина њњ чле- н≥в, що п≥дтримували ћеленевського, й приЇдналас¤ до рос≥йських соц≥ал-демокра- т≥в. ‘ракц≥¤ ћеленевського (вона називалас¤ Ђ—п≥лкаї) мала за мету перетвори- тис¤ на марксистську парт≥ю на ”крањн≥ у склад≥ рос≥йськоњ орган≥зац≥њ. “≥, що лишилис¤ в –”ѕ, перейменували себе на ”крањнську соц≥ал-демократичну роб≥т- ничу парт≥ю й надал≥ намагалис¤ поЇднувати марксизм ≥ нац≥онал≥зм. Х

’арактерним аспектом д≥¤льност≥ –”ѕ були њњ стосунки з ≥ншими неукра- њнськими марксистськими парт≥¤ми. ” взаЇминах ≥з –ос≥йською соц≥ал-демокра- тичною парт≥Їю украњнськ≥ марксисти знайшли п≥дтвердженн¤ своњм давн≥м п≥доз- рам Ч а саме тому, що рос≥йськ≥ революц≥онери под≥л¤ють ≥з царським ур¤дом схильн≥сть до централ≥зму. –аз за разом, коли –”ѕ намагалас¤ налагодити з –о- с≥йською соц≥ал-демократичною парт≥Їю робоч≥ стосунки, обговоренн¤ тих чи ≥нших питань завжди заходили в глухий кут через небажанн¤ надати украњнськ≥й орган≥- зац≥њ автономного статусу. «ате з ѕольською соц≥ал≥стичною парт≥Їю й особливо з Їврейським Ѕундом –”ѕ п≥дтримувала прекрасн≥ стосунки. ÷е в≥дбивалос¤ у кри- тиц≥ з боку –”ѕ дискрим≥нац≥њ Їврењв в ≥мпер≥њ, а також у п≥дтримц≥ Ѕундом намагань украњнц≥в добитис¤ автоном≥њ в склад≥ –ос≥йськоњ соц≥ал-демократичноњ парт≥њ.

ѕом≥ркован≥. –”ѕ не лише поклала початок ≥ншим парт≥¤м, а й змусила пом≥рко- ваних украњнц≥в, об'Їднаних в ”«ќ, до кроку, ¤кого вони довго уникали. ” 1904 р. з ≥н≥ц≥ативи ™вгена „икаленка ”«ќ проголосувала за перетворенн¤ на л≥беральну парт≥ю, що ставила метою встановленн¤ конституц≥йного правл≥нн¤, проведенн¤ со- ц≥альних реформ, здобутт¤ повних нац≥ональних прав дл¤ украњнц≥в у межах федера- тивноњ –ос≥йськоњ республ≥ки. «робити цей крок значною м≥рою штовхали побою- ванн¤, що молод≥, радикально настроЇн≥ соц≥ал≥сти, п≥дпор¤дкувавши соб≥ украњн- ський рух, спр¤мують його в таке р≥чище, де буде важко пливти респектабельним професорам, ур¤довим чиновникам та земц¤м. як ≥ належало чекати, навколо цього стали виникати ≥деолог≥чн≥ сутички й фракц≥йн≥ розколи. ўоб заспокоњти своњх л≥вих член≥в, л≥беральна парт≥¤ перейменувалас¤ на ”крањнську радикально-демо- кратичну парт≥ю. јле попри зм≥ну назви вона за суттю лишалас¤ л≥беральною пар- т≥Їю, дуже под≥бною до рос≥йських кадет≥в.

“аким чином, до 1905 р. украњнський рух значно зр≥с. ” ньому розвинувс¤ ц≥лий р¤д парт≥й, що пропонували широкий д≥апазон способ≥в вир≥шенн¤ нац≥ональних, пол≥тичних та соц≥ально-економ≥чних проблем ”крањни. јле вс≥ ц≥ парт≥њ, ¤к≥ ран≥ше, складалис¤ переважно з ≥нтел≥генц≥њ, й м≥ж ними пост≥йно точилис¤ чвари. ƒо того ж, оск≥льки майже вс¤ украњнська ≥нтел≥генц≥¤ трималас¤ л≥вих погл¤д≥в, консерватив- на точка зору в украњнському пол≥тичному спектр≥ не була представленою, що зму- шувало украњнц≥в в≥дпов≥дних переконань вступати до рос≥йських консервативних парт≥й. јле попри вс≥ ц≥ недол≥ки не п≥дл¤гало сумн≥ву, що украњнський рух нарешт≥ вийшов за меж≥ культурництва, вступивши в нову, пол≥тичну стад≥ю свого розвитку.