¬еличезна б≥льш≥сть украњнц≥в в јвстр≥йськ≥й ≥мпер≥њ проживала в √аличин≥ Ч п≥вденно-сх≥дн≥й частин≥ колишньоњ –еч≥ ѕосполитоњ, захопленоњ √абсбургами п≥сл¤ першого под≥лу ѕольщ≥ у 1772 р. ƒвома роками п≥зн≥ше до √аличини була при- Їднана Ѕуковина Ч невеликий украњнський край, що його в≥д≥брав ¬≥день у за- непадаючоњ ќттоманськоњ ≥мпер≥њ. Ќарешт≥, у 1795 р., п≥сл¤ третього й останнього под≥лу ѕольщ≥, до ≥мпер≥њ були також включен≥ земл≥, заселен≥ пол¤ками (включаю- чи  рак≥в). якщо —х≥дну √аличину засел¤ли переважно украњнц≥, то «ах≥дна √а- личина була головним чином польською. ѕоЇднанн¤ в одн≥й адм≥н≥стративн≥й про- в≥нц≥њ цих двох народ≥в стане в майбутньому причиною напружених стосунк≥в м≥ж ними.

ѕ≥д посередн≥м контролем √абсбург≥в перебував ще один заселений украњнц¤ми рег≥он. –озташоване на зах≥дних схилах  арпатських г≥р «акарпатт¤ з час≥в се- редньов≥чч¤ входило до складу ”горського корол≥вства. ” XIX ст. воно лишалос¤ в угорськ≥й частин≥ ≥мпер≥њ √абсбург≥в ≥ було ≥зольованим в≥д ≥нших украњнських земель.

—ел¤ни. ”мови житт¤ в населених украњнц¤ми земл¤х ≥мпер≥њ √абсбург≥в харак- теризувалис¤ одним словом: б≥дн≥сть. √орбистий рельЇф та невелик≥ над≥ли усклад- нювали обробку земл≥, а пост≥йний гн≥т польськоњ шл¤хти доводив сел¤н до повного виснаженн¤. ѕ≥сл¤ того ¤к у результат≥ под≥л≥в ѕольщ≥ невеличк≥ й брудн≥ галицьк≥ м≥ста було в≥др≥зано в≥д традиц≥йних ринк≥в на ”крањн≥, њхн¤ й без того т¤жка дол¤ стала ще т¤жчою. Ќе дивно, що √аличина мала сумну репутац≥ю одн≥Їњ з найб≥льш нужденних ≥ в≥дсталих частин ≥мпер≥њ.

¬еличезну б≥льш≥сть зах≥дних украњнц≥в складали сел¤ни-кр≥паки, дл¤ ¤ких ви- зиск був фактом щоденного житт¤. «а право користуватис¤ убогими земельними над≥лами вони мусили в≥дробл¤ти на феодала панщину, що с¤гала п'¤ти-шести дн≥в на тиждень.  р≥м того, шл¤хта нер≥дко змушувала сел¤н в≥дбувати р≥зн≥ роботи у панських маЇтках ≥ вимагала натурального оброку. ѕ≥драховано, що панов≥ д≥ста- валос¤ десь в≥д половини до третини жалюг≥дного сел¤нського прибутку. Ќ≥би цього було мало, володар≥ маЇтк≥в систематично експропр≥ювали сел¤нськ≥ та громадськ≥ земл≥, залишаючи сел¤нам чимраз менш≥ над≥ли. “ак, ¤кщо середн¤ площа сел¤н- ського над≥лу в —х≥дн≥й √аличин≥ у 1819 р. становила 14 акр≥в, а шл¤хетського маЇт- ку Ч1051 акр, то на 1848 р. в≥дпов≥дно 9,6 та 1400. ќтож, —х≥дна √аличина ¤вл¤ла собою переконливий зразок сусп≥льства, в ¤кому багат≥ ставали ще багат- шими, а б≥дн≥ Ч ще б≥дн≥шими.

«а таких умов нав≥ть вижити було справою непростою. ≤зольован≥ в майже не- доступних селах, ¤ких нал≥чувалос¤ близько 3,5 тис., застосовуючи прим≥тивн≥ с≥льськогосподарськ≥ методи, сел¤ни —х≥дноњ √аличини могли отримувати лише близько третини того, що вирощували сел¤ни „ех≥њ та јвстр≥њ. ј њхн≥й рац≥он, до ¤кого входили майже сам≥ капуста й картопл¤, становив близько половини того, що споживав зах≥дноЇвропейський сел¤нин.  оли наставав голод, а це трапл¤лос¤ часто, багато виснажених сел¤н гинуло. Ѕули часи, м≥ж 1830 та 1850 рр., коли смертн≥сть у —х≥дн≥й √аличин≥ перевищувала народжуван≥сть. «аконом≥рно, що три- вал≥сть житт¤ зах≥дноукрањнського сел¤нина була короткою Ч в середньому ¤кихось «ќЧ40 рок≥в.

ўоб знайти полегшенн¤ своЇму злиденному ≥снуванню, сел¤ни часто завертали до шинку. ƒо цього њх заохочували польськ≥ пани, що волод≥ли легальною моно- пол≥Їю на виробництво алкоголю, а також власники шинк≥в, переважно Їврењ. ƒе¤к≥ землевласники нав≥ть встановлювали дл¤ своњх кр≥пак≥в к≥льк≥сть споживанн¤ ал- коголю, спод≥ваючись таким чином реал≥зувати продукт, ¤кий зони виробл¤ли. Ѕажанн¤ полегшити долю сел¤нина р≥дко коли, ¤кщо взагал≥ спадало на думку галицькому шл¤хтичев≥. ” б≥льшост≥ сама можлив≥сть такого вчинку, напевне, викли- кала б подив, бо сел¤нин в њхньому розум≥нн≥ ¤вл¤в собою ¤кусь нижчу форму людськоњ ≥стоти, що не п≥ддаЇтьс¤ будь-¤ким удосконаленн¤м.

ƒуховенство. ѕроте не вс≥ зах≥дн≥ украњнц≥ були сел¤нами. ¬иразну соц≥альну групу, ¤ка найб≥льше з ус≥х прошарк≥в зах≥дноукрањнського сусп≥льства набли- жалас¤ до ел≥ти, становило греко-католицьке духовенство. ќстаннЇ прибрало роль л≥дера в сел¤нському середовищ≥ через в≥дсутн≥сть ≥ншоњ групи, котра виконувала б цю роль,Ч унасл≥док того, що в XVIЧXVII ст. украњнська знать в≥дцуралас¤ в≥д свого сусп≥льства, полон≥зувалась ≥ перейшла в католицизм. «авд¤ки тому, що ниж- чому духовенству на в≥дм≥ну в≥д церковних ≥Їрарх≥в дозвол¤лос¤ одружуватис¤, виникали ц≥л≥ династ≥њ св¤щеник≥в, ¤к≥ нер≥дко на багато покол≥нь пов'¤зувалис¤ з≥ своЇю околицею. ” XIX ст. у —х≥дн≥й √аличин≥ нал≥чувалос¤ близько 2Ч2,5 тис. та- ких родин. „аст≥ з≥бранн¤, тривал≥ в≥дв≥дини, взаЇмн≥ шлюби перетворили греко- католицьке духовенство на т≥сно сплетену спадкову касту ≥з розвинутим почутт¤м груповоњ сол≥дарност≥.

«в'¤зане з масами сп≥льною в≥рою, духовенство користувалос¤ в середовищ≥ своњх с≥льських параф≥¤н великим впливом ≥ владою. ќднак за матер≥альним ≥ культурним р≥внем украњнський с≥льський св¤щеник Ч особливо до приходу австр≥й- ц≥в Ч ледве п≥дносивс¤ над сел¤нином. ’оча громада, ¤к правило, вид≥л¤ла св¤щени- ку б≥льше земл≥, н≥ж сел¤нинов≥, кр≥м того, додатковий прибуток давала плата за хрестини, в≥нчанн¤ й похорони, проте нер≥дко с≥м'¤ померлого параф≥¤льного св¤щеника жила з одного над≥лу. Ѕагатьох св¤щеник≥в розор¤ли витрати на те, щоб дати духовну осв≥ту синов≥ чи виг≥дно видати зам≥ж дочку.

„ерез незадов≥льну богословську осв≥ту чимало греко-католицьких св¤щеник≥в у —х≥дн≥й √аличин≥ наприк≥нц≥ XVIII Ч на початку XIX ст. ледве могли прочитати л≥тург≥чн≥ тексти церковнослов'¤нською мовою. “ому њхн≥й св≥тогл¤д був ненабагато ширшим в≥д сел¤нського. ѕольська шл¤хта не ви¤вл¤ла великоњ поваги до греко- католицького духовенства. “ак, ще до приходу √абсбург≥в шл¤хта нер≥дко примушу- вала св¤щеник≥в працювати у своњх маЇтках. ÷е дало, до реч≥, позитивн≥ резуль- тати, оск≥льки украњнське духовенство встановило з сел¤нством т≥сн≥ш≥ особист≥ та культурн≥ зв'¤зки, н≥ж польськ≥ ксьондзи. «авд¤ки таким стосункам греко-католиць-

—обор —в. ёра у Ћьвов≥

« огл¤ду на те, що зах≥дн≥ украњнц≥ ще в б≥льш≥й м≥р≥, н≥ж украњнц≥ у склад≥ –ос≥йськоњ ≥мпер≥њ, не мали власноњ знат≥, а також належного представництва се- ред м≥щанства, де¤к≥ ≥сторики розц≥нювали украњнське сусп≥льство ¤к соц≥альне неповне. «а цим терм≥ном таке сусп≥льство було глибоко неповноц≥нним; ≥ справд≥, украњнц≥ мали обмежений доступ до пол≥тичноњ влади через в≥дсутн≥сть двор¤нства. Ќе маючи м≥ського населенн¤, вони лишалис¤ поза цариною торг≥вл≥ та промисло- вост≥. ÷е, зв≥сно, не означаЇ, що в √аличин≥ не було шл¤хти чи м≥щан. Ќаприк≥нц≥ XVIII ст. польська шл¤хта становила 95 тис., або 3,4 % населенн¤ пров≥нц≥њ, а м≥щани (б≥льш≥сть ≥з них Ч незаможн≥ рем≥сники-Їврењ та крамар≥, а також небагато замож- них купц≥в) нал≥чували близько 300 тис., або 10 % населенн¤.  р≥м того, з≥ встановленн¤м влади √абсбург≥в з'¤вл¤Їтьс¤ нова соц≥альна група Ч чиновники. ѕереважно н≥мц≥ або н≥мецькомовн≥ чехи, вони н≥коли не були численною групою. ѕроте власт≥ п≥дтримували ем≥грац≥ю дес¤тк≥в тис¤ч ≥нших н≥мц≥в-колон≥ст≥в, спо- д≥ваючись, що вони стануть вз≥рцем доброго господарюванн¤ й оживл¤ть с≥льську економ≥ку. “аким чином, сусп≥льство √аличини в ц≥лому було й багатонац≥ональ- ним, ≥ ч≥тко розшарованим, причому кожна його окрема етн≥чна група займала свою виразно окреслену й замкнуту сусп≥льну, господарську та культурну царину.