≤з прискоренн¤м пол≥тичного й нац≥онального розвитку ¤к украњнц≥в, так ≥ пол¤к≥в ≥ без того складн≥ взаЇмини м≥ж ними пог≥ршали. ≤нтереси цих двох нац≥й, принаймн≥ з точки зору њхн≥х пров≥дник≥в, розходилис¤ мало не в кожному питанн≥: ¤кщо пол¤ки вперто сто¤ли за збереженн¤ Їдност≥ √аличини, аби вона могла слугу- вати основою њхньоњ майбутньоњ держави, то украњнц≥ вимагали њњ под≥лу дл¤ того щоб мати в сх≥дн≥й частин≥ пров≥нц≥њ свою базу; ¤кщо у —х≥дн≥й √аличин≥ пол¤ки складали вищ≥ класи сусп≥льства, то украњнц≥ ототожнювалис¤ з його нижчими класами. ”кра- њнц≥ вимагали зм≥н ≥ реформ там, де б≥льш≥сть польських пров≥дник≥в обстоювали ста- тус-кво. —ловом, пол¤ки були Ђ≥мущимиї, а украњнц≥ Ч Ђне≥мущимиї, ¤к≥ не хот≥ли б≥льше миритис¤ з≥ своњм становищем.

” зв'¤зку з актив≥зац≥Їю громадських орган≥зац≥й у пол≥тичну д≥¤льн≥сть ≥ конф- л≥кти вт¤гувалос¤ дедал≥ б≥льше представник≥в обох народ≥в. Ќа в≥дм≥ну в≥д ситуац≥њ 1848 р. пол¤к≥в уже не можна було ототожнити з невеликою групою аристократ≥в, а украњнц≥в Ч ≥з купкою св¤щеник≥в та ≥нтел≥генц≥њ. Ќа початок XX ст. польсько- украњнський конфл≥кт ≥з боротьби м≥ж двома нац≥ональними ел≥тами вир≥с у конфрон- тац≥ю м≥ж двома народами, що набирала загрозливих масштаб≥в.

«в≥сно, робилис¤ спроби дос¤гти компром≥су. ”крањнськ≥ та польськ≥ соц≥ал≥сти, ¤к, наприклад, ≤ван ‘ранко та ‘ел≥кс ƒашинський, таврували шов≥н≥зм з обох стор≥н, закликаючи сел¤н ≥ роб≥тник≥в обох нац≥ональностей до сп≥впрац≥ в ≥м'¤ сп≥льних ≥нтерес≥в. ” рол≥ посередник≥в м≥ж супротивниками намагалис¤ виступати так≥ сх≥дн≥ украњнц≥, ¤к јнтонович ≥  ул≥ш, ¤к≥ побоювалис¤, що ц¤ ворожнеча поставить п≥д загрозу њхнЇ перебуванн¤ в √аличин≥. „ас в≥д часу робив спроби врегулювати су- перечки ¬≥день, спод≥ваючись остудити напружен≥сть на своњх чутливих сх≥дних кордонах. Ќайб≥льше пропагувалас¤ так звана Ђнова ера пол≥тичного спокоюї, що ма- ла початис¤ у 1890 р. ¬ результат≥ згоди, дос¤гнутоњ м≥ж народовц¤ми п≥д проводом ёл≥ана –оманчука й ќлександра Ѕарв≥нського, з одного боку, та генерал-губерна- тором  азимиром Ѕаден≥, що представл¤в галицький ур¤д,Ч з ≥ншого, украњнц¤м робилис¤ поступки (переважно в царин≥ культури та осв≥ти), взам≥н того, що вони мали визнати пол≥тичний статус-кво. јле коли ви¤вилос¤, що ц≥ поступки обмежу- ютьс¤ к≥лькома новими г≥мназ≥¤ми й що ур¤д пров≥нц≥њ продовжуЇ ман≥пулювати ви- борами, угоду було роз≥рвано й обидв≥ сторони в≥дновили пол≥тичну в≥йну. ѕодальш≥ намаганн¤ (¤к, зокрема, у 1908 р.) дос¤гти порозум≥нн¤ зак≥нчувалис¤ под≥бним чи- ном.

¬ останнЇ дес¤тил≥тт¤ до першоњ св≥товоњ в≥йни польсько-украњнська конфрон- тац≥¤ розгорталас¤ навколо трьох основних пункт≥в: сел¤нське питанн¤, суперечки навколо ун≥верситету й вимоги проведенн¤ виборчих реформ. ” зв'¤зку з надзвичай- но низькими зароб≥тками, що њх отримували у великих маЇтках с≥льськогосподарськ≥ роб≥тники, особливо гострим ≥ актуальним було сел¤нське питанн¤. Ќа почат- ку стол≥тт¤ багато сел¤н вже не бажали дивитис¤ на ем≥грац≥ю ¤к на Їдиний спос≥б розв'¤занн¤ своњх труднощ≥в. ” 1902 р. сел¤ни (¤ких п≥дбурювали радикали, а також, хоч ≥ з де¤ким зап≥зненн¤м, нац≥онал-демократи й водночас в≥дмовл¤ли русоф≥ли) розпочали масовий бойкот жнив, що охопив понад 100 тис. с≥льськогосподарських роб≥тник≥в у великих маЇтках —х≥дноњ √аличини.  оординувати страйк, п≥дтриму- вати дисципл≥ну та спок≥й серед його учасник≥в допомагали численн≥ м≥сцев≥ ко- м≥тети.

ѕерел¤кан≥ ц≥Їю неспод≥вано вдалою демонстрац≥Їю сел¤нськоњ сол≥дарност≥, пом≥щики закликали ур¤д до Ђв≥дновленн¤ пор¤дкуї. Ќезважаючи на сотн≥ арешт≥в, страйк продовжувавс¤. “од≥ пом≥щики апелювали до польськоњ громадськоњ думки, стверджуючи, що страйк Ї не чим ≥ншим, ¤к спробою украњнц≥в вит≥снити пол¤к≥в ≥з њхн≥х спадкових земель. “ак питанн¤, що могло об'Їднати украњнських сел¤н ≥з такими ж гнобленими польськими сел¤нами, було з пом≥тним усп≥хом використане дл¤ поглибленн¤ нац≥ональноњ ворожнеч≥ м≥ж ними. ¬решт≥ страйк ув≥нчавс¤ перемо- гою сел¤н. ѕом≥щики мусили п≥двищити платню й п≥ти на ≥нш≥ поступки. ќднак ширше значенн¤ страйку пол¤гало в тому, що в≥н актив≥зував багатьох сел¤н, залу- чивши њх до пол≥тичноњ ^оротьби.

ўе гостр≥шим, хоч ≥ не таким широкомасштабним, був конфл≥кт у Ћьв≥вському ун≥верситет≥. ѕ≥сл¤ 1848 р. ¬≥день планував зробити ун≥верситет двомовним, але коли до влади прийшли пол¤ки, вони швидко стали полон≥зувати цей заклад. ѕоступово було обмежене вживанн¤ украњнськоњ мови, нав≥ть дд¤ викладач≥в, натом≥сть стало пост≥йною практикою п≥дкреслювати Ђпольськ≥стьї ун≥верситету. ѕрот¤гом 1890-х рок≥в украњнськ≥ студенти орган≥зували р¤д заход≥в протесту. ѕереконавшись в тому, що њхн≥ протести ≥гноруютьс¤, студенти висунули вимогу створити окремий укра- њнський ун≥верситет. ÷¤ ≥де¤ заволод≥ла у¤вою украњнського сусп≥льства, нав≥ть се- л¤н, ≥ на п≥дтримку студентських вимог стали скликатис¤ багатолюдн≥ м≥тинги. ¬од- ночас украњнськ≥ депутати в галицькому сейм≥ та в≥денському парламент≥ неоднора- зово виступали з пристрасними закликами до ур¤ду розв'¤зати це питанн¤.

“а пол¤ки вперто проводили свою пол≥тику, ≥ в перше дес¤тил≥тт¤ XX ст. ситуа- ц≥¤ у Ћьв≥вському ун≥верситет≥ стала загрозливою. ќзброЇн≥ палиц¤ми украњнськ≥ та польськ≥ студенти вели м≥ж собою справжн≥ боњ в лекц≥йних залах; у 1901 р. украњнськ≥ студенти стали масово кидати навчанн¤ в ун≥верситет≥; в 1907 р. проти ун≥верситетських властей були орган≥зован≥ велик≥ демонстрац≥њ, а в 1910 р. у за- пекл≥й сутичц≥ було вбито украњнського студента јдама  оцка. “епер ¬≥день зрозу- м≥в, що пора д≥¤ти, ≥ в 1912 р. в≥н пооб≥ц¤в у наступн≥ п'¤ть рок≥в в≥дкрити окремий украњнський ун≥верситет. ѕроте в≥йна позбавила украњнц≥в ц≥Їњ довго виборюваноњ винагороди.

“а, на думку украњнських пров≥дник≥в, питанн¤м найб≥льшоњ ваги була виборча реформа. якби украњнц¤м удалос¤ добитис¤ справедлив≥шоњ системи представництва в галицькому сейм≥ та в≥денському парламент≥, њхн≥ можливост≥ покращити свою долю були б значно ширшими. —истема кур≥й жорстко обмежувала вплив украњнських вибор≥в, а пров≥нц≥йний ур¤д незграбним ман≥пулюванн¤м результатами вибор≥в зажив соб≥ скандальноњ слави. ÷≥ ман≥пул¤ц≥њ зд≥йснювалис¤ у р≥зн≥ способи: фальси- ф≥кували списки виборц≥в; лише за к≥лька годин до вибор≥в зм≥нювали м≥сце та час њхнього проведенн¤; викрадали скриньки з бюлетн¤ми ( що не було складно, бо серед украњнц≥в не було людей, ¤к≥ рахували б голоси); щоб перешкодити передвиборн≥й аг≥тац≥њ, украњнських кандидат≥в кидали до в'¤зниц≥ за др≥бними звинуваченн¤ми. ѕорушенн¤ виборчоњ процедури с¤гнули апогею п≥д час Ђкривавих вибор≥вї 1895 ≥ 1897 рр.Ч у пер≥од губернаторства Ѕаден≥, ¤кого називали Ђзал≥зним губернато- ромї.  оли украњнськ≥ сел¤ни почали протестувати проти порушень та обману, Ѕаден≥ послав проти них пол≥ц≥ю, внасл≥док чого 10 чолов≥к було вбито багнетами, «ќ т¤ж- ко поранено й понад 800 заарештовано.

јле й у цьому питанн≥ наближалис¤ зм≥ни. —початку у ¬≥дн≥, а пот≥м Ч у 1907 р., всупереч зат¤тому опору польськоњ верх≥вки,Ч ≥ в √аличин≥ було скасовано систе- му кур≥й ≥ впроваджено загальне голосуванн¤. ’оч ур¤д пров≥нц≥њ продовжував фаль- сиф≥кувати результати вибор≥в, число украњнських делегат≥в ¤к у в≥денському пар- ламент≥, так ≥ в галицькому сейм≥ пост≥йно зростало. ¬ 1879 р. украњнц≥ мали трьох своњх представник≥в у ¬≥дн≥, а п≥сл¤ вибор≥в 1907 р.Ч 27; у галицькому сейм≥ в 1901 р. зас≥дало ≤«, а в 1913Ч32 украњнц≥. ќднак вони лишалис¤ непропорц≥йно представ- леними, значною м≥рою через крут≥йство на виборах галицьких губернатор≥в.

12 кв≥тн¤ 1908 р., протестуючи проти цих зловживань, молодий украњнський сту- дент ћирослав —≥чинський убив губернатора јндже¤ ѕотоцького. ÷ей випадок св≥д- чив про те, що украњнсько-польськ≥ в≥дносини с¤гнули небезпечноњ меж≥. ѕроте зро- стаюча напружен≥сть мала глибше кор≥нн¤. —еред пол¤к≥в швидко поширював своњ впливи ультранац≥онал≥стичний рух на чол≥ з ѕольською нац≥онал-демократичною парт≥Їю –омана ƒмовського. ѕольськ≥ нац≥онал-демократи под≥бно до украњнських заснували мережу сел¤нських орган≥зац≥й ≥ здобули соб≥ велику попул¤рн≥сть у м≥сь- ких середн≥х класах, ≥нтел≥генц≥њ та студентств≥. ќсновною њхньою турботою стала зростаюча загроза пануванню пол¤к≥в у —х≥дн≥й √аличин≥ з боку украњнц≥в. ѕеред- чутт¤ ц≥Їњ загрози звучать в≥длунн¤м у словах в≥домого польського ≥сторика ‘ран- ц≥шка Ѕу¤ка: ЂЌаше майбутнЇ в —х≥дн≥й √аличин≥ не об≥ц¤Ї добра. ƒол¤ англ≥йц≥в в ≤рланд≥њ чи н≥мц≥в у чеських земл¤х Ї невт≥шним прогнозом ≥ дл¤ насї. ¬≥дтак основ- на мета польських нац≥онал≥ст≥в у √аличин≥ пол¤гала в збереженн≥ того, що належало пол¤кам у сх≥дн≥й частин≥ пров≥нц≥њ. ÷е означало, що проти украњнц≥в виступали вже не Ђподол¤ниї, тобто жменька сх≥дногалицькоњ шл¤хти, а польський рух ≥з широкою соц≥альною базою, що вперто в≥дмовл¤вс¤ йти на будь-¤к≥ поступки.

ќчолюван≥ власною нац≥онально-демократичною парт≥Їю, украњнц≥ поводились ≥з не меншою войовнич≥стю. ¬они енерг≥йно продовжували орган≥зац≥йну д≥¤льн≥сть, при кожн≥й нагод≥ атакуючи пол¤к≥в у парламент≥ та сейм≥, часто провод¤чи масов≥ з≥бранн¤, аби показати свою зростаючу м≥ць. 28 червн¤ 1914 р., на масовому з≥бранн≥ у Ћьвов≥, де перед величезною прихильно настроЇною аудитор≥Їю свою г≥мнастичну вправн≥сть демонстрували тис¤ч≥ член≥в товариств Ђ—≥чї ≥ Ђ—ок≥лї, до трибуни, запов- неноњ високими особами, кинувс¤ гонець ≥ оголосив новину про вбивство у —араЇв≥ ерцгерцога ‘ердинанда √абсбурга. ™вропа от-от мала поринути у страх≥тливу в≥йну ворогуючих м≥ж собою нац≥онал≥зм≥в.