1920-т≥ роки були часом небаченого розвитку, в≥дкритт≥в ≥ спод≥вань в украњнськ≥й культур≥. ƒехто нав≥ть називаЇ њх пер≥одом культурноњ революц≥њ або в≥дродженн¤м. ÷ей багатогранний спалах творчоњ енерг≥њ став можливим завд¤ки тому, що зайн¤та насамперед збереженн¤м пол≥тичноњ гегемон≥њ комун≥стична парт≥¤ ще не п≥дпор¤д- кувала соб≥ культурну д≥¤льн≥сть. ѕоширенн¤ ж украњномовноњ осв≥ти створило ук- рањнськ≥й культур≥ таке широке п≥дірунт¤, ¤кого вона давно не мала на —х≥дн≥й ”к- рањн≥. ¬перше украњнська культура могла розраховувати на п≥дтримку з боку держави, оск≥льки такий важливий заклад, ¤к м≥н≥стерство культури,- контролювали прист- расн≥ украњнськ≥ патр≥оти Ч √ринько, Ўумський та —крипник.

ќднак головним поштовхом до в≥дродженн¤ були насл≥дки революц≥њ. ’оч дл¤ розвитку культури в≥дчутною втратою стала ем≥грац≥¤ великоњ частини староњ ≥нтел≥- генц≥њ, проте по¤ва великоњ пле¤ди нових талант≥в з лихвою компенсувала њњ. ƒе¤к≥ з цих молодих митц≥в були апол≥тичними й в≥рили в ≥дею Ђмистецтва задл¤ мистецтваї. ≤нш≥ належали до палких революц≥онер≥в, пов'¤заних ≥з боротьбистами та украњн- ськими комун≥стами.  оли не збулис¤ њхн≥ спод≥ванн¤ незалежноњ державност≥, то багато хто з них став убачати в розвитку культури альтернативний зас≥б вираженн¤ нац≥ональноњ самобутност≥ свого народу.

–еволюц≥¤ також сповнила культурну д≥¤льн≥сть в≥дчутт¤м новизни, св≥дом≥стю зв≥льненн¤ в≥д старого св≥ту та його обмежень. ѕоставали складн≥ нев≥дступн≥ пи- танн¤ про те, в ¤кому напр¤м≥ сл≥д розвиватис¤ украњнськ≥й культур≥, на ¤к≥ вз≥рц≥ њй належить ор≥Їнтуватис¤ ≥ ¤кою бути взагал≥. Ќатхнен≥ в≥дчутт¤м власноњ м≥с≥њ та зрос- таючою аудитор≥Їю, письменники, художники й учен≥ з захопленн¤м поринули у створенн¤ нового культурного всесв≥ту.

Ћ≥тература. Ќ≥де так не ви¤вилис¤ ц≥ св≥ж≥ настроњ, ¤к у л≥тератур≥. ћарксистськ≥ письменники пропагували думку, зг≥дно з ¤кою дл¤ зд≥йсненн¤ своњх завдань рево- люц≥¤, кр≥м сусп≥льно-пол≥тичноњ царини, повинна с¤гнути й у царину культури. “об- то Ђбуржуазнеї мистецтво минулого належало зам≥нити новим пролетарським мистецтвом. ўоправда, вони одразу додавали, що Ђдос¤гти м≥жнародноњ Їдност≥ про- летарське мистецтво може лише йдучи нац≥ональними стежкамиї.

—проба створити пролетарську культуру в –ос≥њ привела до виникненн¤ л≥тератур- ноњ орган≥зац≥њ Ђѕролеткультї, що спиралас¤ на дв≥ кор≥нн≥ засади: по-перше, про- летарську культуру можна створити, в≥дкинувши традиц≥њ й зразки минулого; по-дру- ге, у творенн≥ ц≥Їњ культури повинн≥ брати участь маси. ќтотожнений ≥з культурою рос≥йського м≥ста, Ђѕролеткультї не мав великого впливу серед украњнц≥в. ќднак його ≥дењ зробили сњвою справу в процес≥ виникненн¤ на ”крањн≥ так званих масових л≥тературних орган≥зац≥й.

” 1922 р. в ’арков≥ п≥д кер≥вництвом —ерг≥¤ ѕилипенка з'¤вилас¤ перша з масо- вих л≥тературних, орган≥зац≥й Ч Ђѕлугї. «а¤вивши, що дл¤ мас (а на ”крањн≥ це на- самперед означало Ч ƒл¤ сел¤н) треба створювати таку л≥тературу, ¤коњ вони хо- чуть, ц¤ орган≥зац≥¤ заснувала мережу письменницьких гуртк≥в, котра незаба- ром охопила 200 письменник≥в ≥ тис¤ч≥ початк≥вц≥в. ќдин ≥з д≥¤ч≥в орган≥зац≥њ так ви- словив њњ ставленн¤ до мистецтва: Ђ«авданн¤ нашого часу в царин≥ мистецтва пол¤гаЇ в тому, щоб знизити мистецтво, зн¤ти його з п'Їдесталу на землю, зробити його по- тр≥бним ≥ зрозум≥лим дл¤ вс≥хї. „ерез р≥к ¬асиль ≈ллан-Ѕлакитний орган≥зував л≥- тературну групу Ђ√артї, що також прагнула працювати дл¤ створенн¤ пролетарськоњ культури на ”крањн≥. ѕроте члени Ђ√артуї сторонилис¤ ≥дењ Ђмасовост≥ї, побоюючи- с¤, що вона призведе до зниженн¤ мистецьких критер≥њв.

ѕор¤д ≥з цими марксистськими орган≥зац≥¤ми виникали також невелик≥ групи ≥деолог≥чно нейтральних, або Ђнепролетарськихї письменник≥в та художник≥в. —еред символ≥ст≥в найвизначн≥шим був ѕавло “ичина. ‘утурист≥в очолював ћихайль —е- менко. ћаксим –ильський та ћикола «еров були пров≥дними серед неокласик≥в. ”за- гал≥ ц≥ письменники погоджувалис¤ з символ≥стом ёр≥Їм ћеженком у тому, що Ђтворча особист≥сть може творити лише п≥дн¤вшись над масою, хоч ≥ збер≥гаючи, по- при всю свою незалежн≥сть в≥д нењ, почутт¤ нац≥ональноњ тотожност≥ з неюї. ќск≥ль- ки марксистськ≥ та немарксистськ≥ групи й орган≥зац≥њ друкували своњ ∆урнали, в ¤ких висловлювали власн≥ погл¤ди й критикували опонент≥в, то скр≥зь точилис¤ гостр≥ л≥тературн≥ дискус≥њ.

 оли у 1925 р. помер Ѕлакитний, розпавс¤ й Ђ√артї. јле того ж року багато його колишн≥х член≥в (серед них драматург ћикола  ул≥ш, поети “ичина й Ѕажан, прозањки ѕетро ѕанч, ёр≥й яновський та ≤ван —енченко) утворили ел≥тарну л≥те- ратурну орган≥зац≥ю Ђ¬апл≥теї (Ђ¬≥льна академ≥¤ пролетарськоњ л≥тературиї) на чол≥ з ћиколою ’вильовим. —турбован≥ тим, що просв≥т¤нський характер Ђѕлугаї лише поглиблюЇ украњнський пров≥нц≥ал≥зм, ’вильовий та його товариш≥ поставили перед украњнським письменством вимогу дос¤гти л≥тературноњ та художньоњ довершеност≥. ¬они закликали до ор≥Їнтац≥њ на ™вропу й на традиц≥йн≥ джерела св≥товоњ культури, до незалежност≥ украњнськоњ культури в≥д ћоскви. ≈нерг≥йн≥ виступи ’вильового, в ¤ких виголошувалис¤ ц≥ погл¤ди, спонукали до широкоњ л≥тературноњ дискус≥њ, ¤ка точилас¤ з 1925 по 1927 р.

ѕротивниками Ђ¬апл≥теї були не лише ѕилипенко та ≥нш≥ прихильники Ђѕлугаї. « критикою Ђбуржуазно-нац≥онал≥стичноњ ≥деолог≥њї виступило комун≥стичне кер≥в- ництво ”крањни. Ќав≥ть —тал≥н указав на небезпеку погл¤д≥в ’вильового. ƒл¤ бо- ротьби з поширенн¤м нац≥онал≥стичних ≥дей в л≥тератур≥ у 1927 р. було створено про- рад¤нську орган≥зац≥ю ¬”—ѕѕ (¬сеукрањнська сп≥лка пролетарських письменник≥в) ≥ посилено контроль комун≥стичноњ парт≥њ за л≥тературною д≥¤льн≥стю.

” розпал цих под≥й з'¤вл¤ютьс¤ л≥тературн≥ твори високого гатунку. ¬ цей час розцв≥тають два видатних поети доби Ч ѕавло “ичина й ћаксим –ильський. ќдразу ж п≥сл¤ виходу в 1918 р. першоњ зб≥рки Ђ—он¤чн≥ кларнетиї “ичина здобув широке визнанн¤. ѕродемонстрован≥ ним у таких наступних зб≥рках, ¤к Ђ«ам≥сть сонет≥в ≥ октавї (1920 р.) та Ђ¬≥тер з ”крањниї (1924 р.), мистецьке волод≥нн¤ словом, здат- н≥сть .в≥дтворити ритмомелодику народноњ п≥сн≥, л≥ричн≥ описи природи не лишали сумн≥ву в тому, що твори “ичини Ї справжньою в≥хою в розвитку украњнськоњ поез≥њ. ћаксим –ильський, син видатного украњноф≥ла XIX ст., був у пор≥вн¤нн≥ з “ичино^о вражаючим контрастом. …ого поез≥њ, що публ≥кувалис¤ у зб≥рках Ђѕ≥д ос≥нн≥ми зо- р¤миї (1918 р.), Ђ—ин¤ далеч≥ньї (1922 р.), Ђ“ринадц¤та веснаї (1926 р.), були стриманими, ф≥лософськими й глибоко вкор≥неними у класичн≥ традиц≥њ «аходу. —е- ред багатьох ≥нших поет≥в того часу на особливу увагу заслуговують ћикола «е- ров, ѕавло ‘илипович, ћихайло ƒрай-’мара, ™вген ѕлужник, ¬олодимир —осюра, ћикола Ѕажан ≥ “одось ќсьмачка.

√оловними темами прозових твор≥в були насл≥дки революц≥њ та громад¤нськоњ в≥йни в житт≥ людини й сусп≥льства. ” Ђ—ин≥х етюдахї (1923 р.), що пройн¤т≥ тон- ким почутт¤м слова, симб≥озом романтичност≥ й грубого реал≥зму, ћикола ’вильо- вий осп≥вуЇ революц≥ю, в той час ¤к в Ђќсен≥ї (1924 р.) ≥ Ђяї (1924 р.) в≥н в≥добра- жаЇ њњ суперечност≥ й своЇ зростаюче почутт¤ розчаруванн¤ нею. ¬ таких творах, ¤к Ђ¬ житахї (1926 р.), √ригор≥й  осинка, що под≥бно до багатьох своњх колег був ви- х≥дцем ≥з убогоњ сел¤нськоњ родини, майстерно змальовуЇ р≥шуч≥сть сел¤н у бороть- б≥ з чужоземц¤ми. ” роман≥ Ђћ≥стої скептично-м≥стичний ¬алер'¤н ѕ≥дмогильний описуЇ, ¤к украњнському сел¤нинов≥ вдаЇтьс¤ безб≥дно жити в чужому дл¤ нього м≥ст≥ завд¤ки тому, що в≥н в≥дмовл¤Їтьс¤ в≥д кращих сел¤нських ц≥нностей. ” своЇму твор≥ Ђ≤з записок холу¤ї (1927 р.) майстер сатири ≤ван —енченко висм≥юЇ безхребетних лакиз, що њх породжував рад¤нський лад. ” роман≥ ёр≥¤ яновського Ђ„отири шабл≥ї з його ¤скравими описами сел¤н-партизан проступаЇ дух запорозьких козак≥в. јле непецрвершеним щодо попул¤рност≥ був ќстап ¬ишн¤, дотепн≥ гуморески ¤кого чи- тали м≥льйони.

—еред драматург≥в найвидатн≥шою постаттю був ћикола  ул≥ш. “ри його най- славетн≥ш≥ п'ЇсиЧЂЌародний ћалах≥йї (1928 р.), Ђћина ћазайлої (1929 р.) ≥ Ђѕатетична сонатаї (1930 р.) Ч викликали сенсац≥ю своЇю модерн≥стською фор- мою й траг≥ком≥чним трактуванн¤м новоњ рад¤нськоњ д≥йсност≥, рос≥йського шов≥н≥з- му, Ђмалорос≥йськоњї ментальност≥, анахрон≥чного украњнського нац≥онал≥зму, духов- ноњ незр≥лост≥ комун≥ст≥в-доктринер≥в. ѕерш≥ дв≥ п'Їси поставив у своЇму славет- ному театр≥ ЂЅерез≥льї Ћесь  урбас. ѕроте обурен≥ парт≥йн≥ чиновники заборонили ставити Ђѕатетичну сонатуї на ”крањн≥, хоч њњ ≥з захопленн¤м зустр≥ли гл¤дач≥ Ћен≥н- града й ћоскви. ” нов≥й тод≥ галуз≥ Ч к≥нематограф≥ Ч св≥товоњ слави зажив ќлек- сандр ƒовженко. …ого ф≥льми Ђ«венигораї (1927 р.), Ђјрсеналї (1929 р.), Ђ«емл¤ї (1930 р.) розпов≥дають про вплив, що його справили на ”крањну революц≥¤ та рад¤н- ська влада.

Ћесь  урбас

ќсв≥та й наука. ≈ксперимент ≥ новаторство поширилис¤ також ≥ в осв≥т≥. ѕоста- вивши метою збудувати новий соц≥ально-економ≥чний устр≥й, рад¤нський ур¤д спри- ¤в створенню нових тип≥в шк≥л ≥ п≥дход≥в у викладанн≥, що прискорили б розрив ≥з Ђбуржуазним минулимї. –ад¤нськ≥ педагоги обстоювали необх≥дн≥сть пов'¤зувати осв≥ту з прищепленн¤м людин≥ комун≥стичних ц≥нностей та ≥деолог≥њ. “ому згодом у шкодах було запроваджено програми, в ¤ких особливе значенн¤ надавалос¤ по- Їднанню прац≥ й навчанн¤, колективному навчанню й техн≥чн≥й осв≥т≥. ¬одночас до другор¤дних було в≥днесено класичн≥ та гуман≥тарн≥ дисципл≥ни й ц≥лком заборо- нено вивченн¤ основ рел≥г≥њ. «добували попул¤рн≥сть теор≥њ знаменитого педагога јнтона ћакаренка, що вважав оточенн¤ вагом≥шим у розвитку дитини, н≥ж спад- ков≥сть.

’оча ц≥нн≥сть де¤ких ≥з цих експеримент≥в може бути поставлена п≥д сумн≥в, але те, що ур¤дов≥ вдалос¤ зробити осв≥ту доступн≥шою, н≥ж будь-коли, було очевидним. Ќавчанн¤ у загальн≥й семир≥чн≥й школ≥, а також у профес≥йно-техн≥чних ≥ середн≥х учбових закладах було безплатним, причому до нього широко заохочували д≥тей се- л¤н ≥ роб≥тник≥в. «авд¤ки цьому вже м≥ж 1923 ≥ 1925 рр. чисельн≥сть школ¤р≥в на ”к- рањн≥ п≥дстрибнула з 1,4 млн до 2,1 млн. ¬≥дпов≥дно р≥вень письменност≥ у 1920-т≥ ро- ки вир≥с ≥з 24 до 57 %. ѕроте ще лишалис¤ неписьменними м≥льйони дорослих ≥ понад 40 % д≥тей шк≥льного в≥ку.

ќлександр ƒовженко

¬еликих зм≥н зазнала також вища осв≥та. ”н≥верситети було реорган≥зовано в численн≥ ≥нститути народноњ осв≥ти (≤Ќќ) медичного, ф≥зичного, техн≥чного, агро- ном≥чного, педагог≥чного проф≥лю, ¤к≥ готували спец≥ал≥ст≥в дл¤ кер≥вництва роб≥тни- чою силою. ’оч за навчанн¤ в б≥льшост≥ цих ≥нститут≥в треба було платити, д≥тей б≥д- них роб≥тник≥в ≥ сел¤н, що становили б≥льш≥сть студент≥в ≥нститут≥в, в≥д оплати зв≥ль- н¤ли. « «ќЧ40 тис. студент≥в, котр≥ навчалис¤ в ≥нститутах ”крањни наприк≥нц≥ 1920-х рок≥в, близько 53 % складали украњнц≥, 20 % Ч рос≥¤ни ≥ 22 % Ч Їврењ. ”крањнц≥ переважно зосереджувалис¤ в галуз≥ агроном≥њ та педагог≥ки, рос≥¤ни Ч в управл≥нн≥ й точних науках, а Їврењ Ч в медицин≥ й торг≥вл≥.

1920-т≥ роки стали пер≥одом в≥дродженн¤ науки й особливо украњнознавства, ¤кий за масштабами можна пор≥вн¤ти з л≥тературним ренесансом. як ми вже бачили, украњнськ≥ нац≥ональн≥ ур¤ди, не звол≥каючи, засновували науков≥ установи, частково з огл¤ду на важливу роль, ¤ку прот¤гом XIX ст. в≥д≥гравали у п≥днесенн≥ украњнськоњ нац≥ональноњ св≥домост≥ гуман≥тарн≥ науки. ѕрагнучи продемонструвати свою про- гресивн≥сть, б≥льшовики також спри¤ли розвитков≥ науки. ” 1919 р. вони не лише ко- оптували створену в  иЇв≥ ур¤дом —коропадського јкадем≥ю наук, а й нав≥ть оголо- сили њњ своњм д≥тищем. ѕрот¤гом к≥лькох наступних рок≥в јкадем≥¤ з њњ ф≥л≥¤ми (за вин¤тком ун≥верситет≥в) збагатилас¤ новими досл≥дницькими осередками. ¬чен≥ д≥- стали в≥дносну свободу дл¤ проведенн¤ досл≥джень, публ≥кац≥њ своњх погл¤д≥в ≥ п≥д- триманн¤ контакт≥в ≥з заруб≥жними колегами, ¤кщо њхн≥ ≥дењ не ¤вл¤ли в≥дкритоњ за- грози рад¤нському ладов≥.

ћихайло √рушевський   —ерг≥й ™фремов

Ќезважаючи на те, що б≥льш≥сть видатних учених ”крањни не належали до б≥ль- шовик≥в, а де¤к≥ нав≥ть в≥дкрито п≥дтримували украњнський нац≥онал≥зм, рад¤нський ур¤д не мав ≥ншого вибору, ¤к сформувати з них серцевину јкадем≥њ. « переходом у середин≥ 1920-х рок≥в до пол≥тики украњн≥зац≥њ украњнськ≥ комун≥сти, що керували м≥н≥стерством осв≥ти, зробили спробу переконати багатьох пров≥дних учених, ¤к≥ п≥д час громад¤нськоњ в≥йни вињхали за кордон, повернутис¤ на батьк≥вщину. «авд¤ки цьому в 1924 р. повернувс¤ до  иЇва патр≥арх украњнськоњ науки (≥ пол≥тичний опо- нент комун≥ст≥в) ћихайло √рушевський, ¤кий став новим членом јкадем≥њ та роз- почав систематичне досл≥дженн¤ украњнськоњ ≥стор≥њ. “ак само зробили й багато ≥н- ших учених, ¤к≥ проживали за кордоном чи -в «ах≥дн≥й ”крањн≥. “ому водночас ≥з швидким зростанн¤м престижу јкадем≥њ вона лишалас¤ твердинею Ђбуржуазно- нац≥онал≥стичнихї тенденц≥й.

ѕершим президентом јкадем≥њ став славетний вчений ¬олодимир ¬ернадський. ќднак своњм розвитком јкадем≥¤ значною м≥рою завд¤чувала й невтомним зусил- л¤м њњ в≥це-президента —ерг≥¤ ™фремова ≥ вченого секретар¤ јгатангела  римсько- го. ƒо 1924 р. в јкадем≥њ нал≥чувалос¤ 37 нових член≥в ≥ близько 400 член≥в-корес- пондент≥в.  ≥льк≥сть њњ публ≥кац≥й зросла з 32 у 1923 р. до 136 у 1929 р. ≤з трьох њњ секц≥й Ч ≥сторико-ф≥лолог≥чноњ, ф≥зико-математичноњ та сусп≥льно-економ≥чноњ Ч найдинам≥чн≥шою та найважлив≥шою була перша секц≥¤, в ¤к≥й пров≥дна роль нале- жала √рушевському. ¬она складалас¤ з дес¤тк≥в кафедр, ком≥с≥й та ком≥тет≥в, що займалис¤ систематичним вивченн¤м багатьох аспект≥в украњнськоњ ≥стор≥њ, л≥тера- тури та мови. ÷¤ секц≥¤ видавала часопис Ђ”крањнаї, що був справжн≥м рупором украњнознавчих студ≥й; кр≥м того, њњ члени друкували сер≥њ ≥нших пер≥одичних видань ≥ сотн≥ монограф≥й. ƒо видатних член≥в ц≥Їњ секц≥њ, кр≥м √рушевського, належали ≥с- торики ƒмитро Ѕагал≥й, ћихайло —лабченко, ќлександр ќглоблин ≥ …осип √ермайзе, л≥тературознавц≥ —ерг≥й ™фремов та ¬олодимир ѕеретц, етнограф јндр≥й Ћобода, мистецтвознавець ќлекс≥й Ќовицький ≥ сходознавець јгатангел  римський.

” сусп≥льно-економ≥чн≥й секц≥њ ц≥нну працю з ≥стор≥њ украњнського права написав ћикола ¬асиленко; першим досл≥дником економ≥чноњ географ≥њ ”крањни став  ост¤н- тин ¬облий. ’оча спочатку ф≥зико-математична секц≥¤ не грала такоњ важливоњ рол≥, ¤ку стала виконувати згодом, у н≥й також працювала низка видатних учених ≥з св≥- товими ≥менами. —еред них Ч математик ƒмитро √раве, ф≥зик ћикола  рилов, х≥- м≥ки Ћев ѕисаржевський та ¬олодимир  ≥ст¤к≥вський. јкадем≥¤ була хоч ≥ великим, проте не Їдиним осередком науки на ”крањн≥. ƒва њњ члени Ч ≥сторики Ѕагал≥й та —лабченко Ч заснували досл≥дницьк≥ центри у ’арков≥ та ќдес≥. “ак≥ ж центри було в≥дкрито й у менших м≥стах, зокрема ѕолтав≥, „ерн≥гов≥ та ƒн≥пропетровську.

Ќа противагу впливов≥ на сусп≥льн≥ й гуман≥тарн≥ науки багатьох немарксист- ських учених у 1929 р. рад¤нський ур¤д заснував у ’арков≥ ≤нститут марксизму. …о- го мета пол¤гала у п≥дготовц≥ фах≥вц≥в ≥з ф≥лософ≥њ, пол≥теконом≥њ та ≥стор≥њ, що мог- ли б викладати св≥й предмет ≥з марксистськоњ точки зору та виступати ≥деолог≥чними оборонц¤ми режиму. ѕров≥дною постаттю в ≤нститут≥ став галичанин ћатв≥й явор- ський, ¤кий намагавс¤ по-марксистському витлумачити ≥стор≥ю ”крањни й створив школу украњнських ≥сторик≥в-марксист≥в.