” розгл¤дувану добу украњнц≥ √аличини здобули репутац≥ю людей високоорган≥- зованих ≥ сусп≥льне дисципл≥нованих, особливо в пор≥вн¤нн≥ з њхн≥ми сп≥вв≥тчиз- никами на сход≥. ќдн≥Їю з причин того, що галицьк≥ украњнц≥ розвинули ц≥ риси, була нагода застосовувати њх. ѕопри своЇ невиг≥дне становище пор≥вн¤но з пол¤ками, п≥сл¤ 1861 р. украњнц≥ јвстр≥њ жили за конституц≥йноњ монарх≥њ, що надавала њм наба- гато ширшу свободу слова та асоц≥ац≥й, н≥ж це було можливим у –ос≥йськ≥й ≥мпер≥њ.

«ростанню орган≥заторськоњ д≥¤льност≥, ¤ке спостер≥галос¤ в —х≥дн≥й √аличин≥ наприк≥нц≥ XIX Ч на початку XX ст., спри¤в ≥ р¤д ≥нших чинник≥в. «ах≥дн≥ украњнц≥ зазнавали пр¤мого впливу таких сусп≥льне високодисципл≥нованих народ≥в, ¤к н≥мц≥ та чехи. ўе безпосередн≥ше впливали на них пол¤ки, ¤к≥ стали на шл¤х пол≥тики Ђор- ган≥чноњ прац≥ї, спр¤мованоњ на зм≥цненн¤ њхньоњ сп≥льност≥ шл¤хом моб≥л≥зац≥њ та розвитку економ≥чних ≥ культурних ресурс≥в. якщо зах≥дн≥ украњнц≥ хот≥ли змагати- с¤ з пол¤ками, вони з ус≥Їю очевидн≥стю повинн≥ були б застосувати аналог≥ч- ний п≥дх≥д. «в≥дси й таке гасло народовц≥в, ¤к Ђ—пирайс¤ на власн≥ силиї. Ќарешт≥, в 1880-х роках серед украњнц≥в сформувавс¤ новий тип проводу, уособленн¤м ¤кого став громадський д≥¤ч. ÷ей пров≥д здеб≥льшого складали педагоги ≥ особливо юрис- ти Ч ¤к ≥деал≥сти, вс≥м серцем в≥ддан≥ справ≥ народного добробуту, так ≥ прагмати- ки, ¤к≥ намагалис¤ пристосувати украњнського сел¤нина до вимог тогочасного сусп≥льства.

ƒос¤гненн¤ осв≥ти й культури. ѕров≥сником ц≥Їњ новоњ теч≥њ стало товариство Ђѕросв≥таї, засноване в 1868 р. народовц¤ми. ѕрив¤тивши себе справ≥ п≥днесенн¤ культурного й осв≥тнього р≥вн¤ сел¤нства, це льв≥вське товариство за допомогою с≥льських учител≥в ≥ параф≥¤льних св¤щеник≥в поступово поширило по вс≥й —х≥дн≥й √аличин≥ мережу читалень ≥ б≥бл≥отек. ” них сел¤н заохочували читати пресу (нер≥д- ко один письменний сел¤нин читав ц≥лому гуртов≥ своњх неписьменних сус≥д≥в) ≥ об- говорювати пол≥тичн≥ та соц≥альн≥ питанн¤. ѕопул¤рн≥сть цих читалень зросла, коли з часом при них почали д≥¤ти хори, театральн≥ трупи, г≥мнастичн≥ товариства та кооперативи. ѕ≥д к≥нець стол≥тт¤ вони фактично стали суперничати з церквою та шинком. ÷е було великим внеском у п≥днесенн¤ пол≥тичноњ та нац≥ональноњ св≥до- мост≥ сел¤нства.

«авд¤ки самов≥ддан≥й прац≥ таких пров≥дних д≥¤ч≥в Ђѕросв≥тиї, ¤к јнатоль ¬ах- н¤нин ≥ особливо ќлександр 0гоновський,до 1914 р. товариство мало 77 рег≥ональ- них в≥дд≥лень, близько 3 тис. читалень ≥ б≥бл≥отек, понад 36 тис. член≥в у склад≥ його льв≥вськоњ ф≥л≥њ й близько 200 тис.Ч у с≥льських читальн¤х. «д≥йснювалис¤ також спроби орган≥зувати с≥льську молодь. Ќа зразок чеських орган≥зац≥й у 1894 р. були заснован≥ г≥мнастично-протипожежн≥ товариства п≥д назвою Ђ—ок≥лї та Ђ—≥чї. ќсоб- ливо д≥¤льними ви¤вили себе тут радикали, зокрема  ирило “риловський.

÷≥ юнацьк≥ групи давали сел¤нам нагоду не т≥льки брати участь у парадах, вони виховували схильн≥сть до дисципл≥ни, сп≥впрац≥, знань та розвивали почутт¤ ' патр≥отизму. Ќа 1914 р. вони нал≥чували 974 м≥сцевих в≥дд≥ленн¤ й понад 33 тис. чле- н≥в. «ростанн¤ таких орган≥зац≥й св≥дчило про те, що народовц≥ змогли перейти в≥д ≥ д≥¤льност≥ в ефемерних часописах ≥ малозгуртованих студентських групах 1860-х ; рок≥в до систематичноњ д≥¤льност≥ в масових орган≥зац≥¤х, що були характерною оз- накою 1890-х та початку 1900-х рок≥в.  онкуруючи з народовц¤ми, у 1874 р. русоф≥- . ли засновують “овариство ≥м.  ачковського, але за чисельн≥стю воно значно поступа- лос¤ перед орган≥зац≥¤ми суперник≥в.

√алицьк≥ вожд≥ з де¤ким зап≥зненн¤м зрозум≥ли, що, кр≥м культурних потреб се- л¤нства, њм доведетьс¤ звертатис¤ й до економ≥чних питань. „ерез своЇ соц≥альне становище та психолог≥ю вони не ви¤вл¤ли великого ≥нтересу до революц≥йних мето- д≥в, ¤к≥ набули такого поширенн¤ в –ос≥йськ≥й ≥мпер≥њ, а натом≥сть виступали за само- допомогу, тобто покращенн¤ дол≥ сел¤н шл¤хом створенн¤ кооператив≥в. ѕерша спроба моб≥л≥зувати сел¤н дл¤ њхнього власного блага мала м≥сце у 1870-х роках, коли духовенство розпочало кампан≥ю проти пи¤цтва на сел≥. ћасов≥ сходи та об≥тниц≥, ¤к≥ давалис¤ на них вс≥Їю громадою, допомогли скоротити споживанн¤ алкоголю, а сама кампан≥¤ стала дл¤ церкви одним ≥з перших найб≥льш конкретних њњ дос¤гнень.

«годом економ≥чн≥ заходи щодо сел¤н очолила св≥тська ≥нтел≥генц≥¤. —початку товариство Ђѕросв≥таї ф≥нансувало кооперативн≥ крамниц≥, склади та кредитов≥ сп≥лки. јле воно не могло забезпечити необх≥дну квал≥ф≥ковану допомогу та орга- н≥зувати спец≥ал≥зован≥ кооперативи. ÷ю потребу вз¤вс¤ задовольнити ¬асиль Ќа- г≥рний Ч и≥онер зах≥дноукрањнського кооперативного руху, ¤кий прот¤гом 10 рок≥в займавс¤ вивченн¤м досв≥ду швейцарських кооператив≥в. ” 1883 р. в≥н орган≥зував споживчий кооператив ЂЌародна торг≥вл¤ї, що ставив соб≥ за мету закуповувати й продавати велик≥ парт≥њ продукт≥в, оминаючи посередник≥в, а заощаджен≥ грош≥ передавати сел¤нам. «а допомогою своЇњ орган≥зац≥њ Ќаг≥рний спод≥вавс¤ привчити украњнц≥в до комерц≥йноњ д≥¤льност≥.

ѕоступово виникали ≥нш≥ кооперативи. ” 1899 р., щоб навчати сел¤н сучасних метод≥в господарюванн¤, ™вген ќлесницький заснував Ђ—≥льський господарї, ¤кий у 1913 р. нал≥чував понад 32 тис. член≥в. ќднак найчисельн≥шими серед кооперати- в≥в були кредитов≥ сп≥лки. ƒе¤к≥ з них виникли ще в 1873 р., проте лише в 1894 р. ≥з заснуванн¤м сп≥лки Ђ¬≥раї вони отримали стаб≥льну, добре в≥дрегульовану основу. ƒаючи дес¤типроцентн≥ позички, ц≥ сп≥лки, ¤ких нал≥чувалис¤ сотн≥, швидко вит≥с- нили б≥льш≥сть лихвар≥в. ўе одна важлива економ≥чна установа з'¤вилас¤ в 1895 р. у Ћьвов≥Чстрахова компан≥¤ Ђƒн≥стерї. Ќа 1907 р. вона мала 213 тис. кл≥Їнт≥в. «ростанн¤ кооператив≥в привело до орган≥зац≥њ в 1904 р. ÷ентральноњ асоц≥ац≥њ укра- њнських кооператив≥в, що мала близько 550 ф≥л≥й, переважно кредитових сп≥лок, ≥ 180 тис. член≥в. ” 1909 р. на 40-в≥ роковини Ђѕросв≥тиї д≥¤ч≥ кооперативного руху скликали з'њзд (¤кий з≥брав 768 делегат≥в, здеб≥льшого молодоњ св≥тськоњ ≥нтел≥ген- ц≥њ), щоб визначити напр¤ми майбутнього розвитку нац≥њ. Ѕагато делегат≥в, охопле- них надзвичайно оптим≥стичним настроЇм, висловлювали думку про те, що украњнц≥ нарешт≥ стають господар¤ми власноњ дол≥.

¬ажливим аспектом кооперативного руху, а також д≥¤льност≥ товариства Ђѕро- св≥таї було спри¤нн¤ розвитков≥ т≥сних гармон≥йних взаЇмин м≥ж сел¤нством та " ≥нтел≥генц≥Їю, чого не вдалос¤ дос¤гти ≥нтел≥генц≥њ –ос≥йськоњ ”крањни. ”сп≥хи наро- " довц≥в у згуртуванн≥ мас забезпечили њм остаточну перемогу над русоф≥лами, при- ^ б≥чники ¤ких серед член≥в кооператив≥в складали лише близько одн≥Їњ п'¤тоњ числа ' – украњноф≥л≥в. Ќарешт≥, зростанн¤ кооператив≥в мало серйозн≥ негативн≥ насл≥дки дл¤ Їврейськоњ сп≥льност≥: бойкотуванн¤ алкоголю, кредитов≥ сп≥лки, споживч≥ коопе- ративи завдали дошкульного удару по Ївре¤х-шинкар¤х, лихвар¤х ≥ крамар¤х Ч ≥ загострило терт¤ м≥ж украњнц¤ми та Ївре¤ми, часто спонукаючи останн≥х до ем≥грац≥њ.

ћ≥ське культурне житт¤. ѕ≥дбадьорена своњми орган≥заторськими дос¤гненн¤ми серед сел¤н, ≥нтел≥генц≥¤ намагалас¤ зм≥цнити своЇ становище ≥ в м≥ському середо- вищ≥. ќб'Їктом њњ уваги стала осв≥та, особливо середн¤ та ун≥верситетська. як ≥ на- лежало спод≥ватис¤, украњнц≥ були м≥зерно представлен≥ на вс≥х осв≥тн≥х р≥вн¤х. «окрема в початкових школах вони мали вдвоЇ меншу к≥льк≥сть класних прим≥щень ≥ вчител≥в, н≥ж пол¤ки. ÷≥ диспропорц≥њ поглиблювалис¤ у г≥мназ≥¤х та ун≥версите- тах, де пол¤ки робили все можливе, щоб затримати зростанн¤ украњнськоњ осв≥ченоњ ел≥ти. “ак, у 1897 р. з 14 тис. учн≥в середн≥х шк≥л у пров≥нц≥њ 80 % складали пол¤ки й лише 16%Ч украњнц≥ (у 1854 р., до того ¤к пол¤ки встановили контроль над сис- темою осв≥ти, це сп≥вв≥дношенн¤ було приблизно однаковим). якщо пол¤ки мали «ќ г≥мназ≥й, то украњнц≥ Ч лише дв≥. ” Ћьв≥вському ун≥верситет≥ украњнц≥ навчалис¤ головним чином на факультетах теолог≥њ та права й складали близько «ќ % загаль- ного числа його студент≥в, ¤ке становило 1700 чолов≥к. ” 1911 р. ≥з майже ^0 ви- кладач≥в професор≥в-украњнц≥в було лише в≥с≥м. “ому не п≥дл¤гало сумн≥ву, що дл¤ п≥двищенн¤ свого культурного р≥вн¤ украњнц¤м належало домогтис¤ широкого доступу до вищоњ осв≥ти.

ќск≥льки дл¤ в≥дкритт¤ г≥мназ≥й потр≥бна була згода ур¤ду, пол¤ки та украњнц≥ боролис¤ за кожну школу на пол≥тичному р≥вн≥. ƒо 1914 р. украњнц¤м удалос¤ приму- сити ур¤д в≥дкрити ще чотири г≥мназ≥њ, ф≥нансованих державою. «а той же пер≥од пол¤ки в≥дсто¤ли дл¤ себе в к≥лька раз≥в б≥льше середн≥х ≥ рем≥сничих шк≥л. ”св≥дом- люючи, що ур¤й не задовольнить њхн≥х потреб, украњнц≥ звернулис¤ до громади й за- вд¤ки приватним внескам заснували ще в≥с≥м г≥мназ≥й. ўоб допомогти студентам, особливо тим, котр≥ прињжджали ≥з с≥л, при г≥мназ≥¤х та ун≥верситетах в≥дкривали численн≥ гуртожитки, утримуван≥ приватним коштом.

ўе з б≥льшою р≥шуч≥стю пол¤ки прагнули зберегти Ђпольськ≥стьї осв≥ти у Ћьв≥в- ському ун≥верситет≥. ўоправда, час в≥д часу њм доводилос¤ йти на поступки. “ак, у 1894 р. п≥д тиском ¬≥дн¤ вони неохоче погодилис¤ на запровадженн¤ дл¤ украњн- ц≥в ще одн≥Їњ професорськоњ посади (з ≥стор≥њ), не п≥дозрюючи, що це Їдине призна- ченн¤ за своњми насл≥дками дор≥внюватиме багатьом. ќск≥льки в √аличин≥ не було квал≥ф≥кованих кандидат≥в, зайн¤ти нову посаду запросили 28-р≥чного учн¤ јн- тоновича Ч ћихайла √рушевського з  иЇва. « прињздом √рушевського до Ћьвова в украњнськ≥й науц≥ в≥дкрилас¤ нова ера.

÷ей найвизначн≥ший з ус≥х украњнських ≥сторик≥в починаЇ видавати свою фунда- ментальну Ђ≤стор≥ю ”крањни-–усиї, поставивши соб≥ виразну мету дати ≥сторичне обгрунтуванн¤ ≥дењ украњнськоњ державност≥. ћайже без ус¤коњ сторонньоњ допомоги √рушевський реорган≥зовуЇ Ќаукове товариство ≥м. “. √. Ўевченка у справжню академ≥ю наук. Ќезабаром товариство об'Їднало майже вс≥х пров≥дних сх≥дно- ≥ зах≥дноукрањнських, а також багатьох славетних Ївропейських учених. ƒо 1913 р., кр≥м численних ≥нших публ≥кац≥й, воно видало 120 том≥в своњх Ђ«аписокї, що кори- стувалис¤ великим авторитетом. …ого багата б≥бл≥отека й численн≥ п≥дсекц≥њ слугу- вали школою п≥дготовки нового покол≥нн¤ обдарованих учених.

¬ражаючих усп≥х≥в було також дос¤гнуто в л≥тератур≥; вони насамперед пов'¤за- н≥ з ≤ваном ‘ранком Ч одним ≥з пров≥дних украњнських письменник≥в. ѕоЇднуючи непомильне, майже фотограф≥чне сприйн¤тт¤ д≥йсност≥ з оптим≥стичною в≥рою ≥деа- л≥ста в кращ≥ людськ≥ риси, ‘ранко творив у надзвичайн≥й р≥зноман≥тност≥ жанр≥в Ч романи, пов≥ст≥, психолог≥чн≥ та соц≥альн≥ нариси, сатира, поез≥¤, драматург≥¤ Ч ≥ широкому д≥апазон≥ тем. ѕор¤д з обов'¤зковими тод≥ описами сел¤нських злидн≥в,

≤ван ‘ранко

у романах ЂЅоа —опз≥г≥с≥огї та ЂЅорислав см≥Їтьс¤ї в≥н в≥дтворюЇ т¤жке житт¤ роб≥т- ник≥в нафтових промисл≥в. ѕор¤д ≥з психолог≥чно тонкими й сповненими тепла опо- в≥данн¤ми про д≥тей з'¤вл¤ютьс¤ ретельно вималюван≥ картини тюремного житт¤. ј в його нарисах про деградуючу аристократ≥ю та ≥нтел≥генц≥ю, що переживала своЇ становленн¤, проступаЇ глибоке розум≥нн¤ соц≥олог≥њ. ‘ранко був також блискучим ученим, в≥дважним полем≥стом ≥, ¤к ми пересв≥дчилис¤, видатним пол≥тичним д≥¤чем, ¤кого часто не розум≥ла й кривдила його власна громада.

≤ншими видатними зах≥дноукрањнськими письменниками були ¬асиль —тефаник та ќльга  обил¤нська. ѕерший уславивс¤ своњми короткими, але насиченими опо- в≥данн¤ми про траг≥чне житт¤ сел¤н; у творах  обил¤нськоњ знаходило в≥дображенн¤ одв≥чне Ђпрагненн¤ красиї й Ђшл¤хетност≥ духуї. ” царин≥ мистецтв творили так≥ видатн≥ художники, ¤к ќлександр Ќовак≥вський, ≤ван “руш та багато њхн≥х учн≥в, ¤к≥ користувалис¤ п≥дтримкою нового митрополита јндре¤ Ўептицького й завд¤ки його субсид≥¤м часто њздили за кордон. ќперний св≥т хвилювала своњми виступами всесв≥тньов≥дома сп≥вачка —олом≥¤  рушельницька; зокрема, њњ сп≥в забезпечив усп≥х опер≥ ѕучч≥н≥ Ђћадам Ѕаттерфл¤йї.

≤ншим св≥дченн¤м розвитку украњнських культурних установ у √аличин≥ був швид- кий розкв≥т преси. ѕ≥д ум≥лим редакторським кер≥вництвом ќлександра Ѕарв≥н- ського заснована у 1880 р. газета Ђƒ≥лої поклала край пануванню у прес≥ русоф≥л≥в ≥ стала найб≥льш впливовою й попул¤рною украњнською газетою. ўоб не пасти зад- н≥х, радикали та ≥нш≥ суперники народовц≥в також заснували власн≥ пер≥одичн≥ виданн¤, створили р≥зноман≥тн≥ осв≥тн≥ товариства, профес≥йн≥ сп≥лки, рел≥г≥йн≥ та мо- лод≥жн≥ групи. Ќа 1913 р. зах≥дн≥ украњнц≥ вже мали 80 пер≥одичних видань, ≥з них 66 у √аличин≥, а решта Ч на Ѕуковин≥ та «акарпатт≥.

ѕол≥тичн≥ парт≥њ. ¬ м≥ру того ¤к формувалис¤ ≥деолог≥чн≥ теч≥њ та зростала орга- н≥зац≥йна ≥нфраструктура, дедал≥ нагальн≥шою ставала потреба координац≥њ д≥й у парламентськ≥й систем≥. «'¤вл¤лис¤ передумови до виникненн¤ пол≥тичних парт≥й, що мали зам≥нити слабко згуртованих народовц≥в та русоф≥л≥в. Ќа в≥дм≥ну в≥д неве- ликих радикально настроЇних п≥дп≥льних парт≥й у –ос≥йськ≥й ”крањн≥ галицьк≥ пар- т≥њ розвивалис¤ легальне й, намагаючись завоювати ¤кнайб≥льше виборц≥в, додержу- валис¤ в ц≥лому пом≥рного тону. ≤нша в≥дм≥нн≥сть м≥ж сх≥дними та зах≥дними парт≥¤ми кор≥нилас¤ в п≥дход≥ до нац≥онального питанн¤. ¬ той час ¤к перш≥ агон≥- зували у пошуках способу пов'¤зати його з соц≥ально-економ≥чними проблемами, друг≥, нав≥ть найб≥льш соц≥ал≥стичне настроЇн≥, однозначно наголошували на своњй в≥дданост≥ Їдиному великому украњнському народов≥, вимагали р≥вност≥ з пол¤ками ≥ вбачали к≥нцевою метою самост≥йну державу. ¬имоги незалежност≥ не були не- спод≥ваними, про аналог≥чн≥ прагненн¤ давно оголосили ≥нш≥ народи габсбурзькоњ ≥мпер≥њ. « п≥днесенн¤м войовничост≥ зах≥дних украњнц≥в проголошенн¤ ними под≥б- них вимог було лише справою часу. “ак, коли у 1896 р. молодий радикал ёл≥ан Ѕа- чинський у своњй книз≥ Ђи^га≥па ≤≥тег≥еп≥аї вперше став обстоювати Їднанн¤ вс≥х украњнц≥в у незалежн≥й держав≥, його ≥де¤ справила надихаючий вплив на вс≥х на- ц≥ональне св≥домих украњнц≥в.

як вже згадувалос¤, не хто ≥нший, ¤к радикали у 1890 р. формально згуртувалис¤ в пол≥тичну орган≥зац≥ю, в≥дтак претендуючи на те, щоб вважатис¤ першою укра- њнською пол≥тичною парт≥Їю. ѕ≥д проводом ‘ранка ≥ ѕавлика та керуючись пора- дами ƒрагоманова, вони стали на позиц≥њ Ђнаукового соц≥ал≥змуї, критикуючи греко-католицьке духовенство за його соц≥альний консерватизм ≥ виступаючи за сп≥впрацю з польськими роб≥тниками й сел¤нами. ” 1895 р. вони Ђнац≥онал≥зуютьї свою програму, проголошуючи, що в дальш≥й перспектив≥ найповн≥ше реал≥зувати соц≥ал≥зм можна в рамках незалежноњ украњнськоњ держави, а у коротк≥й перспекти- в≥ Ч у ц≥лком автономн≥й украњнськ≥й пров≥нц≥њ јвстр≥йськоњ ≥мпер≥њ. ѕроте воро- ж≥сть духовенства, ¤ке заблокувало радикалам доступ на село, малочисельн≥сть украњнського пролетар≥ату, залежн≥сть в≥д польських соц≥ал≥ст≥в та фракц≥он≥зм не давали змоги ц≥й д≥¤льн≥й новаторськ≥й парт≥њ завоювати соб≥ широку п≥дтримку в галицькому сусп≥льств≥.

” 1899 р. оновлен≥ народовц≥ на чол≥ з ™вгеном Ћевицьким та ¬олодимиром ќхримовичем (до них приЇдналис¤ √рушевський ≥ ‘ранко, що покинув ворогую- чих м≥ж собою радикал≥в) утворили Ќац≥онально-демократичну парт≥ю. —клавши програму, що могла б привабити невдоволених радикал≥в ≥ розчарованих русоф≥л≥в, нац≥онал-демократи також проголосили своЇю довготривалою метою нац≥ональну незалежн≥сть; водночас до своњх найближчих ц≥лей вони в≥днесли автоном≥ю ≥ збере- женн¤ в≥дданост≥ √абсбургам. ” ≥нших питанн¤х парт≥¤ сто¤ла на типово л≥беральн≥й платформ≥, уникаючи суперечливих соц≥альних проблем. ѕом≥ркована ор≥Їнтац≥¤ й п≥дтримка таких народовських орган≥зац≥й, ¤к Ђѕросв≥таї, незабаром перетворили нац≥онал-демократ≥в на найб≥льшу украњнську парт≥ю √аличини.

ƒв≥ ≥нш≥ парт≥њ з'¤вилис¤ на протилежних к≥нц¤х ≥деолог≥чного спектру. ” 1899 р. з метою обстоювати ≥нтереси украњнських роб≥тник≥в марксисти ћикола √анке- вич ≥ —емен ¬≥тик заснували —оц≥ал-демократичну парт≥ю. “ого ж року окрем≥ пред- ставники духовенства утворили  атолицько-руський союз. ѕроте обидв≥ парт≥њ не мали великого усп≥ху, оск≥льки у першому випадку, щоб забезпечити марксист≥в соц≥альною базою, бракувало украњнських роб≥тник≥в, а в другому Ч дл¤ б≥льшост≥ молодих св¤щеник≥в-украњноф≥л≥в в≥двертий нац≥онал≥зм нац≥онал-демократ≥в був приваблив≥шим, н≥ж завз¤тий консерватизм клерикальноњ парт≥њ.

ўоб завоювати п≥дтримку сел¤н, ус≥ ц≥ парт≥њ орган≥зовували в≥ча Ч народн≥ з≥бранн¤, що њх скликали на сел≥ парт≥йн≥ актив≥сти дл¤ обговоренн¤ загальних про- блем житт¤. Ќер≥дко в них брали участь велик≥ маси сел¤р. “ак, п≥д час виборчоњ кампан≥њ 1905Ч1906 рр. на нац≥онально-демократичне в≥че з≥йшлос¤ близько 20 тис. чолов≥к, що св≥дчило про поширенн¤ пол≥тичноњ св≥домост≥ серед сел¤н.

≤з зростанн¤м орган≥зац≥йноњ та пол≥тичноњ сили украњноф≥л≥в слабнув вплив русоф≥л≥в. ƒл¤ молодшого покол≥нн¤ украњнськоњ ≥нтел≥генц≥њ ба нав≥ть дл¤ нап≥восв≥- чених сел¤н ¤зич≥Ї звучало надто штучно, ототожненн¤ з рос≥¤нами було надто неприродним, соц≥альна консервативн≥сть русоф≥л≥в Ч надто реакц≥йною, а њхн¤ за- лежн≥сть в≥д допомоги з-за кордону Ч принизливою. —проби русоф≥л≥в змагатис¤ з украњноф≥лами на орган≥зац≥йному р≥вн≥ не були дуже усп≥шними: в 1914 р. “о- вариство ≥м.  ачковського мало т≥льки 300 читалень пор≥вн¤но з 3 тис. читалень Ђѕросв≥тиї; ¤кщо украњнська кооперативна сп≥лка мала понад 900 в≥дд≥лень, ана- лог≥чна русоф≥льська орган≥зац≥¤ Ч всього 106. Ќе краще складалис¤ справи у пол≥- тиц≥. ¬ 1913 р. до галицького сейму було обрано «ќ делегат≥в-украњноф≥л≥в ≥ лише один русоф≥л.

—под≥ваючись затримати процес свого занепаду, в 1900 р. молодше й агресивн≥ше покол≥нн¤ русоф≥л≥в проголосило Ђновий курсї, що закликав до ц≥лковитого ототож- ненн¤ з –ос≥Їю. ¬они заснували –ос≥йську нац≥ональну парт≥ю, отримували ще б≥ль- ш≥ дотац≥њ в≥д царського ур¤ду та аг≥тували за перех≥д галицьких украњнц≥в у пра- вослав'¤. ўоб пос≥¤ти серед украњнц≥в розбрат, а також спри¤ти консервативним тен- денц≥¤м, польськ≥ аристократи в √аличин≥ почали п≥дтримувати русоф≥л≥в. “аким чи- ном, в≥д ц≥лковитого розвалу таб≥р русоф≥л≥в р¤тувала в основному допомога цар- ських чиновник≥в ≥ польських землевласник≥в.

—х≥дна √аличина: украњнська твердин¤. ” 1907 р. видатний польсько-Їврейський л≥берал ¬≥льгельм ‘ельдман писав: Ђ” XX стол≥тт≥ багато народ≥в постало з попелу, але в≥дродженн¤ небагатьох в≥дбулас¤ так швидко й енерг≥йно, ¤к в≥дродженн¤ укра- њнц≥в јвстр≥њ... њхнЇ неспод≥ване й бурхливе зростанн¤ в основному сталос¤ завд¤ки тому, що вони навчилис¤ самодопомоз≥ та вперт≥й боротьб≥ за св≥й кожен здобутокї. ’оч ‘ельдман ≥ не вважав, що зах≥дн≥ украњнц≥ подолали вс≥ перешкоди (адже вони, ¤к ≥ ран≥ше, належали до найчисельн≥ших ≥ найб≥льш пол≥тичне дискрим≥нованих народ≥в ≥мпер≥њ), в≥н, однак, наголошував на тому, що вони стають на ноги, перетво- рюючись на велику силу. ≤з поширенн¤м украњнських орган≥зац≥й зах≥дн≥ украњнц≥ нарешт≥ брали справи у власн≥ руки, а њхн≥й нац≥ональний рух показував себе ¤вищем багатогранним ≥ соц≥альне базованим. —ловом, ¤кби у майбутньому з'¤вила- с¤ нагода здобути незалежн≥сть, зах≥дн≥ украњнц≥ були б готов≥ скористатис¤ нею.

Ќаростанн¤ нац≥онального руху в √аличин≥ мало великий вплив на взаЇмини м≥ж' сх≥дними та зах≥дними украњнц¤ми. ‘актично, саме так≥ сх≥дн¤ки, ¤к јнтонович,  ониський,  ул≥ш, а п≥зн≥ше ƒрагоманов та √рушевський, першими зрозум≥ли те, що √аличина здатна в≥д≥грати роль ѕ'Їмонта, або бази нац≥онального в≥дродженн¤.

ўе у 1860-х роках вони сп≥впрацювали з галицькими часописами й надавали ф≥- ^^ нансову допомогу зах≥дноукрањнським культурним закладам. ≤з зб≥льшенн¤м числа ^д ≥ цих часопис≥в ≥ заклад≥в актив≥зувалас¤ й участь у них сх≥дн¤к≥в, ^д

Ќа початку XX ст. сх≥дн≥ украњнц≥ часто були кореспондентами й передплат- ^д ≥ никами галицькоњ преси, вчен≥ та письменники обох рег≥он≥в нер≥дко разом працювали ^1 ≥ в Ќ“Ў, студенти –ос≥йськоњ ”крањни не раз њздили слухати украњнськ≥ л≥тн≥ курси ^д ≥ в √аличин≥, а украњнськ≥ ем≥гранти, особливо п≥сл¤ 1905 р., знаходили соб≥ притулок ÷ ≥ ≥ засновували своњ штаб-квартири у Ћьвов≥. —постер≥гаючи житт¤ украњнц≥в на захо- ÷ ≥ д≥, репресована царатом украњнська ≥нтел≥генц≥¤ –ос≥йськоњ ≥мпер≥њ бачила, ¤к те, про д1 ] що вона могла лише мр≥¤ти, ставало д≥йсн≥стю в √аличин≥. ¬ свою чергу благотворний вплив на украњнц≥в √аличини також справл¤в приток з≥ сходу першокласних ≥нте- лектуал≥в, а головне Ч надихаюче в≥дчутт¤ того, що вони Ї не малим ≥зольованим на- родом чисельн≥стю лише в 4 млн, а частиною великоњ 20-м≥льйонноњ нац≥њ. “аким чи- ном, завд¤ки гарантованим австр≥йською конституц≥Їю правам, потреб≥ орган≥зу- ватис¤, щоб висто¤ти у змаганн≥ з пол¤ками, моральн≥й та ≥нтелектуальн≥й п≥д- тримц≥ сх≥дних украњнц≥в невелика, убога й в≥дстала √аличина сформувалас¤ ¤к твердин¤ нац≥онального руху.