якщо 1848 р≥к був кульм≥нац≥Їю украњнського руху в √аличин≥, то 1860-т≥ роки стали, без сумн≥ву, його спадом. ѕоступки ¬≥дн¤ пол¤кам вразили й здивували укра- њнц≥в. ѕ≥д час революц≥њ 1848 р. вони змагалис¤ з пол¤ками ¤к з пол≥тичне р≥вними соб≥, тепер же украњнц≥ ви¤вилис¤ ц≥лком п≥дпор¤дкованими њм. ≤з покол≥нн¤ в по- кол≥нн¤ вони в≥рили, що непохитна в≥ддан≥сть √абсбургам гарантувала њм п≥д- тримку династ≥њ, але у 1867 р. з болем зрозум≥ли, що це були помилков≥ припущенн¤. Ќова пол≥тична ситуац≥¤ в √аличин≥ показала, що перед представниками украњнськоњ верх≥вки з середовища св¤щеник≥в, ¤ких звичайно називали Ђстарими русинамиї, лежало похмуре майбутнЇ.  р≥м того, що ¬≥день ви¤вивс¤ ненад≥йним, його м≥ць ≥ престиж значно послабшали внасл≥док недавн≥х пол≥тичних поразок. ѕол¤ки ж бу- ли сильними, ¤к н≥коли. ј в середовищ≥ власного народу украњнськ≥ вожд≥ бачили т≥ль- ки маси убогих ≥ неписьменних сел¤н. ѕереживаючи глибоку кризу в≥ри у власн≥ сили, вони стали шукати нов≥ джерела п≥дтримки.

–усоф≥ли. ” 1860-х роках ≥нтереси й над≥њ багатьох осв≥чених украњнц≥в зосере- дилис¤ на –ос≥њ. ” цьому не було неспод≥ванки: адже саме в цей час р≥зн≥ слов'¤нськ≥ народи, так≥ ¤к чехи, серби ≥ болгари, котр≥ зазнавали т¤жкого гн≥ту н≥мц≥в та турк≥в, також спр¤мували своњ погл¤ди до близького слов'¤нського народу Ч рос≥¤н Ч у пошуках допомоги. ƒбаючи про власн≥ ц≥л≥, –ос≥¤ спри¤ла слов'¤ноф≥льським тенденц≥¤м, налагоджуючи з цими Ђспор≥дненимиї народами культурн≥ зв'¤зки й п≥дтримуючи њх ф≥нансове. ќдним ≥з перших ≥ найпалк≥ших рос≥йських культурних м≥с≥онер≥в був ћихайло ѕогод≥н Ч в≥домий ≥сторик консервативних погл¤д≥в, ¤кий у 1835 р. в≥дв≥дав Ћьв≥в ≥ зав'¤зав контакти з украњнською ≥нтел≥генц≥Їю. ’оч у той час його пророс≥йська аг≥тац≥¤ не мала пом≥тних насл≥дк≥в, вона стала приносити плоди в атмосфер≥ 1860-х рок≥в.

ѕершим у √аличин≥ новонаверненим русоф≥лом став ƒенис «убрицький Ч ≥сторик, один ≥з нечисленних украњнських двор¤н. «авд¤ки його власним старанн¤м та намаганн¤м невтомного ѕогод≥на до ц≥Їњ теч≥њ вдалос¤ прилучити ≥нших осв≥че- них украњнц≥в ≥ серед них Ч якова √оловацького, одного з член≥в Ђ–уськоњ тр≥йц≥ї. ќднак вир≥шального прориву в √аличин≥ русоф≥льство домоглос¤ п≥д к≥нець 1860-х рок≥в, коли його догмати прийн¤ло так зване —в¤тоюрське коло греко-католицького вищого духовенства. ¬≥дтак русоф≥льство швидко поширилос¤ на б≥льш≥сть духо- венства, й до к≥нц¤ XIX ст. св¤щеники ¤вл¤ли собою його основну соц≥альну базу.  ористуючись п≥дтримкою значноњ частини зах≥дноукрањнськоњ верх≥вки, русоф≥ль- ство стало в≥д≥гравати пров≥дну роль в культурному й пол≥тичному житт≥ —х≥дноњ √а- личини, Ѕуковини ≥ «акарпатт¤.

–усоф≥льство приваблювало Ђстарих русин≥вї не лише завд¤ки слов'¤ноф≥льськ≥й пропаганд≥ та розчаруванню √абсбургами, але ще й тому, що багато ветеран≥в под≥й 1848 р. вважали, н≥би висто¤ти у змаганн≥ з пол¤ками можна лише спираючись на –о- с≥ю. ¬ажливу роль в≥д≥гравала також ≥ сусп≥льна психолог≥¤. Ќав≥ть випадковий спо- стер≥гач ¤сно бачив, що украњнська духовна ел≥та страждала в≥д комплексу етн≥ч- ноњ та соц≥альноњ неповноц≥нност≥. як ≥ кожна ел≥та, вона прагнула визнанн¤ й пре- стижу. ќднак польська шл¤хта р≥дко пропускала нагоду п≥дкреслити свою соц≥альну вищ≥сть перед греко-католицьким св¤щенством. «розум≥ло, що сел¤нська природа украњнського сусп≥льства й культури не давала жаданого престижу, а п≥сл¤ невдач 1860-х рок≥в украњнство стало ще менш привабливим. “ому можлив≥сть ототож- ненн¤ з могутн≥м рос≥йським царем, багаточисельним рос≥йським народом ≥ його про- цв≥таючою культурою в≥дпов≥дала глибоко затаЇним потребам духовенства. Ѕули також ≥ прагматичн≥ м≥ркуванн¤: враховуючи ослаблен≥сть јвстр≥њ та могутн≥сть –ос≥њ, ц≥лком реальну можлив≥сть того, що рос≥¤ни рано чи п≥зно захопл¤ть √аличину, багато осв≥чених украњнц≥в вважали обачним ран≥ше Ђвс≥стис¤ на рос≥йський в≥зї.

” своЇму русоф≥льств≥ украњнц≥ в≥др≥зн¤лис¤ в≥д чех≥в та ≥нших слов'¤н тим, що заходили значно дал≥, наголошуючи на под≥бност≥ й нав≥ть тотожност≥ украњнц≥в ≥ ро- с≥¤н. Ќа думку таких пров≥дних русоф≥л≥в, ¤к Ѕогдан ƒ≥дицький, ≤ван Ќаумович, ћихайло  ачковський, а також јдольф ƒобр¤нський в «акарпатт≥, украњнц≥ Ї лише окремим в≥дгалуженн¤м триЇдиного рос≥йського народу, двома ≥ншими складо- вими ¤кого Ї великороси й б≥лоруси. ¬перше ц≥ погл¤ди були опубл≥кован≥ у 1866 р. у таЇмно ф≥нансован≥й рос≥йським ур¤дом газет≥ Ђстарих русин≥вї Ђ—лової: Ђћи не мо- жемо б≥льше китайським муром в≥дд≥л¤ти себе в≥д наших брат≥в, в≥дкидаючи мовн≥, л≥тературн≥, рел≥г≥йн≥ та етн≥чн≥ зв'¤зки, що Їднають нас з ус≥м рос≥йським св≥том. ћи б≥льше не Ї русини 1848 року; ми справжн≥ рос≥¤ниї.

ќстаточно здаючи позиц≥њ 1848 р., Ђстар≥ русиниї демонстрували своЇ нев≥р'¤ у здатн≥сть власними силами висто¤ти в культурних ≥, особливо важливо, в пол≥тичних змаганн¤х. —утн≥сть ц≥Їњ позиц≥њ виражало попул¤рне тод≥ присл≥в'¤: Ђякщо нам су- дилос¤ потонути, то краще зробити це у рос≥йському мор≥, н≥ж у польському болот≥ї. ÷ей п≥дх≥д мав також ≥нш≥ насл≥дки: покладаючи вс≥ своњ над≥њ на п≥дтримку ро- с≥¤н, русоф≥ли д≥йшли висновку про марн≥сть спроб моб≥л≥зувати украњнськ≥ маси. “ому њхн≥й пол≥тичний курс став характеризуватис¤ пасивн≥стю та ≥нертн≥стю.

јле Ђстарим русинамї бракувало в≥дваги в≥дкрито в≥дкинути √абсбург≥в. Ќаго- лошуючи на своњх культурних зв'¤зках ≥з –ос≥Їю, вони були достатньо обачними, щоб у т≥й сам≥й статт≥ у Ђ—лов≥ї за¤вл¤ти: Ђћи Ї ≥ завжди були непохитно в≥рними нашому август≥йшому австр≥йському монархов≥ й славетн≥й династ≥њ √абсбург≥вї. ƒе- ¤к≥, особливо вище духовенство, заходили ще дал≥, довод¤чи, н≥би вони Ч не ро- с≥¤ни, не украњнц≥, а окремий галицький народ. ѕлутана само≥дентиф≥кац≥¤, наголо- шуванн¤ на своњх локальних особливост¤х, плазуванн¤ перед можновладц¤ми та намаганн¤ ототожнитис¤ з могутньою –ос≥йською ≥мпер≥Їю з одночасним обстою- ванн¤м певних рег≥ональних в≥дм≥нностей Ч все це, звичайно, не ¤вл¤ло собою чо- гось нового в украњнськ≥й ≥стор≥њ. ¬ сутност≥, тут ≥шлос¤ про зах≥дноукрањнський ва- р≥ант Ђмалорос≥йськоњї ментальност≥, поширеноњ на —х≥дн≥й ”крањн≥.

¬плив русоф≥льства на украњнц≥в найсильн≥ше ви¤вл¤вс¤ у царин≥ мови. ¬исту- паючи з ел≥тарних позиц≥й, Ђстар≥ русиниї зат¤то в≥дмовл¤лис¤ брати за основу украњнськоњ л≥тературноњ мови м≥сцевий д≥алект (чи, ¤к вони його називали, Ђмову свинопас≥в ≥ чабан≥вї). ¬они хот≥ли, щоб њхн¤ мова мала визнану л≥тературну тради- ц≥ю й престиж, ≥ тому в публ≥кац≥¤х користувалис¤ церковнослов'¤нською мовою рел≥г≥йних текст≥в з дом≥шками польських, рос≥йських та украњнських сл≥в.

ћожливо, ц¤ незграбна й штучна сум≥ш, або ¤зич≥Ї, ¤к њњ називали, й була пре- стижною, але правда й те, що њњ важко було зрозум≥ти, особливо сел¤нам. Ќав≥ть т≥ осв≥чен≥ украњнц≥, ¤к≥ писали нею, кожен за власними безладними правилами, р≥дко коли нею розмовл¤ли, вол≥ючи користуватис¤ польською мовою. Ќа питанн¤, чому саме польською, Ђстар≥ русиниї в≥дпов≥дали: ЂЅо малорос≥йська Ч це мова сел¤н, а рос≥йськоњ ми не знаЇмо, тому ми користуЇмос¤ цив≥л≥зованою мовою пол¤- к≥вї. ѕогл¤ди Ђстарих русин≥вї на мову були запереченн¤м л≥тературних принцип≥в, що ними керувалис¤ Ђ–уська тр≥йц¤ї й т≥ в≥дкрит≥ приб≥чники м≥сцевого д≥алекту, котр≥ з'¤вилис¤ у 1848 р. –усоф≥ли були такими зат¤тими противниками народного д≥алекту, що нав≥ть прив≥тали заборону украњнських публ≥кац≥й в –ос≥њ у 1876 р. ≤ саме навколо питанн¤ про мову в середовищ≥ украњнських студент≥в стала розви- ватис¤ опозиц≥¤ галицьким русоф≥лам.

Ќелегко було молодшому покол≥нню вступати у б≥й з≥ старшим, що вже м≥цно сто¤ло на ногах. –усоф≥ли панували майже в ус≥х украњнських закладах. ¬ њхн≥х руках перебували Ќародний ƒ≥м, добре ф≥нансований —тавроп≥г≥йський ≥нститут, ви- давництво Ђ√алицько-руська матиц¤ї, а також велика частина преси, включаючи най- б≥льшу газету Ђ—лової.  р≥м того, у 1870 р. русоф≥ли заснували пол≥тичну орган≥- зац≥ю Ч –уську –аду, ¤ка претендувала на роль головного посл≥довника справи √о- ловноњ –уськоњ –ади 1848 р. ≥ ¤ку вони намагалис¤ перетворити на Їдиного пред- ставника вс≥х украњнц≥в у √аличин≥. “ак нав≥ть серед власноњ ел≥ти украњнський рух мав р≥шучого й сильного противника.

Ќародовц≥. ” пер≥од до революц≥њ 1848 р. саме молодь на чол≥ з Ђ–уською тр≥йцеюї виступила за користуванн¤ народною мовою, й попри перешкоди з боку старшого покол≥нн¤ не хто ≥нший, ¤к молодь, стала на захист розмовноњ мови в 1860-х роках. ѕод≥бно до Ђстарих русин≥вї багато молодих зах≥дних украњнц≥в звертали погл¤ди на сх≥д. јле ¤кщо старше покол≥нн¤ п≥длещувалос¤ до цар¤, то натхненником молод≥ був Ўевченко. ¬она не лише захоплювалас¤ красою, енерг≥Їю й силою, ¤к≥ в≥н в≥дкрив у народн≥й мов≥, а й под≥л¤ла ор≥Їнтац≥ю поета ≥ багатьох сх≥дних укра- њнц≥в на народ. ¬≥дтак цих зах≥дних украњнц≥в звичайно називали народовц¤ми.

 р≥м в≥кових та ≥деолог≥чних в≥дм≥нностей, русоф≥л≥в в≥др≥зн¤ли в≥д народовц≥в ≥ розб≥жност≥ в соц≥альному статус≥. ƒо перших, ¤к правило, належали добре за- безпечен≥ церковн≥ та св≥тськ≥ чиновники та ≥нш≥ Ђсол≥дн≥ громад¤ниї; ≥нш≥ ж переважно були студентами, молодими св¤щениками, представниками св≥тськоњ ≥нтел≥генц≥њ, котра народжувалас¤. ќднак не сл≥д переб≥льшувати в≥дм≥нностей, що розд≥л¤ли цих два табори, ¤к≥ формувалис¤ в тонкому прошарку осв≥чених за- х≥дних украњнц≥в. —початку суперечки м≥ж ними точилис¤ майже виключно навколо питань мови й л≥тератури. ¬ ≥нших питанн¤х приб≥чники обох угруповань мали сп≥ль- н≥ ц≥нност≥ (та й походженн¤, часто св¤щеницьке) й дивилис¤ на ц≥ суперечки ¤к на розб≥жност≥ м≥ж старшими й молодшими членами одн≥Їњ родини.

ѕроте зовн≥шн≥ впливи поступово поглиблювали розрив м≥ж двома фракц≥¤ми. якщо русоф≥ли знайомилис¤ з творами консервативних рос≥йських письменни- к≥в-слов'¤ноф≥л≥в, то народовц≥ жад≥бно читали Ўевченка,  ул≥ша ≥  остомарова. ÷¤ л≥тература зближувала останн≥х з кињвськими украњноф≥лами. ќсобливо п≥сл¤ про- веденн¤ антиукрањнських заход≥в 1863 ≥ 1876 рр. сх≥дноукрањнськ≥ автори стали част≥ше друкуватис¤ у часописах галицьких народовц≥в. ÷≥ контакти утвердилис¤ п≥сл¤ того, ¤к јнтонович,  ониський ≥  ул≥ш в≥дв≥дали √аличину ≥, ¤к би там не бу- ло, стали причетними до зах≥дноукрањнськоњ пол≥тики. ѕ≥д впливом л≥беральне на- строЇних сх≥дних украњнц≥в дещо розширилис¤ ≥нтелектуальн≥ обр≥њ пров≥нц≥йних ≥ прив'¤заних до церкви зах≥дних украњнц≥в. Ќа початковому етап≥ зм≥цненн¤ цих стосунк≥в демократичн≥ та св≥тськ≥ тенденц≥њ нав≥ть переважали. јле ≥нтелектуальний та ≥деолог≥чний вплив сх≥дних украњнц≥в на зах≥дних мав своњ меж≥.  оли наприк≥нц≥ 1870-х рок≥в ƒрагоманов, перебуваючи у вигнанн≥, спробував прищепити њм своњ космопол≥тичн≥, соц≥ал≥стичн≥ та антиклерикальн≥ думки, його Ђбезбожний анарх≥змї викликав у них в≥дразу. Ѕагато народовц≥в були молодими с≥льськими св¤щени- ками, ¤к≥ прагнули розширити контакти з селом. “ому вони часом не могли й не ба- жали вийти поза ц≥ прагненн¤.

«года, що зароджувалас¤ у середовищ≥ народовц≥в, спиралас¤ передус≥м на ви- знанн¤ того факту, що украњнц≥ Ч це окрема нац≥¤, котра проживаЇ на просторах в≥д  авказу до  арпат, ≥ найкращим засобом самовираженн¤ ¤коњ Ї народна го- в≥рка. ¬они д≥йшли висновку, що найефективн≥ший спос≥б вир≥зненн¤ ≥ розвитку ц≥Їњ нац≥ональноњ самобутност≥ пол¤гаЇ в тому, щоб культивувати ≥ пропагувати укра- њнську мову. ¬≥дтак основним нац≥ональним питанн¤м дл¤ них було питанн¤ мови й л≥тератури. “акий вузький п≥дх≥д виключав можлив≥сть порушувати сусп≥льн≥ проблеми, виступати проти ур¤ду, взагал≥ займатис¤ пол≥тикою. ¬ цьому в≥дношенн≥ народовц≥ були зах≥дноукрањнським р≥зновидом украњноф≥л≥в –ос≥йськоњ ≥мпер≥њ. ≤нша сп≥льна риса пол¤гала в тому, що народовц≥, ¤к ≥ украњноф≥ли, на в≥дм≥ну в≥д русо- ф≥л≥в не мали чужоземноњ п≥дтримки. —пираючись на Ђвласний народї, вони були (принаймн≥ в теор≥њ) демократичн≥шими, н≥ж њхн≥ консервативн≥ суперники-русо- ф≥ли.

ћайже вс≥ ≥снуюч≥ украњнськ≥ заклади, включаючи пресу, перебували п≥д контро- лем русоф≥л≥в, народовц≥ ж не мали до них широкого доступу. ™дине, що њм лишило- с¤,Ч це створити нов≥. Ќародовц≥ заснували к≥лька таЇмних гуртк≥в (поза¤к русо- ф≥льськ≥ верховоди заборонили сем≥наристам вступати до груп народовц≥в та чита- ти њхн≥ часописи), найважлив≥шим серед ¤ких була Ђћолода –усьї, утворена в 1861 р. у Ћьвов≥. ÷≥ гуртки переважно займалис¤ виданн¤м часопис≥в, ц≥ле роз- мањтт¤ ¤ких з'¤вилос¤ у 1860-х роках. “ак, зокрема, Ђ¬ечорниц≥ї (1862) попул¤ри- зували Ўевченка й перебували п≥д впливом петербурзькоњ Ђќсновиї; Ђћетаї (1863Ч 1865) оголосила своњм завданн¤м поширенн¤ знань серед св≥тськоњ ≥нтел≥генц≥њ; ЂЌи- ваї (1865) й Ђ–усалкаї зосередилис¤ на л≥тератур≥; Ђѕравдаї (1867Ч1880) була органом, в ¤кому часто друкували своњ твори сх≥дн≥ украњнц≥, й слугувала чимось на зразок всеукрањнського форуму. «а вин¤тком Ђѕравдиї, ц≥ редагован≥ недосв≥д- ченими молодими ентуз≥астами виданн¤ мали обмеженого читача, незначн≥ ф≥нансов≥ ресурси й швидко позникали.

¬одночас р¤д народовц≥в розробл¤ли украњнську граматику й словники. ≤ншим р≥зновидом њхньоњ д≥¤льност≥ став украњнський театр. «аснований 1868р.у Ћьвов≥, в≥н, ¤к ≥ в –ос≥йськ≥й ”крањн≥, перетворивс¤ на особливо ефективний зас≥б поглибленн¤ нац≥ональноњ св≥домост≥. ¬ 1868 р. група з майже 60 студент≥в на чол≥ з јнатолем ¬ахн¤нином створили товариство Ђѕросв≥таї, що займалос¤ Ђвивченн¤м та осв≥тою народуї. ј в 1873 р. за ф≥нансовоњ та моральноњ п≥дтримки сх≥дних украњнц≥в у Ћьвов≥ було засноване вже згадуване “овариство ≥м. “. √. Ўевченка.

Ќезважаючи на цей вибух л≥тературноњ та культурноњ д≥¤льност≥, незабаром ста- ло очевидним, що насправд≥ зв'¤зки народовц≥в ≥з народом Ї слабкими.  р≥м осмис- ленн¤ цього, њх змусили перегл¤нути своњ позиц≥њ р¤д ≥нших чинник≥в. ѕ≥сл¤ ≈мсько- то указу 1876 р. неспод≥вано стали зростати контакти з б≥льш досв≥дченими сх≥д- ними украњнц¤ми. ƒраматичним доказом пол≥тичного безсилл¤ украњнц≥в у √аличин≥ став 1879 р≥к, коли, очолюван≥ русоф≥лами, вони спромоглис¤ послати лише трьох делегат≥в до сейму пров≥нц≥њ. ” 1880 р. прийшли нов≥ л≥дери, що належали до середо- вища св≥тськоњ ≥нтел≥генц≥њ,Ч так≥ професори ≥ юристи, ¤к ёл≥ан –оманчук, ќлек- сандр ќгоновський та брати Ѕарв≥нськ≥.

ѕ≥д впливом цих под≥й у народовц≥в з'¤вилос¤ бажанн¤ прислухатис¤ принаймн≥ до одного ≥з заклик≥в ƒрагоманова: Ђѕол¤ки вит≥снили вас ≥з галицького сейму: русоф≥ли вигнали вас ≥з ваших установ... ми закликаЇмо вас в≥д≥йти в≥д пол≥тики ком- пром≥с≥в ≥ взаЇмних звинувачень, а натом≥сть ≥ти в народ ≥ орган≥зовуватис¤ї. ўодо русоф≥л≥в, то ƒрагоманов радив узагал≥ не контактувати з ними. ÷ю пораду народов- ц≥ вз¤ли на озброЇнн¤. “≥, хто належав до русоф≥льських заклад≥в та студентських клуб≥в, вийшли з них. ” 1880р. вони в≥дкрили ор≥Їнтовану на маси газету, демонстра- тивно назвавши њњ Ђƒ≥лої на противагу русоф≥льському Ђ—ловуї. “ого ж року з метою обговоренн¤ становища й потреб украњнського сусп≥льства вони скликали перш≥ украњнськ≥ масов≥ збори, або в≥че. Ќа нього з≥йшлос¤ близько 2 тис. ос≥б, у тому числ≥ багато сел¤н. ” 1885 р. було засновано представницький орган Ч Ќародну –аду.

–адикали. Ќа думку де¤ких сучасник≥в, нав≥ть найактивн≥шоњ д≥¤льност≥ наро- довц≥в було мало, щоб забезпечити њм конструктивну й прогресивну роль в укра- њнському сусп≥льств≥. ўо ж до русоф≥л≥в, то њхн≥ переконанн¤ були до такоњ м≥ри без- над≥йно реакц≥йними, що не витримували н≥¤коњ критики. ѕринаймн≥ так вважав ƒрагоманов. як представника б≥льш ≥нтелектуально розвиненоњ сх≥дноукрањнськоњ ≥нтел≥генц≥њ, цього ем≥гранта, що проживав у ∆енев≥, шокували низький культурний р≥вень, пров≥нц≥ал≥зм ≥ др≥б'¤зков≥сть галичан. ¬≥н особливо гостро виступав проти пан≥вного й, на його думку, негативного впливу духовенства на украњнське житт¤ (на —х≥дн≥й ”крањн≥, де духовенство великою м≥рою русиф≥кувалос¤, його вплив на украњнський рух був м≥н≥мальним). ÷ього переконаного соц≥ал≥ста обурював повто- рюваний багатьма галицькими св¤щениками п≥д час пропов≥дей аргумент, н≥бито убо- г≥сть сел¤н була передус≥м насл≥дком њхнього пи¤цтва й л≥нощ≥в. ѕереконавшись, що старше покол≥нн¤ зах≥дних украњнц≥в (до ¤кого у 1870-х та 1880-х роках в≥н зарахо- вував ≥ народовц≥в) у своЇму ретроградств≥ зайшло надто далеко, аби спромогтис¤ ви- правитис¤, ƒрагоманов зосереджуЇ увагу на розвитку контакт≥в ≥з галицькими сту- дентами.

” р¤д≥ послань, опубл≥кованих у галицькому студентському часопис≥ Ђƒругї, ƒра- гоманов закликаЇ молодь в≥дкинути погл¤ди старшого покол≥нн¤ й розшир¤ти своњ ≥нтелектуальн≥ обр≥њ, знайомл¤чись ≥з кращими здобутками Ївропейськоњ та рос≥йськоњ культури й науки, присв¤тити себе служ≥нню гнобленим масам не лише словом, а й д≥лом. …ого заклик припав до душ≥ невелик≥й груп≥ зах≥дноукрањнськоњ молод≥, викресавши ≥скру того, що можна назвати ≥нтелектуальною революц≥Їю. ¬≥н п≥дштовхнув член≥в ц≥Їњ групи на пошуки третього й соц≥альне б≥льш виправданого шл¤ху обстоюванн¤ ≥нтерес≥в украњнц≥в.

ѕерш≥ приб≥чники ƒрагоманова з'¤вилис¤ у в≥денському клуб≥ украњнських сту- дент≥в Ђ—≥чї. Ќаприк≥нц≥ 1870-х рок≥в його ≥дењ почали п≥дтримувати дв≥ студентськ≥ групи у Ћьвов≥ Ч русоф≥льський Ђјкадемический кружокї та украњноф≥льський Ђƒружн≥й лихварї. ѕро свою п≥дтримку також за¤вило к≥лька невеликих груп г≥м- назист≥в у пров≥нц≥њ. јле найважлив≥шими посл≥довниками погл¤д≥в ƒрагоманова були два обдарованих, енерг≥йних ≥ самов≥дданих студенти скромного сел¤нського походженн¤ Ч ≤ван ‘ранко, котрий стане одним ≥з найкращих украњнських письмен- ник≥в, та ћихайло ѕавлик. —аме вони очол¤ть ≥нтелектуальне та ≥деолог≥чне повстан- н¤ проти ≥дейно обмеженого й консервативно мисл¤чого зах≥дноукрањнського про- воду, повстанн¤, до ¤кого закликав њхн≥й женевський наставник.

«а осв¤ченою часом традиц≥Їю ≥нтел≥генц≥њ першим пров≥сником ≥нтелектуальних зм≥н став часопис. ” 1876 р. ѕаклик ≥ ‘ранко починають редагувати русоф≥ль- ське студентське виданн¤ Ђƒругї. ¬они негайно в≥дкидають ¤зич≥Ї, на ¤кому в≥н публ≥кувавс¤, й переход¤ть на украњнську народну гов≥рку, а також розгортають на- ступ на русоф≥л≥в. «годом вони поширюють критику на народовц≥в, висм≥юючи њх за посередн≥сть л≥тературноњ продукц≥њ та консерватизм. √алицьк≥ украњнц≥, шокован≥ гострою критикою, радикал≥змом ≥ антиклерикал≥змом редактор≥в, вир≥шили ска- сувати передплату (к≥льк≥сть читач≥в зменшилас¤ з 500 до 260), ≥ ƒрагоманов му- сив надати часописов≥ ф≥нансову п≥дтримку. ѕавлик також допомагаЇ соц≥ал≥стам- революц≥онерам. ” 1878 р. на вт≥ху галицько-украњнському Ђ≥стебл≥шментуї його ≥ ‘ранка суд¤ть за п≥дривну д≥¤льн≥сть.

Ќезважаючи на легке покаранн¤, украњнське сусп≥льство в≥двернулос¤ в≥д ‘ранка, й в≥н був змушений звернутис¤ по допомогу до польських соц≥ал≥ст≥в. ¬одночас з'¤вилис¤ нов≥ посл≥довники соц≥ал≥зму, так≥ ¤к ¬¤чеслав Ѕудзиновський, ћикола √анкевич, —тан≥слав  озловський ≥  ирило “риловський. ¬насл≥док цього у 1880-х роках серед зах≥дних украњнц≥в розвинулос¤ невелике, але активне л≥ве крило. ” 1890 р. ц≥ молод≥ актив≥сти разом з Ђветеранамиї ‘ранком ≥ ѕавликом були готов≥ до орган≥зац≥њ пол≥тичноњ парт≥њ. ÷е мала бути перша украњнська пол≥тична парт≥¤ на «ах≥дн≥й ≥ —х≥дн≥й ”крањн≥, њњ по¤ва (що на дес¤тил≥тт¤ випередила сх≥дноукрањнську –”ѕ) в≥дкриЇ новий динам≥чний пер≥од розвитку галицьких украњнц≥в