¬ ≥стор≥њ украњнськоњ культури пер≥од з 1861 по 1914 р. був надзвичайно пл≥дним. «начною м≥рою завд¤ки великим соц≥альним, економ≥чним ≥ пол≥тичним зм≥нам, ¤к≥ в≥дбувалис¤ в цей час, з'¤вилис¤ творч≥ сили, що попри ур¤дов≥ репрес≥њ дос¤гли насправд≥ чудових здобутк≥в. ¬ибух творчоњ снаги спостер≥гавс¤ у житт≥ вс≥Їњ ≥мпе- р≥њ Ч цей пер≥од часто називають ср≥бним в≥ком рос≥йськоњ культури. ≈нерг≥¤, що за- родилас¤ в ѕетербурз≥ та ћоскв≥, без сумн≥ву, справл¤ла стимулюючий вплив на ”крањну. “е, що з'¤вл¤лос¤ в науц≥, л≥тератур≥ й мистецтв≥ –ос≥њ та ”крањни, г≥дно перегукувалос¤ з аналог≥чними зрушенн¤ми в «ах≥дн≥й ™вроп≥. ќднак, ¤к ≥ багато ≥ншого в –ос≥йськ≥й ≥мпер≥њ, розвиток культури на ”крањн≥ був ¤вищем контрастним: у той час ¤к тонкий прошарок сусп≥льства користувавс¤ благами вищоњ осв≥ти, систе- ма ¤коњ ставала дедал≥ розгалужен≥шою, й був за своњм культурним розвитком на Ївропейському р≥вн≥, переважна б≥льш≥сть населенн¤ крањни лишалас¤ неписьмен- ною ≥ далекою в≥д культури.

ќсв≥та. якщо у XVIII ст. р≥вень загальноњ осв≥ти украњнц≥в був предметом њхньоњ гордост≥, особливо на Ћ≥вобережж≥, то в XIX ст. в≥н став просто жахливим. ѕро масштаби ц≥Їњ катастроф≥чноњ деградац≥њ св≥дчить такий факт: ¤кщо в 1768 р. у трьох найб≥льших волост¤х „ерн≥г≥вськоњ губерн≥њ одна початкова школа припадала на кож- них 746 жител≥в, то у 1876 р.Ч вже на 6750. ƒо занепаду осв≥ти насамперед спричи- нилис¤ впровадженн¤ кр≥посного права та переконан≥сть ур¤ду ≥ двор¤н у тому, що осв≥та кр≥пакам не потр≥бна. “≥ ж початков≥ школи, що д≥¤ли у XIX ст., були переваж- но церковно-параф≥¤льними, ≥ њхнЇ ≥снуванн¤ залежало в≥д внеск≥в зубож≥лого сел¤нства.

—тановище дещо пол≥пшилос¤ п≥сл¤ скасуванн¤ кр≥пацтва в 1861 р. ≥ особливо у 1870-х роках, коли в≥дпов≥дальн≥сть за розвиток загальноњ осв≥ти вз¤ли на себе зем- ства. «емськ≥ шк≥льн≥ ком≥тети, що нер≥дко складалис¤ з людей прогресивних погл¤- д≥в ≥ покривали 85 % шк≥льного бюджету, спри¤ли спорудженню нових шк≥л, удоско- наленню методики викладанн¤ й зам≥сть зубр≥нн¤ рел≥г≥йних текст≥в упроваджували так≥ дисципл≥ни, ¤к математика, ≥стор≥¤, географ≥¤.

ѕ≥двищивс¤ також р≥вень вчител≥в, багато з ¤ких були ≥деал≥стично настроЇни- ми ун≥верситетськими випускниками. ѕроте й надал≥ тут лишалис¤ серйозн≥ пробле- ми. ќск≥льки навчанн¤ було необов'¤зковим, близько двох третин сел¤н зам≥сть школи посилали своњх д≥тей, працювати в поле. Ќезважаючи на заклики земств та ви- кладач≥в ур¤д в≥дмовивс¤ дозволити навчанн¤ в початкових школах украњнською мовою, виразно дискрим≥нуючи тим самим украњнських учн≥в. Ќарешт≥, на ѕраво- бережж≥, де земства з'¤вилис¤ аж у 1911 р., покращенн¤ в осв≥т≥ були м≥н≥мальними, а культурний р≥вень цього краю Ч найнижчим у вс≥й ™вропейськ≥й частин≥ –ос≥њ. «в≥сно, р≥вень письменност≥ на ”крањн≥ був неоднаковим: ¤кщо серед с≥льського насе- ленн¤ лише близько 20 ∞о вм≥ли писати й читати, то в м≥стах ц¤ цифра с¤гала 50, а серед роб≥тник≥в  иЇва ≥ ’аркова Чаж 60 %.

«начн≥ зрушенн¤ в≥дбувалис¤ в систем≥ середньоњ осв≥ти, ¤ку утворювали голов- ним чином г≥мназ≥њ, њх ≥снувало к≥лька тип≥в: б≥льш≥сть пропонували семир≥чний курс, ≥нш≥ Ч неповний чотирир≥чний, де¤к≥ ж ¤вл¤ли собою г≥мназ≥њ класичного типу, де велика увага прид≥л¤лас¤ вивченню грецькоњ, латинськоњ мов ≥ лог≥ки; ще в ≥нших Ч сучасним Ївропейським мовам, точним наукам ≥ математиц≥. ” 1870 р. були оф≥ц≥йно впроваджен≥ ж≥ноч≥ г≥мназ≥њ дл¤ п≥дготовки вчительок. ћайже кожне губернське м≥с- то й нав≥ть багато пов≥тових мали своњ г≥мназ≥њ, й на 1890 р. по вс≥й ”крањн≥ њх нал≥- чувалос¤ 129. ќднак так≥ темпи ледве задовольн¤ли справжн≥ потреби.

≤з заснуванн¤м у 1865 р. ќдеського ун≥верситету число ун≥верситет≥в на ”крањн≥ зросло до трьох. «агальна к≥льк≥сть студент≥в у них зб≥льшилас¤ з 1200 у 1865 р. до 4 тис. у 1890-х роках. «начних зм≥н також зазнав соц≥альний склад студент≥в: у 1865 р. понад 71 % ≥з них були двор¤нськими синами, а в 1890-х роках понад 60 % Ч д≥тьми св¤щеник≥в, м≥щан ≥ купц≥в. Ќарешт≥, у 1878 р., доступ до ун≥версите- т≥в отримали ж≥нки. ¬ останн≥ дес¤тил≥тт¤ XIX ст. в ун≥верситетах ”крањни, що славилис¤ своњм високим престижем, найважлив≥шими аспектами житт¤ пор¤д з ака- дем≥чними були й пол≥тичн≥. ” 1884 р. ур¤д, стурбований тим, що ун≥верситети слу- жать спри¤тливим середовищем дл¤ радикал≥в, суворо обмежив њхню автономн≥сть, що спричинилос¤ до хвил≥ студентських страйк≥в та ≥нших акц≥й протесту. ѕ≥сл¤ 1905 р. украњнськ≥ студенти почали кампан≥ю за впровадженн¤ в ун≥верситетах украњнознавчих дисципл≥н. Ќа 1908 р. вони дос¤гли певних усп≥х≥в у ’арк≥вському та ќдеському ун≥верситетах, де, кр≥м викладанн¤ украњнських курс≥в, було засновано й к≥лька украњнознавчих кафедр. ¬икладацький же склад  ињвського ун≥верситету, в≥домий своЇю консервативн≥стю, зат¤то в≥дмовл¤вс¤ погодитис¤ з вимогами украњн- ц≥в.  оли всю ≥мпер≥ю охопила п≥сл¤революц≥йна реакц≥¤, були скасован≥ нав≥ть т≥ ук- рањнськ≥ курси, що були у ’арков≥ та ќдес≥.

Ќауков≥ дос¤гненн¤. « одного боку, натхнен≥ блискучими науковими в≥дкритт¤ми початку XIX ст., а з ≥ншого, в≥дкидаючи емоц≥йн≥сть романтизму й туманну метаф≥- зичн≥сть ≥деал≥зму, ≥нтелектуали –ос≥йськоњ ≥мпер≥њ наприк≥нц≥ XIX ст. звернулис¤ до позитив≥зму, що об≥ц¤в дати конкретн≥ й достов≥рн≥ докази й вим≥ри ф≥зичних та сусп≥льних ¤вищ. –озвитков≥ цього напр¤му спри¤ло те, що в рос≥йських ун≥вер- ситетах надавали великого, значенн¤ лабораторним досл≥дам, ¤к≥ стимулювали ви- кладач≥в ≥ студент≥в працювати сп≥льно над вир≥шенн¤м наукових проблем. ÷е особ- ливо стосувалос¤ таких точних наук, ¤к х≥м≥¤, ф≥зика, геолог≥¤, ботан≥ка, б≥олог≥¤, а також математика. ≤ншою причиною зростаючоњ попул¤рност≥ точних наук (на противагу гуман≥тарним та сусп≥льним) було те, що вони навр¤д чи могли привести до ≥деолог≥чних конфл≥кт≥в ≥з невсипущим ур¤дом.

ƒо вчених всерос≥йськоњ, нав≥ть Ївропейськоњ слави, ¤к≥ працювали на ”крањн≥, належать ћ. ”мов Ч засновник кињвськоњ школи теоретичноњ ф≥зики, ћ. Ѕекетов Ч ориг≥нальний учений-х≥м≥к ≥з ’арк≥вського ун≥верситету, ќ. Ћюпанов Ч математик ≥з ’аркова, ембр≥олог ј.  овалевський, про роботи ¤кого схвально в≥дгукувавс¤ „арльз ƒарв≥н, 1. ћечн≥ков, що разом ≥з ћ. √амал≥Їю заснував у 1886 р. в  иЇв≥ першу в ≥мпер≥њ лаборатор≥ю з м≥кроб≥олог≥њ. ’оч серед пров≥дних учених ”крањни ≥ були украњнц≥, рос≥¤ни все ж становили непропорц≥йно велику к≥льк≥сть. ÷е частко- во по¤снюЇтьс¤ тим, що в ун≥верситетських м≥стах переважали рос≥¤ни, дл¤ ¤ких вищ≥ учбов≥ заклади були куди доступн≥шими.

«ате вплив украњнц≥в б≥льше в≥дчувавс¤ у сусп≥льних науках. —еред ≥сторик≥в, що вивчали минуле ”крањни не ¤к складовоњ –ос≥йськоњ ≥мпер≥њ, найславетн≥шим був ¬олодимир јнтонович Ч людина обдарована, енерг≥йна й широкоосв≥чена; одним ≥з багатьох видатних його учн≥в був ћихайло √рушевський. —еред ≥нших в≥домих укра- њнських ≥сторик≥в сл≥д назвати ќлександра Ћазаревського, ќлександру ™фименко та ƒмитра Ѕагал≥¤. Ќав≥ть так≥ рос≥йськ≥ ≥сторики на ”крањн≥, ¤к √еннад≥й  арпов та ћихайло ¬олодимирський-Ѕуданов, прид≥л¤ли велику увагу ≥стор≥њ земл≥, на ¤к≥й вони жили, хоч њхн≥ концепц≥њ (й цього сл≥д було спод≥ватис¤) докор≥нно в≥др≥зн¤- лис¤ в≥д концепц≥й њхн≥х украњнських колег. ƒо видатних украњнських учених в ≥нших галуз¤х належать правознавець ¬олодимир  ≥ст¤к≥вський, економ≥сти ћикола Ѕунге та ћихайло “уган-Ѕарановський, мовознавець ќлександр ѕотебн¤.

ƒ≥¤льност≥ вчених на ”крањн≥ значно спри¤ли численн≥ науков≥ товариства, ко- м≥с≥њ, часописи, а також б≥бл≥отеки, арх≥ви, що з'¤вилис¤ п≥сл¤ 1861 р. 'ќчолювана прот¤гом 10 рок≥в невтомним јнтоновичем јрхеограф≥чна ком≥с≥¤, що ≥снувала з 1843 по 1917 р., опубл≥кувала дес¤тки том≥в арх≥вних документ≥в ≥з минулого ”крањ- ни. ” 1873 р. ≥сторичне Ђ“овариство Ќестора-Ћ≥тописц¤ї зайн¤лос¤ вивченн¤м украњнськоњ ≥стор≥њ, а у 1882 р. украњноф≥ли Ђ—тароњ громадиї заснували Ђ иевскую —таринуї Ч ц≥нний часопис украњнських студ≥й (виходив рос≥йською мовою). ѕ≥сл¤ революци 1905 р. виникло  ињвське наукове товариство, що в≥дкрито за¤вило про своњ нам≥ри розвивати й попул¤ризувати р≥зноман≥тн≥ галуз≥ знань, користуючись украњн- ською мовою.  ≥льк≥сть його член≥в швидко росла Чз 54 у 1907 р. до 98 у 1912 й до 161 у 1916 р. ѕроте ур¤д усе ще знаходив способи обмежувати виданн¤ украњнських книжок. ”насл≥док цього з 5283 книг, що вийшли друком у 1913 р., т≥льки 176 були украњномовними.

–озвиток л≥тератури. як не дивно, але украњнська л≥тература не лише вижила, а й розцв≥ла Ч незважаючи, а може й у в≥дпов≥дь, на репрес≥њ, ¤к≥ позначили пер≥од з 1876 до 1905 р. ≤з зростанн¤м числа випускник≥в ун≥верситет≥в зб≥льшувалис¤ також к≥льк≥сть автор≥в та коло читач≥в. ƒо того ж галицька преса надавала сх≥дноукрањн- ським письменникам широк≥ можливост≥ обминати царську цензуру. ƒалеко позаду лишилас¤ пора, коли украњнська л≥тература початку XIX ст. спиралас¤ на купку ав- тор≥в ≥ читач≥в. —в≥дченн¤м цього стали урочистост≥ навколо в≥дкритт¤ пам'¤тника 1.  отл¤ревському в ѕолтав≥ у 1903 р., в ¤ких вз¤ли активну участь тис¤ч≥ пред- ставник≥в украњнськоњ ≥нтел≥генц≥њ та дес¤тки зах≥дноукрањнських письменник≥в.

ƒо бурхливого розвитку украњнськоњ л≥тератури також спричинилос¤ усп≥шне освоЇнн¤ нових л≥тературних стил≥в. ” друг≥й половин≥ стол≥тт¤ поступово занепав романтизм, що справл¤в великий вплив на розвиток украњнськоњ л≥тератури по- чатку XIX ст., ≥з властивими йому зосереджен≥стю на нац≥ональн≥й неповторност≥ народу, замилуванн¤м фольклором, захопленн¤м ≥стор≥Їю, увагою до нац≥ональноњ мови. ѕ≥д впливом утоп≥чних ≥дей таких французьких мислител≥в, ¤к ќгюст  онт. та палких виступ≥в таких рос≥йських л≥тературних критик≥в, ¤к ћикола „ерни- шевський, спостер≥гаючи злиденне житт¤ села й фабрики, письменники по вс≥й –ос≥йськ≥й ≥мпер≥њ тепер доходили висновку, що гасло Ђмистецтво задл¤ мистецтваї втратило будь-¤к≥ виправданн¤. «мушен≥ використовувати мистецтво дл¤ викритт¤ зла й несправедливост≥ сусп≥льства в над≥њ, що це спри¤тиме його вдосконаленню, письменники звернулис¤ до нового л≥тературного методу Ч реал≥зму.

¬се ще збер≥гаючи певн≥ елементи романтизму, зокрема зосереджен≥сть на жит- т≥ сел¤н, украњнський реал≥зм нарешт≥ с¤гнув за меж≥ етнограф≥чност≥, розпочавши досл≥дженн¤ соц≥альних ≥ психолог≥чних проблем. ќдним ≥з перших письменник≥в- реал≥ст≥в був ≤ван Ќечуй-Ћевицький, котрий описував зм≥ни в украњнському сел≥ п≥сл¤ скасуванн¤ кр≥пацтва. ” проз≥ Ќечу¤-Ћевицького часто проступало в≥дчутт¤ зрадженост≥, г≥ркого здивуванн¤ з того, що зам≥сть полегшенн¤ жити ставало дедал≥ т¤жче. ќдин ≥з героњв його пов≥ст≥ Ђ айдашева с≥м'¤ї питаЇ: чому св≥т Ѕожий такий гарний та веселий, а житт¤ людей таке страшне? ѕричиною надзвичайних злидн≥в, темноти, забобон≥в ≥ морального занепаду на сел≥ була, на думку Ќечу¤- Ћевицького, величезна нер≥вн≥сть м≥ж багатими й б≥дними, насаджена чужим в≥й- ськово-бюрократичним Ђмосковськимї режимом ≥ особливо його системою осв≥ти.

ўе прониклив≥ший опис житт¤ сел¤н дав ѕанас ћирний (–удченко). Ќа в≥д- м≥ну в≥д Ќечу¤-Ћевицького в≥н не обмеживс¤ анал≥зом соц≥альноњ нер≥вност≥, а гли- боко досл≥джував те, ¤кий психолог≥чний вплив справл¤Ї на людину несправедли- в≥сть. ” пов≥ст≥ Ђ’≥ба ревуть воли, ¤к ¤сла повн≥?ї в≥н простежив, ¤к зло породжуЇ зло. √ерой твору Ч чесний, але бунт≥вний сел¤нин „≥пка Ч у в≥дпов≥дь на образи, гнобленн¤ та обман в≥дкидаЇ своњ традиц≥йн≥ ц≥нност≥, перетворюючись на запеклого бунтар¤, моральний н≥г≥л≥зм ¤кого прориваЇтьс¤ у фраз≥: Ђякби ¤ м≥г, то знищив би весь св≥т... щоб натом≥сть постав новий ≥ кращийї. ≤ншим представником реал≥стич- ного напр¤му був јнатоль —видницький, ¤кий в роман≥ ЂЋюборацьк≥ї простежив вплив на к≥лька покол≥нь украњнськоњ св¤щенницькоњ родини чужоњ культури, зокрема польськоњ та рос≥йськоњ.

Ќабагато складн≥ше класиф≥кувати численних поет≥в цього пер≥оду. ƒо найвидат- н≥ших ≥з них належали —тепан –уданський Ч письменник надзвичайно талановитий, що прославивс¤ своњми дотепними, гострими й афористичними Ђсп≥вомовкамиї, Ћео- н≥д √л≥бов Ч автор попул¤рних байок, ѕавло √рабовський, ¤кий за своњ в≥рш≥, спов- нен≥ ненавист≥ до царського режиму, був засуджений до засланн¤ в —иб≥р, де в≥н пров≥в б≥льшу частину житт¤.

« по¤вою на злам≥ стол≥ть новоњ генерац≥њ автор≥в чимраз част≥ше робл¤тьс¤ спроби п≥ти дал≥ негнучких утил≥тарних меж реал≥зму й удатис¤ до модерн≥стських прийом≥в в опис≥ особистих переживань. Ќай¤скрав≥ше цей п≥дх≥д в≥дбивс¤ у твор- чост≥ двох пров≥дних л≥тературних постатей —х≥дноњ ”крањни цього пер≥оду Ч про- зањка ћихайла  оцюбинського та поетеси Ћес≥ ”крањнки. ¬ пов≥ст≥ Ђ‘ата ћорга- наї  оцюбинський торкаЇтьс¤ традиц≥йноњ теми соц≥альних злидн≥в на сел≥. ѕроте висв≥тлюЇтьс¤ вона у надзвичайно новаторський спос≥б. ¬живаючи слова, под≥бно тому, ¤к художник-≥мпрес≥он≥ст користуЇтьс¤ фарбами, в≥н створюЇ в≥дчутт¤ три- вожного й напруженого чеканн¤, що приводить людину до стану жаху, ненавист≥ й пан≥ки. ¬ пов≥ст≥ Ђ“≥н≥ забутих предк≥вї описуЇтьс¤ реальний ≥ м≥ф≥чний св≥т гуцуль- ського села, невпинна взаЇмод≥¤ м≥ж св≥домим ≥ п≥дсв≥домим у людин≥.

Ћариса  осач- в≥тка, що писала п≥д псевдон≥мом Ћес¤ ”крањнка, народилас¤ в одн≥й з найкультурн≥ших родин на ”крањн≥: њњ мат≥р'ю була в≥дома письменниц¤ ќлена ѕч≥лка, њњ д¤дько Ч славетний ћихайло ƒрагоманов, серед родич≥в були композитор ћикола Ћисенко та драматург ћихайло —тарицький. Ѕлискуче осв≥чена ж≥нка, ¤ка, кр≥м украњнськоњ та рос≥йськоњ, волод≥ла французькою, ≥спанською, англ≥й- ською, н≥мецькою, грецькою та латинською мовами, а також в≥дв≥дала не одну крањну ™вропи, вона потерпала в≥д т¤жкоњ недуги, що сповнювала кожен день њњ житт¤ стражданн¤м.

“ому г≥дними подиву Ї надзвичайно надихаюча сила, енерг≥¤ й оптим≥зм, ¤кими променитьс¤ њњ глибока й витончена поез≥¤. ÷≥ настроњ, зокрема, виражен≥ у в≥рш≥ Ђ—опњга 5рет хрегої (ЂЅез над≥њ спод≥ваюсьї). ” ранн≥х л≥ричних зб≥рках Ћес≥ ”кра- њнки, наприклад, ЂЌа крилах п≥сеньї та Ђƒуми ≥ мр≥њї, ще в≥дчуваЇтьс¤ вплив “. Ўев- ченка. “а поступово поетеса звертаЇтьс¤ до нових мотив≥в, що не замикаютьс¤ на суто украњнськ≥й проблематиц≥, а св≥дчать про њњ бажанн¤ охопити загально- людськ≥ проблеми. ÷ей новий п≥дх≥д ви¤вивс¤ в Ђекзотизм≥ї њњ поез≥њ, опертоњ на теми —тародавньоњ √рец≥њ, ѕалестини, ™гипту, революц≥йноњ ‘ранц≥њ та середньов≥чноњ Ќ≥меччини, а також у порушенн≥ таких проблем, ¤к конфл≥кт м≥ж владою та свобо-' дою, суперечлива природа коханн¤, взаЇмини м≥ж поетом ≥ народом. ƒраматична пое- ма ЂЋ≥сова п≥сн¤ї ≥з вражаючою художньою силою описуЇ конфл≥кт м≥ж високим ≥деалом ≥ похмурою д≥йсн≥стю.

≤ншим прикладом в≥дходу в≥д ор≥Їнтованого на сел¤нське житт¤ реал≥зму була творч≥сть ¬олодимира ¬инниченка Ч чи не найпопул¤рн≥шого украњнського письмен- ника й драматурга дореволюц≥йноњ доби. ” таких ранн≥х реал≥стичних творах, ¤к Ђ√олотаї й Ђ раса ≥ силаї, в≥н змальовуЇ житт¤ мешканц≥в пров≥нц≥йних м≥стечок та наймит≥в у св≥т≥ в≥дмираючих с≥льських звичањв ≥ занепадаючоњ морал≥. Ѕ≥льш нова- торським було його висв≥тленн¤ таких надзвичайних дл¤ украњнськоњ л≥тератури героњв, ¤к революц≥онери, що потрапл¤ють у психолог≥чно складн≥ (хоч ≥ дещо штуч- н≥) ситуац≥њ, ¤к, зокрема, в роман≥ Ђ«≥наї. ќднак найулюблен≥шою дл¤ ¬инниченка Ї постать егоњста-цин≥ка (з найб≥льшою силою зображена у Ђћемуарах кирпа- того ћеф≥стофел¤ї), ¤кий, щоб до к≥нц¤ лишатис¤ чесним перед собою, ладен на будь-¤кий злочин за умови, що його вчинки в≥дпов≥дають його почутт¤м, пере- конанн¤м ≥ вол≥.

якщо додати до вже згаданих ще й зах≥дноукрањнських письменник≥в Ч ¬асил¤ —тефаника, ќльгу  обил¤нську та неперевершеного ≤вана ‘ранка, стане зрозум≥лим, що нав≥ть за зах≥дноЇвропейськими стандартами украњнська л≥тература була пред- ставлена авторами, ¤к≥ вражали р≥зноман≥тн≥стю таланту. “ак на злам≥ стол≥ть укра- њнська л≥тература, ¤ка ще покол≥нн¤ тому виборювала соб≥ право на ≥снуванн¤, пос≥ла належне м≥сце серед великих слов'¤нських л≥тератур.

Ћес¤ ”крањнка   ¬олодимир ¬инниченко

“еатр. ќсобливо попул¤рною цариною украњнськоњ культури того пер≥оду був театр. √либоко занурений на своЇму початковому етап≥ в украњнську етнограф≥ю, в≥н пропонував привабливе поЇднанн¤ акторськоњ гри та сп≥ву. ¬ир≥шальним чинни- ком його розвитку й одн≥Їю з небагатьох поступок режиму украњнському рухов≥ став дозв≥л користуватис¤ на сцен≥ украњнською мовою, що його дав ур¤д у 1881 р. «авд¤ки цьому театр залишавс¤ Їдиним середовищем, у ¤кому украњнська культура могла розвиватис¤ б≥льш-менш в≥льно, тому в≥н швидко зосередив у соб≥ велику творчу енерг≥ю. ¬плив театру виходив за художн≥ рамки, оск≥льки в душ≥ багатьох украњнц≥в ≥скра нац≥ональноњ гордост≥ й самосв≥домост≥ часто спалахувала саме п≥д час перегл¤ду п'Їси, що талановито виконувалас¤ р≥дною мовою.

” 1881 р., майже одразу п≥сл¤ р≥шенн¤ ур¤ду, ћарко  ропивницький заснував у ™лисаветград≥ перший профес≥йний украњнський театр. „ерез р≥к трупа нал≥чу- вала 100 актор≥в. ” 1890-х роках ≥снувало принаймн≥ п'¤ть профес≥йних труп, що ви- ступали по вс≥й ≥мпер≥њ; кожна з них могла похвалитис¤ репертуаром в≥д 20 до «ќ п'Їс. “еатр, без сумн≥ву, далеко в≥д≥йшов в≥д того стану, в ¤кому в≥н перебував у 1860-х ро- ках, коли м≥г спиратис¤ лише на к≥лька украњнських п'Їс, ¤к, зокрема, ЂЌаталка ѕол- тавкаї 1.  отл¤ревського, ЂЌазар —тодол¤ї “. Ўевченка та Ђ«апорожець за ƒунаЇмї 1. √улака-јртемовського.

«аслуга швидкого розвитку театру належить таким талановитим, енерг≥йним та п≥дприЇмливим д≥¤чам, ¤к —тарицький,  ропивницький, ≥ видатн≥й родин≥ “о- б≥левич≥в, члени ¤коњ виступали п≥д сцен≥чними псевдон≥мами ≤вана  арпенка- аро- го, ћиколи —адовського й ѕанаса —аксаганського.  ожен ≥з них не лише створив власну трупу, а й був видатним актором, режисером ≥ орган≥затором, а  арпенко-  арий Ч ще й драматургом. ѕров≥дною Ђз≥ркоюї украњнського театру була ћар≥¤ «аньковецька.

¬ ≥деолог≥чному, культурному, а також економ≥чному та соц≥альному в≥дношен- н¤х к≥нець XIX ст. був пер≥одом наростаючих зм≥н. “радиц≥йний устр≥й починав розвалюватис¤ на вс≥х р≥вн¤х, ≥ скр≥зь проступали ознаки пошук≥в нових шл¤х≥в. ќсобливо пом≥тно це в≥дбилос¤ в чимдал≥ серйозн≥шому зац≥кавленн≥ ≥нтел≥генц≥њ ≥деолог≥Їю. Ќа ”крањн≥ на передн≥й план вийшли дв≥ головн≥ ≥деолог≥чн≥ теч≥њ Ч нац≥онал≥зм та соц≥ал≥зм. „им глибше кор≥нн¤ вони пускали, тим б≥льшого значенн¤ набувало питанн¤ про взаЇмини м≥ж ними. Ѕагато украњнських д≥¤ч≥в усв≥домили, що нац≥ональний рух, позбавлений соц≥ал≥стичного вим≥ру, мав невелик≥ шанси с¤гнути поза обмежен≥ культурницьк≥ рамки. ќдночасно чимало украњнських соц≥ал≥ст≥в ро- зум≥ли, що, ≥гноруючи нац≥ональне питанн¤, соц≥ал≥зм на ”крањн≥ лишатиметьс¤ су- сп≥льним рухом з≥ слабким кор≥нн¤м, рухом, котрий охоплюЇ переважно неукра- њнц≥в. Ќамаганн¤ (зокрема –”ѕ) поЇднати ц≥ дв≥ ≥деолог≥њ не дали взаЇмоприйн¤т- них результат≥в, ≥ з≥ вступом украњнц≥в у XX ст. ц¤ проблема лишалас¤ нерозв'¤за- ною.