ўойно народжений украњнський рух, що зазнав жорстокого удару в≥д розгрому в 1847 р.  ирило-ћефод≥њвського товариства, ви¤вив нов≥ ознаки житт¤ п≥сл¤ смерт≥ у 1855 р. арх≥консервативного ћиколи 1. «в≥льнен≥ ≥з засланн¤ ћикола  остомаров, ¬асиль Ѕ≥лозерський ≥, згодом, “арас Ўевченко з'њхалис¤ до ѕетербурга, де до них приЇднавс¤ ѕантелеймон  ул≥ш. ÷≥ п≥онери украњнського руху (де¤к≥ з них зайн¤ли в≥дпов≥дальн≥ посади, наприклад,  остомаров став в≥домим професором ≥стор≥њ) згуртували навколо себе б≥льше дес¤тка молодих украњнц≥в, утворивши в сто- лиц≥ ≥мпер≥њ так звану громаду. јналог≥чн≥ громади украњнськоњ ≥нтел≥генц≥њ до к≥нц¤ стол≥тт¤ слугуватимуть тигл¤ми украњнського руху.

ѕершочерговою турботою ц≥Їњ групи було покращенн¤ дол≥ украњнц≥в ≥ особливо сел¤нства. ¬с≥, за вин¤тком Ўевченка, з≥йшлис¤ на тому, що в своњй д≥¤льност≥ громада маЇ бути апол≥тичною й зосереджуватис¤ на просв≥т≥ мас.  остомаров ≥  ул≥ш уперто виступали за обмеженн¤ д≥¤льност≥ лише цариною культури, уникаючи вс¤кого радикал≥зму, що викликав би гн≥в властей.

« метою поширенн¤ своњх погл¤д≥в у 1861 р. петербурзька група з великими труд- нощами отримала дозв≥л на публ≥кац≥ю першого в –ос≥йськ≥й ≥мпер≥њ украњнського часопису, що д≥став назву Ђќсноваї. …ого фундаторами були два багатих украњнц≥ ¬асиль “арнавський ≥ √ригор≥й •алаіан. ѕрот¤гом свого короткого 22-м≥с¤чного ≥снуванн¤ Ђќсноваї виступала засобом сп≥лкуванн¤ та будителем нац≥ональноњ св≥домост≥ украњнськоњ ≥нтел≥генц≥њ, розкиданоњ по вс≥й ≥мпер≥њ.

ѕоновленн¤ активност≥ украњнц≥в прихильно зустр≥ла рос≥йська ≥нтел≥генц≥¤ столиц≥. “амтешн≥ часописи друкували украњнськ≥ статт≥ та взагал≥ п≥дтримували розвиток украњнськоњ культури. Ќа публ≥чних читанн¤х часто з'¤вл¤вс¤ Ўевченко ра- зом ≥з такими велетн¤ми рос≥йськоњ л≥тератури, ¤к ≤ван “ургенЇв та ‘ед≥р ƒостоЇв- ський. ™ св≥дченн¤, що рос≥йська публ≥ка приймала Ўевченка тепл≥ше, н≥ж ƒостоЇв- ського. “ургенЇв переклав рос≥йською мовою сповнен≥ розпуки опов≥данн¤ ћарка ¬овчка про кр≥паччину на ”крањн≥, а вплив цих опов≥дань на рос≥йського читача був под≥бний тому, що справила Ђ’атина д¤дька “омаї письменниц≥ ’ерр≥ет Ѕ≥чер- —тоу на американц≥в. ”загал≥ представники ¤к украњнськоњ, так ≥ рос≥йськоњ ≥нтел≥- генц≥њ були переконан≥ в тому, що працюють разом на благо народу.

¬одночас нове покол≥нн¤ приб≥чник≥в украњнства в  иЇв≥, що складалос¤ пере- важно ≥з студент≥в, також утворило громаду.  и¤ни, ¤ких нал≥чувалос¤ к≥лька со- тень, зосередили зусилл¤ на розвитку мереж≥ нед≥льних шк≥л дл¤ неписьменного се- л¤нства. ” пер≥од м≥ж 1859 ≥ 1862 рр. вони в≥дкрили на  ињвщин≥ к≥лька шк≥л, в ¤ких навчалис¤ сотн≥ учн≥в. ѕроте з точки зору дальшоњ перспективи найважлив≥ша риса кињвськоњ громади пол¤гала саме в тому, що вона привабила нову категор≥ю приб≥чник≥в.

Ќа початку 1860-х рок≥в серед польськоњ та спольщеноњ шл¤хти ѕравобережж¤ вид≥лилас¤ група студент≥в, сумл≥нн¤ ¤ких мучилос¤ усв≥домленн¤м того, що њхн≥й клас стол≥тт¤ми гнобив сел¤н, ≥ ¤к≥ вир≥шили зблизитис¤ з народом. ÷ю групу на чол≥ з ¬олодимиром јнтоновичем, що користувалас¤ украњнською мовою, украњнським вбранн¤м ≥ трималас¤ украњнських звичањв, називали хлопоманами.

Ќапередодн≥ польського повстанн¤ 1863 р. хлопомани в≥дкрито порвали з поль- ським сусп≥льством, проголосивши себе украњнц¤ми, ≥ вступили до кињвськоњ громади, поринувши у справу просв≥ти сел¤нства, њхнЇ почутт¤ обов'¤зку перед народом в≥дображав в≥дкритий лист, над≥сланий до одн≥Їњ московськоњ газети: Ђяк особи, що користуютьс¤ благами вищоњ осв≥ти, ми повинн≥ зосередити вс≥ наш≥ зусилл¤ на тому, щоб забезпечити нашому народов≥ можлив≥сть здобути осв≥ту, усв≥домити його влас- н≥ потреби й стати здатними задовольнити њх. —ловом, шл¤хом власного внутр≥ш- нього розвитку народ повинен дос¤гти р≥вн¤, на ¤кий в≥н законно заслуговуЇї.

” в≥дпов≥дь на звинуваченн¤ пол¤к≥в у зрад≥ јнтонович, нащадок давньоњ родини спольщеноњ украњнськоњ шл¤хти, опубл≥кував в Ђќснов≥ї свою знамениту Ђ—пов≥дьї. ” н≥й в≥н доводив, що двор¤ни ѕравобережж¤ мали дв≥ можливост≥: або Ђповернути- с¤ї до украњнського народу й, самов≥ддано працюючи на його благо, намагатис¤ компенсувати йому кривди стол≥тнього гнобленн¤; або ж лишитис¤ ненависними па- разитами, ¤ким рано чи п≥зно доведетьс¤ т≥кати до ѕольщ≥. ќбравши першу можли- в≥сть, јнтонович став славетним ≥сториком ”крањни, дов≥чним народовцем, визнач- ним пров≥дником украњнського руху. «начний внесок в украњнську справу зробили й так≥ його товариш≥, ¤к “адей –ильський, ѕавло ∆итецький, Ѕорис ѕознанський та  ост¤нтин ћихальчук.

Ќатхнена прикладом ки¤н, украњнська ≥нтел≥генц≥¤ ѕолтави, „ерн≥гова, ’аркова та ќдеси також заснувала своњ громади, розширюючи мережу нед≥льних шк≥л, доки њхн¤ к≥льк≥сть на ”крањн≥ не наблизилас¤ до сотн≥. „лени громад занурювалис¤ в уже традиц≥йн≥ царини етнограф≥њ, ф≥лолог≥њ та ≥стор≥њ. Ќа зразок хлопоман≥в вони стали вбиратис¤, ¤к украњнськ≥ сел¤ни, дотримуватис¤ њхн≥х звичањв, споживати њхню њжу, сп≥лкуватис¤ з ними по шинках, сп≥вати њхн≥х п≥сень ≥ Ч окр≥м своњх осель Ч розмов- л¤ти украњнською мовою. ¬они розвинули культ козацтва й носили барвистий козаць- кий од¤г. ѕричому об'Їктом њхньоњ ≥деал≥зац≥њ були не козацьк≥ гетьмани њй старшини, а волелюбн≥ запорожц≥ та гайдамаки, що, на њхню думку, символ≥зували природн≥ прагненн¤ украњнських мас. ” друг≥й половин≥ XIX ст. це романтичне й позбавлене пол≥тичного забарвленн¤ поЇднанн¤ ≥деал≥зму, народництва та поклон≥нн¤ всьо- му украњнському стало в≥домим п≥д назвою украњноф≥льства.

јле нав≥ть несм≥лива й пом≥ркована д≥¤льн≥сть украњноф≥л≥в викликала п≥дозри. ” 1863 р., в розпал повстанн¤ пол¤к≥в та особливо великоњ п≥дозр≥ливост≥ до всього нерос≥йського, ур¤д ≥ нав≥ть рос≥йська ≥нтел≥генц≥¤ д≥йшли висновку, що дл¤ –ос≥њ потенц≥йно смертельну загрозу становить украњнський рух, ≥ виступили проти украњ- ноф≥л≥в. ÷арськ≥ чиновники доводили, що нед≥льн≥ школи Ч це, по сут≥, злов≥сна змо-

¬олодимир јнтонович

ва з метою пропаганди серед сел¤нства украњнського сепаратизму. “ак≥ невинн≥ реч≥, ¤к нос≥нн¤ украњнськоњ вишиваноњ сорочки чи сп≥ванн¤ народних п≥сень, трак- тувалис¤ ¤к п≥дривна д≥¤льн≥сть. ¬≥йськовий м≥н≥стр ƒмитро ћ≥лют≥н зайшов так да- леко, що попереджав цар¤ про нам≥ри хлопоман≥в буц≥мто утворити самост≥йну укра- њнську державу.

„астина рос≥йськоњ преси на чол≥ з такими ура-патр≥отичними газетами, ¤к Ђ¬ест- ник ёго-«ападной –оссииї, Ђ иевл¤нинї та Ђћосковские ведомостиї, розпочала зл≥сну кампан≥ю проти украњноф≥л≥в та њхн≥х намагань начебто п≥д≥рвати –ос≥йську державу. Ќезабаром чимало представник≥в рос≥йськоњ ≥нтел≥генц≥њ, ¤к≥ ще вчора ди- вилис¤ на украњноф≥л≥в прихильно ¤к на приб≥чник≥в невинного барвистого рег≥она- л≥зму, тепер стали вбачати в них справжню загрозу ≥мпер≥њ. якщо багато рос≥¤н вва- жали украњнський рух за польську змову з метою зменшенн¤ њхнього впливу на ѕравобережж≥, то пол¤ки бачили в ньому маневр рос≥¤н, спр¤мований на ослаб- ленн¤ польських позиц≥й у цьому рег≥он≥.

”крањнц≥ в свою чергу квапилис¤ запевнити вс≥х у своњй ло¤льност≥. јнтонович ≥ 20 учасник≥в кињвськоњ громади опубл≥кували в≥дкритого листа, запевн¤ючи рос≥й- ську публ≥ку в тому, що њхньою метою ЂЇ лише осв≥та народуї ≥ що вс¤к≥ Ђрозмови про сепаратизм Ї дурним жартом, оск≥льки нам в≥н не т≥льки непотр≥бний, а й некорис- нийї. јле ц≥ запевненн¤ мали незначн≥ результати. ” липн≥ 1863 р. м≥н≥стр внутр≥ш- н≥х справ ѕетро ¬алуЇв видав таЇмний циркул¤р про заборону украњнських науко- вих, рел≥г≥йних ≥ особливо педагог≥чних публ≥кац≥й. ƒрукувати Ђмалороссийским наречиемї дозвол¤лос¤ лише художн≥ твори. ¬алуЇв за¤вив, що украњнськоњ мови Ђн≥- коли не було, нема ≥ бути не можеї. Ќезабаром п≥сл¤ цього громади було розпущено, перестала видаватис¤ Ђќсноваї (скор≥ше, однак, через брак п≥дписувач≥в, н≥ж через репрес≥њ), а р¤д украњнських д≥¤ч≥в заслали у в≥ддален≥ частини ≥мпер≥њ.

ћайже ц≥ле дес¤тил≥тт¤ украњноф≥л≥в змусили вич≥кувати свого часу. Ќа по- чатку 1870-х рок≥в ксенофоб≥¤ 1863 р. почала розв≥юватис¤, цензураЧслабшати, а ки¤ни Ч поступово в≥дновлювати свою д≥¤льн≥сть. јнтонович (тепер уже професор  ињвського ун≥верситету) ≥з своњми колегами й за п≥дтримки таких талановитих пом≥чник≥в, ¤к ћихайло ƒрагоманов, ќлександр –усов, ћикола «≥бер ≥ —ерг≥й ѕодо- линський, таЇмно утворили Ђ—тару громадуї, що д≥стала таку назву, аби в≥др≥знити њњ старших ≥ досв≥дчен≥ших член≥в (њх нал≥чувалос¤ близько 70) в≥д нових громад, що також з'¤вл¤лис¤ й складалис¤ переважно ≥з студент≥в. ”крањноф≥ли знову зосереди- лис¤ на непол≥тичн≥й д≥¤льност≥.

ƒ≥¤льн≥сть ц¤ значно розширилас¤ ≥з заснуванн¤м у 1873 р. в  иЇв≥ в≥дд≥ленн¤ –ос≥йського географ≥чного товариства. ”крањноф≥ли масово записувалис¤ в цю нап≥в- оф≥ц≥йну орган≥зац≥ю й фактично опанували нею. ѕ≥д њњ прикритт¤м вони почали ви- давати арх≥вн≥ матер≥али, заснували музей та б≥бл≥отеку, збирали украњнськ≥ докумен- ти. ” 1875 р. Ђ—тара громадаї придбала рос≥йську газету Ђ иевский “елеграфї, перетворивши њњ на орган, ¤кий висв≥тлював под≥њ в украњнськ≥й перспектив≥.

ќднак заборона украњнських видань лишалас¤ великою перешкодою розвитков≥ нац≥ональноњ культури. ўоб обминути ц≥ обмеженн¤.  ул≥ш,  ониський, ƒраго- манов та ≥нш≥ встановили контакти з украњнц¤ми в √аличин≥, використовуючи њхню украњномовну пресу, й особливо газету Ђѕравдаї, дл¤ поширенн¤ погл¤д≥в, забороне- них у –ос≥њ. ¬ 1873 р. за допомогою аристократки Ћизавети —коропадськоњ-ћилора- дович та цукрового барона ¬асил¤ —имиренка вони започаткували й ф≥нансували створенн¤ у Ћьвов≥ Ћ≥тературного товариства ≥м. “. √. Ўевченка, ¤ке через к≥лька дес¤тил≥ть (уже п≥д назвою ЂЌаукове товариство ≥м. “. √. Ўевченкаї) стало не- оф≥ц≥йною украњнською академ≥Їю наук.

јле минуло небагато часу, ¤к на украњноф≥л≥в упали нов≥ п≥дозри. як це часто трапл¤Їтьс¤, найзапекл≥ш≥ вороги украњнц≥в знаходилис¤ в украњнському ж середо- вищ≥. ” травн≥ 1875 р. колишн≥й член кињвськоњ громади, багач ≥ консерватор ћихайло ёзефович над≥слав до ѕетербурга петиц≥ю, в ¤к≥й стверджував, що украњноф≥ли перетворилис¤ на п≥дривну орган≥зац≥ю й ведуть серед сел¤н пропаганду незалеж- ност≥ ”крањни. Ќа довершенн¤ донощик додав, що украњноф≥ли поширюють анти- рос≥йську аг≥тац≥ю в √аличин≥ й що весь њхн≥й рух Ч не що ≥нше, ¤к австро-н≥мецька змова. –еакц≥ю ур¤ду неважко було передбачити.

≈мський указ 1876 р. —турбований ќлександр II призначив ≥мператорську ком≥- с≥ю, куди вв≥йшов ≥ ёзефович, ¤ка рекомендувала ц≥лком заборонити ввезенн¤ ≥ пуб- л≥кац≥ю украњнських книжок, користуватис¤ украњнською мовою на сцен≥ (на ≥нш≥ мови було перекладено нав≥ть слова украњнських п≥сень, ¤к≥ виконувалис¤ в театр≥), а також закрити Ђ иевский “елеграфї ≥ припинити субсидуванн¤ галицькоњ проро- с≥йськоњ газети Ђ—лової. ћ≥н≥стерство осв≥ти д≥стало розпор¤дженн¤ заборонити викладанн¤ в початкових школах будь-¤ких дисципл≥н украњнською мовою, вилучи- ти ≥з шк≥льних б≥бл≥отек книжки, написан≥ або украњнською мовою, або ж украњноф≥- лами, зам≥нити вчител≥в-украњноф≥л≥в на рос≥¤н. ≤ нарешт≥, ком≥с≥¤ пропонувала л≥кв≥дувати кињвську громаду й заслати р¤д украњнських д≥¤ч≥в, насамперед ƒраго- манова та ѕавла „убинського. —ловом, намаганн¤ парал≥зувати украњнський рух ставали б≥льш систематичними та безжальними, н≥ж заходи, передбачен≥ валуЇв- ським циркул¤ром. ќлександр II, що в≥дпочивав у н≥мецькому м≥стечку ≈мс, прийн¤в ус≥ рекомендац≥њ ком≥с≥њ, й 18 травн¤ 1876 р. набув чинност≥ ≈мський указ.

÷ей документ не лише став на перешкод≥ д≥¤льност≥ украњноф≥л≥в, але й ста- вив п≥д сумн≥в де¤к≥ основн≥ засади, що на них спиравс¤ украњнський рух. Ќезва- жаючи на досв≥д 1863 р., украњноф≥ли й надал≥ в≥рили, що, обмежуючись непол≥тич- ною культурницькою д≥¤льн≥стю й пом≥ркованими погл¤дами, вони уникнуть репре- с≥й ур¤ду. ўоб обгрунтувати суто культурницьку природу украњнства,  ул≥ш нав≥ть розвинув ц≥лу теор≥ю. «а нею, рос≥¤ни мали надзвичайно висок≥ пол≥тичн≥ зд≥бност≥ державотворц≥в, ¤к≥ не властив≥ украњнц¤м, про що св≥дчить ус¤ њхн¤ нещаслива ≥с- тор≥¤. “ому, на думку  ул≥ша, було природним ≥ нав≥ть корисним лишатис¤ у склад≥ –ос≥йськоњ ≥мпер≥њ, користуючись при цьому њњ силою, безпекою ≥ престижем. ѕроте, вважав в≥н, у культурному в≥дношенн≥ украњнц≥ з њхн≥м чудовим фольклором обдаро- ван≥ш≥ в≥д рос≥¤н. “им-то украњнц≥ ц≥лком лог≥чно мали лишити пол≥тичну сферу дл¤ рос≥¤н, зосередившись на д≥¤льност≥ у царин≥ культури, де вони переважали. ќднак ≈мський указ розбив спод≥ванн¤  ул≥ша на те, що у взаЇминах м≥ж украњнською культурою й рос≥йською пол≥тикою запануЇ принцип Ђживи сам ≥ не заважай ≥ншимї, ≥ змусив його вдатис¤ до ще менш реал≥стичних погл¤д≥в, аби виправдати ≥дею украњн- ського культурництва.

≤нший п≥онер украњнського руху Ч ћикола  остомаров Ч п≥сл¤ 1876 р. став висловлювати в≥дверто занепадницьк≥ думки. “ой, що колись ≥з викликом писав: Ђ’ай н≥ рос≥¤ни, н≥ пол¤ки не вважають, що њм належить земл¤, на ¤к≥й живуть украњнц≥ї, тепер радив своњм товаришам слухн¤но п≥дкоритис¤ пол≥тиц≥ царату. ≤нш≥ пров≥дн≥ украњноф≥ли, так≥ ¤к јнтонович ≥ ∆итецький, виступили за компром≥с. ѕродовжуючи обстоювати ≥дею розвитку культурноњ самобутност≥ украњнц≥в, вони наголошували при цьому, що це не маЇ спричин¤тис¤ до в≥дмежуванн¤ украњнц≥в в≥д благотворного впливу рос≥йськоњ культури та ≥мпер≥њ. ¬они в≥рили в можлив≥сть бути в≥дданим одночасно ≥ своњй Ђвужч≥йї украњнськ≥й батьк≥вщин≥, й Ђширшомуї всерос≥йському сусп≥льству, що складалос¤ з рос≥¤н, украњнц≥в ≥ б≥лорус≥в. ўе ≥нш≥, так≥ ¤к Ѕорис √р≥нченко та ќлександр  ониський, вважали себе твердими украњнц¤- ми, намагаючись звести до м≥н≥муму зв'¤зки ”крањни з –ос≥Їю. јле вони не мали конкретноњ реальноњ програми вт≥ленн¤ своњх ≥дей. ¬≥дтак п≥д загрозою царських репрес≥й у середовищ≥ украњноф≥л≥в виникли значн≥ розб≥жност≥ щодо ц≥лей, тактики й нав≥ть визначенн¤ природи украњнства, а це поглиблювало њхн≥ й без того значн≥ труднощ≥.

ƒрагоманов ≥ зародженн¤ украњнського соц≥ал≥зму. Ќайгостр≥ше в≥дчували по- требу в нових ≥де¤х молодш≥ члени кињвськоњ громади. ќдин ≥з них, ћихайло ƒраго- манов, трохи не власними силами вз¤вс¤ за розширенн¤ ≥нтелектуальних та ≥део- лог≥чних обр≥њв своњх сп≥вв≥тчизник≥в. ѕопри те, що його погл¤ди не д≥стали широкоњ п≥дтримки серед украњнськоњ ≥нтел≥генц≥њ, вони спонукали багатьох молодших њњ пред- ставник≥в виходити поза меж≥ культурницькоњ д≥¤льност≥, порушувати в украњнському контекст≥ ключов≥ пол≥тичн≥, нац≥ональн≥ та соц≥ально-економ≥чн≥ проблеми дн¤.

ƒрагоманов народивс¤ 1841 р. в м. √ад¤ч≥ б≥л¤ ѕолтави в родин≥ др≥бного дво- р¤нина, що виводить своЇ кор≥нн¤ з козацькоњ старшини √етьманщини. ’оч р≥дн≥ традиц≥њ користувалис¤ повагою в с≥м'њ, њх зат≥н¤в космопол≥тичний л≥берал≥зм бать- ка ƒрагоманова Ч людини надзвичайно осв≥ченоњ, начитаноњ. ўе до навчанн¤' в  и- њвському ун≥верситет≥ ƒрагоманов став переконаним демократом, сповненим прагненн¤ допомогти своЇму народу. «годом в≥н очолив справу заснуванн¤ перших у –ос≥њ нед≥льних шк≥л дл¤ неписьменних сел¤н. —аме працюючи з сел¤нами, ƒра- гоманов усв≥домив потребу в навчальних матер≥алах украњнською мовою, став ц≥кави- тис¤ вс≥м украњнським. « такими думками в≥н вступив до кињвськоњ громади. ќтже, в украњнський рух його привели не романтизован≥ у¤вленн¤ про батьк≥вщину, а прагненн¤ практично допомогти пригн≥ченому людов≥.

ћетою, що њњ ставив перед ”крањною ƒрагоманов, було дос¤гненн¤ пол≥тичного та соц≥ально-економ≥чного статусу, под≥бного до статусу передових Ївропейських крањн. ѕри цьому в≥н вважав, що набути його можна лише тод≥, коли украњнський рух д≥стане ширшу базу й апелюватиме до народу, порушуючи конкретн≥ повс¤кденн≥ питанн¤. Ќа його думку, украњнц≥ (цей, ¤к в≥н казав, Ђплебейський народї Ч пригн≥чений, змушений т¤жко працювати, позбавлений своЇњ ел≥ти) ≥деально в≥дпо- в≥дали пол≥тичним програмам, що поЇднували нац≥ональн≥ та соц≥ально-економ≥чн≥ ≥нтереси. “ому, п≥дкреслював ƒрагоманов, ≥стинний демократ повинен бути патр≥о- том ”крањни, а ≥стинний украњнський патр≥от повинен бути демократом.

“вердо дотримуючись федерал≥стських позиц≥й, ƒрагоманов не виступав за в≥- докремленн¤ ”крањни в≥д –ос≥њ. јле, побоюючись нав≥ть потенц≥йноњ загрози обме- женн¤ прав особи з боку сильноњ централ≥зованоњ держави, в≥н вважав за необх≥дне реорган≥зувати –ос≥йську ≥мпер≥ю у в≥льну конфедерац≥ю автономних рег≥он≥в (ство- рених не обов'¤зково на етн≥чних засадах), в ¤к≥й р≥шенн¤ приймалис¤ б насамперед на м≥сцевому р≥вн≥. «акликаючи украњнц≥в, особливо галицьких, знайомитис¤ з най- кращими здобутками рос≥йськоњ культури, ƒрагоманов, ут≥м, в≥дкидав думку ѕушк≥- на про те, що Ђвсе слав¤нские ручьи сольюте¤ в русском мореї. ” своњй в≥дом≥й статт≥

ћихайло ƒрагоманов

Ђ¬трачена епохаї в≥н доводив, що в ц≥лому украњнц≥ п≥д рос≥йським правл≥нн¤м б≥ль- ше втратили, н≥ж набули. ¬≥н однозначно твердив, що украњнц≥ повинн≥ збер≥гати в≥р- н≥сть не Ђвс≥й –ус≥ї, а насамперед ”крањн≥: Ђќсв≥чен≥ украњнц≥, ¤к правило, труд¤тьс¤ дл¤ вс≥х, т≥льки не д,л¤ ”крањни ≥ њњ народу... ¬они повинн≥ покл¤стис¤ соб≥ не кидати украњнську справу. ¬они повинн≥ усв≥домити, що кожна людина, ¤ка вињжджаЇ з ”к- рањни, кожна коп≥йка, що витрачаЇтьс¤ не на дос¤гненн¤ украњнських ц≥лей, кожне слово, сказане не украњнською мовою, Ї марнуванн¤м кап≥талу украњнського народу, а за даних обставин кожна втрата Ї безповоротноюї. ƒол¤ ƒрагоманова була долею людини, ц≥лковито в≥дданоњ своњм ≥деалам. ” пе- р≥од репрес≥й 1875Ч1876 рр. в≥н в≥дмовивс¤ зректис¤ своњх погл¤д≥в, обравши на- том≥сть вигнанн¤ на чужину. ѕеред в≥д'њздом ≥з  иЇва в≥н дос¤г угоди з≥ Ђ—тарою гро- мадоюї, за ¤кою зобов'¤завс¤ при ф≥нансов≥й п≥дтримц≥ громади видавати часопис, присв¤чений украњнськ≥й справ≥. “ак виникла Ђ√ромадаї Ч перший украњнський ча- сопис, що з перервами виходив з к≥нц¤ 1870-х до початку 1880-х рок≥в у ∆енев≥, де ƒрагоманов приЇднавс¤ до нечисленноњ групи украњнських пол≥тем≥грант≥в. ѕор¤д з нац≥ональними проблемами ƒрагоманов дедал≥ част≥ше висловлював у Ђ√ромад≥ї радикально-соц≥ал≥стичн≥ ≥дењ. ¬насл≥док цього м≥ж ним ≥ набагато консервативн≥- шими кињвськими украњноф≥лами у 1885 р. ставс¤ розрив, що призв≥в до припиненн¤ часопису.

ќднак ≥з послабленн¤м зв'¤зк≥в з украњнц¤ми в –ос≥њ зм≥цнювались контакти ƒрагоманова з галицькими украњнц¤ми. ўе в 1870 р. в≥н в≥дв≥дав √аличину й «акар- патт¤ ≥ в≥дтод≥ систематично знайомив зах≥дних украњнц≥в з њхн≥ми сп≥вв≥тчизниками на сход≥. « часом ≥дењ ƒрагоманова пустили кор≥нн¤ серед невеликоњ, але самов≥д- даноњ групи галицькоњ молод≥ й згодом спричинилис¤ до заснуванн¤ першоњ укра- њнськоњ соц≥ал≥стичноњ парт≥њ.

ƒрагоманов не був Їдиним украњнським д≥¤чем, ¤кого приваблював соц≥ал≥зм. …ого близьк≥ друз≥ з кињвськоњ громади Ч нап≥вшвейцарський-нап≥вукрањнський еко- ном≥ст ћикола «≥бер та син багатого землевласника —ерг≥й ѕодолинський Ч також в≥д≥гравали важливу роль у поширенн≥ серед украњнц≥в соц≥ал≥стичних ≥дей. «≥бер широко в≥домий ¤к один ≥з перших пропагандист≥в у –ос≥њ ≥дей ћаркса. ≈нерг≥йний ѕодолинський встановив контакти з ћарксом ≥ ≈нгельсом, т≥сно сп≥впрацював з ƒра- гомановим в ™вроп≥ й допомагав орган≥зовувати соц≥ал≥стичн≥ гуртки на ”крањн≥ та в √аличин≥.