« точки зору  ремл¤, нац≥ональне питанн¤ в —–—– Ч це до гн≥тючост≥ складна проблема. ¬ сусп≥льств≥, що охоплюЇ б≥льше ста р≥зних народ≥в, кожен з ¤ких зай- маЇ власну територ≥ю й маЇ свою виразно самобутню культуру, ≥стор≥ю, сусп≥льн≥ ц≥н- ност≥ та економ≥чн≥ ≥нтереси, рад¤нське кер≥вництво повинне знайти спос≥б сформу- вати в≥дчутт¤ сп≥льноњ тотожност≥ й мети. ƒл¤ цього рад¤нськ≥ ≥деологи постстал≥н- ськоњ доби висунули р¤д пон¤ть, що ставили за мету перем≥стити наголос ≥з нац≥о- нальних особливостей народ≥в на њхн≥ сп≥льн≥ рад¤нськ≥ риси. —еред них найважли- в≥шими були чотири пон¤тт¤: розкв≥т Ч твердженн¤, що за рад¤нськоњ влади вс≥ народи —–—– переживають небувалий прогрес; зближенн¤, що в≥дбуваЇтьс¤ м≥ж на- родами внасл≥док створенн¤ в —–—– сп≥льних пол≥тичних, економ≥чних ≥ культурних установ; злитт¤ рад¤нських народ≥в в один ≥ по¤ва нового типу ≥сторичноњ сп≥ль- ност≥ Ч рад¤нського народу.

«а ц≥Їю ≥деолог≥чною новомовою ховавс¤ вже давно в≥домий пор¤док денний: русиф≥кац≥¤. ќск≥льки рос≥¤ни переважали чисельно, оск≥льки вони створили б≥ль- шовицьку парт≥ю та рад¤нську систему, оск≥льки вони займали б≥льш≥сть найвищих посад й оск≥льки њхн¤ мова Ї основним засобом сп≥лкуванн¤ в —–—–, то њх розгл¤- дали ¤к той цемент, що тримаЇ —–—– укуп≥. “ому рад¤нське кер≥вництво вважало, що чим б≥льше ≥нш≥ народи —–—– упод≥бнюватимутьс¤ до рос≥¤н, тим сильн≥шим ставатиме почутт¤ взаЇмноњ сол≥дарност≥. јле багато зах≥дних учених ≥ нерос≥й- ських дисидент≥в в —–—– трималис¤ думки про те, що зближенн¤, злитт¤ ≥ рад¤н- ський народ Ч це не що ≥нше, ¤к просто кодов≥ слова, котр≥ означають русиф≥кац≥ю нерос≥¤н.

як ми переконалис¤, саме русиф≥кац≥¤ ”крањни викликала найб≥льш≥ протести украњнських дисидент≥в. ¬они в≥дкидали твердженн¤ про те, що переважанн¤ рос≥й- ськоњ мови й культури виступаЇ обов'¤зковим поб≥чним продуктом прогресивного й надихаючого завданн¤ створенн¤ нового типу Ђсоц≥альноњ та ≥нтернац≥ональноњ сп≥льност≥ Ч рад¤нського народуї. Ќа њхню думку, п≥дкресленн¤ рол≥ рос≥йськоњ мови просто було старим вином у нових м≥хах. ” своњй прац≥ Ђ≤нтернац≥онал≥зм чи русиф≥кац≥¤?ї ƒзюба доводив, що за русиф≥кац≥Їю стоњть давн≥й рос≥йський шов≥н≥зм ≥ колон≥ал≥зм в обгортц≥ псевдомарксистськоњ терм≥нолог≥њ. Ђ олон≥ал≥зм,Ч писав в≥н,Ч може виступати не лише у форм≥ в≥дкритоњ дискрим≥нац≥њ, але й також у форм≥ Ђбратстваї, що дуже характерно дл¤ рос≥йського колон≥ал≥змуї. Ўироко ци- туючи Ћен≥на, в≥н намагавс¤ показати, що в марксистсько-лен≥нськ≥й ≥деолог≥њ немаЇ положень, що виправдовували б ту перевагу, ¤ку  ремль в≥ддаЇ рос≥йськ≥й мов≥.

¬ останн≥ дес¤тил≥тт¤ асим≥л¤торськ≥ заходи проводилис¤ на ”крањн≥ особливо ≥нтенсивно, частково через мовну й культурну близьк≥сть украњнц≥в до рос≥¤н, що значно прискорювало процес њхньоњ русиф≥кац≥њ. ƒо того ж економ≥чне значенн¤ ”крањни дл¤ —–—– вимагало запоб≥гати посиленню в њњ народ≥ Ђсепаратистськихї тенденц≥й. «авд¤ки своњй в≥дносно велик≥й к≥лькост≥ украњнц≥ потенц≥йно могли стати Ђвир≥шальним голосомї у нац≥ональних взаЇминах: тримайс¤ вони рос≥¤н, етн≥чно-пол≥тична ситуац≥¤ в —–—– скор≥ше за все лишатиметьс¤ стаб≥льною. јле стань вони на б≥к нерос≥¤н, це п≥д≥рвало б пануванн¤ рос≥¤н ≥ в рад¤нськ≥й пол≥тичн≥й систем≥ в≥дбулис¤ б докор≥нн≥ зм≥ни.

ћовне питанн¤. ¬ боротьб≥ м≥ж рад¤нським кер≥вництвом, що плекало ≥дею ство- ренн¤ нового рад¤нського народу, та украњнц¤ми, котр≥ виступали за 'збереженн¤ власноњ нац≥ональноњ тотожност≥, основна Ђл≥н≥¤ фронтуї проходила через питанн¤ мови. «а ЅрежнЇва  ремль проводив систематичну кампан≥ю роч≥≥п≥ренн¤ вживан- н¤ рос≥йськоњ мови на ”крањн≥ та обмеженн¤ украњнськоњ. ” зд≥йсненн≥ своњх ц≥лей рад¤нське кер≥вництво могло розраховувати на енерг≥йну п≥дтримку, зокрема, 10 млн рос≥¤н, що проживали на ”крањн≥, та ще й м≥льйон≥в Ђмалорос≥вї Ч украњн- ц≥в за походженн¤м, але рос≥¤н за культурою та мовою. ¬оно мало також перекон- лив≥ аргументи: рос≥йська мова Ч це мова найб≥льшого й найважлив≥≥пого народу в —–—–, Їдиний зас≥б сп≥лкуванн¤ м≥ж р≥зними нац≥ональност¤ми, а також мова науки й м≥жнародних взаЇмин.

¬ласт≥ мали в своЇму розпор¤дженн≥ ц≥лий р¤д пр¤мих ≥ непр¤мих засоб≥в, щоб змусити людей користуватис¤ рос≥йською мовою. Ўвидко зростало використанн¤ њњ в украњнських школах, а усп≥шн≥сть у навчанн≥ ставилас¤ в залежн≥сть в≥д доброго волод≥нн¤ рос≥йською мовою. “е ж саме стосувалос¤ можливостей зробити кар'Ї- ру. Ќайц≥кав≥ш≥ й найважлив≥ш≥ публ≥кац≥њ на ”крањн≥ виходили рос≥йською мовою. в той час ¤к украњнськ≥ журнали нер≥дко перепов≥дали нудн≥ й нец≥кав≥ теми. « па- д≥нн¤м тиражу цих видань власт≥ (стримували зручний прив≥д дл¤ њх закритт¤. “ак, м≥ж 196^ ≥ 1980 рр. частка журнал≥в, що виходили украњнською мовою, знизилас¤ з 46 "о до 19 ∞о: м≥ж 1958 та 19^0 рр. в≥дсоток книжок, що публ≥кувалис¤ украњн- ською мовою, впав з ()0 до 24.

—постер≥гавс¤ сильний соц≥альний тиск у м≥стах, спр¤мований на використанн¤ рос≥йськоњ мови, а з украњнськоњ знущалис¤, ¤к ≥з Ђселюцькоњї. ” ставленн≥ до р≥дноњ культури та мови режим посл≥довно виховував в украњнц¤х комплекс неповноц≥н- ност≥. ѕро таке ¤вище св≥дчить той факт, що не хто ≥нший, ¤к сам≥ украњнц≥, часто вимагали, щоб њхн≥ д≥ти навчалис¤ в рос≥йських школах. Ђякий толк у т≥й украњнськ≥й? јби чогось дос¤гти, моњ д≥ти повинн≥ оволод≥ти рос≥йською мовоюї,Ч можна було часто почути в≥д колишн≥х сел¤н, ¤к≥ (почуваючи себе ще не зовс≥м комфортно в но- вому сусп≥льному оточенн≥) намагалис¤ пристосуватис¤ до житт¤ в зрусиф≥ко- ваних м≥стах. ƒе¤к≥ представники ≥нтел≥генц≥њ жартували, що ¤кби тод≥ стали про- водити пол≥тику украњн≥зац≥њ, то Їврењ змогли б украњн≥зуватис¤ за один р≥к, рос≥¤ни на ”крањн≥ п≥дтримали б цю пол≥тику десь через три роки, але знадобилос¤ би при- наймн≥ дес¤ть рок≥в, аби переконати честолюбного украњнського Ђхохлаї користува- тис¤ р≥дною мовою.

якщо людина розмовл¤ла виключно украњнською мовою, то це нав≥ть могло поставити п≥д сумн≥в њњ пол≥тичну ло¤льн≥сть. “ак, наприклад, рад¤нськ≥ сл≥дч≥ ор- гани надали великого значенн¤ так≥й за¤в≥ св≥дка звинуваченн¤ проти поета ¬аси- л¤ —туса: Ђя одразу зрозум≥в, що —'тус Ч нац≥онал≥ст, бо в≥н весь час розмовл¤в ук- оањнською мовоюї.

Ќаск≥льки ефективною ви¤вилас¤ мовна русиф≥кац≥¤? ћ≥ж 1959 ≥ 1979 рр. чи- сельн≥сть украњнц≥в, що вважали украњнську мову р≥дною, впала з 93,4 до 89,1 "о. —ьо- годн≥ понад 2 млн украњнц≥в вважають рос≥йську мову р≥дною. ¬одночас лише один ≥з кожних трьох рос≥¤н, що мешкають на ”крањн≥, потрудивс¤ вивчити украњнську мо- ву, „и означаЇ це, що зникненн¤ украњнськоњ Ї лише справою часу? якщо так≥ тен- денц≥њ продовжуватимутьс¤, на украњнську мову. зв≥сно, чекаЇ похмуре майбутнЇ. ѕесим≥сти передбачали зникненн¤ украњнськоњ мови прот¤гом цього стол≥тт¤. ќпти- м≥сти ж казали, що, коли попри пост≥йн≥ намаганн¤ викор≥ненн¤ мова не вмерла, то вона вже й не умре н≥коли. ¬они зауважували, що становище украњнськоњ мови не таке погане, ¤к здаЇтьс¤. ўоправда, у певних рег≥онах, таких ¤к ƒонецький промис- ловий по¤с. ’арк≥вська область, ѕричорноморське узбережж¤, украњнською послу- говуютьс¤ в м≥н≥мальному масштаб≥. ќднак останн≥ми роками вживанн¤ украњнськоњ мови, зокрема в  иЇв≥, пом≥тно зросло. Ќа «ах≥дн≥й же ”крањн≥ украњнська мова набу- ла куди б≥льшого поширенн¤, н≥ж перед другою св≥товою в≥йною. ѕроте мовне пи- танн¤, що в ≥стор≥њ ”крањни завжди мало величезне значенн¤, ще далеко не вир≥шене. рос≥¤ни на ”крањн≥. ≤нший метод, що його використовував режим дл¤ проведенн¤ русиф≥кац≥њ на ”крањн≥, пол¤гав у заохоченн≥ переселенн¤ сюди рос≥¤н ≥ виселенн≥ украњнц≥в. ÷¤ пол≥тика проводилас¤ п≥д вив≥скою Ђпл≥дного обм≥ну спец≥ал≥стамиї м≥ж республ≥ками. ¬≥дтак коли на ”крањну прибували величезн≥ маси рос≥¤н, ¤к≥ мали збагатити њњ своЇю майстерн≥стю, так≥ ж велик≥ маси осв≥чених украњнц≥в вир¤д- жалис¤ на роботу в ≥нш≥ частини —–—– (де вони нер≥дко ототожнювалис¤ з рос≥¤- нами). ÷≥ г≥гантськ≥ демограф≥чн≥ зрушенн¤ мали за мету перем≥шувати народи —–—– ≥ спри¤ти зростанню серед них сп≥льноњ ≥дентичност≥. ¬арто зауважити, що рос≥¤ни взагал≥ ви¤вл¤ють виразну схильн≥сть вињжджати з≥ своЇњ республ≥ки. ≈кспер- ти по¤снюють це в≥дносною б≥дн≥стю рос≥йського села й повсюдно поширеним пере- конанн¤м, що рос≥¤ни в нерос≥йських рег≥онах, ¤к правило, отримують найкращ≥ призначенн¤. ќсобливо улюбленим краЇм дл¤ рос≥¤н Ї ”крањна: тут добрий кл≥мат, пор≥вн¤но високий р≥вень соц≥ально-економ≥чного й культурного розвитку, знайома культура та мова.

Ќеважко передбачити, що м≥грац≥йн≥ процеси спричинилис¤ до значного зб≥ль- шенн¤ числа рос≥¤н, котр≥ мешкають на ”крањн≥. ¬ 1923 р. в республ≥ц≥ нал≥чувалос¤ ^ млн рос≥¤н, у 1959 р. њхнЇ число зросло до 7 млн, а в 1970 р.Ч до 10 млн. як завжди, рос≥¤ни мають тенденц≥ю зосереджуватис¤ на ”крањн≥ у великих м≥стах, особливо в ƒонецькому промисловому район≥ та на ѕ≥вдн≥. —ьогодн≥ вони складають близь- ко 21 "/о мешканц≥в ”крањни, а за впливом набагато переважають свою частку в населенн≥.

ѕроте швидке зростанн¤ числа рос≥¤н на ”крањн≥ Ї не лише насл≥дком пересе- ленн¤. “ак≥ меншост≥ ”крањни, ¤к Їврењ, греки й болгари, асим≥лювалис¤ з рос≥йською нац≥ональн≥стю. як ми вже бачили, под≥бне в≥дбувалос¤ й з украњнц¤ми. ÷ей процес п≥дсилюЇ високий в≥дсоток зм≥шаних украњнсько-рос≥йських шлюб≥в. ” 1970 р. на етн≥чно м≥шан≥ припадало близько 20 % ус≥х шлюб≥в, з них «ќ % ” м≥стах ≥ 8 % у селах. ƒл¤ пор≥вн¤нн¤, на початку XX ст., коли б≥льш≥сть украњнц≥в ще жили в ≥зо- льованих селах, лише 3 % шлюб≥в в≥дбувалос¤ м≥ж представниками р≥зних етн≥ч- них груп.

« огл¤ду на швидко зростаючу рос≥йську присутн≥сть у республ≥ц≥ можна всл≥д за –оманом Ўпорлюком говорити про на¤вн≥сть двох ”крањн: одноњ ≥нтенсивно ро- с≥йськоњ, а другоњ все ще переважно украњнськоњ. « точки зору географ≥њ, Ђзрусиф≥ко- вана ”крањнаї охоплюЇ промисловий ƒонбас ≥ м≥ста ѕ≥вдн¤ Ч територ≥њ, що н≥коли не були складовими ≥сторичноњ ”крањни. ¬одночас у таких рег≥онах, ¤к ѕравобе- режж¤, частина Ћ≥вобережж¤ та «ах≥дна ”крањна, що њх завжди залюднювали пере- важно украњнц≥, мова й культура лишаютьс¤, особливо на сел≥, в основному украњн- ськими. Ћ≥н≥ю м≥ж рос≥йською й украњнською культурою та мовою на ”крањн≥ можна також провести й на ≥ншому р≥вн≥. —в≥т великих м≥ст Ч пол≥тичноњ, економ≥чноњ, науковоњ ел≥ти, св≥т модерност≥ в ц≥лому Ч Ї в основному рос≥йським. —в≥т села Ч колгоспник≥в, народних звичањв Ч переважно украњнський. “аке становище ≥снувало за цар≥в. “акому становищу за допомогою хитр≥шоњ тактики рад¤нське кер≥вництво потурало й до недавнього часу.

јле пол≥тика русиф≥кац≥њ не задушила процес розбудови украњнськоњ нац≥њ. ƒва покол≥нн¤ тому б≥льш≥сть сх≥дних украњнц≥в ще називали себе Ђмалоросамиї, Ђхох- ламиї чи Ђм≥сцевимиї, одне покол≥нн¤ тому багато зах≥дних украњнц≥в визначали себе лемками, гуцулами чи русинами, тобто в терм≥нах рег≥ональноњ культури. —ьогодн≥ ж њхн≥ д≥ти й онуки сам≥ проголошують себе украњнц¤ми.  оротко кажучи, вони вже не ¤вл¤ють собою р≥знобарвну етн≥чну масу, ¤кою були на св≥танку стол≥тт¤. Ќа- в≥ть неукрањнц≥ стають украњнц¤ми. Ќаприклад, пол¤ки, що залишилис¤ на ”крањн≥, ви¤вл¤ють тенденц≥ю до асим≥л¤ц≥њ з украњнц¤ми. Ѕагато рос≥¤н, ¤к≥ прожили тут прот¤гом к≥лькох покол≥нь, також розвинули в соб≥ сильне почутт¤ територ≥ального патр≥отизму.

“а й урбан≥зац≥ю вже не можна розгл¤дати ¤к шл¤х з односторонн≥м рухом у напр¤м≥ денац≥онал≥зац≥њ. –ад¤нський учений ¬. ¬. ѕокшишевський доводить, що, хоч у м≥ст≥ новоприбулець потрапл¤Ї в асим≥л¤ц≥йн≥ (русиф≥каторськ≥) теч≥њ, воно й стимулюЇ Ђзагостренн¤ в нього етн≥чноњ св≥домост≥ї. —тосовно зростанн¤ украњн- ськоњ присутност≥ в  иЇв≥ в≥н стверджуЇ, що причиною цього Ї приваблив≥сть м≥ста дл¤ вс≥х украњнц≥в, а також Ђдальша консол≥дац≥¤ украњнськоњ нац≥њ та посиленн¤ ет- н≥чноњ св≥домост≥ї. ѕокшишевський зауважуЇ: Ђћожна допустити, що де¤к≥ ки¤ни п≥сл¤ де¤ких вагань, чи вважати себе украњнц¤ми, згодом саме так ≥ робили з абсо- лютним переконанн¤м; украњнц¤ми також оголошували себе все б≥льше д≥тей в≥д зм≥- шаних шлюб≥вї. “аким чином, ¤к ≥ щодо мови, остаточний усп≥х  ремл¤ в прове- денн≥ пол≥тики гомоген≥зац≥њ на ”крањн≥ у 60-х Ч на початку 80-х рок≥в лишавс¤ п≥д знаком запитанн¤.