якщо Ћютнева революц≥¤ була по сут≥ насл≥дком пад≥нн¤ влади, то причиною другоњ революц≥њ, ¤ку називають ∆овтневою, стало захопленн¤ влади, њњ зд≥йснили б≥льшовики на чол≥ з Ћен≥ним Ч група, ¤ку лише ш≥сть м≥с¤ц≥в тому вважали мало- в≥рог≥дним кандидатом на владу в –ос≥њ.

Ќа початку 1917 р. б≥льшовицька парт≥¤ –ос≥њ, що в основному складалас¤ з ро- с≥йськоњ та Їврейськоњ ≥нтел≥генц≥њ й роб≥тник≥в, нал≥чувала менше 24 тис., у той час ¤к ≥нш≥ соц≥ал≥стичн≥ парт≥њ об'Їднували сотн≥ тис¤ч член≥в. јле б≥льшовикам були властив≥ риси, що в т≥ хаотичн≥ часи мали куди б≥льшу варт≥сть. ¬они ¤вл¤ли собою дисципл≥новану, суворо централ≥зовану парт≥ю в≥дданих ≥ досв≥дчених рево- люц≥онер≥в, ¤к≥ в особ≥ Ћен≥на мали ген≥ального вожд¤, неперевершеного майстра революц≥йноњ тактики. ¬певнен≥сть Ћен≥на, його ц≥леспр¤мован≥сть, а також об≥- ц¤нки дати масам Ђмир, хл≥б ≥ землюї завойовували дедал≥ б≥льше прихильник≥в його парт≥њ. ƒо осен≥ 1917 р. б≥льшовицьк≥ лави зросли до 350 тис. ¬ирвавши б≥льш≥сть у –адах ≥з рук ≥нших соц≥ал≥стичних парт≥й ≥ п≥дн¤вши гасло Ђ¬с¤ влада –адамї, 7 лис- топада (25 жовтн¤ за юл≥анським стилем) б≥льшовики скинули тонучий “имчасо- вий ур¤д ≥ за¤вили в≥д ≥мен≥ –ад роб≥тничих ≥ сел¤нських депутат≥в про своњ претен- з≥њ њй владу. 'Х

Ѕ≥ ≥ьшовики в основному зосереджувалис¤ в промислових центрах –ос≥њ ≥ на ”крањн≥ мали м≥зерний вплив: у 1918 р. њх нал≥чувалос¤ тут ¤кихось 4Ч-5 тис., .голов- ним чином у ƒонбас≥. ¬≥дтак, серед понад 2 млн роб≥тник≥в ”крањни приб≥чники б≥ль- шовик≥в складали крих≥тний в≥дсоток. ƒл¤ пор≥вн¤нн¤: сам≥ лише украњнськ≥ соц≥ал- революц≥онери в цей час мали понад 300 тис. член≥в. ƒо того ж оск≥льки б≥льшо- вицька програма була в основному звернена до пролетар≥ату, серед ¤кого украњнц≥

ћикола —крипник

були слабко представлен≥, вона мало њх приваблювала. ѕромислов≥ роб≥тники ”крањни були переважно рос≥¤нами та Ївре¤ми й складали 75 % член≥в парт≥њ. ¬≥дтак, за сло- вами рад¤нського ≥сторика ћиколи ѕопова, Ђб≥льшовики на ”крањн≥ були парт≥Їю рос≥¤н ≥ русиф≥кованого пролетар≥атуї.

як ≥ б≥льш≥сть рос≥¤н на ”крањн≥, б≥льшовики вороже поставилис¤ до украњнського руху. як марксисти, вони побоювалис¤, що цей рух п≥д≥рве Їдн≥сть роб≥тничого кла- су; ¤к представники пан≥вноњ меншост≥, вони в≥дчували загрозу нещодавно пок≥рноњ б≥льшост≥, що моб≥л≥зувалас¤; ≥ ¤к. мешканц≥ м≥ста, вони з презирством дивилис¤ на рух, котрий спиравс¤ на сел¤нство. ƒл¤ одного з пров≥дних б≥льшовик≥в ’ристи¤на –аковського проблематичним було визнати нав≥ть сам факт ≥снуванн¤ украњнського народу. ѕро поширен≥сть таких погл¤д≥в у парт≥њ св≥дчив один ≥з небагатьох видат- нрх украњнських б≥льшовик≥в ћикола —крипник: Ђƒл¤ б≥льшост≥ член≥в нашоњ пар- т≥њ ”крањна не ≥снувала ¤к нац≥ональна одиниц¤ї. ќдин ≥з найвпливов≥ших б≥льшо- вицьких вожд≥в на ”крањн≥ √еорг≥й ѕ¤-аков в≥дверто за¤вив, що парт≥¤ повинна .чостаточцо в≥дкинути гасло права нац≥й на самовизначенн¤. « ≥ншого приводу в≥н ка- зав: Ђћи не повинн≥ п≥дтримувати укр?њнц≥в, оск≥льки њхн≥й рух невиг≥дний проле- тар≥атов≥. –ос≥¤ не може ≥снувати без украњнського цукру, промисловост≥, вуг≥лл¤, .  руѕ» “р≤÷ќњї. 'Х .. ;

ѕроте Ћен≥н був надто обережним пол≥тиком, щоб дозволити таким п≥дходам формувати парт≥йний курс. ¬≥н зрозум≥в, хоч ≥ з де¤ким зап≥зненн¤м, що нац≥она- л≥зм Ї могутньою силою, ¤кою парт≥¤ могла б скористатис¤. “ому в≥н сформулю- вав досить плутане твердженн¤, що б≥льшовикам належить визнати й нав≥ть спри¤ти зд≥йсненню права пригноблених народ≥в на культурний розвиток ≥ самовр¤дуванн¤, доти,Ч ≥ тут йшло дуже важливе застереженн¤,Ч доки це не перешкоджало проле- тарськ≥й революц≥њ. “ак, наприклад, ¤кщо украњнський нац≥онал≥зм в≥в до в≥докрем- ленн¤ украњнських роб≥тник≥в в≥д рос≥йських, то це, за Ћен≥ним, ¤вл¤ло собою бур- жуазний нац≥онал≥зм, з ¤ким належало неухильно боротис¤. ≤накше кажучи, в теор≥њ нац≥ональн≥ прагненн¤ украњнц≥в визнавалис¤, а на практиц≥ Ч в≥дкидалис¤.

¬елика перевага такого п≥дходу пол¤гала в тому, що в≥н дозвол¤в робити вигл¤д, наче б≥льшовики симпатизують прагненн¤м украњнц≥в ≥ тому заслуговують на п≥д- тримку з њхнього боку, ще й при цьому не зраджуючи справу соц≥ал≥стичноњ револю- ц≥њ. ¬плив ≥дей Ћен≥на на його посл≥довник≥в на ”крањн≥ ви¤вивс¤ у серпн≥ 1917 р., коли до ÷ентральноњ –ади приЇдналос¤ 10 б≥льшовик≥в.

ѕ≥сл¤ того ¤к б≥льшовики захопили владу в –ос≥њ, постало питанн¤, хто ж прави- тиме на ”крањн≥. Ќе маючи достатньо сил, щоб розбити ≥ ÷ентральну –аду, й приб≥ч- ник≥в “имчасового ур¤ду в  иЇв≥, ¤к≥ згуртувалис¤ навколо штабу арм≥њ, б≥льшовики вир≥шують на де¤кий час утримувати добр≥ стосунки з украњнц¤ми, намагаючись вод- ночас пок≥нчити з≥ штабом арм≥њ. 10 листопада в  иЇв≥ вибухнули боњ майже 6-ти- с¤чних сил б≥льшовик≥в ≥з штабом арм≥њ, в розпор¤дженн≥ ¤кого було до 10 тис. чо- лов≥к. ” вир≥шальний момент ÷ентральна –ада наказала 8 тис. своњх б≥йц≥в прийти на допомогу б≥льшовикам, змусивши штаб арм≥њ до евакуац≥њ з  иЇва.

јле б≥льшовики отороп≥ли в≥д здивуванн¤, коли ÷ентральна –ада оголосила, що бере на себе верховну владу в ус≥х дев'¤ти губерн≥¤х, де украњнц≥ становл¤ть б≥ль- ш≥сть. ‘ормально це п≥дтверджував њњ “рет≥й ун≥версал в≥д 22 листопада, що прого- лошував установленн¤ автономноњ ”крањнськоњ –еспубл≥ки. ¬се ще не наважуючись остаточно роз≥рвати зв'¤зки з –ос≥Їю, ÷ентральна –ада за¤вила про одну ≥^ своњх ц≥- лей Ч створенн¤ в колишн≥й –ос≥йськ≥й ≥мпер≥њ федерац≥њ в≥льних ≥ р≥вноправних на- род≥в. —под≥ваючись, що ÷ентральна –ада стане стаб≥л≥зуючим чинником в анар- х≥њ, що поширювалас¤, владу украњнського ур¤ду визнали украњнськ≥ та неукрањнськ≥ парт≥њ, б≥льш≥сть –ад ≥ нав≥ть б≥льшовики (хоч дл¤ останн≥х це був крок вимушений ≥ тимчасовий).

ѕроте незабаром стало очевидним, що конфл≥кт м≥ж ÷ентральною –адою та б≥ль- шовиками був нев≥дворотним. якщо ÷ентральна –ада критикувала Ћен≥на за на- сильство при захопленн≥ влади в ѕетроград≥, то Ћен≥н скарживс¤ на те, що украњн- ц≥ пропускають козацьк≥ в≥йська через свою територ≥ю,, дозвол¤ючи њм зосередити- с¤ на п≥вдн≥, де формувавс¤ рос≥йський антиб≥льшовицький рух. “им часом на ”к- рањн≥ б≥льшовики зазнали к≥лькох пол≥тичних невдач. ” грудневих виборах до ¬се- рос≥йських ”становчих «бор≥в, п≥зн≥ше роз≥гнаних б≥льшовиками, украњнськ≥ парт≥њ отримали понад 70% голос≥в, тод≥ ¤к б≥льшовики Ч лише 10 ∞о. ўе в≥дчутн≥шою бу- ла 'њхн¤ невдача на ¬сеукрањнському з'њзд≥ –ад, ¤кий-вони сам≥ скликали 17 грудн¤ в  иЇв≥ й ¤кий спод≥валис¤ поставити п≥д св≥й ц≥лковитий контроль. јле украњнськ≥ парт≥њ закликали на з'њзд своњх приб≥чник≥в ≥з села, переваживши близько сотн≥ б≥ль- шовицьких делегат≥в двома з лишком тис¤чами своњх. –озлючен≥ члени невеликоњ б≥льшовицькоњ фракц≥њ покинули з'њзд, перењхали до ’аркова, квал≥ф≥кували ÷ент- ральну –аду ¤к Ђворога народуї й проголосили створенн¤ –ад¤нськоњ ”крањнськоњ –еспубл≥ки. ќдночасно на ”крањну з –ос≥њ почали наступ б≥льшовицьк≥ в≥йська.

≤нтервенц≥¤ б≥льшовик≥в на ”крањн≥. « п≥вн≥чного сходу рухалис¤ 12-тис¤чн≥ б≥ль- шовицьк≥ сили на чол≥ з талановитим командувачем ¬олодимиром јнтоновим-ќв- с≥Їнком ≥ його кривавим попл≥чником ћихайлом ћуравйовим. ѕроти .них украњн- ський в≥йськовий м≥н≥стр —имон ѕетлюра мав розкиданих по р≥зних м≥сц¤х 15 тис. во¤к≥в, що складалис¤ з сел¤нського ополченн¤ Ђв≥льних козак≥вї, с≥чових стр≥ль-

ц≥в, колишн≥х в≥йськовополонених галичан, к≥лькох невеликих загон≥в ≥з фронту та ƒек≥лькох сотень кињвських г≥мназист≥в, що п≥шли на фронт пр¤мо в≥д шк≥льноњ лави.

“ут ¤краз може виникнути питанн¤: де ж под≥лис¤ 300 тис. б≥йц≥в украњн≥зованих загон≥в, що вл≥тку заприс¤гнули ÷ентральн≥й –ад≥? Ѕ≥л№щ≥сть з них повернулис¤ по своњх селах, зайн¤в≥чи Ђнейтральнуї позиц≥ю,Ч м≥ж ≥ншим, ¤к ≥ де¤к≥ з тих, котр≥ лишилис¤ п≥д рушницею. „астина перекинулас¤ до б≥льшовик≥в. Ќастроњ цих укра- њнських солдат≥в (що вигл¤дали р≥зким контрастом на тл≥ героњчних зусиль в≥дносно невеликоњ групи людей, кќтр≥ боролис¤ за ÷ентральну –аду) в основному по¤сню- валис¤ ефективн≥стю б≥льшовицьких аг≥татор≥в. як зауважив –≥чард ѕайпс, Ђу перш≥ м≥с¤ц≥ громад¤нськоњ в≥йни все населенн¤ було збите з,пантелику, дезор≥Їнтоване й "не знало, за ким ≥ти. ƒобрий аг≥татор був вартий сотень озброЇних солдат≥в: в≥н м≥г привернути на св≥й б≥к в≥йська супротивника й тим самим вир≥шити долю важливих боњвї. Ѕ≥льшовики не шкодували н≥ грошей, н≥ людей дл¤ того, щоб проникнути в украњнськ≥ загони, ¤к≥ значною м≥рою складалис¤ з надзвичайно нањвних у пол≥тиц≥ сел¤н, ≥ переконати останн≥х або не брати участ≥ в бо¤х, або ж приЇднатис¤ до б≥ль- шовик≥в. ”насл≥док цього њхн≥ сили на ”крањн≥ до грудн¤ зросли до 40 тис. чолов≥к.

≤ншою перевагою б≥льшовик≥в на ”крањн≥ були орган≥зован≥ њхн≥ми приб≥чниками майже в кожному великому м≥ст≥ диверс≥йн≥ повстанн¤ проти ÷ентральноњ –ади. Ќай- небезпечн≥ше з них вибухнуло 29 с≥чн¤ 1918 р. у  иЇв≥, коли рос≥йськ≥ роб≥тники за- хопили Ђјрсеналї, на к≥лька дн≥в скувавши украњнськ≥ в≥йська. ¬одночас трохи на сх≥д в≥д м≥стечка  рути в останн≥й великий б≥й ≥з силами ћуравйова, що наближали- с¤, вступили загони ѕетлюри. ѕ≥сл¤ запеклих боњв украњнц≥ були змушен≥ в≥дступити. ¬ оточенн¤ потрапив заг≥н ≥з 300 г≥мназист≥в, ¤к≥ вс≥ загинули, њхн¤ смерть здобула њм почесне м≥сце в украњнському нац≥ональному пантеон≥. “им часом ÷ентральна –ада, що зас≥дала вдень ≥ вноч≥, похапцем прийн¤ла закон про радикальну земельну рефор- йу, тобто нац≥онал≥зац≥ю великих землеволод≥нь. ¬она видала св≥й „етвертий ≥ останн≥й ун≥версал (цей важливий документ хоч ≥ датований 22 с≥чн¤, фактично було складено в н≥ч з 24 на 25), проголосивши, що ”крањнська Ќародна –еспубл≥ка розри- ваЇ зв'¤зки з б≥льшовицькою –ос≥Їю й в≥дтак стаЇ в≥льною ≥ самост≥йною державою.

”года в Ѕрест-Ћитовську. ѕеред лицем неминучоњ поразки останньою над≥Їю ÷ентральноњ –ади була чужоземна допомога. ¬загал≥ симпат≥њ –ади схил¤лис¤ на б≥к јнтанти, ≥ з самого початку вона наполегливо домагалас¤ визнанн¤ њњ член≥в, ≥ особливо ‘ранц≥њ. јле реакц≥¤ ‘ранц≥њ, ¤ка р≥шуче сто¤ла за в≥дновленн¤ ЂЇдиноњ та непод≥льноњ –ос≥њї, була неоднозначною. ѕроте 22 грудн¤ 1917 р. виник ц≥лком но- вий наб≥р можливостей, коли Ћен≥н розпочав мирн≥ переговори у Ѕрест-Ћитовську з ÷ентральними державами, за¤вивши про те, що в≥н репрезентуЇ вс≥ народи колиш- ньоњ –ос≥йськоњ ≥мпер≥њ. ўоб не дати б≥льшовикам представл¤ти на мирних перего- ворах ”крањну, ÷ентральна –ада вир¤дила до Ѕреста власну делегац≥ю. 9 лютого 1918 р., лише за к≥лька годин до того ¤к над≥йшла зв≥стка про в≥дступ ÷ентральноњ –ади з  иЇва перед в≥йськами ћурарйова, њњ представники у Ѕрест≥ п≥дписали угоду з ÷ентральними державами, њњ сутн≥сть зводилас¤ до того, що н≥мц≥ зобов'¤залис¤ надати ÷ентральн≥й –ад≥ в≥йськову допомогу за поставки нею великоњ к≥лькост≥ про- дукт≥в дл¤ цих держав.

„ерез к≥лька дн≥в п≥сл¤ п≥дписанн¤ угоди в Ѕрест-Ћитовську н≥мц≥ з австр≥йц¤ми розд≥лили ”крањну на сфери впливу ≥ ввели на њњ територ≥ю свою могутню арм≥ю, що нал≥чувала понад 450 тис. чолов≥к. «а ¤кихось три тижн≥ б≥льшовики, ¤к≥, за њхн≥м же висло пом, Ђпринесли на багнетах з п≥вноч≥ рад¤нську владуї ≥ ¤к≥ прот¤гом свого не- тривалого перебуванн¤ встановили у  иЇв≥ царство терору, були змушен≥ т≥кати. јле це ще не значило, що поверненн¤ ÷ентральноњ –ади з н≥мецькими в≥йськами 2 бе- резн¤ вс≥ палко в≥тали. њњ пол≥тика викликала розчаруванн¤ майже в ус≥х верствах населенн¤ ”крањни. Ќеукрањнц≥ засуджували розрив зв'¤зк≥в м≥ж ”крањною та –ос≥Їю, незаможн≥ сел¤ни не отримали оч≥куваноњ земл≥, у заможних сел¤н ≥ великих землевласник≥в нац≥о- нал≥зац≥¤ њхн≥х волод≥нь викликала лють, а вс≥ разом засуджували ÷ентральну –аду за введенн¤ в крањну жорстоких н≥мц≥в. «≥ свого ж боку н≥мц≥ теж втрачали терпець до молодих ≥ малоспроможних пол≥тик≥в, ¤к≥ переважали в ÷ентральн≥й –ад≥. ¬они швидко пересв≥дчилис¤, що вона не мала практично н≥¤кого адм≥н≥стративного апа- рату дл¤ збору тих м≥льйон≥в тонн продукт≥в, що њх так в≥дчайдушне потребували го- лодн≥ н≥мецьк≥ та австр≥йськ≥ м≥ста. Ѕезперервн≥ кризи, сутички й дебати м≥ж соц≥а- л≥стичними парт≥¤ми у ÷ентральн≥й –ад≥ переконали н≥мц≥в у тому, що Ђмолод≥ ук- рањнськ≥ утоп≥стиї неспроможн≥ правити. “ому 28 кв≥тн¤, ¤краз коли ÷ентральна –ада. с^лядала конституц≥ю ”крањнськоњ держави^ до зали вв≥йшов н≥мецький заг≥н ≥ розпустив збори. Ќаступного дн¤ ÷ентральна –ада впала Ч без ус¤коњ спроби за- хищатис¤.

«а той р≥к, прот¤гом ¤кого ÷ентральна –ада виступала основним пол≥тичним чинником на ”крањн≥, вона дос¤гла значних усп≥х≥в, але й зазнала страшних невдач. « огл¤ду на слабк≥сть ≥ дискрим≥нован≥сть украњнськоњ ≥нтел≥генц≥њ до революц≥њ, по- л≥тичну њњ недосв≥дчен≥сть створенн¤ ≥ зм≥цненн¤ ÷ентральноњ –ади було безпереч- ним здобутком. —воЇю д≥¤льн≥стю вона нарешт≥ поклала край поширеним сумн≥вам щодо самого факту ≥снуванн¤ украњнського народу. ¬она перетворила украњнське пи- танн¤ на одне з ключових питань революц≥йного пер≥оду. « суто пол≥тичноњ точки зору ÷ентральна –ада у взаЇминах з “имчасовим ур¤дом добилас¤ б≥льшого, н≥ж хтось м≥г спод≥ватис¤.

¬она також уз¤ла гору над украњнськими б≥льшовиками, змусивши њх звертатис¤ по допомогу до –ос≥њ. ѕрагнучи створити демократичний парламентський устр≥й, ÷ентральна –ада лишалас¤ в≥дданою своњй мет≥, незважаючи на те, що- ситуац≥¤ ви- магала жорсткост≥ д≥й. ¬ражаючим прикладом ц≥Їњ в≥дданост≥ стало нада¤н¤ Їврей- ськ≥й меншост≥ широкоњ культурноњ автоном≥њ Ч попри найсувор≥щу критику з њњ бо- ку украњнського ур¤ду. ÷ей крок –ади став прецедентом на майбутнЇ. јле чи не най- б≥льш далекос¤жним здобутком ÷ентральноњ –ади було те, що, вперто висуваючи вимогу украњнського самовр¤дуванн¤, вона серйозно п≥д≥рвала ран≥ше недоторканий принцип ЂЇдиноњ та непод≥льноњ –ос≥њї, змусивши “имчасовий ур¤д, а пот≥м ≥ б≥ль- шовик≥в в≥дступити (принаймн≥ в теор≥њ) в≥д ц≥Їњ Ђсв¤щенноњ коровиї рос≥йського пол≥тичного мисленн¤.

јле найочевидн≥шою в д≥¤льност≥ ÷ентральноњ –ади Ї њњ поразка. ƒо найважли- в≥ших њњ причин належала в≥дсутн≥сть двох головних опор державност≥, а саме Ч боЇ- здатноњ арм≥њ та адм≥н≥стративного апарату. Ќе маючи останнього, ÷ентральна –ада не могла утримувати зв'¤зки з губерн≥¤ми та селом, де зосереджувалос¤ найб≥льше њњ можливих приб≥чник≥в. Ќе меншоњ шкоди завдавала й в≥дсутн≥сть згоди щодо того, ¤ку пол≥тику проводити. ÷е з ус≥Їю драматичн≥стю ви¤вл¤лос¤ в гостр≥й ворожнеч≥ м≥ж ¬инниченком ≥ ѕетлюрою Ч двома пров≥дними м≥н≥страми в ур¤д≥. ¬инниченко доводив, що ÷ентральн≥й –ад≥ сл≥д проводити сусп≥льне радикальн≥шу, н≥ж у б≥ль- шовик≥в, пол≥тику, щоб виправдати спод≥ванн¤ мас на докор≥нн≥ зм≥ни. “им часом ѕетлюра вважав, що сл≥д прид≥л¤ти б≥льшу увагу буд≥вництву ≥нститут≥в нац≥ональ- ноњ державност≥. Ќарешт≥, безпосередньою причиною к≥нц¤ ÷ентральноњ –ади стала њњ неспроможн≥сть задовольнити н≥мецьк≥ вимоги.

≤ все ж, ¤к пише ƒжон –ешетар, у к≥нцевому рахунку поразку ÷ентральноњ –ади зумовила нерозвинен≥сть украњнського нац≥онального руху. ÷ентральна –ада фак- тично була змушена починати буд≥вництво держави ще до завершенн¤ процесу фор- муванн¤ нац≥њ. „ерез репресивний характер царського режиму та соц≥ально-еконо- м≥чн≥ особливост≥ украњнського сусп≥льства б≥льш≥сть осв≥чених людей на ”крањн≥ бу- ли або рос≥¤нами, або русиф≥кованими. ”крањнський рух ще не проникнув у м≥ста, й ц≥ важлив≥ осередки промисловост≥, комун≥кац≥й ≥ квал≥ф≥кованих роб≥тник≥в ви- ступали твердин¤ми рос≥йськоњ чи ≥нших меншостей, нер≥дко войовничо настроЇних проти украњнц≥в. “ому в≥дчувавс¤ гострий брак компетентних людей дл¤ орган≥за- ц≥њ та укомплектуванн¤ арм≥њ й адм≥н≥стративного апарату украњнськоњ держави. Ќа- ¤вн≥ ж люди були молодими й недосв≥дченими: ¬инниченков≥ було 38, ѕетлюр≥ Ч 35,  овалевському (пров≥дников≥ найб≥льшоњ украњнськоњ парт≥њ Ч соц≥ал≥ст≥в-рево- люц≥онер≥в) Ч 25, ћикол≥ Ўрагу (що зам≥нив ћ. √рушевського на посад≥ голови ÷ентральноњ –ади) Ч 22 роки. ”св≥домлюючи нестачу людських ≥ матер≥альних ре- сурс≥в, член ÷ентральноњ –ади —ерг≥й ™фремов закликав не брати влади, мотивуючи це тим, що маси чекають чуда, а украњнський ур¤д, без сумн≥ву, розчаруЇ њх. « огл¤- ду на ц≥, здавалос¤ б, нездоланн≥ труднощ≥, можна зрозум≥ти, чому, описуючи зу- силл¤ ÷ентральноњ –ади, ¬инниченко зауважив: Ђ¬о≥стину, ми за тих час≥в були бо- гами, ¤к≥ бралис¤ з н≥чого творити ц≥лий новий св≥тї.