Люди «нагорі»

Дисидентський рух

Русифікація

Суспільні зміни

Ера Горбачова

Вступ

У перші десятиліття свого існування радянський режим виявляв себе як най- більш радикальний і новаторський у світі. Проте до 60-х років типовою ознакою йо- го внутрішньої політики став крайній консерватизм. Побоюючись непередбачених і небажаних наслідків змін, старіюча бюрократична верхівка СРСР схилялася до то- го, щоб зберегти — у дещо м'якшій формі — ту систему, яку створив Сталін. Для України це означало, що не Київ, а Москва й надалі прийматиме всі визначальні для українців рішення. А русифікація, спрямована на те, щоб тримати вкупі чис- ленні народи СРСР, не тільки продовжувалася, а й посилювалася.

Але навіть всемогутньому і всюдисущому радянському адміністративному апара- тові виявилося не під силу здійснювати повний контроль над суспільством. Серед ін- телігенції йшло бродіння — річ неможлива в сталінські роки. Ще більшою неспо- діванкою стало те, що погляди й політика партійного керівництва України цілком очевидно, хай і на нетривалий час, відхилилися від політичного курсу Кремля. Хоч радянська система лишалася цілком непорушною, серед населення зростав скепти- цизм щодо її ефективності й особливо здатності піднести рівень життя. До середини 80-х років необхідність змін стала незаперечною й гострою. Відтак радянська олі- гархія обрала з-поміж себе людину для запровадження поступових реформ. На Ук- раїні вони відбувалися дуже повільно і в обмежених масштабах. Але досить було й того, що визнавалися далеко не розв'язаними багато політичних, культурних та економічних проблем, про розв'язання яких раніше оголошував режим.