Ќезважаючи на великий моральний стимул, ¤кий дала б≥льшовикам перемога у друг≥й св≥тов≥й в≥йн≥, —тал≥н був переконаний, що в≥йна завдала рад¤нському сусп≥ль- ству серйозних ≥деолог≥чних втрат. јби п≥днести бойовий дух народу п≥д час в≥йни, рад¤нськ≥ власт≥ п≥дтримували рос≥йський ≥ нерос≥йський патр≥отизм, послабили обмеженн¤ рел≥г≥йноњ д≥¤льност≥. ѕроте найб≥льше занепокоЇнн¤ режиму викликало те, що близько 70 млн рад¤нських людей Ч .тих, котр≥ жили у зон≥ н≥мецькоњ окупа- ц≥њ, працювали на примусових роботах ≥ потрапили у полон,Ч зазнали вплив≥в за- х≥дного способу житт¤.  р≥м того, шл¤хом анекс≥њ до складу —–—– було включено м≥льйони людей, ¤к≥ ставилис¤ до його ≥деолог≥њ, пол≥тичноњ системи й економ≥чного пор¤дку вороже чи, принаймн≥, скептично. “ому, на думку —тал≥на, режим повинен був знову посилити контроль над сусп≥льством, особливо в царин≥ ≥деолог≥њ.

—тал≥н дов≥рив завданн¤ в≥дновленн¤ ≥деолог≥чноњ чистоти своЇму близькому по- м≥чников≥ јндр≥ю ∆данову. ¬л≥тку 1946 р. ∆данов п≥шов у наступ проти тих, хто прагнув л≥берал≥зац≥њ культурного кл≥мату й захоплювавс¤ дос¤гненн¤ми зах≥дноњ цив≥л≥зац≥њ. ¬≥н стверджував, що така позиц≥¤ крила в соб≥ невдоволен≥сть рад¤нсь- кою культурою. ј це, на його думку, було недопустимим. ЂЌаше завданн¤,Ч про- голошував в≥н,Ч пол¤гаЇ в тому, щоб вести наступ проти буржуазноњ культури, ¤ка перебуваЇ в стан≥ розкладу ≥ занепадуї. јле ¤кщо метою ∆данова та його приб≥чни- к≥в було в≥дкинути зах≥дну культуру, то вони повинн≥ були запропонувати народов≥ приваблив≥шу альтернативу. ¬≥дтак ≥деолог≥чна кампан≥¤ ∆данова дала новий поштовх осп≥вуванню рос≥йськоњ культури та наукових дос¤гнень. ƒл¤ кожного за- х≥дного винаходу рад¤нськ≥ пропагандисти знаходили рос≥¤нина, ¤кий розвинув цю ≥дею ран≥ше, дл¤ кожного видатного зах≥дного автора був кращий за нього ро- с≥йський автор, а дл¤ кожного славетного державного д≥¤ча «аходу знаходивс¤ рос≥йський ≥з ще похвальн≥шими дос¤гненн¤ми. ѕо¤ва ц≥Їњ новоњ форми рос≥йського нац≥онал≥зму не була чимось неспод≥ваним: ще у травн≥ 1945 р. —тал≥н пров≥стив його в своЇму знаменитому тост≥ за рос≥йський народ, в≥таючи його ¤к найвидатн≥шу з ус≥х нац≥й, що вход¤ть до –ад¤нського —оюзу.

як це часто трапл¤лос¤ в минулому, украњнц≥ ви¤вилис¤ перед ≥н≥ц≥ативами —та- л≥на в особливо вразливому становищ≥. ¬они довше, н≥ж рос≥¤ни, перебували п≥д на- цистською окупац≥Їю, саме њх переважно вивозили дл¤ примусовоњ прац≥ до Ќ≥меччи- ни, й саме на «ах≥дн≥й ”крањн≥ антирад¤нськ≥ настроњ були найб≥льш непримиренни- ми. Ќа зах≥дних украњнц¤х найдужче Ђпозначилис¤ї зах≥дн≥ впливи. «ауваженн¤ —тал≥на, що в≥н депортував би до —иб≥ру вс≥х украњнц≥в, ¤кби њх не було так багато, звичайно, не в≥щувало н≥чого доброго. ѕро наближенн¤ погрому на ”крањн≥ св≥д- чило висунуте в липн≥ 1946 р. ÷ентральним  ом≥тетом парт≥њ у ћоскв≥ злов≥сне звинуваченн¤ украњнських комун≥ст≥в у тому, що вони Ђне надають належноњ уваги п≥дбору кадр≥в та њхн≥й пол≥тично-≥деолог≥чн≥й п≥дготовц≥ в галуз≥ науки, л≥тератури ≥ мистецтва ... де ≥снуЇ ворожа буржуазно-нац≥онал≥стична ≥деолог≥¤ї ≥ Ђмають м≥сце украњнськ≥ нац≥онал≥стичн≥ концепц≥њї. ÷е був похоронний дзв≥н по скромному по- воЇнному ренесансу украњнськоњ культури.

„ерез м≥с¤ць, коли ќстап ¬ишн¤ Ч надзвичайно попул¤рний поет-гуморист, репресований у 30-х роках,Ч наваживс¤ висловити думку, що художник маЇ право помил¤тис¤ у пошуках творчого почерку й самобутност≥, з ћоскви полет≥в град зви- нувачень в Ђ≥деолог≥чн≥й розхл¤баност≥ї. —прийн¤вши цей випадок ¤к п≥дказку, л≥дер  омун≥стичноњ парт≥њ ”крањни ћикита ’рущов та його заступник з ≥деолог≥њ  . 3. Ћитвин тут же дали к≥лька залп≥в по украњнськ≥й ≥нтел≥генц≥њ в ц≥лому, звинува- чуючи њњ в Ђукрањнському нац≥онал≥зм≥ї. “им часом Ћитвин зосередивс¤ на конкрет- них справах, зокрема на нещодавно опубл≥кован≥й Ђ≤стор≥њ украњнськоњ л≥тературиї. ¬≥н стверджував, що прац¤ мала суттЇв≥ Ђнедол≥киї, бо зображала розвиток украњн- ськоњ л≥тератури ≥зольовано в≥д класовоњ боротьби, переб≥льшувала зах≥дн≥ впливи й

Ћазар  аганович ≥ ћикита ’рущов у  иЇв≥. 1947 р.

недостатньо п≥дкреслювала позитивний вплив рос≥йськоњ л≥тератури. „ерез р≥к по- д≥бн≥й критиц≥ було п≥ддано перший том Ђ≤стор≥њ ”крањниї, ¤кий вийшов у 1943 р. за редакц≥Їю ћ. Ќ. ѕетровського.

Ќещадн≥ нападки були спр¤мован≥ також на украњнських композитор≥в за вико- ристанн¤ традиц≥йних украњнських тем. ќперу  . ƒанькевича ЂЅогдан ’мельниць- кийї критикували за те, що рос≥¤нам у н≥й в≥дведене недостатньо пом≥тне м≥сце, а украњнськ≥ л≥тературн≥ журнали та енциклопед≥њ звинувачувалис¤ в зосередже- ност≥ на Ђвузькихї украњнських темах. ќсобливоњ жорстокост≥ набуло полюванн¤ на реальних ≥ удаваних украњнських нац≥онал≥ст≥в у 1947 р. п≥д час короткого перебу- ванн¤ на ”крањн≥  агановича, ¤кий, можливо, отримував садистичну насолоду, тероризуючи представник≥в украњнськоњ ≥нтел≥генц≥њ.

јпогей цього ≥деолог≥чного Ђзакручуванн¤ гайокї настав у 1951 р., коли на в≥рш ¬. —осюри ЂЋюб≥ть ”крањну!ї впало звинуваченн¤ у Ђнац≥онал≥зм≥ї, а його автора змусили опубл≥кувати принизливе ка¤тт¤. ѕошуки ≥деолог≥чних в≥дхилень набули ще б≥льш гротескового Ч й смертельного Ч забарвленн¤, коли об'Їктом пересл≥ду- вань обрали Їврењв. Ѕагато Їврейських письменник≥в, учених, художник≥в було ре- пресовано за звинуваченн¤м у Ђкосмопол≥тизм≥ї. “аЇмна пол≥ц≥¤ нав≥ть сфабрику- вала Ђзмовуї групи Їврейськоњ ≥нтел≥генц≥њ, що планувала за допомогою Ђм≥жнарод- ного Їврействаї заволод≥ти  римом ≥ в≥докремитис¤ в≥д –ад¤нського —оюзу. —аме в цей час з'¤вилос¤ см≥хотворне твердженн¤, прикметне дл¤ рад¤нськоњ пропаганди, н≥бито украњнськ≥ нац≥онал≥сти сп≥впрацюють з Їврейськими с≥он≥стами на шкоду —–—–.

¬ м≥ру того ¤к множилис¤ докази, що св≥дчили про п≥дготовку —тал≥ним наступ- ноњ кривавоњ чистки, ≥нтел≥генц≥ю ”крањни охоплювала пан≥ка. ѕрактично завмерла творча д≥¤льн≥сть, а ≥нтел≥генц≥¤ кинулас¤ визнавати власн≥ помилки й просити ви- баченн¤. « ус≥Їю очевидн≥стю украњнська ≥нтел≥генц≥¤ засвоњла урок 30-х рок≥в: тоб- то краще в≥дступити сьогодн≥, ¤кщо хочеш жити й писати завтра. јле ¤краз коли вс≥ збиралис¤ з силами, щоб пережити наступну стал≥нську чистку, 5 березн¤ 1953 р. Ђвеликий вождьї помер. «даЇтьс¤, було чути, ¤к ”крањна полегшено з≥тхнула.

¬ украњнц≥в, котр≥ до 1939 р. жили п≥д рад¤нським правл≥нн¤м, п≥сл¤воЇнн≥ роки викликали в≥дчутт¤ Ђг≥е]а viiї (Ђвже баченогої). «нову вони поринули у зд≥йсненн¤ величезних виснажливих буд≥вельних проект≥в, знову переживали гн≥тючий пере- х≥д в≥д пер≥оду в≥дносноњ гнучкост≥ в ≥деолог≥њ та культур≥ до ортодокс≥њ, й знову перед ними поставала реальна перспектива голоду ≥ репрес≥й.

ѕроте дл¤ зах≥дних украњнц≥в повоЇнн≥ роки в≥дкрили нову добу, вв≥вши њх у ц≥л- ковито ≥нший св≥т, з ¤ким вони мали лише коротке й нещасливе знайомство у 1939Ч 1941 рр. ¬ключенн¤ до складу —–—– тепер означало њхнЇ в≥дмежуванн¤ в≥д пол≥тич- них ≥ культурних ц≥нностей ™вропи. …ого результатом також стала втрата найваж- лив≥шого набутку зах≥дноукрањнського сусп≥льства Ч його широкоњ орган≥зац≥йноњ мереж≥, найстар≥шим ≥ найважлив≥шим складником ¤коњ була греко-католицька церк- ва, а найнов≥шим Ч ќ”Ќ/”ѕј, мереж≥, що прот¤гом покол≥нь служила основним захистом проти чужоњ влади й найактивн≥шим виразником украњнськоњ нац≥ональноњ самобутност≥. јле не вс≥ насл≥дки рад¤нськоњ анекс≥њ були негативними: в результат≥ стал≥нського диктату нарешт≥ було розв'¤зано украњнсько-польський конфл≥кт, що довго вичерпував сили обох сусп≥льств.  р≥м того, рад¤нська влада започатку- вала давно зап≥зн≥лу сусп≥льну та ≥ндустр≥альну модерн≥зац≥ю рег≥ону. ≤ ¤к би там не було, але саме вона нарешт≥ об'Їднала вс≥х украњнц≥в у Їдин≥й держав≥.