” 60Ч70-х роках у –ад¤нському —оюз≥ виникло прим≥тне ¤вище, коли пол≥тику ур¤ду стала в≥дкрито критикувати невелика, але дедал≥ б≥льша к≥льк≥сть людей, ¤ких звичайно називали дисидентами й ¤к≥ вимагали ширших громад¤нських, рел≥- г≥йних ≥ нац≥ональних прав. як п≥сл¤ дес¤тил≥ть терору, в атмосфер≥ жорсткого контролю й при вс≥х на¤вних засобах ≥деолог≥чноњ обробки м≥г зародитис¤ цей г≥дний подиву виклик режимов≥? ƒисидентство великою м≥рою виросло з дестал≥н≥зац≥њ, з послабленн¤ Ђпарал≥чу страхуї, що њх розпочав ’рущов. …ого обмежен≥ викритт¤ страх≥тливих злочин≥в стал≥нськоњ доби викликали розчаруванн¤ та скептицизм в≥д- носно й ≥нших стор≥н режиму. “ому спроба ЅрежнЇва обмежити л≥берал≥зац≥ю ви- кликала протести й опозиц≥ю, особливо серед ≥нтел≥генц≥њ.

ƒисидентський рух плинув у —–—– трьома потоками, що часто зливалис¤. «ав- д¤ки легшому доступу до зах≥дних журнал≥ст≥в найб≥льш в≥домим був московський правозахисний, або демократичний, рух, що переважно складавс¤ з представник≥в рос≥йськоњ ≥нтел≥генц≥њ, серед пров≥дник≥в ¤коњ були так≥ св≥точ≥, ¤к письменник ќлек- сандр —олжен≥цин та ф≥зик-¤дерник јндр≥й —ахаров. ≤ншою формою Ђантигромад- ськоњ повед≥нкиї був рел≥г≥йний актив≥зм. Ќа ”крањн≥, ¤к ≥ в ≥нших нерос≥йських рес- публ≥ках, дисидентство викристал≥зовувалос¤ у змаганн¤х за нац≥ональн≥ й грома- д¤нськ≥ права, а також за рел≥г≥йну свободу.

—початку осередок украњнських дисидент≥в складали Ђшестидес¤тникиї Ч нове пл≥дне покол≥нн¤ письменник≥в, що здобувало соб≥ визнанн¤. ƒо нього належали Ћ≥на  остенко, ¬асиль —имоненко, ≤ван ƒрач, ≤ван —в≥тличний, ™вген —верстюк, ћикола ¬≥нграновський, јлла √орська та ≤ван ƒзюба. ѕ≥зн≥ше до них приЇдналис¤ ¬асиль —тус, ћихайло ќсадчий, ≤гор та ≤рина  алинц≥, ≤ван √ель та брати √орин≥. ¬ражаючою рисою ц≥Їњ групи було те, що њњ члени ¤вл¤ли собою зразковий продукт рад¤нськоњ системи осв≥ти й швидко робили соб≥ багатооб≥ц¤ючу кар'Їру. ƒе¤к≥ бу- ли переконаними комун≥стами. ’оча дисиденти д≥¤ли переважно в  иЇв≥ та Ћьвов≥, вони походили з р≥зних частин ”крањни. Ѕ≥льш≥сть складали сх≥дн≥ украњнц≥, проте багато з них мали т≥ чи ≥нш≥ зв'¤зки ≥з «ах≥дною ”крањною, де свого часу навчалис¤ чи працювали. ≤нша варта уваги риса пол¤гала в тому, що чимало ≥нтел≥гент≥в були в сво- њх с≥м'¤х першими, хто залишив село й приЇднавс¤ до лав м≥ськоњ ≥нтел≥генц≥њ. «в≥дси й той нањвний ≥деал≥зм та складна аргументац≥¤, часто притаманн≥ њхн≥м за¤вам. «а- галом вони становили дуже аморфний ≥ неорган≥зований конгломерат людей. Ќа ”крањн≥ нал≥чувалос¤ не б≥льше тис¤ч≥ активних дисидент≥в. ѕроте њх п≥дтримувало й сп≥вчувало њм, напевне, багато тис¤ч.

ѕроти чого ж виступали украњнськ≥ дисиденти ≥ ¤ких ц≥лей прагнули дос¤гти? як ≥ в кожн≥й груп≥ ≥нтелектуал≥в, тут ≥снувала велика р≥зноман≥тн≥сть ≥ в≥дм≥нн≥сть у погл¤дах. ≤ван ƒзюба, л≥тературний критик ≥ один з найвидатн≥ших дисидент≥в, одна- ково прагнув здобути ¤к громад¤нськ≥ свободи, так ≥ нац≥ональн≥ права. ¬≥н ч≥тко ви- словив свою мету: Ђя пропоную... одну-Їдину р≥ч: свободу Ч свободу чесного публ≥ч- ного обговоренн¤ нац≥онального питанн¤, свободу нац≥онального вибору, свободу нац≥онального самоп≥знанн¤ ≥ саморозвитку. јле спочатку ≥ насамперед маЇ бути сво- бода на дискус≥ю ≥ незгодуї. Ќац≥онал-комун≥ста ƒзюбу непокоњла велика розб≥ж- н≥сть м≥ж рад¤нською теор≥Їю та д≥йсн≥стю, особливо в галуз≥ нац≥ональних прав, то- му в≥н закликав власт≥ усунути њњ дл¤ блага ¤к рад¤нськоњ системи, так ≥ украњн- ського народу. Ќа в≥дм≥ну в≥д нього ≥сторик ¬алентин ћороз продовжував ≥нтелекту- альн≥ традиц≥њ украњнського ≥нтегрального нац≥онал≥зму, в≥дкрито виражаючи свою в≥дразу до рад¤нськоњ системи та над≥ю на њњ крах. ѕроте взагал≥ украњнськ≥ диси- денти закликали до проведенн¤ в —–—– реформ, а не до революц≥њ чи в≥докремленн¤, й виступали проти нац≥ональних репрес≥й на ”крањн≥ та за громад¤нськ≥ права в —–—–.

—еред зах≥дних анал≥тик≥в украњнського дисидентського руху ≥снуЇ розб≥жн≥сть щодо умов, котр≥ спонукали людей до в≥дкритого протесту. ќлександр ћотиль до- водить, що до зародженн¤ дисидентства на ”крањн≥, ¤к ≥ в –ад¤нському —оюз≥ вза- гал≥, спричинивс¤ насамперед пол≥тичний курс рад¤нського кер≥вництва, особливо хрущовська Ђв≥длигаї й намаганн¤ ЅрежнЇва покласти њй край. ¬≥дверто проукрањн- ська л≥н≥¤ Ўелеста, поза вс¤ким сумн≥вом, давала украњнськ≥й ≥нтел≥генц≥њ додаткову спонуку висловлювати невдоволенн¤ ћосквою. ¬севолод ≤сањв та Ѕогдан  равченко п≥дкреслюють, що дисидентство було т≥сно пов'¤зане насамперед ≥з соц≥ально- економ≥чною напружен≥стю. « огл¤ду на орган≥зований ћосквою величезний наплив на ”крањну рос≥¤н вони вважають, що конкуренц≥¤ за виг≥дну роботу м≥ж прив≥ле- йованими рос≥йськими прибульц¤ми та амб≥ц≥озними украњнц¤ми часто схил¤ла ос- танн≥х до п≥дтримки вимог дисидент≥в надати ”крањн≥ б≥льшоњ самост≥йност≥. “ак чи ≥накше, в даному контекст≥ дисидентство було найнов≥шим про¤вом в≥кового проти- сто¤нн¤ м≥ж украњнською ≥нтел≥генц≥Їю та бюрократ≥Їю рос≥йськоњ ≥мпер≥њ.

ѕро¤ви дисидентства. ѕерш≥ про¤ви цього руху мали м≥сце наприк≥нц≥ 50-хЧ на початку 60-х рок≥в, коли на «ах≥дн≥й ”крањн≥ було орган≥зовано к≥лька не- великих таЇмних груп. ¬ид≥л¤лас¤ серед них так звана Ђ√рупа юрист≥вї на чол≥ з адвокатом Ћевком Ћук'¤ненком. ¬она закликала до зд≥йсненн¤ законного права ”крањни на вих≥д ≥з –ад¤нського —оюзу. ѕ≥сл¤ ви¤вленн¤ цих груп њхн≥х учасник≥в на закритих процесах було засуджено до тривалих терм≥н≥в ув'¤зненн¤.

јле ≥нерц≥¤ дестал≥н≥зац≥њ продовжувала розбурхувати неспок≥й серед ≥нтел≥ген- ц≥њ. ѕроведена у 1963 р. в  ињвському ун≥верситет≥ оф≥ц≥йна конференц≥¤ з питань культури та мови, участь у ¤к≥й вз¤ли б≥льше тис¤ч≥ чолов≥к, перетворилас¤ на в≥д- криту демонстрац≥ю проти русиф≥кац≥њ. ѕриблизно в цей час студенти та ≥нтел≥ген- ц≥¤ стали пост≥йно сходитис¤ до пам'¤тника “арасов≥ Ўевченку в  иЇв≥ не т≥льки дл¤ публ≥чних читань твор≥в поета, а й також дл¤ того, щоб критикувати культурну пол≥тику режиму. ѕ≥дозр≥ла пожежа 1964 р., що знищила фонд украњнських рукопи- с≥в б≥бл≥отеки јкадем≥њ наук ”крањни, викликала бурю протест≥в пров≥дних д≥¤ч≥в л≥тератури. ѕобоюючис¤, щоб под≥њ не вийшли з-п≥д контролю,  ремль вир≥шив ударити по дисидентському рухов≥ в усьому –ад¤нському —оюз≥. Ќасл≥дком ц≥Їњ пол≥тики на ”крањн≥ став арешт наприк≥нц≥ 1965 р. близько двох дес¤тк≥в тих, хто протестував особливо голосно. ўоб зал¤кати ≥нших, власт≥ вир≥шили судити диси- дент≥в в≥дкритим судом. ѕроте ц¤ тактика бумерангом ударила по них самих, викли- кавши ще сильн≥ш≥ протести й опозиц≥ю.

ѕобувавши на цих процесах у Ћьвов≥, молодий журнал≥ст ≥ в≥дданий комун≥ст ¬¤- чеслав „орнов≥л написав Ђ«аписки „орноволаї Ч зб≥рку документ≥в, що викривали свав≥льн≥, протизаконн≥ й цин≥чн≥ ман≥пул¤ц≥њ властей правосудд¤м. ” палк≥й про- мов≥ перед великою аудитор≥Їю в  иЇв≥ засудив арешти ≤ван ƒзюба. ¬≥н також подав Ўелесту й ўербицькому свою працю Ђ≤нтернац≥онал≥зм чи русиф≥кац≥¤?ї Ч тонкий, ерудований ≥ безжальний анал≥з теор≥њ й механ≥ки русиф≥кац≥њ на ”крањн≥. ѕ≥сл¤ сво- го арешту в 1970 р. за антирад¤нську аг≥тац≥ю та пропаганду ¬алентин ћороз напи- сав Ђ–епортаж ≥з запов≥дника ≥м. Ѕер≥њї, емоц≥йна й викривальна сила ¤кого спр¤- мована проти свавол≥ рад¤нського оф≥ц≥озу та руйнуванн¤ ним окремого ≥нди- в≥да й ц≥лих народ≥в. ўоб не дати власт¤м ≥золювати дисидент≥в одного в≥д одного й в≥д сусп≥льства, щоб ≥нформувати св≥т про подробиц≥ пересл≥дувань в —–—–, у 1970 р. украњнськ≥ дисиденти почали таЇмно поширювати часопис Ђ”крањнський в≥с- никї. ’оч  ƒЅ й зм≥г обмежити розповсюдженн¤ цих матер≥ал≥в на ”крањн≥, йому не п≥д силу було запоб≥гти њх проникненню на «ах≥д. “ам за допомогою украњнських ем≥грант≥в вони публ≥кувалис¤ й пропагувалис¤, що викликало у рад¤нських влас- тей зам≥шанн¤ й перел¤к.

ѕ≥сл¤ пад≥нн¤ у 1972 р. Ўелеста ўербицький, спираючись на шефа  ƒЅ ‘е- дорчука ≥ парт≥йного ≥деолога ћаланчука, розпочав масивний погром опозиц≥йноњ ≥нтел≥генц≥њ, що призв≥в до арешту сотень людей ≥ набагато сувор≥ших вирок≥в, н≥ж у 1965Ч1966 р. ¬≥двертих дисидент≥в, а також сп≥вроб≥тник≥в досл≥дних ≥нститут≥в, редакц≥йних колег≥й, ун≥верситет≥в, ¤ких п≥дозрювали в Ђнеблагонад≥йнихї погл¤- дах, виган¤ли з роботи. ÷¤ хвил¤ пересл≥дувань, що нагадувала стал≥нськ≥ дн≥, трав- мувала ц≥ле покол≥нн¤ украњнськоњ ≥нтел≥генц≥њ й змусила багатьох, серед них ≥ ƒзюбу, пока¤тис¤ й в≥д≥йти в≥д дисидентськоњ д≥¤льност≥.

”крањнська √ельс≥нкська група. ѕор≥д≥л≥ чисельно, але й дал≥ сповнен≥ р≥шучост≥. дисиденти у 1975 р. д≥стали новий ≥мпульс, коли —–—– п≥дписав ’ельс≥нкську уго- ду й оф≥ц≥йно погодивс¤ шанувати громад¤нськ≥ права своњх п≥дданих. ѕов≥ривши  ремлев≥ на слово, дисиденти орган≥зували в≥дкрит≥ й, на њхню думку, юридичне санк- ц≥онован≥ групи, завданн¤ ¤ких пол¤гало в тому, щоб нагл¤дати за дотриманн¤м громад¤нських прав з боку  ремл¤. ѕерший ’ельс≥нкський ком≥тет було засновано в ћоскв≥ у травн≥ 1976 р. Ќезабаром, у листопад≥ 1976 р., в  иЇв≥ з'¤вилас¤ ”к- рањнська √ельс≥нкська група. јналог≥чн≥ групи сформувались у Ћитв≥, √руз≥њ та ¬≥р- мен≥њ.

ќчолив ”крањнську √ельс≥нкську групу письменник ћикола –уденко Ч по- л≥тичний ком≥сар у роки другоњ св≥товоњ в≥йни та колишн≥й парт≥йний чиновник у пись- менницьк≥й орган≥зац≥њ. …ого близьким товаришем був генерал –ад¤нськоњ арм≥њ ѕетро √ригоренко Ч кавалер багатьох ур¤дових в≥дзнак, ¤кого в≥дправили у в≥д- ставку. ÷¤ група нал≥чувала 37 учасник≥в, найр≥зноман≥тн≥ших за походженн¤м. “ут були дисиденти, що вже в≥дбули терм≥ни ув'¤зненн¤, так≥ ¤к Ќ≥на —троката, ¬асиль —тус, Ћевко Ћук'¤ненко, ≤ван  андиба, Ќад≥¤ —в≥тлична та ¬¤чеслав „орнов≥л, так≥ колишн≥ нац≥онал≥сти (що вижили п≥сл¤ дес¤тил≥ть, проведених у стал≥нських концтаборах), ¤к —в¤тослав  араванський, ќксана ѕопович, ќксана ћешко, ≤рина —еник, ѕетро —≥чко, ƒанило Ўумук та ёр≥й Ўухевич (син командувача ”ѕј –о- мана Ўухевича), й так≥ рел≥г≥йн≥ актив≥сти, ¤к православний св¤щеник ¬асиль –о- манюк.

”крањнську √ельс≥нкську групу в≥др≥зн¤ли в≥д попередн≥х дисидент≥в дв≥ важ- лив≥ риси. ѕерша пол¤гала в тому, що група ¤вл¤ла собою в≥дкриту громадську ор- ган≥зац≥ю, ¤ка хоч ≥ не була прорежимною, проте вважала, що маЇ законне право на ≥снуванн¤. “ак≥ погл¤ди були дл¤ —х≥дноњ ”крањни чимось нечуваним ще з часу вста- новленн¤ рад¤нськоњ влади. ≤ншою безпрецедентною рисою були контакти з анало- г≥чними групами по всьому —–—– з метою Ђ≥нтернац≥онал≥зуватиї захист громад¤н- ських ≥ нац≥ональних прав.

” програмних за¤вах групи ¤вно проступало й нове мисленн¤. ¬они наголо- шували на застосуванн≥ легальних метод≥в, убачаючи вир≥шенн¤ сусп≥льних проблем у дотриманн≥ закон≥в узагал≥ й поважанн≥ прав особи зокрема. “ому члени групи часто називали свою д≥¤льн≥сть правозахисним рухом. як зауважував ≤ван Ћис¤к- –удницький, пропов≥дуванн¤ законност≥ й справжньоњ демократ≥њ зам≥сть певноњ ≥деолог≥њ, наприклад, нац≥онал≥зму чи марксизму, ¤кими доти захоплювалас¤ укра- њнська ≥нтел≥генц≥¤, стало важливим поворотним пунктом в ≥стор≥њ украњнськоњ по- л≥тичноњ думки.

’оч де¤к≥ члени ”крањнськоњ √ельс≥нкськоњ групи лишалис¤ ¤коюсь м≥рою на позиц≥¤х марксизму чи нац≥онал≥зму, погл¤ди њњ б≥льшост≥ найч≥тк≥ше передаЇ такий уривок ≥з спогад≥в ƒанила Ўумука, що в минулому був водночас комун≥стом ≥ нац≥онал≥стом ≥ пров≥в близько 40 рок≥в у польських, нацистських ≥ рад¤нських тюр- мах: ЂЋише демократ≥¤ здатна вр¤тувати людство в≥д небезпеки тиран≥њ ¤к л≥вого, так ≥ правого гатунку. Ћише необмежене, гарантоване законом право ус≥х громад¤н ви- словлювати, пропагувати й захищати своњ ≥дењ спроможне дати люд¤м можлив≥сть контролювати ≥ скеровувати пол≥тику ур¤ду. Ѕез цього права не може бути й мови про демократ≥ю ≥ демократичн≥ вибори до парламенту. “ам, де немаЇ легальноњ опо- зиц≥њ, що користуЇтьс¤ р≥вними правами в парламент≥ й серед народу, немаЇ демокра- т≥њ... я д≥йшов цих висновк≥в п≥сл¤ багатьох рок≥в роздум≥в, узагальнень та анал≥зу, ≥ вони привели мене до критичного ставленн¤ ¤к до комун≥ст≥в, так ≥ до нац≥онал≥ст≥в донцовського типуї.

–≥зким контрастом до ксенофоб≥њ, притаманноњ нац≥онал≥змов≥ оун≥вського га- тунку, було те, що палкий патр≥отизм украњнських дисидент≥в не передбачав воро- жост≥ до ≥нших народ≥в, нав≥ть до рос≥¤н. ” 1980 р. в одн≥й ≥з њхн≥х за¤в говорилос¤: Ђћи розум≥Їмо, що значить жити п≥д колон≥альним гн≥том, ≥ тому за¤вл¤Їмо, що народов≥, ¤кий живе в наш≥й крањн≥, буде забезпечено найширш≥ пол≥тичн≥, еконо- м≥чн≥ ≥ соц≥альн≥ права. Ѕудуть безумовно гарантован≥ вс≥ права нац≥ональних мен- шостей ≥ р≥зноман≥тних рел≥г≥йних асоц≥ац≥йї. ¬иход¤чи з≥ своњх легал≥стських по- гл¤д≥в, члени ”крањнськоњ √ельс≥нкськоњ групи вважали, що найкращим шл¤хом до незалежност≥ ”крањни Ї застосуванн¤ гарантованого в рад¤нськ≥й конституц≥њ права на вих≥д з —–—–. Ќа њхню думку, найефективн≥ший спос≥б Ђдеколон≥зац≥њї –ад¤н- ського —оюзу пол¤гав у тому, щоб дозволити його народам провести справд≥ в≥льн≥ вибори.

јле н≥ пом≥ркован≥сть √ельс≥нкськоњ групи, н≥ вимоги «аходу дотримуватис¤ зобов'¤зань, що њх на себе вз¤в —–—– за ’ельс≥нкськими угодами, не перешкодили рад¤нським власт¤м знову влаштувати дисидентам погром. ƒо .1980 р. приблизно три чверт≥ член≥в ”крањнськоњ √ельс≥нкськоњ групи отримали терм≥ни ув'¤зненн¤ в≥д 10 до 15 рок≥в. –ешту було вислано з ”крањни. ƒе¤ким, аби заспокоњти св≥тову гро- мадську думку, дозволили ем≥грувати.

–ел≥г≥йне дисидентство. ќкремий р≥зновид дисидентства на ”крањн≥ базувавс¤ д ^ на рел≥г≥њ. “еоретично рад¤нська конституц≥¤ гарантуЇ свободу в≥ровизнанн¤. јле ре жим удававс¤ до ц≥лого р¤ду заход≥в дл¤ боротьби з рел≥г≥йними в≥руванн¤ми та практикою. ¬они включали обмеженн¤ рел≥г≥йних публ≥кац≥й, заборону навчати д≥тей рел≥г≥њ, проведенн¤ серед них атењстичноњ аг≥тац≥њ, засиланн¤ агент≥в у середовище св¤щеннослужител≥в ≥ церковноњ ≥Їрарх≥њ, закритт¤ культових споруд, застосуванн¤ до тих, хто стоњть за в≥ру, громадських та економ≥чних санкц≥й, обмеженн¤ можли- вост≥ здобути осв≥ту. ѕроте духовна безпл≥дн≥сть рад¤нськоњ ≥деолог≥њ, з одного боку, та обуренн¤ жорстокою пол≥тикою режиму, з ≥ншого, зумовили в≥дновленн¤ пот¤гу до рел≥г≥њ, особливо на сел≥. –азом ≥з цим зростала войовнич≥сть в≥руючих,

—кажене пересл≥дуванн¤ ”крањнськоњ греко-католицькоњ церкви (Ђцеркви у ка- такомбахї) не змогло ц≥лком знищити њњ. ¬ останн≥ дес¤тил≥тт¤ таЇмн≥ в≥дправи дл¤ в≥руючих проводили на «ах≥дн≥й ”крањн≥ 300Ч350 греко-католицьких св¤щеник≥в на чол≥ з к≥лькома Їпископами. ≤снували нав≥ть п≥дп≥льн≥ монастир≥ й таЇмн≥ друкар- н≥. ” 1982 р. …осип “ерел¤ орган≥зував  ом≥тет захисту ”крањнськоњ католицькоњ церкви, що ставив соб≥ за мету домогтис¤ њњ легал≥зац≥њ. ’оч у в≥дпов≥дь на це режим став заарештовувати њњ актив≥ст≥в, серед украњнц≥в √аличини та «акарпатт¤ в≥ддан≥сть своњй давн≥й церкв≥ не втрачала сили.

ѕравославна церква на ”крањн≥, що оф≥ц≥йно називалас¤ –ос≥йською православ- ною церквою, перебувала у виг≥дн≥шому становищ≥, оск≥льки њњ визнавав рад¤нський ур¤д. јле ц≥ною цього було сп≥вроб≥тництво з режимом, що доходило до плазуванн¤ перед ним. як насл≥док, у православн≥й церкв≥, й особливо серед њњ ≥Їрарх≥њ, пошири- лис¤ корупц≥¤, лицем≥рство ≥ тенденц≥¤ задовольн¤ти державн≥ ≥нтереси за рахунок рел≥г≥йних потреб. ÷е призвело до того, що к≥лька член≥в нижчого духовенства, зок- рема жорстоко пересл≥дуваний ¬асиль –оманюк, виступили з осудом ¤к власних зверхник≥в, так ≥ держави.

„и не найб≥льш войовничими ≥ динам≥чними в≥ровизнанн¤ми на ”крањн≥ в 60Ч 70-х роках були баптистська та ≥нш≥ протестантськ≥ секти Ч п'¤тидес¤тники, ад- вентисти, св≥дки ≤Їгови. ¬они в≥дправл¤ли своњ рел≥г≥йн≥ потреби в автономних кон- грегац≥¤х, навчали д≥тей, ¤к цього вимагаЇ њхн¤ в≥ра, нер≥дко в≥дмовл¤лис¤ реЇстру- ватис¤ в органах влади, що ускладнювало власт¤м контроль над ними. њхн≥ фунда- ментал≥стськ≥ погл¤ди, орган≥зац≥¤, що спираЇтьс¤ на простих в≥руючих, палка в≥д- дан≥сть в≥р≥ приваблювали до них численних новонавернених, особливо на —х≥дн≥й ”крањн≥. ¬ ц≥ роки вони складали непропорц≥йно велику частку Ђв'¤зн≥в сов≥ст≥ї в —–—–. ƒо свого вињзду в —получен≥ Ўтати першим пров≥дником баптист≥в був пастор √еорг≥й ¬≥нс.

ѕридушенн¤ дисидентства. Ќезважаючи на всю в≥двагу, натхненн≥сть та ≥деал≥зм дисидент≥в ≥ на од≥озну повед≥нку њхн≥х гонител≥в, цей рух не набув широкоњ п≥дтримки на ”крањн≥. ќдн≥Їю з причин цього стало те, що, кр≥м засудженн¤ ре- жиму й вимог дотримуватис¤ закон≥в, дисиденти не сформулювали виразноњ пол≥тич- ноњ програми. ѕитанн¤, ¤к≥ вони порушували, не були проблемами щоденного житт¤, що хвилюють б≥льш≥сть населенн¤: роб≥тник≥в ≥ колгоспник≥в. “ому дисиденти мали вузьку соц≥альну базу, що складалас¤ майже виключно з ≥нтел≥генц≥њ.

јле вир≥шальною причиною невдач≥ дисидентського руху була природа системи, що протисто¤ла йому. Ќа дисидент≥в ополчилис¤ вс≥ потужн≥ сили рад¤нськоњ систе- ми й особливо всемогутн≥й  ƒЅ. ¬олод≥ючи монопол≥Їю на засоби комун≥кац≥њ, ре- жим вс≥л¤ко перешкоджав поширенню ≥нформац≥њ про дисидент≥в серед громад- ськост≥.  оли ж ¤кась ≥нформац≥¤ все ж з'¤вл¤лас¤, то вона звичайно була спотво- реною й змальовувала дисидент≥в у негативному св≥тл≥. ћаючи в своЇму розпор¤д- женн≥ сотн≥ тис¤ч оф≥цер≥в, агент≥в у цив≥льному, донощик≥в,  ƒЅ, здавалос¤, №ув усюдисущим ≥ всезнаючим у своЇму прагненн≥ не допустити поза нагл¤дом ур¤ду будь-¤коњ громадськоњ д≥¤льност≥. јле на в≥дм≥ну в≥д стал≥нських час≥в таЇмна по- л≥ц≥¤ вже не ви¤вл¤ла такого фанатизму й не знищувала д≥йсних ≥ потенц≥йних су- противник≥в. “епер вона намагалас¤ ≥золювати дисидент≥в в≥д сусп≥льства й, засто- совуючи до них методи дедал≥ б≥льшого тиску, змусити њх пока¤тис¤ аоо замовкнути. “им, хто критикував режим, в≥дмовл¤ли в робочих м≥сц¤х, у можливост≥ здобутт¤ осв≥ти њхн≥м д≥т¤м й нав≥ть у даху над головою. Ќайуперт≥ших засуджували до три- валих терм≥н≥в ув'¤зненн¤ або запроторювали до псих≥атричних л≥карень, де њм да- вали препарати, що руйнують людську особист≥сть. «нищуючи к≥лькох,  ƒЅ усп≥ш- но вдавалос¤ зал¤кати багатьох.

” своњй д≥¤льност≥ на ”крањн≥ таЇмна пол≥ц≥¤ була не такою обмеженою, ¤к у ћоскв≥. ≤зольован≥ в≥д столичних зах≥дних журнал≥ст≥в, украњнськ≥ дисиденти не ма- ли захисту так званоњ Ђпарасол≥ гласност≥ї, ¤к њхн≥ видатн≥ рос≥йськ≥ та Їврейськ≥ колеги. “а й проблема нац≥ональних прав украњнц≥в не викликала на «аход≥ вели- кого ≥нтересу. “им часом, побоюючись украњнського нац≥онал≥зму, режим проводив на ”крањн≥ особливо жорсток≥ репрес≥њ. ќсь чому кињвський  ƒЅ мав репутац≥ю най- брутальн≥шого в —–—–, ось зв≥дки непропорц≥йно велике число саме украњнських Ђв'¤зн≥в сов≥ст≥ї.