—ьогодн≥ нац≥ональна св≥дом≥сть Ї всепроникаючою д≥йсн≥стю, ≥ важко у¤ви- ти, що на початку XIX ст. у —х≥дн≥й ™вроп≥, ¤к, власне, ≥ в б≥льшост≥ крањн св≥ту, вона була лише туманним пон¤тт¤м, ¤ке пов≥льно набирало обрис≥в. ÷е не значить, що ран≥ше народи не знали про ≥снуванн¤ етн≥чних в≥дм≥нностей. Ћюди завжди в≥дчували велику прив'¤зан≥сть до своЇњ батьк≥вщини, мови, звичањв ≥ традиц≥й. јле до недавнього часу етн≥чна належн≥сть не розгл¤далас¤ ¤к основний критер≥й визначенн¤ груповоњ тотожност≥. ѕравов≥ та соц≥ально-еко- ном≥чн≥ в≥дм≥нност≥, вт≥лен≥ в систем≥ феодальних стан≥в, тобто в≥дм≥нност≥ в межах одного народу, вважалис¤ важлив≥шими, н≥ж в≥дм≥нност≥ м≥ж наро- дами. ≤накше кажучи, украњнський, рос≥йський чи польський феодал в≥дчу- вав, що маЇ б≥льше сп≥льного з феодалами ≥нших крањн, н≥ж ≥з сел¤нами чи м≥- щанами власноњ крањни. … лише у XIX ст. починаЇ формуватис¤ нове по- н¤тт¤ сп≥льност≥, ¤ке спираЇтьс¤ на сп≥льн≥сть мови та культури. Ќа ”крањн≥, ¤к ≥ в ≥нших крањнах, виникненн¤ й поступове поширенн¤ ≥дењ нац≥ональноњ св≥домост≥, що базуЇтьс¤ на етн≥чн≥й тотожност≥, стане одн≥Їю з головних тем новоњ та нов≥тньоњ ≥стор≥њ.

‘ранцузька революц≥¤, що ознаменувала розпад феодального сусп≥льства й народженн¤ новоњ, опертоњ на маси, пол≥тичноњ та соц≥ально-економ≥чноњ системи, спри¤ла поширенню ц≥Їњ ≥дењ. ƒедал≥ б≥льше Ївропейц≥в сприймали ≥дею про права особи й про те, що нос≥Їм суверен≥тету Ї народ, а не його прави- тел≥. ѕростий люд став займати належне йому м≥сце в житт≥ сусп≥льства, водно- час завойовували визнанн¤ народна мова, звичањ, традиц≥њ. « цього починаЇтьс¤ процес творенн¤ нац≥ональноњ св≥домост≥.

Ќайпереконлив≥ший доказ значенн¤ нац≥ональних мов ≥ фольклору висунув н≥мецький ф≥лософ …оган √ердер. Ќа противагу Ђмертвотност≥ї, знеособлено- ст≥ ≥мперських систем та штучност≥ чужих мов ≥ звичањв, що панували при ко- рол≥вських дворах та у двор¤нських салонах, √ердер зосередив увагу на етн≥ч- н≥й культур≥ сел¤нства. ¬≥домий ≥сторик √анс  он писав: Ђ√ердер першим наголосив на тому, що людська цив≥л≥зац≥¤ ≥снуЇ не в загальних та ун≥версаль- них, а в конкретних нац≥ональних про¤вах; кожен культурний про¤в маЇ бути неповторним, але ц¤ неповторн≥сть пол¤гаЇ у своЇр≥дност≥ нац≥ональноњ сп≥ль- ност≥ й нац≥ональноњ мови. «а своЇю сутн≥стю та ≥стор≥Їю люди Ч це насам- перед члени певноњ нац≥ональноњ сп≥льност≥ й лише ¤к так≥ можуть бути по-справжньому кориснимиї. ƒумки √ердера знайшли схвальний в≥дгук особ- ливо серед ≥нтел≥генц≥њ крањн —х≥дноњ ™вропи, в ¤ких непод≥льно панували мо- нол≥тн≥ ≥мпер≥њ; ≥ не хто ≥нший, ¤к представники ≥нтел≥генц≥њ, першими розвива- тимуть ≥ поширюватимуть серед сх≥дних Ївропейц≥в це нов≥тнЇ вченн¤.

’оч в еволюц≥њ нац≥ональноњ св≥домост≥ кожного сусп≥льства спостер≥га- лис¤ значн≥ розб≥жност≥, сучасн≥ вчен≥ вир≥зн¤ють у розвитку нац≥ональних рух≥в —х≥дноњ ™вропи три головних етапи, м≥ж ¤кими Ї р¤д сп≥льних рис. Ќа по- чатковому етап≥, позначеному дещо ностальг≥чними настро¤ми, невелика група вчених-≥нтелектуал≥в збирала ≥сторичн≥ документи, фольклор, предмети старо- вини, вважаючи, що незабаром самобутн≥сть њхнього народу зникне п≥д нава- лою ≥мперськоњ культури. ƒругий, або культурницький, етап, ¤к правило, ста- вав пер≥одом неспод≥ваного Ђв≥дродженн¤ї м≥сцевих мов, њх дедал≥ ширшого ви- користанн¤ в л≥тератур≥ та осв≥т≥. ≤ на третьому, або пол≥тичному, етап≥ в≥дбу- валос¤ зростанн¤ нац≥ональних орган≥зац≥й ≥ висуненн¤ нац≥ональне ор≥Їнтова- них вимог, за ¤кими у б≥льш≥й чи менш≥й м≥р≥ крилос¤ прагненн¤ до само- вр¤дуванн¤. як ми пересв≥дчимос¤, в цю загальну модель добре вписуЇтьс¤ ево- люц≥¤ украњнськоњ нац≥ональноњ св≥домост≥.