”крањнськ≥ ≥нтегральн≥ нац≥онал≥сти з ентуз≥азмом в≥тали напад н≥мц≥в на —–—–, розгл¤даючи його ¤к багатооб≥ц¤ючу можлив≥сть встановленн¤ незалежноњ украњн- ськоњ держави. “а хоч ќ”Ќ ≥ Ќ≥меччина мали сп≥льного ворога, њхн≥ ц≥л≥ були далеко не сп≥льними. « точки зору н≥мц≥в основна користь ќ”Ќ пол¤гала в тому, щоб слу- жити диверс≥йною силою дл¤ створенн¤ хаосу в рад¤нському тилу. «≥ свого боку ≥н- тегральн≥ нац≥онал≥сти, розчарован≥ пол≥тикою √≥тлера щодо  арпатськоњ ”крањни, не мали нам≥ру бути знар¤дд¤м дл¤ Ѕерл≥на; вони поставили соб≥ за мету скористатис¤ в≥йною й поширити по вс≥й ”крањн≥ власний вплив. ¬≥дтак кожна сторона прагнула використати ≥ншу у своњх власних, часто протилежних, ц≥л¤х. ” хистких стосунках м≥ж ќ”Ќ та нацистською Ќ≥меччиною мали м≥сце й ≥нш≥ складнощ≥. —еред н≥мц≥в ≥с- нувала р≥зка розб≥жн≥сть погл¤д≥в на ќ”Ќ: абвер (в≥йськова розв≥дка) на чол≥ з адм≥ралом ¬≥льгельмом  анар≥сом, що мав тривал≥ зв'¤зки з ќ”Ќ, виступав за сп≥впрацю з нею, але нацистський парт≥йний апарат на чол≥ з ћарт≥ном Ѕорманом ≥з презирством в≥дмовл¤вс¤ розгл¤дати њњ ¤к серйозний пол≥тичний чинник. ƒо того ж н≥мц≥, що хот≥ли мати справу з ≥нтегральними нац≥онал≥стами, наштовхувалис¤ на проблему: ¤ку фракц≥ю п≥дтримати Ч в≥дносно пом≥ркованих, але слабших мельни- к≥вц≥в (ќ”Ќ-ћ) чи д≥¤льних, чисельн≥ших, але непок≥рних приб≥чник≥в Ѕандери (ќ”Ќ-Ѕ).  онкуренц≥¤ за те, щоб д≥стати п≥дтримку н≥мц≥в, розпалила суперництво двох фракц≥й, кожна з ¤ких прагнула утвердитис¤ Їдиним представником украњнсько- го народу.

¬ результат≥ сп≥впрац≥ м≥ж н≥мц¤ми та ќ”Ќ незадовго до нападу на —–—– у н≥- мецьк≥й арм≥њ було створено украњнське збройне з'Їднанн¤ п≥д назвою ЂЋег≥он ук- рањнських нац≥онал≥ст≥вї. —формоване переважно з пробандер≥вськи настроЇних украњнц≥в, моб≥л≥зованих з територ≥й, зайн¤тих н≥мц¤ми, це з'Їднанн¤ складалос¤ з близько 600 солдат≥в ≥ мало два п≥дрозд≥ли п≥д кодовими назвами ЂЌахт≥гальї та Ђ–оландї. Ќ≥мц≥ планували використати њх у диверс≥йних ц≥л¤х, але ќ”Ќ-Ѕ спод≥ва- лас¤, що вони стануть серцевиною майбутньоњ украњнськоњ арм≥њ, а також засобом поширенн¤ впливу фракц≥њ Ѕандери.

”же в перш≥ дн≥ н≥мецькоњ окупац≥њ ”крањни конфл≥кт м≥ж ≥нтересами ≥нтеграль- них нац≥онал≥ст≥в ≥ н≥мц≥в вийшов на передн≥й план. ќ”Ќ-Ѕ (при п≥дтримц≥ ЂЌахт≥- галюї) п≥шла на зухвалий крок, що межував з безрозсудством, вир≥шивши без узгод- женн¤ з н≥мц¤ми проголосити «ќ червн¤ 1941 р. встановленн¤ у щойно захопленому Ћьвов≥ украњнськоњ держави. Ќа посаду прем'Їр-м≥н≥стра було обрано близького со- ратника Ѕандери ярослава —тецька. …дучи на вкрай ричикову гру, ќ”Ќ-Ѕ розрахо- вувала, що н≥мецьке в≥йськове командуванн¤ скор≥ше погодитьс¤ з цим фактом ¤к ≥з доконаним, н≥ж п≥де на конфронтац≥ю з украњнц¤ми з самого початку вторгненн¤.

ќ”Ќ-Ѕ не лише об≥йшла н≥мц≥в, а й спробувала (≥ спочатку не без певного усп≥- ху) переконати спантеличене украњнське населенн¤, що д≥њ бандер≥вц≥в опираютьс¤ на п≥дтримку Ѕерл≥на. Ўл¤хом р≥зних ман≥пул¤ц≥й вона добилас¤ в≥д старого, при- кованого до л≥жка митрополита Ўептицького за¤ви про п≥дтримку проголошенн¤ украњнськоњ державност≥. ’оч ќ”Ќ-Ѕ й не дуже помилилас¤, передбачаючи нер≥шу- чу реакц≥ю н≥мецького в≥йськового командуванн¤, проте вона ц≥лком прорахувалас¤ щодо реакц≥њ нацистського пол≥тичного кер≥вництва. Ћише через к≥лька дн≥в п≥сл¤ проголошенн¤ держави гестапо заарештувало й кинуло до в'¤зниц≥ Ѕандеру та його приб≥чник≥в. “им часом ќ”Ќ-ћ, ¤ка вс≥л¤ко уникала антагон≥зм≥в ≥з н≥мц¤ми, по- квапилас¤ скористатис¤ невдачею суперника. ¬т≥м через к≥лька м≥с¤ц≥в вона також з≥псувала стосунки з нацистами.

” рамках своЇњ стратег≥њ (ставити н≥мц≥в перед фактами) обидв≥ фракц≥њ ќ”Ќ за- планували Ч знову без њхньоњ згоди Ч орган≥зувати й контролювати м≥сцеву адм≥н≥- страц≥ю в новозавойиваних частинах ”крањни. « ц≥Їю метою вони з≥брали близько 2 тис. своњх член≥в, переважно з числа ќ”Ќ-Ѕ, й розд≥лили њх на пох≥дн≥ групи, давши тим настанову йти вглиб ”крањни сл≥дом за наступаючими в≥йськами. ÷≥ групи мали ви¤вл¤ти в кожному населеному пункт≥ нац≥ональне св≥домих украњнц≥в, створюючи навколо них м≥сцеву адм≥н≥страц≥ю. ’оч кампан≥¤ моб≥л≥зац≥њ рад¤нських украњнц≥в дл¤ справи ≥нтегрального нац≥онал≥зму дала численн≥ зразки в≥дваги та винах≥дливо- ст≥ молодих член≥в пох≥дних груп, вона також ви¤вила де¤к≥ потворн≥ сторони бо- ротьби двох фракц≥й ќ”Ќ. Ќайб≥льш вартим уваги випадком ц≥Їњ боротьби стало вбивство двох пров≥дних член≥в ќ”Ќ-ћ ќмел¤на —еника та ћиколи —ц≥борського у вересн≥ 1941 р. в ∆итомир≥, зд≥йснене, ¤к переказували, членом ќ”Ќ-Ѕ. ѕ≥сл¤ цього еп≥зоду вбивства ≥ взаЇмн≥ доноси н≥мц¤м у жорстокому конфл≥кт≥ двох фрак- ц≥й ќ”Ќ стали звичайним ¤вищем.

ѕ≥сл¤ посп≥шного в≥дходу „ервоноњ арм≥њ сх≥дн≥ украњнц≥ самоорган≥зовувалис¤ й без стимул≥в з боку груп ќ”Ќ. ќск≥льки н≥мецьк≥ воЇнн≥ власт≥ в≥дносно люд¤но ставились до населенн¤ у перш≥ м≥с¤ц≥ окупац≥њ, багато украњнц≥в спонтанно влашто- вували м≥сцеве самовр¤дуванн¤. —под≥ваючись, що н≥мц≥ л≥кв≥дують ненависн≥ кол- госпи й перерозпод≥л¤ть землю м≥ж ≥ндив≥дуальними власниками, сел¤ни збирали врожай у надзвичайно т¤жких умовах. Ќер≥дко вчител≥ орган≥зовували школи, а ро- б≥тники сам≥ налагоджували роботу на заводах.

—тали з'¤вл¤тис¤ св¤щеники, котр≥ ¤кимось чином пережили «ќ-т≥ роки, й про- водити церковн≥ в≥дправи, масов≥ хрещенн¤ д≥тей ≥ молодшого покол≥нн¤ дорослих.

3 рел≥г≥йним в≥дродженн¤м постали питанн¤ церковноњ пол≥тики. ѕравославна церк- ва на ¬олин≥ розкололас¤ на дв≥ Ч автономну та автокефальну, ¤к≥ згодом пошири- ли св≥й вплив на ÷ентральну та —х≥дну ”крањну. ѕерша була б≥льш традиц≥йною й, не пориваючи зв'¤зк≥в ≥з московським патр≥архом, виступала за церковну автоном≥ю ”крањни, але лише доти, доки патр≥арх залишавс¤ п≥д рад¤нською владою. ≤нша ж в≥дродила де¤к≥ традиц≥њ ”јѕ÷ (”крањнськоњ автокефальноњ православноњ церкви) 20-х рок≥в, виступаючи за незалежн≥сть украњнського православ'¤ й залучаючи до свого лона нац≥ональне св≥домих украњнц≥в. Х

ѕо вс≥й ”крањн≥ з'¤вилос¤ понад 100 некомун≥стичних газет. ” великих м≥стах, особливо в  иЇв≥, виникло багато л≥тературних, наукових та громадських груп. –о- билис¤ нав≥ть спроби формуванн¤ пол≥тичноњ орган≥зац≥њ. ” жовтн≥ 1941 р. члени ќ”Ќ-ћ, ¤к≥ щойно влаштувалис¤ в  иЇв≥, виступили з ≥н≥ц≥ативою створенн¤ (в ос- новному ≥з сх≥дних украњнц≥в) ”крањнськоњ Ќац≥ональноњ –ади, спод≥ваючись, що вона стане центральним ур¤довим органом ”крањни. ќрган≥зац≥њ цив≥льного населен- н¤ з'¤вилис¤ також у ’арков≥ та ƒн≥пропетровську. —ловом, у м≥ру розвалу рад¤н- ськоњ влади в≥дбувалос¤ стих≥йне зростанн¤ громадськоњ, культурноњ та господар- ськоњ д≥¤льност≥ украњнц≥в, ¤ких живили над≥њ на те, що н≥мц≥ от-от мають встановити украњнську державу.

ѕроте нацисти плекали ≥нш≥ плани. –оздратован≥ тим, що ≥нтегральн≥ нац≥она- л≥сти не зробили належних висновк≥в ≥з придушенн¤ спроби ќ”Ќ-Ѕ встановити «ќ червн¤ 1941 р. св≥й ур¤д у Ћьвов≥, нацистська адм≥н≥страц≥¤, ¤ка прийшла на зм≥ну в≥йськовим власт¤м, вир≥шила повторити цей урок з б≥льшим притиском. ” вересн≥ 1941 р. п≥дрозд≥ли —— заарештували й стратили багатьох член≥в пох≥дних груп ќ”Ќ-Ѕ. ƒесь через два м≥с¤ц≥ гестапо накинулос¤ на ќ”Ќ-ћ, зосередивши удар на њњ впливов≥й кињвськ≥й груп≥. Ѕуло розстр≥л¤но понад 40 пров≥дних член≥в ќ”Ќ-ћ, у тому числ≥ поетесу ќлену “ел≥гу, закрито попул¤рну газету Ђ”крањнське слової.  ињвську пресу було передано пророс≥йським групам, що слухн¤но виконува- ли вказ≥вки н≥мц≥в. «годом нацистськ≥ власт≥ стратили украњнського мера  иЇва ¬о- лодимира Ѕагаз≥¤ й вигнали з орган≥в управл≥нн¤, пол≥ц≥њ та преси нац≥ональне св≥- домих украњнц≥в. ≤нтегральн≥ нац≥онал≥сти п≥шли в п≥дп≥лл¤; стало очевидним, що њхн≥й нетривалий Ђмедовий м≥с¤цьї ≥з нацистським режимом зак≥нчивс¤.