≤стор≥¤ ”крањни
¬≥йна ≥ революц≥¤
”крањнц≥ в перш≥й св≥тов≥й в≥йн≥
”крањнц≥ в перш≥й св≥тов≥й в≥йн≥
Ќасл≥дки в≥йни дл¤ украњнц≥в, змушених битис¤ з обох воюючих стор≥н, були не-
гайними, безпосередн≥ми й т¤жкими. ѕрот¤гом ус≥Їњ в≥йни √аличина слугувала аре-
ною найб≥льших ≥ найкровопролитн≥ших побоњщ на —х≥дному фронт≥, њњ населенн¤
зазнавало страшних збитк≥в в≥д руйнувань та спустошень, причинених воЇнними
д≥¤ми, а також брутальн≥стю ¤к рос≥йського, так ≥ австр≥йського командуванн¤.
Х јле пор¤д ≥з ф≥зичними втратами в≥йна ще б≥льше пог≥ршила долю украњнц≥в, кот-
р≥ не мали власноњ держави, що захищала б њхн≥ конкретн≥ ≥нтереси. ¬еличезна к≥ль-
к≥сть украњнц≥в (у рос≥йськ≥й арм≥њ нал≥чувалос¤ 3,5 млн украњнських солдат≥в ≥
250 тис. служили в австр≥йському в≥йську) боролис¤ ≥ вмирали за ≥мпер≥њ, що не ли-
ше ≥гнорували њхн≥ нац≥ональн≥ ≥нтереси, але й активно намагалис¤, ¤к, зокрема, –о-
с≥¤, знищити њхн≥й нац≥ональний рух. Ќайг≥ршим було те, що украњнц≥в Ч ¤к учас-
ник≥в боњв з обох стор≥н Ч змушували вбивати один одного. ™диним позитивним ас-
пектом в≥йни було те, що вона виснажувала воююч≥ ≥мпер≥њ, створюючи тим самим
нов≥ пол≥тичн≥ можливост≥ дл¤ своњх пригноблених п≥дданих. јле, принаймн≥ попер-
вах, ц¤ можлив≥сть була ще занадто в≥ддаленою.
”крањну јвстр≥њ одразу в≥дреагувалй на початок воЇнних д≥й. « серпн¤ 1914 р.,
щоб забезпечити украњнц≥в Їдиним об'Їднаним представницьким органом, ус≥ укра-
њнськ≥ парт≥њ утворили у Ћьвов≥ «агальну ”крањнську –аду на чол≥ з авторитетним пар-
ламентським д≥¤чем остем Ћевицьким. ѕроголосивши, що Ђперемога австро-угор-
ськоњ монарх≥њ буде й нашою перемогою, ≥ чим б≥льшоњ поразки зазнаЇ –ос≥¤, тим
ближчою буде година визволенн¤ украњнц≥вї, –ада закликала вс≥х украњнц≥в боро-
тис¤ за конституц≥йну јвстр≥ю (њхнього найб≥льшого друга) проти самодержавноњ
–ос≥њ (найзапекл≥шого ворога). Ќезабаром –ада висунула ≥дею створити всеукрањн-
ський в≥йськовий заг≥н. Ќа нењ в≥дгукнулос¤ понад 28 тис. нац≥ональне св≥домих юна-
к≥в, багато з ¤ких належали до орган≥зац≥й Ђ—≥чї, Ђ—ок≥лї ≥ Ђѕластї. —турбован≥ мож-
лив≥стю виникненн¤ великих украњнських в≥йськових загон≥в, впливов≥ пол¤ки у ¬≥д-
н≥ зробили так, щоб на службу до ”крањнського лег≥ону (п≥зн≥ше цю назву зм≥нили
на ”крањнських с≥чових стр≥льц≥в) прийн¤ли лише 2,5 тис. чолов≥к. ÷е було перше
украњнське в≥йськове формуванн¤ того часу. ¬еличезна б≥льш≥сть ≥нших украњнц≥в,
¤к≥ служили √абсбургам, включалис¤ в регул¤рн≥ австр≥йськ≥ п≥дрозд≥ли.
—оц≥ал≥сти, котр≥ вињхали з –ос≥йськоњ ”крањни, також утворили у Ћьвов≥ пол≥-
тичну орган≥зац≥ю, ¤ка мала бути представником њхн≥х сп≥вв≥тчизник≥в, що пере-
бували п≥д царською владою. ¬ажливою, ба нав≥ть ≥сторичною рисою ц≥Їњ орган≥-
зац≥њ на чол≥ з ¬олодимиром ƒорошенком, јндр≥Їм ∆уком, ћар'¤ном ћеленев-
ським, ќлександром —коропис-…олтуховським та ћиколою «ал≥зн¤ком, що нази-
валас¤ —оюзом визволенн¤ ”крањни, було те, що вона першою серед украњнських
орган≥зац≥й проголосила своЇю метою утворенн¤ самост≥йноњ украњнськоњ держави.
ƒл¤ дос¤гненн¤ ц≥Їњ мети —¬” вир≥шив сп≥впрацювати з Ќ≥меччиною та јвстр≥Їю
проти –ос≥њ.
јле, ледве згуртувавшис¤, ц≥ орган≥зац≥њ були змушен≥ т≥кати до ¬≥дн¤ в≥д насту-
паючоњ рос≥йськоњ арм≥њ, ¤ка на початку вересн¤ прорвала австр≥йську оборону й оку-
пувала велику частину —х≥дноњ √аличини. ÷¤ поразка австр≥йц≥в мала страшн≥ на-
сл≥дки дл¤ украњнц≥в √аличини. Ўукаючи причини своњх невдач, австро-угорське
командуванн¤ охоче пов≥рило звинуваченн¤м польськоњ адм≥н≥страц≥њ пров≥нц≥њ в то-
му, що такою причиною стала Ђзрада украњнц≥вї, котр≥ н≥бито таЇмно симпатизу-
вали й допомагали рос≥¤нам. ” результат≥ в≥дступаюч≥ габсбурзьк≥ в≥йська, насам-
перед угорськ≥ частини, розпочали кампан≥ю терору проти украњнського населенн¤.
—початку русоф≥л≥в, а згодом ≥ взагал≥ украњнц≥в ц≥лими сотн¤ми заарештовували й
страчували без суду. “ис¤ч≥ гнали до јвстр≥њ й там кидали до концентрац≥йних та-
бор≥в. Ќайсумн≥шою славою серед них користувавс¤ “елергоф, де в жахливих умо-
вах тримали «ќ тис. русоф≥л≥в та украњноф≥л≥в, ¤к≥ тис¤чами гинули в≥д хвороб. «го-
дом у в≥денському парламент≥ вибухнув скандал навколо такого ставленн¤ до ав-
стр≥йських громад¤н, ≥ в 1917 р. цей та ≥нш≥ концтабори було наказано закрити.
Ќезавидна дол¤ сп≥ткала також галицьких украњнц≥в, котр≥ потрапили п≥д рос≥й-
ську окупац≥ю. ÷арський ур¤д швидко дав зрозум≥ти, що в≥н не вважаЇ —х≥дну √а-
личину ¤кимсь новим ≥ тимчасовим завоюванн¤м, називаючи њњ не ≥накше, ¤к Ђдав-
ньою рос≥йською землеюї, котра тепер Ђназавжди возз'ЇднуЇтьс¤ з мат≥р'ю-–ос≥Їюї.
ѕот≥м в≥н вз¤вс¤ за вт≥ленн¤ в житт¤ м≥фу про Ђрос≥йськ≥стьї √аличини. √енерал-
губернатором було призначено графа √еорг≥¤ Ѕобринського (брата впливового
рос≥йського консерватора, що здавна виступав за захопленн¤ √аличини), ¤кий од-
разу розпочав загальний наступ на украњнський рух, або Ђмазепинствої, ¤к його на-
зивали царськ≥ чиновники. …ого з ентуз≥азмом п≥дтримали русоф≥ли; так≥ њхн≥ л≥дери,
¤к ¬олодимир ƒудикевич, —емеон Ѕандасюк та ёл≥ан яворський, спочатку повт≥ка-
ли до –ос≥њ, а тепер поверталис¤ разом ≥з переможними рос≥йськими арм≥¤ми^ –усо-
ф≥ли ви¤вл¤ли й видавали украњнських д≥¤ч≥в ( аналог≥чно тому, ¤к останн≥ видавали
перших австр≥йц¤м к≥лькома тижн¤ми перед тим), ¤ких заарештовували й депорту-
вали вглиб –ос≥њ. –ос≥¤ни пересл≥дували украњноф≥л≥в, австр≥йц≥ п≥ддавали репрес≥¤м
русоф≥л≥в, а роздерт≥ ≥деолог≥чними суперечками галичани видавали й тих, ≥ тих во-
рогов≥ Ч все це ще б≥льше пог≥ршувало й без того сумну долю украњнц≥в.
«а наказом царських властей було закрито вс≥ украњнськ≥ культурн≥ установи,
кооперативн≥ й пер≥одичн≥ виданн¤. ¬водилис¤ обмеженн¤ на вживанн¤ украњнськоњ
мови й робилис¤ спроби впровадити в школах рос≥йську мову. ќсобливо масивних
атак зазнала греко-католицька церква Ч цей символ зах≥дноукрањнськоњ само-
бутност≥. ƒо –ос≥њ вивозили сотн≥ греко-католицьких св¤щеник≥в, а натом≥сть ста-
вили православних поп≥в, що схил¤ли сел¤н до православ'¤. «аарештували й вивезли
до —уздал¤ митрополита јндре¤ Ўептицького, ¤кий в≥дмовивс¤ р¤туватис¤ в≥д ро-
с≥¤н утечею. Ѕезстрашна повед≥нка митрополита прот¤гом ус≥Їњ в≥йни надихала йо-
го земл¤к≥в ≥ значно спри¤ла дальшому зростанню його попул¤рност≥. јле не встиг-
ли рос≥¤ни остаточно зд≥йснити вс≥ своњ плани, ¤к австр≥йц≥ п≥шли у контрнаступ ≥ до
травн¤ 1915 р. в≥двоювали б≥льшу частину —х≥дноњ √аличини. ¬≥дступаюч≥ царськ≥
в≥йська вз¤ли заложниками к≥лька сотень пров≥дних украњнських д≥¤ч≥в, а також ева-
куювали тис¤ч≥ людей, включаючи багатьох русоф≥л≥в, рол≥ ¤ких в украњнськ≥й пол≥-
тиц≥ тепер ѕрийшов к≥нець.
—тавленн¤ рос≥¤н до галицьких украњнц≥в, ¤ке в≥домий рос≥йський пол≥тик ѕав-
ло ћ≥люков розц≥нив у своЇму виступ≥ в ƒум≥ ¤к ЂЇвропейський скандалї, ¤вл¤ло
собою, продовженн¤ пол≥тики ур¤ду щодо украњнського руху в –ос≥йськ≥й ≥мпер≥њ.
« вибухом в≥йни було закрито майже вс≥ украњнськ≥ орган≥зац≥њ та газети. оли у
1916 р. загальновизнаний пров≥дник украњнц≥в ћихайло √рушевський повернувс¤
до иЇва, його заарештували й вислали на п≥вн≥ч –ос≥њ. ÷арський м≥н≥стр закордон-
них справ —ерг≥й —азонов з неприхованим задоволенн¤м казав: Ђ“епер настав слуш-
ний момент, щоб раз ≥ назавжди позбутис¤ украњнського рухуї. ќднак п≥сл¤ катастро-
ф≥чних втрат у 1915 р. самовпевнен≥сть царського ур¤ду дещо п≥дупала, й в≥н трохи
пом'¤кшив тон. ” –ос≥йськ≥й ≥мпер≥њ знову обережно починали працювати украњн-
ськ≥ кооперативи, книгарн≥, науков≥ товариства, а також к≥лька газет. ¬≥дновила свою
координац≥йну д≥¤льн≥сть нап≥втаЇмна украњнська пол≥тична орган≥зац≥¤ “”ѕ, тобто
“овариство украњнських прогресист≥в, поширюючи аг≥тац≥ю за конституц≥йне прав-
л≥нн¤ в ≥мпер≥њ та автоном≥ю дл¤ ”крањни.
“им часом у ¬≥дн≥, по австр≥йський б≥к фронту, у травн≥ 1915 р. з≥бралис¤ укра-
њнськ≥ пол≥тичн≥ д≥¤ч≥ та в≥дновили св≥й представницький орган Ч «агальну ”кра-
њнську –аду. ¬ м≥ру того ¤к в≥йна дедал≥ б≥льше виснажувала јвстро-”горщину, чим-
раз см≥лив≥шими ставали вимоги народ≥в ≥мпер≥њ, серед них ≥ украњнц≥в. “ак, «агаль-
на ”крањнська –ада оголосила своЇю метою незалежн≥сть –ос≥йськоњ ”крањни, кот-
ру, ¤к вона спод≥валас¤, завоюють австр≥йц≥, а також широку автоном≥ю дл¤ —х≥д-
ноњ √аличини та Ѕуковини. ѕроте коли-у 1916 р. ¬≥день пооб≥ц¤в пол¤кам ще б≥ль-
шу владу в √аличин≥, –ада на знак протесту саморозпустилас¤. Ќадал≥ зах≥дноукра-
њнськ≥ ≥нтереси представл¤в украњнський клуб в≥денського парламенту на чол≥ з ™в-
геном ѕетрушевичем.
” ¬≥дн≥ також д≥¤ли сх≥дноукрањнськ≥ ем≥гранти з —оюзу визволенн¤ ”крањни,
¤ких ф≥нансове п≥дтримували н≥мц≥ та австр≥йц≥. ÷¤ орган≥зац≥¤ вир¤дила представ-
ник≥в у багато Ївропейських столиць дл¤ пропаганди справи украњнськоњ незалеж-
ност≥. ’оч це й не дало в≥дчутних результат≥в, але робота —¬” з сотн¤ми тис¤ч по-
лонених украњнц≥в, 50 тис. ≥з ¤ких перебували у спец≥альних таборах, не лише п≥дно-
сила нац≥ональну св≥дом≥сть солдат≥в, а й привела до' створенн¤ так званих —≥рожу-
панноњ та —йньожупанноњ див≥з≥й, що згодом боротимутьс¤ за украњнську справу.
¬≥дтак ≥з продовженн¤м в≥йни не викликало сумн≥ву, що украњнц≥, ¤к ≥ ≥нш≥ народи,
неухильно стають дедал≥ заповз¤тлив≥шими у зд≥йсненн≥ власних ц≥лей ≥ щораз
менше проймаютьс¤ долею ≥мпер≥й, ¤к≥ прот¤гом стол≥ть панували над ними.
” 1917 р. воююч≥ сторони опинилис¤ на гран≥ виснаженн¤. “а особливоњ гостро-
ти дос¤гла напружен≥сть у –ос≥њ, де т¤гар тотальноњ в≥йни подвоював недол≥ки в≥д-
сталого, прогнилого й негнучкого режиму збанкрут≥лого цар¤ ћиколи II. « ус≥х учас-
ник≥в в≥йни –ос≥¤ зазнала найт¤жчих утрат Ч понад 8 млн чолов≥к убитими, пора-
неними та полоненими. ÷е викликало широке невдоволенн¤, оск≥льки часто по¤с-
нювалос¤ недбал≥стю й помилками з боку призначених царем бездарних командир≥в.
¬одночас через корумпован≥сть ≥ малоефективн≥сть рос≥йського чиновництва та про-
мисловц≥в сотн≥ тис¤ч солдат≥в посилалис¤ проти ворога, ≥нколи не маючи нав≥ть руш-
ниц≥ з набо¤ми. ¬≥йна та прорахунки ур¤ду призвели до ще б≥льшоњ кризи в усьому
сусп≥льств≥. « моб≥л≥зац≥Їю на в≥йськову службу близько половини працездатних
чолов≥к≥в зменшилос¤ виробництво продукт≥в ≥ промислових вироб≥в, р≥зко зросли
ц≥ни. √олод став звичайним ¤вищем, особливо серед жител≥в м≥ст, розгорталис¤
страйки, у народ≥ зростало розчаруванн¤.