¬игнавши —коропадського, ƒиректор≥¤ стала перетворюватис¤ з переможного повстанського ком≥тету на ур¤д новов≥дродженоњ ”крањнськоњ Ќародноњ –еспубл≥ки. ƒе¤кий час збер≥гаючи за собою найвищ≥ виконавч≥ функц≥њ, вона призначила каб≥- нет м≥н≥стр≥в на чол≥ з ¬олодимиром „ех≥вським. —клад каб≥нету з ус≥Їю очевид- н≥стю св≥дчив про те, що пров≥дну роль у новому ур¤д≥ гратимуть не Ђстарш≥ пол≥тикиї на зразок √рущевського, а молод≥.

26 грудн¤ 1918 р. ƒиректор≥¤ видала ƒекларац≥ю, в ¤к≥й оголошувалос¤ про те, що вона намагатиметьс¤ встановити баланс м≥ж революц≥йними реформами й пор¤д- ком. ќднак перевага при цьому надавалас¤ ¤вно першим. ќдним ≥з основних поло- жень ƒекларац≥њ була об≥ц¤нка експропр≥ювати державн≥, церковн≥ та велик≥ при- ватн≥ землеволод≥нн¤ дл¤ перерозпод≥лу њх серед сел¤н. ”р¤д брав на себе зобов'¤- занн¤ бути представником ≥нтерес≥в роб≥тник≥в, сел¤н ≥ Ђтрудовоњ ≥нтел≥генц≥њї, а також оголошував про нам≥р позбавити виборчих прав земельну й промислову бур- жуаз≥ю. « ц≥Їю метою в≥н скликав з'њзд роб≥тник≥в, що мав функц≥онувати ¤к пред- ставницький ≥ законодавчий орган держави.

јле небагато з поставлених ц≥лей удалос¤ зд≥йснити новому ур¤дов≥, ¤к його з ус≥х бок≥в обс≥ли внутр≥шн≥ й зовн≥шн≥ проблеми.  лючове внутр≥шнЇ питанн¤, що через нього м≥ж украњнськими пол≥тичними парт≥¤ми в≥дбувс¤ розкол, зводилос¤ до того, ¤кою маЇ бути нова влада Ч парламентською демократ≥Їю (¤к того хот≥ли пом≥ркован≥ соц≥ал≥сти) чи украњнським р≥зновидом системи –ад (чого домагалис¤ л≥в≥ радикали). ќстанн≥ на чол≥ з ¬инниченком доводили, що украњнц≥ мають нада- вати сусп≥льним перетворенн¤м такоњ ж уваги, ¤к ≥ нац≥ональному визволенню, ≥, пе- рейн¤вши систему –ад, вони б тим самим викрали у б≥льшовик≥в њхн≥ Ђгр≥м та блис- кавкуї. ÷а це пом≥рковано настроЇн≥ д≥¤ч≥ нац≥ональноњ ор≥Їнтац≥њ, на боц≥ ¤ких бу- ли симпат≥њ ѕетлюри, в≥дпов≥дали, що саме захоплен≥сть сусп≥льними експеримен- тами ≥, ¤к насл≥док цього, ≥гноруванн¤ необх≥дност≥ створенн¤ арм≥њ та ≥нших ≥нсти- тут≥в держави призвели до пад≥нн¤ ÷ентральноњ –ади, ≥ що ц≥Їњ помилки не треба по- вторювати. ќтож, давн¤ дилема украњнськоњ ≥нтел≥генц≥њ Ч чому в≥ддати пр≥оритет: соц≥ал≥стичн≥й революц≥њ чи нац≥ональному визволенню Ч знову с≥¤ла в њњ лавах во- рожнечу ≥ безладд¤.

 онфл≥кт м≥ж фракц≥¤ми поширивс¤ на царину зовн≥шн≥х стосунк≥в. ” грудн≥ 1918 р. јнтанта, й насамперед ‘ранц≥¤, висадила в ќдес≥ та ≥нших чорноморських портах 60-тис¤чне в≥йсько. ÷ей неспод≥ваний крок по¤снювавс¤ р≥шенн¤м, зах≥д- них держав-переможниць заблокувати поширенн¤ б≥льшовизму. ¬они мали нам≥р надати безпосередньо в≥йськову п≥дтримку антиб≥льшовицьким силам Ѕ≥лоњ арм≥њ, що готувалис¤ на ƒону до в≥йни за в≥дновленн¤ ЂЇдиноњ та непод≥льноњ –ос≥њї. “им часом на п≥вноч≥ дедал≥ виразн≥шими ставали нам≥ри б≥льшовик≥в знову напасти на ”крањну. «розум≥ло, що ƒиректор≥¤ не могла протисто¤ти обом цим силам ≥ тому була змушена порозум≥тис¤ з ¤коюсь ≥з них. як ≥ можна було оч≥кувати, ¬инниченко з≥ своњми л≥ворадикальними товаришами схил¤лис¤ до союзу з ћосквою, в той час ¤к пом≥ркован≥ та арм≥¤ напол¤гали на угод≥ з јнтантою. ќднак розв'¤зали цю супе- речку сам≥ б≥льшовики Ч в той час ¤к њхн≥ представники вели мирн≥ переговори з ƒи- ректор≥Їю, червон≥ в≥йська напали на ’арк≥в.

ƒругий наступ б≥льшовик≥в на ”крањну. « наближенн¤м б≥льшовицьких в≥йськ ƒиректор≥¤ поводила себе аналог≥чно тому, ¤к д≥¤ла за р≥к перед тим ÷ентральна –ада. ¬ останн≥, сповнен≥ в≥дчаю дн≥, що лишалис¤ до пад≥нн¤  иЇва, ƒиректор≥¤ про- вела к≥лька символ≥чних демонстрац≥й суверенност≥. 22 с≥чн¤ 1919 р. вона в≥дсв¤тку- вала злуку ”крањнськоњ Ќародноњ –еспубл≥ки з новоутвореною в √аличин≥ «ах≥дно- украњнською Ќародною –еспубл≥кою, про ¤ку мр≥¤ли покол≥нн¤ украњнськоњ ≥нтел≥- генц≥њ ¤к на заход≥, так ≥ на сход≥. ѕроте в ситуац≥њ, коли обидва ур¤ди були змушен≥ боротис¤ за власне ≥снуванн¤, њхн≥ перспективи здавалис¤ безрад≥сними. ƒо того ж ц≥ ур¤ди збер≥гали св≥й окремий адм≥н≥стративний апарат, в≥йсько й пол≥тику. “ому це була злука лише за назвою.

“а й боЇздатн≥сть в≥йськ украњнського ур¤ду, ¤к ≥ р≥к тому, викликала лише роз- чаруванн¤. ўе до другого наступу б≥льшовик≥в солдати, ¤к≥ брали участь у пова- ленн≥ гетьмана, повернулис¤ до с≥л, л≥кв≥дувавши, на њхню думку, головну загрозу дл¤ свого благополучч¤ ≥ не дбаючи про долю ƒиректор≥њ. ¬иразн≥ прорад¤нськ≥ тен- денц≥њ, що проступали в пол≥тиц≥ украњнського ур¤ду, допомогли б≥льшовицьким аг≥- таторам ще легше, н≥ж ран≥ше, схилити на св≥й б≥к багатьох таких сел¤н. “ому арм≥¤ ƒиректор≥њ, ¤ка ще к≥лька тижн≥в тому нал≥чувала понад 100 тис. солдат≥в, зменши- лас¤ до 25 тис. ¬елика њњ частина й надал≥ складалас¤ з партизанських загон≥в на чол≥ з отаманами,-¤ких головнокомандувач —. ѕетлюра ледве м≥г контролювати. « даль- шим пог≥ршенн¤м воЇнноњ обстановки 2 лютого ƒиректор≥¤ залишила  ињв ≥ пере- њхала до '¬≥нниц≥. ¬есною, п≥сл¤ р¤ду в≥йськових поразок, вона ледве утримувала невеличку смугу територ≥њ навколо  ам'¤нц¤-ѕод≥льського.

≤ знову украњнський ур¤д звернув своњ над≥њ до чужоњ держави Ч ‘ранц≥њ, в≥йська ¤коњ, що здавалис¤ тод≥ непереможними, розташувалис¤ в ќдес≥. ўоб вигл¤дати приваблив≥шою дл¤ француз≥в, ƒиректор≥¤ очистилас¤ в≥д радикальних прорад¤н- ських елемент≥в. ” середин≥ лютого подав у в≥дставку ¬. ¬инниченко, а соц≥ал≥стич- ний каб≥нет „ех≥вського зам≥нили пом≥ркован≥ на чол≥ з —ерг≥Їм ќстапенком. “епер ѕетлюра був найвпл»вов≥шою людиною в ур¤д≥. Ќезабаром ви¤вилос¤, що. фран- цузи п≥д впливом своњх б≥лих ≥ рос≥йських союзник≥в, ¤к≥ ненавид≥ли украњнських Ђсепаратист≥вї не менше, н≥ж б≥льшовик≥в, не мали нам≥р≥в допомагати ƒиректор≥њ. Ќа початку кв≥тн¤ вс¤ ц¤ справа втратила актуальн≥сть, коли французьк≥ в≥йська п≥д тиском отамана √ригор'Їва, одного з партизанських командир≥в ѕетлюри, котрий . перекинувс¤ до б≥льшовик≥в, покинули ”крањну так само неспод≥вано, ¤к ≥ з'¤вилис¤.

¬≥йськов≥ поразки та дипломатичн≥ невдач≥ до краю загострили ≥дейн≥ суперечки серед украњнц≥в. ¬≥д двох найб≥льших пол≥тичних парт≥й Ч соц≥ал-демократ≥в ≥ со- ц≥ал≥ст≥в-революц≥онер≥в Ч в≥дд≥лилис¤ невелик≥, але впливов≥ фракц≥њ радикал≥в, що проголосили себе окремими парт≥¤ми, стали на рад¤нську платформу й приЇдна- лис¤ до б≥льшовик≥в. ¬они привели з собою таких сильних отаман≥в, ¤к јнгел, «е- лений, —околовський, “ютюнник та √ригор'Їв. ¬≥докремленн¤ в соц≥ал-демокра- тичн≥й парт≥њ л≥вого крила в≥дбулос¤ в с≥чн≥ 1919 р., приблизно в цей же час в≥д со- ц≥ал≥ст≥в-революц≥онер≥в в≥дкололис¤ боротьбисти Ч фракц≥¤, що орган≥зувалас¤ навколо своЇњ газети ЂЅоротьбаї й нал≥чувала близько 5 тис. член≥в.

ѕогроми. ќдним ≥з найг≥рших про¤в≥в хаосу, що охопив ”крањну в 1919 р., стало поширенн¤ погром≥в. ѕ≥д час революц≥њ давн¤ ворож≥сть до Їврењв ≥з боку антиб≥льшо- вицьких сил Ч ¤к украњнських, так ≥ рос≥йських Ч п≥д≥гр≥валас¤ поширеною думкою про те, начебто Їврењ сто¤ли на проб≥льшовицьких позиц≥¤х. Ѕ≥льш≥сть Їврењв на- справд≥ лишалас¤ апол≥тичною, а т≥ з них, хто були марксистами, схил¤лис¤ до мен- шовик≥в. јле фактом Ї те, що непропорц≥йно багато Їврењв було серед б≥льшовик≥в, зокрема серед њхнього кер≥вництва, командир≥в продзагон≥в, збирач≥в податк≥в ≥ особ- ливо в „ека Ч таЇмн≥й пол≥ц≥њ, ¤ка викликала ненависть ≥ жах. “ому в цьому хаос≥ Їврењ знову стали об'Їктом зростаючого невдоволенн¤.

«а оц≥нками ≥сторик≥в,' п≥д час погром≥в 1919Ч1920 рр. на ”крањн≥ загинуло в≥д 35 до 50 тис. Їврењв. ѕ≥тер  енез, спец≥ал≥ст ≥з питань громад¤нськоњ в≥йни на ”кра- њн≥ та у ѕ≥вденн≥й –ос≥њ, зазначаЇ: Ђ...ƒо приходу √≥тлера найб≥льше в наш час масове винищенн¤ Їврењв мало м≥сце на ”крањн≥ п≥д час громад¤нськоњ в≥йни. ¬с≥ учасники конфл≥кту несуть в≥дпов≥дальн≥сть за вбивство Їврењв, нав≥ть б≥льшовики. ѕроте най- б≥льше жертв завдала ƒобровольча арм≥¤ (б≥л≥, або рос≥йськ≥ антиб≥льшовики), њњ погроми в≥др≥зн¤лис¤ в≥д масових убивств, що њх проводили њњ супротивники; вони зд≥йснювалис¤ найретельн≥ше, характеризувалис¤ найскладн≥шою орган≥зац≥Їю, ≥накше кажучи, вог≥й були найсучасн≥шими... ≤нш≥ погроми були справою рук сел¤н. ” погромах ƒобровольчоњ арм≥њ до того ж брали участь три р≥зн≥ групи: сел¤ни, ко- заки ≥ рос≥йське оф≥церство... ќсобливо кривавий характер ц≥Їњ р≥занини по¤снював- с¤ тим, що цих три типи вбивць п≥дсилювали один одногої.

’оч в≥дпов≥дальн≥сть за погроми несла насамперед б≥ла ƒобровольча арм≥¤, що вл≥тку 1919 р. прийшла на ”крањну з ƒону, р¤д погром≥в учинили також в≥йська ƒиректор≥њ (особливо нерегул¤рн≥ частини, ¤кими командували отамани). Ќайкри- вав≥ш≥ з них в≥дбулис¤ в ѕроскуров≥, ∆итомир≥, „еркасах, –≥вному, ‘астов≥,  орос- тен≥ та Ѕахмач≥. ∆орстокий погром спровокував у лютому 1919 р. отаман —емесенко у ѕроскуров≥, п≥д час ¤кого загинуло к≥лька тис¤ч Їврењв.

”загал≥ украњнськ≥ погроми в≥др≥зн¤лис¤ в≥д б≥лих за двома ознаками: на в≥дм≥ну в≥д заздалег≥дь продуманих ≥ систематичних акц≥й рос≥¤н вони ¤вл¤ли собою спонтан- н≥ спалахи деморал≥зованих ≥ часто п'¤них ополченц≥в, до того ж вони робилис¤ всу- переч спец≥альним заборонам вищого командуванн¤. Ќа в≥дм≥ну в≥д таких б≥лих ге- нерал≥в, ¤к јнтон ƒен≥к≥н, украњнськ≥ соц≥ал≥сти й особливо соц≥ал-демократична парт≥¤, до ¤коњ належав ѕетлюра, мали тривал≥ традиц≥њ дружн≥х стосунк≥в ≥з Їврей- ськими пол≥тичними д≥¤чами. “ому ƒиректор≥¤ в≥дновила культурну автоном≥ю дл¤ Їврењв, запросила до складу ур¤ду таких видатних д≥¤ч≥в, ¤к јрнольд ћаргол≥н та —оломон √ольдельман, виплатила жертвам погром≥в велик≥ суми грошей ≥ нав≥ть вела переговори ≥з знаменитим пров≥дником с≥он≥ст≥в ¬олодимиром ∆аботин- ським про те, щоб включити загони Їврейськоњ м≥л≥ц≥њ до власноњ арм≥њ.

јле ¤кими б добрими нам≥рами не керувавс¤ ѕетлюра у взаЇминах ≥з Ївре¤ми, в≥н був нездатний контролювати отаман≥в (в≥йськово-польов≥ суди, наступна страта —емесенка та ≥нших партизанських ватажк≥в не пол≥пшили становища), ≥ њхн≥ стра- х≥тлив≥ злочини пов'¤зувалис¤ з його ур¤дом. “а й дл¤ багатьох Їврењв, ¤к≥ вважали себе рос≥¤нами, всю вину за погроми було легше скласти на ѕетлюру та украњнц≥в, н≥ж на ƒен≥к≥на з його рос≥йськими генералами.