ƒо весни 1918 р. широким верствам населенн¤ ”крањни вже набридли револю- ц≥¤ й хаос. «аконом≥рно, що ц≥ настроњ переважали серед маЇтних клас≥в, заможних сел¤н, др≥бних п≥дприЇмц≥в та б≥знесмен≥в, фабрикант≥в, великих землевласник≥в, вищих прошарк≥в чиновництва, що складали 20 % усього населенн¤ ”крањни. јвст- р≥йц≥ та н≥мц≥ на ”крањн≥ також вс≥л¤ко прагнули в≥дновити пор¤док ≥ прискорити вивезенн¤ продукт≥в. “ому м≥ж 24 ≥ 26 кв≥тн¤ представники цих груп таЇмно домови- лис¤ зам≥нити ÷ентральну –аду консервативним украњнським ур¤дом на чол≥ з геть- маном ѕавлом —коропадським (титул Ђгетьманї мав викликати асоц≥ац≥њ з квазимо- нарх≥чними традиц≥¤ми, пов'¤заними з козацькими гетьманами).

Ќащадок давнього роду козацькоњ старшини й один ≥з найб≥льших на ”крањн≥ зем- левласник≥в, —коропадський мав високий статус за царського режиму Ч служив в≥й- ськовим ад'ютантом ћиколи II ≥ п≥д час в≥йни був авторитетним генералом. « почат- ком революц≥њ в≥н украњн≥зував своЇ в≥йськове з'Їднанн¤ ≥, коли ÷ентральна –ада в≥дкинула його послуги, був обраний титулованим командувачем сел¤нського опол- ченн¤ Ђв≥льних козак≥вї. « приходом до влади цього Ђмалорос≥йськогої аристократа, ¤кий раптом згадав про своЇ Ђукрањнське кор≥нн¤ї, в революц≥њ на ”крањн≥ настав но- вий етап, що характеризувавс¤ намаганн¤ми в≥дновити правопор¤док та скасувати Ђсоц≥ал≥стичн≥ експериментиї ÷ентральноњ –ади.

'29 кв≥тн¤, на з'њзд≥, скликаному в  иЇв≥ Ћ≥гою землевласник≥в, на ¤кий з ус≥Їњ ”крањни прибуло 6500 делегат≥в, —коропадського з ентуз≥азмом проголосили геть- маном, закликавши його Ђвр¤тувати крањну в≥д хаосу ≥ беззаконн¤ї. “ого ж дн¤ в≥н разом ≥з приб≥чниками оголосив про встановленн¤ Ђ”крањнськоњ ƒержавиї (на в≥д- м≥ну в≥д Ђ”крањнськоњ Ќародноњ –еспубл≥киї ÷ентральноњ –ади). Ќова держава грун- тувалас¤ на незвичайному поЇднанн≥ монарх≥чних, республ≥канських ≥, що особливо характерно, диктаторських засад, њњ п≥дданим гарантувалис¤ звичайн≥ громад¤нськ≥ права, причому особливо наголошувалос¤ на св¤тост≥ приватноњ власност≥.

ѕавло —коропадський

—касовуючи так≥ нововведенн¤ ÷ентральноњ –ади, ¤к нац≥онал≥зац≥¤ великих ма- Їтк≥в та культурна автоном≥¤, гетьман ув≥в окрему категор≥ю громад¤н-козак≥в (¤к≥ фактично були заможними сел¤нами), спод≥ваючись, що вони стануть основною соц≥альною опорою режиму. ќсобливо впадали у в≥ч≥ широк≥ прерогативи самого гетьмана: йому належало вин¤ткове право видавати вс≥ закони, призначати каб≥нет, управл¤ти зовн≥шньою пол≥тикою та в≥йськовими справами й бути верховним суддею '' крањни. ќднак ц≥ претенз≥њ на майже необмежену владу не могли приховати того фак- ту, що влада на ”крањн≥ практично належала н≥мц¤м, а не украњнц¤м. "' як цього належало чекати, украњнськ≥ д≥¤ч≥, б≥льш≥сть ¤ких були соц≥ал≥стами й членами ÷ентральноњ –ади, р≥зко негативно поставилис¤ до гетьманськоњ держави. “ому коли до участ≥ в гетьманському ур¤д≥ запросили к≥лькох в≥домих украњнц≥в, майже вс≥ вони в≥дмовилис¤. ÷е не лишало гетьманов≥ н≥чого ≥ншого, ¤к звернутис¤ при формуванн≥ каб≥нету до людей, не пов'¤заних з украњнським рухом, тим самим давши п≥дставу дл¤ звинувачень у тому, що до його ур¤ду не вв≥йшов жоден Ђсправж- н≥йї украњнець. ” новому каб≥нет≥, очолюваному прем'Їр-м≥н≥стром ‘едором Ћизо- губом (багатим землевласником), до ¤кого входив лише один в≥домий украњнський д≥¤ч Ч м≥н≥стр закордонних справ ƒмитро ƒорошенко, бракувало нац≥онал≥ст≥в, про- те в≥н включав р¤д талановитих адм≥н≥стратор≥в.

«а ¤кихось к≥лькам≥с¤ц≥в на ”крањн≥ було в≥дновлено д≥йовий адм≥н≥стративний апарат. ” пров≥нц≥¤х ур¤довц≥ ÷ентральноњ –ади зам≥н¤лис¤ на досв≥дчених ад- м≥н≥стратор≥в, що називалис¤ старостами й призначалис¤ з м≥сцевих пом≥щик≥в або земських ур¤дник≥в. ” центральному ур¤д≥ посади розпод≥лилис¤ м≥ж профес≥йними чиновниками Ч переважно рос≥¤нами чи русиф≥кованими украњнц¤ми. ўоправда, труднощ≥ виникли при формуванн≥ д≥ючоњ арм≥њ, оск≥льки н≥мц≥ не п≥дтримували створенн¤ великоњ в≥йськовоњ сили, здатноњ кинути виклик њхньому переважаючому впливов≥. Ќезабаром на повну силу стала д≥¤ти (хоч ≥ з неоднаковою ефективн≥стю) пол≥ц≥¤, до ¤коњ, ¤к ≥ до арм≥њ, вв≥йшло багато колишн≥х царських оф≥цер≥в.

якщо ÷ег≥тральна –ада мала оф≥ц≥йн≥ дипломатичн≥ стосунки лише з Ќ≥меч- чиною, јвстро-”горщиною та ќттоманською ≥мпер≥Їю, то √етьманщина обм≥н¤лас¤ посольствами з 12 крањнами, њњ зовн≥шн¤ пол≥тика була головним чином спр¤мована на укладенн¤ мирного договору з –ад¤нською –ос≥Їю (п≥дписаного 12 червн¤ 1918 р.) та на безпл≥дн≥ суперечки з јвстро-”горщиною навколо питанн¤ про анек- с≥ю сх≥дногалицьких земель та ’олмщини.

ќсобливо вражають дос¤гненн¤ ур¤ду у створенн≥ системи осв≥тн≥х закла- д≥в. Ќа р≥вн≥ початковоњ школи було випущено к≥лька м≥льйон≥в прим≥рник≥в украњно- мовних п≥дручник≥в, а в б≥льшост≥ шк≥л уведено украњнську мову. Ѕуло засновано близько 150 нових украњномовних г≥мназ≥й, у тому числ≥ у с≥льських районах. ” жовт- н≥ в  иЇв≥ та  ам'¤нц≥-ѕод≥льському в≥дкрилис¤ два нових украњнських ун≥верси- тети. Ѕуло також засновано нац≥ональний арх≥в та б≥бл≥отеку в понад 1 млн том≥в. ¬ершиною ц≥Їњ д≥¤льност≥ стало створенн¤ 24 листопада 1918 р. ”крањнськоњ јка- дем≥њ наук. “ак за ¤кихось к≥лька м≥с¤ц≥в √етьманщина мала на своЇму рахунку так≥ здобутки у царин≥ культури, про ¤к≥ мр≥¤ли багато покол≥нь ≥нтел≥генц≥њ.

јле ¤кщо режим —коропадського м≥г похвалитис¤ своЇю здатн≥стю управл¤ти, а також р¤дом конкретних дос¤гнень, то разом ≥з тим на ньому страшним т¤гарем вис≥ли фатальн≥ пол≥тичн≥ прорахунки. ¬с≥ вони випливали насамперед ≥з того кола друз≥в, ¤ких соб≥ вибрав гетьман. ѕо-перше, його компрометувала залежн≥сть в≥д н≥мц≥в, очевидна мета ¤ких зводилас¤ до економ≥чноњ експлуатац≥њ ”крањни. ѕо-дру- ге, гетьман був т≥сно пов'¤заний з маЇтними класами, ¤к≥ намагалис¤ скасувати впро- ваджен≥ революц≥Їю зм≥ни. —коропадському ставилис¤ на карб так≥ вкрай непопу- л¤рн≥ заходи, ¤к Ђкаральн≥ експедиц≥њї, орган≥зован≥ пом≥щиками за допомогою н≥- мецьких в≥йськ дл¤ помсти над сел¤нами, котр≥ р≥к тому конф≥скували пом≥щицьк≥ земл≥. ѕо-третЇ, багато украњнц≥в вважали, що —коропадський .занадто прихильний до рос≥¤н. ѕ≥д час його пануванн¤ ”крањна, ¤ка пор≥вн¤но з –ос≥Їю була остр≥вцем ста- . б≥льност≥, стала не лише притулком дл¤ величезноњ к≥лькост≥ представник≥в колиш- ньоњ царськоњ верх≥вки, а й центром намагань в≥дбудувати ЂЇдину та непод≥льну –о- с≥юї. „иновницьк≥ посади були зайн¤т≥ рос≥¤нами, ¤к≥ не приховували, свого несмаку до украњнськоњ державност≥, а б≥льш≥сть каб≥нету складали члени рос≥йськоњ парт≥њ кадет≥в. . Х

≤з самого початку стала викристал≥зовуватис¤ опозиц≥¤ —коропадському. ¬ се- редин≥ травн¤ в≥дбувс¤ р¤д нелегальних з'њзд≥в украњнських парт≥й, на ¤ких своЇ не- схваленн¤ ур¤ду висловили представники таких профес≥йних груп, ¤к Ђзал≥зничники, телеграф≥сти, сел¤ни й роб≥тники. ¬иник координац≥йний осередок опозиц≥њ, назва- ний ”крањнським народним державним союзом, на чол≥ ¤кого став ¬. ¬инниченко.

јнтигетьманський курс уз¤ла ≥нша впливова орган≥зац≥¤ Ч ¬сеукрањнський зем- ський союз на чол≥ з —. ѕетлюрою. —початку ц≥ групи вели переговори з≥ —коропад- ським про шл¤хи проведенн¤ б≥льш л≥беральноњ й нац≥ональне ор≥Їнтованоњ пол≥тики, та згодом вони вз¤лис¤ п≥д≥ймати проти нього повстанн¤.

”крањнських сел¤н не треба було особливо п≥дбурювати до повстанн¤ проти ур¤- ду, що конф≥скував њхн≥й врожай, ѕовернув землю багатим пом≥щикам ≥ послав у њх- н≥ села Ђкаральн≥ експедиц≥њї. Ќезабаром по вс≥й ”крањн≥ вибухнули стих≥йн≥ й досить значн≥ сел¤нськ≥ заколоти. ” запекл≥ боњ з н≥мецькими в≥йськами кинулис¤ загони

”крањнська —≥рожупанна див≥з≥¤

озброЇних сел¤н (збро¤ тќд≥ була легкодоступною) на чол≥ з ватажками з м≥с- цевих жител≥в, що часто булианарх≥стськц настроЇними ≥ ¤ких на козацький кшталт називали отаманами або батьками. ÷≥ сутички набирали величезних масштаб≥в: зокрема у «венигородському й “аращанському пов≥тах  ињвськоњ губерн≥њ сел¤нське в≥йсько в «ќЧ40 тис. чолов≥к, спор¤джене двома артилер≥йськими батаре¤ми й 200 кулеметами, завдало н≥мц¤м втрат у 6 тис. чолов≥к. Ќа початку серпн¤ б≥льшо- вики ”крањни зробили спробу п≥дн¤ти повстанн¤, та за два дн≥ зазнали поразки че- рез в≥дсутн≥сть п≥дтримки народу.

Ќа початку осен≥ стало очевидним, що ÷ентральн≥ держави от-от програють в≥йну. ≤ тут гетьман був змушений п≥ти на поступки. јле наприк≥нц≥ жовтн¤ нова спроба за- лучити до каб≥нету видатних украњнських д≥¤ч≥в провалилас¤.  идаючись ≥з боку в б≥к у в≥дчайдушних пошуках п≥дтримки, —коропадський п≥шов на останн≥й ризик: '14 листопада 1918 р. в≥н призначив новий каб≥нет, що майже повн≥стю складавс¤ з рос≥йських монарх≥ст≥в, ≥ проголосив јкт федерац≥њ, за ¤ким зобов'¤завс¤ об'Їднати ”крањну з майбутньою неб≥льшовицькою рос≥йською державою. ÷ей суперечливий крок було зроблено з метою завоювати п≥дтримку настроЇних проти б≥льшовик≥в ро- с≥¤н та переможноњ јнтанти. “ого ж дн¤ украњнська опозиц≥¤ утворила альтерна- тивний ур¤д Ч ƒиректор≥ю на чол≥ з двома давн≥ми суперниками Ч ¬инниченком та ѕетлюрою Ч й в≥дкрито проголосила виступ проти гетьмана.

ѕовстанн¤, п≥дн¤те ƒиректор≥Їю, швидко ширилос¤. —отн≥ й тис¤ч≥ сел¤н' п≥д проводом отаман≥в ст≥калис¤ до Ѕ≥лоњ ÷еркви на зах≥д в≥д  иЇва, що слугувала шта- бом антигетьманських сил. Ќезабаром це сповнене ентуз≥азму, але слабко дисцип- л≥новане нерегул¤рне в≥йсько нал≥чувало 60 тис. чолов≥к. ўе важлив≥шим стало те, що на б≥к ƒиректор≥њ перейшли де¤к≥ з найдоб≥рн≥ших загон≥в гетьмана, ¤к, зокрема, с≥чов≥ стр≥льц≥ п≥д командуванн¤м ™вгена  оновальц¤ й начальника його штабу јнд- р≥¤ ћельника та —≥рожупанна див≥з≥¤, зб≥льшивши таким чином к≥льк≥сть њњ регул¤р- ного в≥йська до 40 тис. 21 листопада повстал≥ оточили  ињв, ≥ п≥сл¤ тривалих перего- вор≥в з метою забезпечити вих≥д н≥мецькоњ залоги 14 грудн¤ н≥мц≥ залишили м≥сто, забравши з собою —коропадського. “ого ж дн¤ сили ƒиректор≥њ тр≥умфально вв≥- йщли до  иЇва й проголосили в≥дновленн¤ ”крањнськоњ Ќародноњ –еспубл≥ки.

√етьманщина про≥снувала менше восьми м≥с¤ц≥в, прот¤гом ¤ких реальна влада перебувала в руках н≥мц≥в, а њњ власний вплив був обмеженим. —початку вона могла здобути соб≥ певну п≥дтримку завд¤ки об≥ц¤нкам в≥дновити правопор¤док, ¤кого прагнула велика частина населенн¤. ѕроте вона не спромоглас¤ належним чином п≥д≥йти до розв'¤занн¤ двох основних питань, що њх поставила революц≥¤ на ”крањ- н≥,Ч питань соц≥ально-економ≥чноњ реформи та нац≥ональноњ незалежност≥. —проба в≥дновити стаб≥льн≥сть шл¤хом поверненн¤ дореволюц≥йного соц≥ально-економ≥ч- ного устрою, насамперед на сел≥, була найсерйозн≥шою помилкою —коропадського. ¬ нац≥ональному питанн≥ його ур¤д займав двоњсту позиц≥ю: маючи на своЇму рахунку велик≥ дос¤гненн¤, ¤к, зокрема, украњн≥зац≥¤ осв≥ти й культури, в≥н, однак, змушував украњнських нац≥онал≥ст≥в дивитис¤ на нього ¤к на ур¤д Ђукрањнський за формою, але московський за зм≥стомї.

ѕроте, ¤к зауважуЇ ≥деолог сучасного украњнського консерватизму ¬¤чеслав Ћи- пинський, √етьманщина мала ширше значенн¤. ¬оно пол¤гало в ознайомленн≥ й на- в≥ть залученн≥ на п≥дтримку ≥дењ украњнськоњ державност≥ де¤ких представник≥в знач- но русиф≥кованоњ соц≥ально-економ≥чноњ верх≥вки ”крањни. ј це в свою чергу спри¤- ло розширенню соц≥альноњ бази ц≥Їњ ≥дењ поза вузький прошарок украњнськоњ ≥нтел≥- генц≥њ на чисельн≥ший, над≥йн≥ший ≥ продуктивн≥ший клас Ђхл≥бороб≥вї, тобто за- можних сел¤н ≥ володар≥в маЇтк≥в. ¬≥дтак, ¤кби —коропадський утримавс¤, то, на думку Ћипинського, в≥н привернув би на б≥к украњнськоњ державност≥ найпродуктив- н≥ше населенн¤ крањни, не залишаючи њњ в залежност≥ в≥д Ђ≥деолог≥чноњ сектиї, ¤к в≥н називав нац≥ональне св≥дому украњнську ≥нтел≥генц≥ю.