Ќасл≥дки в≥йни дл¤ украњнц≥в, змушених битис¤ з обох воюючих стор≥н, були не- гайними, безпосередн≥ми й т¤жкими. ѕрот¤гом ус≥Їњ в≥йни √аличина слугувала аре- ною найб≥льших ≥ найкровопролитн≥ших побоњщ на —х≥дному фронт≥, њњ населенн¤ зазнавало страшних збитк≥в в≥д руйнувань та спустошень, причинених воЇнними д≥¤ми, а також брутальн≥стю ¤к рос≥йського, так ≥ австр≥йського командуванн¤. Х јле пор¤д ≥з ф≥зичними втратами в≥йна ще б≥льше пог≥ршила долю украњнц≥в, кот- р≥ не мали власноњ держави, що захищала б њхн≥ конкретн≥ ≥нтереси. ¬еличезна к≥ль- к≥сть украњнц≥в (у рос≥йськ≥й арм≥њ нал≥чувалос¤ 3,5 млн украњнських солдат≥в ≥ 250 тис. служили в австр≥йському в≥йську) боролис¤ ≥ вмирали за ≥мпер≥њ, що не ли- ше ≥гнорували њхн≥ нац≥ональн≥ ≥нтереси, але й активно намагалис¤, ¤к, зокрема, –о- с≥¤, знищити њхн≥й нац≥ональний рух. Ќайг≥ршим було те, що украњнц≥в Ч ¤к учас- ник≥в боњв з обох стор≥н Ч змушували вбивати один одного. ™диним позитивним ас- пектом в≥йни було те, що вона виснажувала воююч≥ ≥мпер≥њ, створюючи тим самим нов≥ пол≥тичн≥ можливост≥ дл¤ своњх пригноблених п≥дданих. јле, принаймн≥ попер- вах, ц¤ можлив≥сть була ще занадто в≥ддаленою.

”крањну јвстр≥њ одразу в≥дреагувалй на початок воЇнних д≥й. « серпн¤ 1914 р., щоб забезпечити украњнц≥в Їдиним об'Їднаним представницьким органом, ус≥ укра- њнськ≥ парт≥њ утворили у Ћьвов≥ «агальну ”крањнську –аду на чол≥ з авторитетним пар- ламентським д≥¤чем  остем Ћевицьким. ѕроголосивши, що Ђперемога австро-угор- ськоњ монарх≥њ буде й нашою перемогою, ≥ чим б≥льшоњ поразки зазнаЇ –ос≥¤, тим ближчою буде година визволенн¤ украњнц≥вї, –ада закликала вс≥х украњнц≥в боро- тис¤ за конституц≥йну јвстр≥ю (њхнього найб≥льшого друга) проти самодержавноњ –ос≥њ (найзапекл≥шого ворога). Ќезабаром –ада висунула ≥дею створити всеукрањн- ський в≥йськовий заг≥н. Ќа нењ в≥дгукнулос¤ понад 28 тис. нац≥ональне св≥домих юна- к≥в, багато з ¤ких належали до орган≥зац≥й Ђ—≥чї, Ђ—ок≥лї ≥ Ђѕластї. —турбован≥ мож- лив≥стю виникненн¤ великих украњнських в≥йськових загон≥в, впливов≥ пол¤ки у ¬≥д- н≥ зробили так, щоб на службу до ”крањнського лег≥ону (п≥зн≥ше цю назву зм≥нили на ”крањнських с≥чових стр≥льц≥в) прийн¤ли лише 2,5 тис. чолов≥к. ÷е було перше украњнське в≥йськове формуванн¤ того часу. ¬еличезна б≥льш≥сть ≥нших украњнц≥в, ¤к≥ служили √абсбургам, включалис¤ в регул¤рн≥ австр≥йськ≥ п≥дрозд≥ли.

—оц≥ал≥сти, котр≥ вињхали з –ос≥йськоњ ”крањни, також утворили у Ћьвов≥ пол≥- тичну орган≥зац≥ю, ¤ка мала бути представником њхн≥х сп≥вв≥тчизник≥в, що пере- бували п≥д царською владою. ¬ажливою, ба нав≥ть ≥сторичною рисою ц≥Їњ орган≥- зац≥њ на чол≥ з ¬олодимиром ƒорошенком, јндр≥Їм ∆уком, ћар'¤ном ћеленев- ським, ќлександром —коропис-…олтуховським та ћиколою «ал≥зн¤ком, що нази- валас¤ —оюзом визволенн¤ ”крањни, було те, що вона першою серед украњнських орган≥зац≥й проголосила своЇю метою утворенн¤ самост≥йноњ украњнськоњ держави. ƒл¤ дос¤гненн¤ ц≥Їњ мети —¬” вир≥шив сп≥впрацювати з Ќ≥меччиною та јвстр≥Їю проти –ос≥њ.

јле, ледве згуртувавшис¤, ц≥ орган≥зац≥њ були змушен≥ т≥кати до ¬≥дн¤ в≥д насту- паючоњ рос≥йськоњ арм≥њ, ¤ка на початку вересн¤ прорвала австр≥йську оборону й оку- пувала велику частину —х≥дноњ √аличини. ÷¤ поразка австр≥йц≥в мала страшн≥ на- сл≥дки дл¤ украњнц≥в √аличини. Ўукаючи причини своњх невдач, австро-угорське командуванн¤ охоче пов≥рило звинуваченн¤м польськоњ адм≥н≥страц≥њ пров≥нц≥њ в то- му, що такою причиною стала Ђзрада украњнц≥вї, котр≥ н≥бито таЇмно симпатизу- вали й допомагали рос≥¤нам. ” результат≥ в≥дступаюч≥ габсбурзьк≥ в≥йська, насам- перед угорськ≥ частини, розпочали кампан≥ю терору проти украњнського населенн¤. —початку русоф≥л≥в, а згодом ≥ взагал≥ украњнц≥в ц≥лими сотн¤ми заарештовували й страчували без суду. “ис¤ч≥ гнали до јвстр≥њ й там кидали до концентрац≥йних та- бор≥в. Ќайсумн≥шою славою серед них користувавс¤ “елергоф, де в жахливих умо- вах тримали «ќ тис. русоф≥л≥в та украњноф≥л≥в, ¤к≥ тис¤чами гинули в≥д хвороб. «го- дом у в≥денському парламент≥ вибухнув скандал навколо такого ставленн¤ до ав- стр≥йських громад¤н, ≥ в 1917 р. цей та ≥нш≥ концтабори було наказано закрити.

Ќезавидна дол¤ сп≥ткала також галицьких украњнц≥в, котр≥ потрапили п≥д рос≥й- ську окупац≥ю. ÷арський ур¤д швидко дав зрозум≥ти, що в≥н не вважаЇ —х≥дну √а- личину ¤кимсь новим ≥ тимчасовим завоюванн¤м, називаючи њњ не ≥накше, ¤к Ђдав- ньою рос≥йською землеюї, котра тепер Ђназавжди возз'ЇднуЇтьс¤ з мат≥р'ю-–ос≥Їюї. ѕот≥м в≥н вз¤вс¤ за вт≥ленн¤ в житт¤ м≥фу про Ђрос≥йськ≥стьї √аличини. √енерал- губернатором було призначено графа √еорг≥¤ Ѕобринського (брата впливового рос≥йського консерватора, що здавна виступав за захопленн¤ √аличини), ¤кий од- разу розпочав загальний наступ на украњнський рух, або Ђмазепинствої, ¤к його на- зивали царськ≥ чиновники. …ого з ентуз≥азмом п≥дтримали русоф≥ли; так≥ њхн≥ л≥дери, ¤к ¬олодимир ƒудикевич, —емеон Ѕандасюк та ёл≥ан яворський, спочатку повт≥ка- ли до –ос≥њ, а тепер поверталис¤ разом ≥з переможними рос≥йськими арм≥¤ми^ –усо- ф≥ли ви¤вл¤ли й видавали украњнських д≥¤ч≥в ( аналог≥чно тому, ¤к останн≥ видавали перших австр≥йц¤м к≥лькома тижн¤ми перед тим), ¤ких заарештовували й депорту- вали вглиб –ос≥њ. –ос≥¤ни пересл≥дували украњноф≥л≥в, австр≥йц≥ п≥ддавали репрес≥¤м русоф≥л≥в, а роздерт≥ ≥деолог≥чними суперечками галичани видавали й тих, ≥ тих во- рогов≥ Ч все це ще б≥льше пог≥ршувало й без того сумну долю украњнц≥в.

«а наказом царських властей було закрито вс≥ украњнськ≥ культурн≥ установи, кооперативн≥ й пер≥одичн≥ виданн¤. ¬водилис¤ обмеженн¤ на вживанн¤ украњнськоњ мови й робилис¤ спроби впровадити в школах рос≥йську мову. ќсобливо масивних атак зазнала греко-католицька церква Ч цей символ зах≥дноукрањнськоњ само- бутност≥. ƒо –ос≥њ вивозили сотн≥ греко-католицьких св¤щеник≥в, а натом≥сть ста- вили православних поп≥в, що схил¤ли сел¤н до православ'¤. «аарештували й вивезли до —уздал¤ митрополита јндре¤ Ўептицького, ¤кий в≥дмовивс¤ р¤туватис¤ в≥д ро- с≥¤н утечею. Ѕезстрашна повед≥нка митрополита прот¤гом ус≥Їњ в≥йни надихала йо- го земл¤к≥в ≥ значно спри¤ла дальшому зростанню його попул¤рност≥. јле не встиг- ли рос≥¤ни остаточно зд≥йснити вс≥ своњ плани, ¤к австр≥йц≥ п≥шли у контрнаступ ≥ до травн¤ 1915 р. в≥двоювали б≥льшу частину —х≥дноњ √аличини. ¬≥дступаюч≥ царськ≥ в≥йська вз¤ли заложниками к≥лька сотень пров≥дних украњнських д≥¤ч≥в, а також ева- куювали тис¤ч≥ людей, включаючи багатьох русоф≥л≥в, рол≥ ¤ких в украњнськ≥й пол≥- тиц≥ тепер ѕрийшов к≥нець.

—тавленн¤ рос≥¤н до галицьких украњнц≥в, ¤ке в≥домий рос≥йський пол≥тик ѕав- ло ћ≥люков розц≥нив у своЇму виступ≥ в ƒум≥ ¤к ЂЇвропейський скандалї, ¤вл¤ло собою, продовженн¤ пол≥тики ур¤ду щодо украњнського руху в –ос≥йськ≥й ≥мпер≥њ. « вибухом в≥йни було закрито майже вс≥ украњнськ≥ орган≥зац≥њ та газети.  оли у 1916 р. загальновизнаний пров≥дник украњнц≥в ћихайло √рушевський повернувс¤ до  иЇва, його заарештували й вислали на п≥вн≥ч –ос≥њ. ÷арський м≥н≥стр закордон- них справ —ерг≥й —азонов з неприхованим задоволенн¤м казав: Ђ“епер настав слуш- ний момент, щоб раз ≥ назавжди позбутис¤ украњнського рухуї. ќднак п≥сл¤ катастро- ф≥чних втрат у 1915 р. самовпевнен≥сть царського ур¤ду дещо п≥дупала, й в≥н трохи пом'¤кшив тон. ” –ос≥йськ≥й ≥мпер≥њ знову обережно починали працювати украњн- ськ≥ кооперативи, книгарн≥, науков≥ товариства, а також к≥лька газет. ¬≥дновила свою координац≥йну д≥¤льн≥сть нап≥втаЇмна украњнська пол≥тична орган≥зац≥¤ “”ѕ, тобто “овариство украњнських прогресист≥в, поширюючи аг≥тац≥ю за конституц≥йне прав- л≥нн¤ в ≥мпер≥њ та автоном≥ю дл¤ ”крањни.

“им часом у ¬≥дн≥, по австр≥йський б≥к фронту, у травн≥ 1915 р. з≥бралис¤ укра- њнськ≥ пол≥тичн≥ д≥¤ч≥ та в≥дновили св≥й представницький орган Ч «агальну ”кра- њнську –аду. ¬ м≥ру того ¤к в≥йна дедал≥ б≥льше виснажувала јвстро-”горщину, чим- раз см≥лив≥шими ставали вимоги народ≥в ≥мпер≥њ, серед них ≥ украњнц≥в. “ак, «агаль- на ”крањнська –ада оголосила своЇю метою незалежн≥сть –ос≥йськоњ ”крањни, кот- ру, ¤к вона спод≥валас¤, завоюють австр≥йц≥, а також широку автоном≥ю дл¤ —х≥д- ноњ √аличини та Ѕуковини. ѕроте коли-у 1916 р. ¬≥день пооб≥ц¤в пол¤кам ще б≥ль- шу владу в √аличин≥, –ада на знак протесту саморозпустилас¤. Ќадал≥ зах≥дноукра- њнськ≥ ≥нтереси представл¤в украњнський клуб в≥денського парламенту на чол≥ з ™в- геном ѕетрушевичем.

” ¬≥дн≥ також д≥¤ли сх≥дноукрањнськ≥ ем≥гранти з —оюзу визволенн¤ ”крањни, ¤ких ф≥нансове п≥дтримували н≥мц≥ та австр≥йц≥. ÷¤ орган≥зац≥¤ вир¤дила представ- ник≥в у багато Ївропейських столиць дл¤ пропаганди справи украњнськоњ незалеж- ност≥. ’оч це й не дало в≥дчутних результат≥в, але робота —¬” з сотн¤ми тис¤ч по- лонених украњнц≥в, 50 тис. ≥з ¤ких перебували у спец≥альних таборах, не лише п≥дно- сила нац≥ональну св≥дом≥сть солдат≥в, а й привела до' створенн¤ так званих —≥рожу- панноњ та —йньожупанноњ див≥з≥й, що згодом боротимутьс¤ за украњнську справу. ¬≥дтак ≥з продовженн¤м в≥йни не викликало сумн≥ву, що украњнц≥, ¤к ≥ ≥нш≥ народи, неухильно стають дедал≥ заповз¤тлив≥шими у зд≥йсненн≥ власних ц≥лей ≥ щораз менше проймаютьс¤ долею ≥мпер≥й, ¤к≥ прот¤гом стол≥ть панували над ними.

” 1917 р. воююч≥ сторони опинилис¤ на гран≥ виснаженн¤. “а особливоњ гостро- ти дос¤гла напружен≥сть у –ос≥њ, де т¤гар тотальноњ в≥йни подвоював недол≥ки в≥д- сталого, прогнилого й негнучкого режиму збанкрут≥лого цар¤ ћиколи II. « ус≥х учас- ник≥в в≥йни –ос≥¤ зазнала найт¤жчих утрат Ч понад 8 млн чолов≥к убитими, пора- неними та полоненими. ÷е викликало широке невдоволенн¤, оск≥льки часто по¤с- нювалос¤ недбал≥стю й помилками з боку призначених царем бездарних командир≥в. ¬одночас через корумпован≥сть ≥ малоефективн≥сть рос≥йського чиновництва та про- мисловц≥в сотн≥ тис¤ч солдат≥в посилалис¤ проти ворога, ≥нколи не маючи нав≥ть руш- ниц≥ з набо¤ми. ¬≥йна та прорахунки ур¤ду призвели до ще б≥льшоњ кризи в усьому сусп≥льств≥. « моб≥л≥зац≥Їю на в≥йськову службу близько половини працездатних чолов≥к≥в зменшилос¤ виробництво продукт≥в ≥ промислових вироб≥в, р≥зко зросли ц≥ни. √олод став звичайним ¤вищем, особливо серед жител≥в м≥ст, розгорталис¤ страйки, у народ≥ зростало розчаруванн¤.