ультурна д≥¤льн≥сть на ”крањн≥ головним чином зосереджувалас¤ на Ћ≥вобе- режж≥ Ч територ≥њ давньоњ √етьманщини та —лоб≥дськоњ ”крањни. ¬ ≥нших рег≥онах –ос≥йськоњ ”крањни спостер≥галос¤ мало ознак зац≥кавленост≥ украњнською народ- ною культурою. Ќа ѕравобережж≥ к≥лька польських шл¤хтич≥в, так≥ ¤к “имко ѕаду- ра, ћ≥халь „айковський, «ор≥¤н ƒоленга-’одаковський, у романтичному св≥тл≥ ба- чили козацьке минуле ”крањни й мр≥¤ли про час, коли украњнське сел¤нство, за- бувши про минул≥ образи в≥д шл¤хти, допоможе включити ѕравобережж¤ у в≥д- новлену ѕольську –≥ч ѕосполиту. ќднак ц¤ тенденц≥¤ мало спри¤ла послабленню польськоњ культурноњ гегемон≥њ на ѕравобережж≥. ўо стосуЇтьс¤ новозаселених причорноморських рег≥он≥в, то там практично не ≥снувало будь-¤ких ознак украњ- ноф≥льства.

«ах≥дноукрањнська ≥нтел≥генц≥¤. √оворити про зах≥дноукрањнську ≥нтел≥генц≥ю початку XIX ст.Ч значить говорити про духовенство. ≤ справд≥, оск≥льки духовен- ство було Їдиною соц≥альною групою, що могла користуватис¤ перевагами вищоњ осв≥ти в јвстр≥йськ≥й ≥мпер≥њ, вища осв≥та на «ах≥дн≥й ”крањн≥ практично стала си- нон≥мом осв≥ти богословськоњ. “ак, на початку 1840-х рок≥в ≥з майже 400 студент≥в- украњнц≥в Ћьв≥вського ун≥верситету та ≥нших заклад≥в 295 навчалис¤ теолог≥њ, в той час ¤к майже вс¤ решта займалас¤ ф≥лософськими дисципл≥нами, котр≥ також вхо- дили до курсу богослов'¤. ≤ншим доказом переважанн¤ св¤щеник≥в серед ≥нтел≥- генц≥њ Ї те, що ≥з 43 книжок, написаних м≥ж 1837 ≥ 1850 рр. украњнською мовою, 40 належало перу св¤щеник≥в.

Ћише у друг≥й половин≥ XIX ст. вагомим чинником на «ах≥дн≥й ”крањн≥ стане св≥тська ≥нтел≥генц≥¤ Ч вчител≥, юристи, вчен≥, письменники та чиновники. ¬т≥м, не сл≥д вважати кожного св¤щеника ≥нтел≥гентом. ¬еличезну б≥льш≥сть духовен- ства становили б≥дн≥ с≥льськ≥ св¤щеники, котр≥ за своњм ≥нтелектуальним р≥внем ледве п≥д≥ймалис¤ над сел¤нами. … лише його невелика частка, зосереджена в таких м≥стах, ¤к Ћьв≥в ≥ ѕеремишль (тобто центрах церковноњ адм≥н≥страц≥њ, що мали заклади вищоњ осв≥ти, б≥бл≥отеки та друкарн≥), мала змогу брати участь у куль- турному житт≥.

Ќав≥ть за спри¤тливих обставин ≥нтелектуальному розвитков≥ духовенства пере- шкоджали його природна консервативн≥сть, рабська в≥ддан≥сть династ≥њ √абсбург≥в. “онкий прошарок осв≥чених зах≥дних украњнц≥в Ч людей за суттю своЇю пров≥нц≥й- них ≥ консервативних Ч ≥з надзвичайною п≥дозр≥лив≥стю сприймав нов≥ ≥дењ, при- множуючи своњ обмежен≥ ≥нтелектуальн≥ ресурси навколо таких другор¤дних (хоч ≥ гостро дебатованих) питань, ¤к абетки, календар≥ та церковн≥ обр¤ди. ƒл¤ тих небагатьох, хто прагнув ознайомитис¤ з б≥льш радикальними зах≥дними ≥де¤ми чи вз¤ти участь у революц≥йн≥й д≥¤льност≥, Їдина можлив≥сть дл¤ цього в≥дкривалас¤ у контекст≥ польського руху. “ому в 1830-х роках незначна к≥льк≥сть молодих укра- њнських сем≥нарист≥в приЇдналас¤ до польських революц≥йних груп, котр≥ боролис¤ за в≥дновленн¤ ѕольськоњ –еч≥ ѕосполитоњ, розгл¤даючи украњнц≥в ¤к щось ледве б≥льше, н≥ж дезор≥Їнтовану й в≥дсталу г≥лку польськоњ нац≥њ.

ѕриваблив≥сть престижноњ польськоњ культури була наст≥льки сильною нав≥ть дл¤ найб≥льш традиц≥онал≥стськи настроЇних представник≥в церковноњ ≥нтел≥генц≥њ, що з покращенн¤м юридичного, осв≥тнього й матер≥ального становища зах≥дно- украњнськоњ верх≥вки вони стали насл≥дувати пол¤к≥в. ÷е позначалос¤ й на мов≥: чим дал≥ пол≥пшував украњнець св≥й соц≥альний статус, тим б≥льше соромивс¤ в≥н користуватис¤ Ђмовою сел¤нстваї.

”насл≥док цього духовенство та ≥нтел≥генц≥¤ дедал≥ част≥ше послуговувалис¤ польською мовою, а украњнською розмовл¤ли лише з сел¤нами. ѕромовистим св≥д- ченн¤м занепаду украњнськоњ мови (тобто т≥Їњ неприродноњ та незграбноњ м≥шанини м≥сцевоњ гов≥рки, церковнослов'¤нських, латинських, польських та н≥мецьких еле- мент≥в, ¤ку тод≥ видавали за л≥тературну украњнську мову) в середовищ≥ осв≥че- них людей стала л≥кв≥дац≥¤ у 1809 р. украњномовного факультету Ђ—туд≥ум рутенумї у Ћьв≥вському ун≥верситет≥. як не парадоксально, але до цього спричинилис¤ не по- л¤ки ≥ не австр≥йц≥, а сам≥ украњнц≥. ќск≥льки ≥нш≥ дисципл≥ни в ун≥верситет≥ виклада- лис¤ н≥мецькою мовою, студенти факультету вважали дискрим≥нац≥йним те, що њх, ¤к ≥ вс≥х ≥нших, не вчили н≥мецькою мовою, й радо п≥шли на зам≥ну украњнськоњ н≥мецькою.

“а водночас ≥з п≥дкресленн¤м недол≥к≥в украњнськоњ мови вища осв≥та також народжувала њњ оборонц≥в. Ќавчаючись у Ћьвов≥ чи ¬≥дн≥, де¤к≥ украњнц≥ не могли не чути про ≥дењ √ердера стосовно значенн¤ р≥дноњ мови дл¤ народу. ¬они часто сп≥лку- валис¤ з польськими й особливо чеськими ≥нтел≥гентами, ¤к≥ у справах нац≥ональноњ св≥домост≥ й культурного розвитку йшли далеко попереду ≥нших слов'¤н јвстр≥й- ськоњ ≥мпер≥њ. Ќатхнена усп≥хами сус≥д≥в, долаючи неспри¤тливий вплив свого се- редовища, невелика, але зростаюча зах≥дноукрањнська ≥нтел≥генц≥¤ стала чимдал≥ ближче сприймати нову ≥дею украњнськоњ нац≥њ.

ЂЌародн≥ будител≥ї на «ах≥дн≥й ”крањн≥. ѕерш≥ ознаки зац≥кавленн¤ культурними аспектами нац≥ональноњ проблеми з'¤вилис¤ на початку XIX ст.. у старовинному м≥с- т≥ ѕеремишл≥ Ч центр≥ греко-католицькоњ Їпарх≥њ, де були сем≥нар≥¤, багат≥ книго- зб≥рн≥ й де проживали де¤к≥ з найосв≥чен≥ших представник≥в украњнського духовен- ства. ѕрот¤гом дес¤тил≥ть це найзах≥дн≥ше на украњнських земл¤х м≥сто в≥д≥- граватиме у розвитку нац≥ональноњ св≥домост≥ австр≥йських украњнц≥в роль, аналог≥ч- ну т≥й, ¤ку приблизно в той самий час в≥д≥гравав дл¤ рос≥йських украњнц≥в ’арк≥в, розташований на найсх≥дн≥ших земл¤х ”крањни. ѕричому сл≥д п≥дкреслити, що перемишльськ≥ св¤щеники, творч≥ зд≥бност≥ ¤ких були не дуже високими, брали при- клад ≥з харк≥вських романтик≥в.

Ќайвидатн≥шим серед представник≥в перемишльськоњ групи був ≤ван ћогиль- ницький Ч високопоставлений церковний ≥Їрарх, котрий в≥дав справами початковоњ осв≥ти в Їпарх≥њ. ” 1816 р. за п≥дтримки свого зверхника Ч Їпископа ћихайла Ћевицького Ч ћогильницький орган≥зував так зване Ђ лерикальне товариствої, що ставило за мету готувати й поширювати серед сел¤н нескладн≥ рел≥г≥йн≥ тексти украњнською мовою. ” контекст≥ пан≥вних тод≥ полоноф≥льських тенденц≥й такий крок сприймавс¤ ¤к щось неортодоксальне. «в≥сно, ћогильницький та його одно- думц≥ керувалис¤ не т≥льки ≥де¤ми √ердера чи прикладом сх≥дних украњнц≥в; важли- вим њхн≥м м≥ркуванн¤м було й те, що, користуючись польськими книжками, сел¤ни могли б навернутис¤ до римо-католицтва.

≤ хоч зусилл¤ товариства, що вилилис¤ у виданн¤ к≥лькох молитовник≥в та буква- р≥в, дали скромн≥ плоди, а саме воно незабаром розпалос¤, його по¤ва варта уваги, оск≥льки це була перша спроба украњнськоњ ≥нтел≥генц≥њ Ч ¤к на ѕравобережн≥й, так ≥ на Ћ≥вобережн≥й ”крањн≥ Ч орган≥зуватис¤ й, що ще важлив≥ше,Ч привернути увагу до мовного питанн¤, ¤ке на наступн≥ дес¤тил≥тт¤ лишатиметьс¤ основною справою зах≥дноукрањнськоњ ≥нтел≥генц≥њ. ѕроте, намагаючись Ђвдосконалитиї м≥сце- вий д≥алект, ћогильницький напол¤гав на тому, щоб вживати його з численними церковнослов'¤нськими дом≥шками. ќтриманий внасл≥док цього штучний мовний г≥б- рид мало спри¤в спростуванню тверджень про непридатн≥сть украњнськоњ мови дл¤ л≥тературного вжитку.

 р≥м перемишльського гуртка, у 1820-х роках працювали к≥лька зах≥дноукра- њнських учених, ¤к≥, на зразок колекц≥онер≥в та антиквар≥в, збирали матер≥али з ≥сто- р≥њ —х≥дноњ √аличини та њњ фольклор. —еред представник≥в ц≥Їњ невеликоњ групи були ≥сторики ћихайло √арасевич та ƒенис «убрицький, а також граматисти й етно- графи …осип Ћевицький та …осип Ћозинський. ¬т≥м, написан≥ н≥мецькою, латин- ською чи польською мовами, њхн≥ прац≥ мали обмежений вплив.

Ђ–уська тр≥йц¤ї. ” 1830-х роках центр д≥¤льност≥, спр¤мованоњ на пробудженн¤ нац≥ональноњ св≥домост≥, перем≥щуЇтьс¤ до Ћьвова, де на арену виход¤ть молод≥ ≥деал≥стично настроЇн≥ й захоплен≥ ≥де¤ми √ердера сем≥наристи, њхн≥м л≥дером був ћарк≥¤н Ўашкевич Ч 21-р≥чний юнак, що мав поетичний та орган≥заторський та- лант. –азом ≥з двома близькими товаришами Ч високоосв≥ченим ≤ваном ¬агилеви- чем та енерг≥йним яковом √оловацьким Ч в≥н утворив гурток, згодом названий Ђ–уською тр≥йцеюї. ” 1832 р. вони орган≥зували групу студент≥в, котра поставила перед собою мету п≥днести украњнський д≥алект, зв≥льнений в≥д церковнослов'¤нських та чужомовних Ђвишуканостейї, до р≥вн¤ л≥тературноњ мови. Ћише так, на њхню дум- ку, можна було в≥дкрити сел¤нству доступ до знань, ¤к≥ допомогли б полегшити його долю й дати змогу украњнц¤м виразити свою в≥ками гноблену ≥ндив≥дуальн≥сть.

ƒл¤ греко-католицьких ≥Їрарх≥в сама ≥де¤ Ч писати простою, незм≥неною мовою сел¤нства й спрощеною абеткою-кирилицею Ч здавалас¤ чимось нечуваним. ¬они пр¤мо дали зрозум≥ти Ўашкевичу та його товаришам, що в своњй справ≥ њм не варто розраховувати на допомогу церкви. јле п≥дтримка, однак, прийшла з –ос≥йськоњ ”к- рањни, де Ђ–уська тр≥йц¤ї встановила контакти з такими украњноф≥лами, ¤к ≤змањл —резневський, ћихайло ћаксимович та …осип Ѕод¤нський. ј з «аходу њх надихав приклад наростаючого чеського нац≥онального руху. «а допомогою чеського ≥нтел≥- гента  арела «апа, що служив у галицьк≥й адм≥н≥страц≥њ, Ђ“р≥йц¤ї, й насамперед √о- ловацький, вступила в активне листуванн¤ з такими досв≥дченими Ђбудител¤ми на- родуї й палкими слов'¤ноф≥лами, ¤к словаки ян  олар ≥ ѕавел Ўафарик, словенець Ѕартоломей  оп≥тар та чех  арел √авл≥чек.

ƒл¤ зд≥йсненн¤ своњх задум≥в Ђ–уська тр≥йц¤ї вир≥шила публ≥кувати альманах Ђ–усалка ƒн≥строва¤ї, що м≥стив би народн≥ п≥сн≥, в≥рш≥, ≥сторичн≥ статт≥ на м≥сце- вому д≥алект≥.  оли про вих≥д альманаху стало в≥домо греко-католицьким ≥Їрархам, вони засудили його ¤к Ђнег≥дний, непристойний ≥, можливо, п≥дривнийї. ¬одночас начальник н≥мецькоњ пол≥ц≥њ Ћьвова зазначав: Ђћи вже маЇмо достатньо клопоту з одним народом (пол¤ками.ЧЋет.), а ц≥ божев≥льн≥ тут хочуть в≥дродити давно мертвий ≥ похований русинський народї. ћ≥сцевий цензор ≥ греко-католицький св¤щеник ¬енедикт Ћевицький заборонили публ≥кац≥ю альманаху у Ћьвов≥, тому в 1837 р. Ўашкевич ≥з товаришами був змушений видавати його у далекому Ѕуда- пешт≥. « 900 привезених до Ћьвова прим≥рник≥в майже вс≥ конф≥скувала пол≥ц≥¤. Ћи- ше невелика частина потрапила до рук скептичноњ публ≥ки. –озчарований такою ре- акц≥Їю й пересл≥дуваний церковною владою, помираЇ в молодому в≥ц≥ ћарк≥¤н Ўаш- кевич; ¬агилевич згодом переходить до польського табору; й лише √оловацький по- сл≥довно ≥ нев≥дступне продовжуЇ працювати над зд≥йсненн¤м ц≥лей Ђ–уськоњ тр≥йц≥ї.

’оч виданн¤ Ђ–усалки ƒн≥стровоњї з самого початку зазнало краху, воно ста- новило важливий прецедент, ¤кий показував, що мова украњнського сел¤нства може вживатис¤ ¤к л≥тературна. ѕ≥д впливом Ђ–усалки ƒн≥стровоњї пов≥льний, але не- в≥дворотний процес переор≥Їнтац≥њ на украњнськ≥ народн≥ маси почне нове покол≥нн¤ зах≥дноукрањнськоњ ≥нтел≥генц≥њ, покол≥нн¤, котре вербуватиме б≥льш≥сть своњх член≥в ≥з народу.

як ми пересв≥дчилис¤, поширенн¤ ≥дей нац≥онального в≥дродженн¤ було проце- сом т¤жким ≥ пов≥льним. Ќа середину XIX ст. воно не просунулос¤ дал≥ виникненн¤ невеликих груп украњнськоњ ≥нтел≥генц≥њ, котр≥ сам≥ визначали дл¤ себе суттЇв≥ скла- дов≥ украњнськоњ культурноњ самобутност≥. ўоб вийти за меж≥ культурницького етапу, належало подолати численн≥ перешкоди. «а вин¤тком ≥нтел≥генц≥њ, в аграрному, тра- диц≥онал≥стському, пров≥нц≥йному сусп≥льств≥ ”крањни не було соц≥альних верств, чутливих до нових ≥дей. ƒо того ж твердженн¤ про те, що украњнц≥ Ч це окремий народ, мова й культура ¤кого варт≥ того, щоб њх плекали, часто викликало серед самих украњнц≥в гострий скепсис ≥ зневагу. ¬ажко було протисто¤ти впливов≥ пре- стижних ≥ б≥льш розвинених польськоњ та рос≥йськоњ культур. ≤ все ж, п≥дбадьорен≥ прикладом зах≥дних народ≥в ≥ впевнен≥ в тому, що њхн¤ д≥¤льн≥сть в≥дпов≥даЇ потре- бам ≥деал≥зованого народу, Ђбудител≥ нац≥њї не здавалис¤.

≤з самого початку процесу поширенн¤ нац≥ональноњ св≥домост≥ м≥ж —х≥дною й «ах≥дною ”крањною спостер≥галис¤ важлив≥ в≥дм≥нност≥. Ќа Ћ≥вобережж≥, де ще збер≥гали силу традиц≥њ  озаччини й пам'¤ть про часи автоном≥њ, д≥¤льн≥сть, спр¤- мована на п≥днесенн¤ нац≥ональноњ св≥домост≥, мала багатооб≥ц¤ючий початок. ѕроте жорстока розправа з  ирило-ћефод≥њвським товариством показала, що ¤к т≥льки украњнський рух у –ос≥йськ≥й ≥мпер≥њ переходив певн≥ меж≥, в≥н зустр≥чав у особ≥ царського ур¤ду немилосердного й непереборного ворога. ” —х≥дн≥й √аличин≥ про- грес був пов≥льний, ≥ оп≥р йому чинила переважно консервативна греко-католицька верх≥вка. «ате тут не в≥дбувалос¤ драматичних в≥дступ≥в, ≥ попри свою в'¤л≥сть зрос- танн¤ нац≥ональноњ св≥домост≥ ставало чимдал≥ в≥дчутн≥шим. Ќарешт≥, цей паралель- ний розвиток за вс≥х розб≥жностей мав ще один важливий результат: п≥сл¤ сто- л≥ть обмежених контакт≥в сх≥дн≥ та зах≥дн≥ украњнц≥ почали ви¤вл¤ти посилений взаЇмний ≥нтерес. –озгортавс¤ процес нац≥ональноњ ≥нтеграц≥њ.