ћандр≥вник, що в≥дв≥дав би в середин≥ 20-х рок≥в –ад¤нську ”крањну, був би вра- жений тими важливими зм≥нами, що њх зробили –ади. ѕро це св≥дчили нов≥ ≥деолог≥¤, структура ур¤ду, орган≥зац≥¤ економ≥ки, правопор¤док, осв≥та й культура, јле не менше вразило б його й те, ¤к багато ще лишалос¤ старого. ”крањна, ¤к ≥ ран≥ше, була переважно краЇм землероб≥в, що працювали по-старому, церкви, пануючоњ в ду- ховному житт≥, й традиц≥йних ц≥нностей, що лишалис¤ в сил≥. ‘актично йшлос¤ про сусп≥льство, в ¤кому сп≥в≥снували й змагалис¤ дв≥ культури. ¬ м≥стах переважали рад¤нськ≥"њ10р¤дки; на сел≥, де жила б≥льш≥сть населенн¤, зм≥ни були в≥дносно не- значними. „и не найдужче дратувало б≥льшовицьких революц≥онер≥в те, що сел¤ни не ви¤вл¤ли великого бажанн¤ перейматис¤ њхньою в≥рою в комун≥стичну утоп≥ю. “ому ≥снувала реальна можлив≥сть того, що, попри революц≥йн≥ зм≥ни, –ад¤нський —оюз може залишитис¤ в≥дсталою й переважно аграрною крањною. ¬≥дтак перед парт≥Їю сто¤ло б невд¤чне завданн¤ встановлювати диктатуру пролетар≥ату в переважно сел¤нському середовищ≥.

ƒл¤ —тал≥на таке становище було не лише гн≥тючим, а й загрозливим. «а непу економ≥чно зм≥цн≥ли запекл≥ вороги нового режиму Ч куркул≥. јле ще злов≥сн≥ше над молодою соц≥ал≥стичною державою нависла загроза нападу, що його, ¤к засте- р≥гав —тал≥н, готують кап≥тал≥стичн≥ крањни. “акий п≥дх≥д породжував серед член≥в парт≥њ в≥дчутт¤ необх≥дност≥ терм≥нових ≥ радикальних д≥й дл¤ пор¤тунку револю- ц≥њ та зд≥йсненн¤ пов'¤заних ≥з нею спод≥вань.

—тал≥н не був сильним теоретиком, але в цей критичний момент в≥н висунув привабливе гасло. ¬≥дкидаючи заклики свого супротивника Ћьва “роцького в≥дно- вити намаганн¤ поширити революц≥ю в ≥нш≥ крањни ¤к нереал≥стичн≥, —тал≥н спо- нукав парт≥ю до буд≥вництва Ђсоц≥ал≥зму в одн≥й, окремо вз¤т≥й крањн≥ї, ≥накше ка- жучи, до перетворенн¤ —–—– Ч ¤кнайшвидше ≥ за будь-¤ку ц≥ну Ч на сучасне ≥н- дустр≥альне сусп≥льство. якщо будуть зд≥йснен≥ ц≥ швидк≥ перетворенн¤, –ад¤н- ський —оюз зможе висто¤ти проти кап≥тал≥стичних ворог≥в ≥ продемонструвати, що комун≥зм Ї найефективн≥шим шл¤хом до прогресу. ќск≥льки п≥дтримка такоњ про- грами сел¤нами вигл¤дала малоймов≥рною (лише один сел¤нин ≥з кожних 125 був комун≥стом), —тал≥н закликав до Ђреволюц≥њ згориї, тобто насадженоњ ним, парт≥Їю та ур¤дом.

ѕерша п'¤тир≥чка. ѕервинний проект великих перетворень, ухвалений парт≥Їю в 1928 р., називавс¤ п'¤тир≥чним планом. …ого головне завданн¤ пол¤гало в тому,: щоб Ђназдогнати й перегнати кап≥тал≥стичний св≥тї в економ≥чному в≥дношенн≥. Ќадаючи великоњ ваги розвитков≥ важкоњ промисловост≥, в≥н установлював дл¤ крањни приголомшуюч≥ завданн¤: на 250 % забезпечити загальне зростанн¤ промисло- вост≥, причому лише .важка промислов≥сть мала зрости на њё %. ≤нша важлива частина п'¤тир≥чного плану передбачала колектив≥зац≥ю Ч створенн¤ великих ко- лективних господарств на основ≥ 20 % сел¤нських двор≥в. ћалось на уваз≥, що с≥ль- ськогосподарська продукц≥¤ зросте на 150 ∞о. «годом колектив≥зац≥¤ мала .охопити майже вс≥ сел¤нськ≥ господарства, в≥дтак л≥кв≥дувавши Ђшк≥дливий буржуазний впливї приватноњ власност≥.

” план≥ фактично ставилас¤ мета перетворити всю робочу силу села, а також м≥с- та на роб≥тник≥в державних п≥дприЇмств. ÷¤ структура не лише передавала держав≥ повний економ≥чний контроль над громад¤нами, а й значно розширювала њњ пол≥- тичне ѕануванн¤ над самост≥йним колись сел¤нством. —тал≥н передбачав, що реал≥- зац≥¤ плану зустр≥не певний оп≥р, особливо з боку сел¤н, ¤ких мали позбавити земл≥. јле в≥н цин≥чно в≥дмахувавс¤ в≥д цього знаменитою припов≥дкою: ЂЌе розбивши ¤Їць, не п≥дсмажиш ¤Їшн≥ї.

≤ндустр≥ал≥зац≥¤. « погл¤ду промислового розвитку перший п'¤тир≥чний план був спри¤тливим дл¤ ”крањни. ¬она отримувала понад 20 % загальних кап≥тало- вкладень, а це означало, що з 1500 нових промислових п≥дприЇмств, споруджуваних в —–—–, 400 припадали на ”крањну. ƒе¤к≥ з цих завод≥в були г≥гантських масштаб≥в. «ведений у 1932 р. зусилл¤ми 10 тис. роб≥тник≥в ƒн≥прогес був найб≥льшою г≥дро- електростанц≥Їю в ™вроп≥. Ќайб≥льшими в своњх категор≥¤х були також новий мета- лург≥йний комб≥нат у «апор≥жж≥ й тракторний завод у ’арков≥. ¬ ƒонецько- риво- р≥зькому басейн≥ поставало ст≥льки нових завод≥в, що весь район вигл¤дав, ¤к одне величезне буд≥вництво.

ќднак у друг≥й ≥ трет≥й п'¤тир≥чках республ≥ка отримала непропорц≥йно мал≥ кап≥- таловкладенн¤. ѕосилаючись на те, що на випадок в≥йни промислов≥ центри ”к- рањни були б надто вразливими дл¤ нападу, економ≥чн≥ планувальники в ћоскв≥ ви- р≥шили зосередити зусилл¤ на розвитку промислових центр≥в ”ралу. “ому з 4500 за- вод≥в, що будувалис¤ прот¤гом другоњ п'¤тир≥чки (1933Ч1937 рр.), лише 100 зна- ходилис¤ на ”крањн≥. ” наступн≥й п'¤тир≥чц≥ частка ”крањни в кап≥таловкладенн¤х ще пом≥тн≥ше зменшилас¤: з 3000 запланованих завод≥в республ≥ка отримувала лише 600. ѕроте спорудженн¤ тис¤ч нових завод≥в прот¤гом ¤когось дес¤тил≥тт¤ вивело .”крањну на р≥вень великих ≥ндустр≥альних крањн.

ўе н≥коли в ≥стор≥њ будь-¤ке сусп≥льство не робило спроби зд≥йснити величезн≥ економ≥чн≥ перетворенн¤ за такий короткий час. якщо в пер≥од промислового буму XIX ст. на спорудженн¤ к≥лькох дес¤тк≥в ≥ндустр≥альних п≥дприЇмств на ”крањн≥ п≥шли дес¤тки рок≥в, то в 1930-х роках –ади щороку будували сотн≥ завод≥в. јле так≥ дос¤гненн¤ потребували моб≥л≥зац≥њ вс≥х без залишку сил роб≥тник≥в. “ому не- обх≥дно було створити атмосферу напруженост≥, титан≥чноњ боротьби, економ≥чноњ в≥йни з кап≥тал≥змом, результат ¤коњ залежав в≥д зусиль кожного. “он цим зусил- л¤м —тал≥н задав у знаменит≥й промов≥ 1931 р.: Ђ—пов≥льнити темпи ≥ндустр≥ал≥- зац≥њ значило б в≥дставати, а в≥дстаюч≥ зазнають поразки... ћи в≥дстали в≥д передових крањн на 50Ч100 рок≥в. ћи повинн≥ проб≥гти цю в≥дстань в дес¤ть рок≥в. јбо ми зробимо це, або нас з≥мнутьї. ÷е звертанн¤ до рад¤нського патр≥отизму (чи рос≥й- ського нац≥онал≥зму) спонукало рад¤нських громад¤н Ђдовестиї св≥тов≥, що њхн¤ система краща.

ўоб збудити ентуз≥азм, використовувалис¤ р≥зн≥ методи. ѕро господарську д≥¤ль- н≥сть стали говорити, вживаючи в≥йськову терм≥нолог≥ю: Ђпрорив на тракторобуд≥в- ному фронт≥ї, Ђперемоги ударних роб≥тничих бригадї, Ђштурм нових висотї то- що. –об≥тникам, ¤к≥ дос¤гли найб≥льшоњ продуктивност≥, присвоювали званн¤ Ђ√еро¤ —оц≥ал≥стичноњ ѕрац≥ї. «а виконанн¤ плану змагалис¤ заводи, м≥ста й нав≥ть респуб- л≥ки. «начною м≥рою ц≥ методи мали усп≥х. Ѕагато роб≥тник≥в ≥ особливо член≥в парт≥њ та комсомолу пишалис¤ своњми здобутками ≥ з готовн≥стю присв¤чували себе вико- нанню завдань, поставлених парт≥Їю. ƒо тих. хто працював ≥з меншим ентуз≥азмом. застосовували примусов≥ заходи. «ап≥зненн¤, прогули, недбале ставленн¤ до обов'¤з- к≥в стали карними злочинами, за ¤к≥ можна було поплатитис¤ продовольчою карткою (ставши перед загрозою голодноњ смерт≥), житлом чи нав≥ть бути ув'¤зне- ним ,у сиб≥рських трудових таборах.

“е, що засоби масовоњ ≥нформац≥њ пост≥йно закликали роб≥тник≥в виконувати п^ан ≥ працювати за граф≥ком, ще не значило, що ≥ндустр≥ал≥зац≥¤ зд≥йснювалас¤ злагоджено. ¬же у 1930 р. стало ¤сно, що шалений темп буд≥вництва нер≥дко супро- воджувавс¤ разючим безладд¤м, невм≥л≥стю й марнотратством. ” де¤ких випадках фабрики сто¤ли порожн≥ми через нестачу обладнанн¤, часто неправильно сплано- ван≥ корпуси перешкоджали монтажу механ≥зм≥в. ” той час ¤к на одному завод≥ по- гано навчен≥ оператори псували машини, на ≥ншому через брак потр≥бного устатку- ванн¤ просиджували досв≥дчен≥ роб≥тники. ƒо того ж багато вироб≥в були невисокоњ ¤кост≥.

 омун≥стичний пров≥д ”крањни мав власн≥ п≥дстави критикувати кампан≥ю ≥нду- стр≥ал≥зац≥њ. ѕ≥сл¤ першоњ п'¤тир≥чки його участь у розробц≥ наступних план≥в прак- тично звелас¤ до нул¤, про що св≥дчило, зокрема, пост≥йне зменшенн¤ кап≥таловкла- день у господарство ”крањни. “а й украњнц≥в не зовс≥м задовольн¤в характер про- мислового розвитку њхнього краю. ћосковськ≥ плановики поставили перед ”крањ- ною завданн¤ видобувати сировину, в той час ¤к рос≥йська промислов≥сть монопо- л≥зувала виробництво готових вироб≥в, особливо товар≥в споживанн¤, ¤к≥ пот≥м вво- зилис¤ знову на украњнськ≥ ринки. Ќав≥ть у 1932 р. к≥лька в≥дважних украњнських економ≥ст≥в скаржилис¤ на те, що в Ђколон≥альнихї стосунках м≥ж –ос≥Їю та ”кра- њною, що ≥снували за цар≥в, не сталос¤ пом≥тних зм≥н. ≤ нарешт≥, на ”крањн≥ дуже не- р≥вном≥рно в≥дбувавс¤ географ≥чний розпод≥л промисловост≥. ѕор¤д ≥з подальшим розширенн¤м традиц≥йних промислових район≥в ƒонбасу та ѕридн≥пров'¤ тривав економ≥чний заст≥й на густозаселеному ѕравобережж≥.

ѕопри ц≥ недол≥ки перш≥ п'¤тир≥чки дос¤гЋи вражаючих усп≥х≥в. ” 1940 р. про- мисловий потенц≥ал ”крањни в с≥м раз≥в перевищував р≥вень 1913 р. (–ос≥њ Ч у дев'¤ть раз≥в). «росла також продуктивн≥сть прац≥ (хоч зароб≥тки загалом зменшилис¤). “аким чином, ¤кщо весь —–—– ≥з п'¤тоњ в св≥т≥ найб≥льшоњ ≥ндустр≥альноњ держави став другою, ”крањна (котра за виробничими потужност¤ми приблизно дор≥внювала ‘ранц≥њ) перетворилас¤ на одну з найпередов≥ших промислових крањн ™вропи.

”рбан≥зац≥¤. Ѕурхливий розвиток важкоњ промисловост≥ в 1930-х роках вплинув не лише на зайн¤т≥сть украњнц≥в, а й на њхнЇ розселенн¤. ѕрот¤гом стол≥ть одн≥Їю з найб≥льших проблем украњнськоњ ≥стор≥њ було протисто¤нн¤ м≥ж укра- њнським селом ≥ неукрањнським м≥стом. ”насл≥док пол≥тики ≥ндустр≥ал≥зац≥њ, з напли- вом у м≥ста м≥льйон≥в украњнц≥в, що йшли працювати на промислов≥ п≥дприЇмства, ц≥ взаЇмини почали зм≥нюватис¤. ћоже виникнути доречне запитанн¤, чому така вели- ка к≥льк≥сть украњнц≥в вз¤ла участь у кампан≥њ ≥ндустр≥ал≥зац≥њ 1930-х рок≥в, ¤кщо ран≥ше вони навдивовиж одностайно лишалис¤ осторонь хвил≥ промислового роз- витку 1890-х. –ад¤нська пол≥тика проводилас¤ в таких г≥гантських масштабах, що в усьому —–—– виникла загальна нестача робочоњ сили. “ис¤ч≥ рос≥йських роб≥т- ник≥в б≥льше не йшли на ѕ≥вдень у пошуках прац≥, в≥дтак новозбудован≥ фабрики ”крањни спиралис¤ на м≥сцеву робочу силу. ƒо того ж т¤жк≥ умови житт¤ на сел≥. в≥дсутн≥сть можливост≥ њхати на —х≥д у пошуках земл≥, ¤к у 1890-х роках, змушу- вали украњнського сел¤нина лишати випещений над≥л ≥ йти працювати до м≥ста. Ќе- зворотний пот≥к людей ≥з села в м≥сто, ¤кий у цей час набирав темпи, призведе до важ- ливих зрушень у тому способ≥ житт¤, що прот¤гом тис¤чол≥ть був визначальним дл¤ украњнц≥в.

ћ≥ста розросталис¤ дивовижно швидко. „исельн≥сть м≥ських мешканц≥в –ад¤н- ськоњ ”крањни (а темпи њњ зростанн¤ майже в чотири рази перевищували темпи росту всього населенн¤) м≥ж 1926 ≥ 1930 рр. подвоњлас¤. Ќа початку цього пер≥оду в м≥сь- кому середовищ≥ перебував лише один ≥з кожних п'¤ти жител≥в ”крањни, а перед початком другоњ св≥товоњ в≥йни Ч один ≥з трьох. “акою ж масовою була участь етн≥ч- них украњнц≥в в урбан≥зац≥йному бум≥. ” 1920 р. украњнц≥ складали 32 % м≥ського населенн¤ й здеб≥льшого мешкали в невеликих м≥стах. ” 1939 р. украњнц¤ми були понад 58 % м≥ських жител≥в, причому велика њх частина переселилас¤ до великих

ћ≥сто ѕроцентне в≥дно- шенн¤ у 1923 р. ѕроцентне в≥дно- шенн¤ у 1933 р. ’арк≥в «апор≥жж¤ ƒн≥пропетровськ 38 28 16 50 56 48 промислових центр≥в. як показано на табл. 4, саме в цих останн≥х наплив украњнц≥в був найпом≥тн≥шим ¤вищем. «р≥с також в≥дсоток украњнц≥в серед пролетар≥ату. якщо у 1926 р. вони становили ¤кихось 6 ∞/о роб≥тник≥в, то в 1939 р. майже 30% ус≥х украњнц≥в належали до пролетар≥ату.

ѕереважна б≥льш≥сть зростаючих промислових центр≥в розташовувалас¤ не на ѕраво- та Ћ≥вобережж≥, де жила серцевина украњнського населенн¤, а в ƒонбас≥ та на ѕ≥вдн≥ з њхн≥ми великими рос≥йським та Їврейським меншост¤ми. ѕ≥зн≥ше, коли ур¤д розпочне курс на русиф≥кац≥ю, цей чинник набуде пом≥тного значенн¤. ѕроте спочатку до м≥ста влилос¤ так багато украњнц≥в, що рос≥йська культура не могла њх асим≥лювати, ≥ традиц≥йне пануванн¤ в м≥стах рос≥¤н опинилос¤ п≥д серйозною за- грозою.

¬еличезний приплив нових мешканц≥в створював у м≥стах надзвичайно важк≥ умови ≥снуванн¤ й особливо загострив деф≥цит житла. Ќовоприбулих, що нер≥дко лишали своњ родини в сел≥, розм≥щували в переповнених гуртожитках, де вони часом жили роками. ј т≥, що привозили з собою с≥м'ю, часто не мали ≥ншого вибору, ¤к се- литис¤ в убогих халупах у передм≥ст≥. ѕродукти харчуванн¤ розпод≥л¤лис¤ за карт- ковою системою. ™дина вт≥ха дл¤ багатьох роб≥тник≥в у нов≥й ситуац≥њ пол¤гала в тому, що ¤ким би т¤жким не здавалос¤ нове становище, все ж воно було кращим, н≥ж житт¤ на сел≥.

 олектив≥зац≥¤. ўе б≥льш драматичними й радикальними, н≥ж у м≥стах, були перетворенн¤ на сел≥. ќднак тут Ђдруга революц≥¤ї супроводжувалас¤ такою, жор- сток≥стю й страх≥тт¤ми, що њњ можна назвати не ≥накше, ¤к в≥йною режиму проти сел¤нства. ѕо сут≥, не буде переб≥льшенн¤м сказати, що колектив≥зац≥¤ з њњ спусто- шливими насл≥дками стала одн≥Їю з найжахлив≥ших под≥й в украњнськ≥й ≥стор≥њ.

Ѕ≥льшовики завжди доводили, що рано чи п≥зно колективне с≥льське господар- ство маЇ зам≥нити др≥бн≥ сел¤нськ≥ господарства. ¬они усв≥домлювали, що переко- нати сел¤н погодитис¤ з таким погл¤дом буде процесом довгим ≥ нелегким, особливо п≥сл¤ тих поступок, що њх за непу отримали сел¤ни. –еакц≥¤ сел¤н на створенн¤ в 1920-х роках колгосп≥в та радгосп≥в була малообнад≥йливою Ч до них вступило ли- ше 3 % ус≥х с≥льськогосподарських роб≥тник≥в —–—–. “ому, опрацьовуючи перший п'¤тир≥чний план, б≥льшовики розраховували, що в кращому раз≥ вони зможуть ко- лектив≥зувати 20 ∞/о сел¤нських двор≥в (дл¤ ”крањни це завданн¤ виражалос¤ в «ќ ∞о). «осередивши увагу на ≥ндустр≥ал≥зац≥њ, рад¤нське кер≥вництво, очевидно, вир≥шило не брати на себе величезний т¤гар, пов'¤заний ≥з докор≥нним перетво- ренн¤м с≥льського господарства.

ѕроте незабаром стало ¤сно, що ≥ндустр≥ал≥зац≥¤, ¤к њњ у¤вл¤ли –ади, вимагала широкоњ колектив≥зац≥њ. —тал≥н д≥йшов цього висновку, ймов≥рно/п≥д час кризи зерно- загот≥вель 1927Ч1928 рр. –ад¤нськ≥ плани розвитку промисловост≥ спиралис¤ на те, що держава зможе дешево купувати зерно у сел¤н. ÷е дало б њй змогу ¤к забезпе- чувати хл≥бом зростаючу робочу силу в м≥стах, так ≥ продавати його за кордон, при- бутки з чого в свою чергу йтимуть на ф≥нансуванн¤ ≥ндустр≥ал≥зац≥њ. јле сел¤ни вва- жали запропонован≥ державою ц≥ни (часто вони становили лише одну восьму ринко- вих) надто низькими й в≥дмовл¤лис¤ продавати зб≥жж¤. –озлючений непок≥рн≥стю сел¤н, ¤ку в≥н назвав Ђсаботажемї, —тал≥н вир≥шуЇ, що дл¤ виконанн¤ п'¤тир≥чки над сел¤нством необх≥дно встановити ¤к економ≥чний, так ≥ пол≥тичний контроль. ¬≥д- так без ус¤коњ попередньоњ п≥дготовки в≥н наказуЇ розпочати р≥шучу кампан≥ю Ђсу- ц≥льноњ колектив≥зац≥њї.

ЂЋ≥кв≥дац≥¤ куркульства ¤к класуї. –озум≥ючи, що найзапекл≥ший оп≥р чинити- муть заможн≥ш≥ сел¤ни, —тал≥н закликав до Ђл≥кв≥дац≥њ куркульства ¤к класуї. ÷¤ класична тактика за принципом Ђпод≥л¤й та володарюйї була розрахована на те, щоб ≥золювати найзаможн≥ших хаз¤њв в≥д маси б≥дних, сел¤н. ѕроте визначити, хто саме Ї куркуль, було не просто. ¬важалос¤, що куркул≥ мають б≥льше засоб≥в виробництва, н≥ж середн¤ки, й використовують найману працю. ѕ≥драхували, що вони складали близько 5 % сел¤н. јле зображенн¤ ур¤дом куркул≥в ¤к Ђкровопивц≥в-лихвар≥вї та Ђексплуататор≥вї своњх односельц≥в р≥дко в≥дпов≥дало д≥йсност≥.

«аможн≥шому сел¤нинов≥, ¤к правило, належало 10Ч15 акр≥в земл≥, к≥лька коней, кор≥в та овець. …ого майно у сучасних ц≥нах навр¤д чи перевищувало б 600Ч 800 долар≥в —Ўј. ќск≥льки багато давн≥х куркульських родин було знищено п≥д час громад¤нськоњ н≥йн.≥, куркул¤ми нер≥дко ставали колись убог≥ сел¤ни, що зав- д¤ки натужн≥й прац≥ розбагат≥ли за непу. ” вир≥шенн≥ питанн¤, хто куркуль (а цим звичайно займалас¤ Ђтр≥йкаї, де¤коњ входили представник „ека (тепер ƒѕ”), голова с≥льськоњ –ади та парт≥йний секретар), свою роль в≥д≥гравали заздр≥сть, осо- бист≥ антипат≥њ й дуже часто небажанн¤ сел¤н вступати до колгоспу. “ому куркул¤ми оголошували багатьох середн¤к≥в. ƒл¤ б≥дн¤к≥в, ¤к≥ практично не мали н≥чого, але теж не бажали вступати до колгосп≥в, винайшли спор≥днений терм≥н Ч п≥дкуркуль- ник.

ўо ж фактично означала Ђл≥кв≥дац≥¤ куркульства ¤к класуї? “их, хто чинив най- уперт≥ший оп≥р, розстр≥лювали або масово вивозили в табори примусовоњ прац≥ на ѕ≥вн≥ч чи до —иб≥ру. –ешту позбавл¤ли вс≥Їњ њхньоњ власност≥ (включаючи хату й осо- бист≥ реч≥), не приймали до колгосп≥в, лишаючи њх напризвол¤ще. –озкуркулюван- н¤ с¤гнуло апогею взимку 1929/1930 рр. Ќайпоширен≥шою його формою стала де- портац≥¤. —отн≥ тис¤ч сел¤н разом ≥з с≥м'¤ми виган¤ли з дом≥вок, саджали у товарн≥ пот¤ги й вивозили за тис¤ч≥ к≥лометр≥в на ѕ≥вн≥ч, де њх скидали серед арктичноњ пусте- л≥, нер≥дко без њж≥ та притулку. ..

« понад м≥льйона украњнських сел¤н, експропр≥йованих рад¤нським режимом на початку 1930-х рок≥в, близько 850 тис. депортували на ѕ≥вн≥ч, де багато з них, особ- ливо д≥тей, загинули. ƒе¤к≥ депортован≥, зокрема молодь, вт≥кали ≥з засланн¤. –а- зом з тими, кому пощастило уникнути депортац≥њ, вони нишком приЇднувалис¤ до м≥ськоњ робочоњ сили (приймати на заводи куркул≥в заборон¤лос¤). “ак перестала ≥снувати велика частина найб≥льш працездатних ≥ продуктивних господар≥в на ”кра- њн≥^ як зауважив один рад¤нський письменник, Ђн≥хто з них н≥ в чому не був винний, але вони належали до класу, що був винний в усьомуї.

ўоб реал≥зувати своњ нам≥ри, режим потребував допомоги, та дл¤ цього на сел≥ в≥дчутно бракувало комун≥ст≥в. —початку ур¤д покладав над≥њ нг≥ в≥дновлен≥ ком≥тети незаможних сел¤н, гадаючи, що њм немаЇ чого втрачати в≥д розкуркулюванн¤ та ко- лектив≥зац≥њ. јле незабаром стало ¤сно, що дл¤ сел¤нина б≥дн≥сть ще не означала готовност≥ брати участь у знищенн≥ своњх заможн≥ших сус≥д≥в. “ому ур¤д дл¤ про- веденн¤ своЇњ пол≥тики вир¤див на село тис¤ч≥ м≥ських роб≥тник≥в, нер≥дко рос≥йських та Їврейських комун≥ст≥в або комсомольц≥в.

¬осени 1929 р. в украњнськ≥ села було направлено 15 тис. роб≥тник≥в, у с≥чн≥ 1930 р.Ч близько 47 тис. ¬одночас дл¤ проведенн¤ кампан≥њ розкуркуленн¤ та ке- р≥вництва щойно утвореними колгоспами на ”крањну прибули так зван≥ 25-тис¤чники

що головним чином були рос≥йськими роб≥тниками, фанатично в≥дданими Ђпобудов≥ оц≥ал≥змуї будь-¤кою ц≥ною). ÷≥ чуж≥ на ”крањн≥ люди забезпечували проведенн¤ '.ол≥тики ур¤ду з ≥ще б≥льшою жорсток≥стю.

–еорган≥зац≥¤ с≥льського господарства: перший етап. √ромл¤чи куркул≥в, —та- .;≥н пов≥в наступ проти сел¤нства взагал≥. ѕарт≥йн≥ актив≥сти отримали вказ≥вку не- гайно розпочати суц≥льну колектив≥зац≥ю. Ќакази —тал≥на, нер≥дко туманн≥ щодо того, ¤к саме зд≥йснювати ÷≥ масов≥ перетворенн¤, зате були ц≥лком зрозум≥лими в одному: њх належало проводити швидко, незважаючи н≥ на ¤к≥ протести, труднощ≥ й кошти. як правило, це в≥дбувалос¤ так: на село нал≥тали парт≥йн≥ роб≥тники, скли- кали збори, на ¤ких погрозами змушували к≥лькох сел¤н створити колгосп. ѕарт≥й- ний актив≥ст нер≥дко кричав: Ђ’то проти колгосп≥в, той ≥ проти –ад¤нськоњ влади. —тавлю на голосуванн¤. ’то проти колгоспу?ї ј тод≥ в≥д ус≥х мешканц≥в села вима- гали передати колгоспу свою землю й худобу.

÷≥ заходи викликали на сел≥ бурю гн≥ву. —ел¤ни нер≥дко били, а то й убивали чиновник≥в. ќсобливо поширилис¤ так зван≥ Ђбабськ≥ бунтиї Ч повстанн¤ ж≥нок, ¤к≥ вимагали поверненн¤ в≥д≥браноњ власност≥. ” випадках великих повстань озбро- Їних сел¤н ур¤д посилав на њх придушенн¤ регул¤рн≥ в≥йська та п≥дрозд≥ли ќƒѕ”. Ќайпоширен≥ша форма протесту зводилас¤ до того, що сел¤ни стали р≥зати домаш- ню худобу, не бажаючи в≥ддавати њњ власт¤м. ÷е ¤вище набрало приголомшуючих масштаб≥в: м≥ж 1928 ≥ 1932 рр. ”крањна втратила близько половини погол≥в'¤ худоби. Ѕагато сел¤н ут≥кали з колгосп≥в ≥ шукали прац≥ в м≥стах. Ќа велике розчаруванн¤ рад¤нських чиновник≥в, б≥дн¤ки та середн¤ки, що пол≥пшили своЇ становище за непу, часто були найзапекл≥шими њхн≥ми супротивниками.

Ќа п≥дсиленн¤ чиновник≥в режим посилав представник≥в ќƒѕ”, що проводили арешти найб≥льш зат¤тих опонент≥в ≥ депортували њх до —иб≥ру. ¬ обстановц≥ такого насильства п≥дпор¤дкуванн¤ сел¤н вол≥ рад¤нськоњ влади було лише справою часу. ƒо березн¤ 1930 р. близко 3,2 млн сел¤нських господарств ”крањни в≥дступили пе- ред загарбниками своњх с≥л ≥ понуро вступали до колгосп≥в, чекаючи дальшоњ дол≥.

Ќе можна сказати, що страшне спустошенн¤ с≥льськоњ економ≥ки не стурбувало —тал≥на. Ќеспод≥вано 3 березн¤ 1930 р. в≥н опубл≥кував статтю Ђ«апамороченн¤ з усп≥х≥вї. —тал≥н проголошував у н≥й, що Ђкор≥нний поворот до соц≥ал≥зму на сел≥ мож- на вважати забезпеченимї. ј дал≥ йшло таке твердженн¤: ЂЌеможливо насаджувати колгоспи силою. ÷е було б безглуздо ≥ реакц≥йнеї. Ќам≥ри —тал≥на були очевидними: по-перше, в≥н давав парт≥йним актив≥стам зрозум≥ти, що сл≥д на де¤кий час послаби- ти темпи колектив≥зац≥њ, а по-друге, звинувачуючи др≥бних службовц≥в, ¤к≥ слухн¤но виконували його настанови, —тал≥н намагавс¤ в≥дмежуватис¤ в≥д страх≥тливих на- Хсл≥дк≥в колектив≥зац≥њ.

—прийн¤вши за¤ву —тал≥на ¤к в≥дступ в≥д пол≥тики колектив≥зац≥њ, сел¤ни зреагу- вали в≥дпов≥дним чином ≥ почали ц≥лими натовпами виходити з колгосп≥в. «а три м≥- с¤ц≥ майже половина колектив≥зованих сел¤н на ”крањн≥ повернулас¤ до ≥ндив≥- дуального господарюванн¤.

–еорган≥зац≥¤ с≥льського господарства: другий етап. ¬≥дступ —тал≥на дав змогу стаб≥л≥зувати становище на сел≥. ќднак незабаром стало ¤сно, що це був лише тим- часовий маневр ≥ що режим мав нам≥р продовжувати насильницьку колектив≥зац≥ю, але застосовуючи ≥ншу тактику. Ќовий п≥дх≥д пол¤гав у тому, щоб економ≥чно уне- можливити ≥ндив≥дуальне господарюванн¤. —ел¤нам, що виходили з колгосп≥в, час- то не в≥ддавали њхн≥й реманент ≥ ту худобу, що вц≥л≥ла. ¬они отримували убог≥ над≥ли, ¤к≥ т¤жко п≥ддавалис¤ обробц≥, в той час ¤к за колгоспниками збер≥гали найкращ≥ земл≥. ќподаткуванн¤ ≥ндив≥дуальних господар≥в зб≥льшили у два-три рази, а кол- госпник≥в зв≥льн¤ли в≥д податк≥в. ƒо того ж ≥ дал≥ ≥снувала загроза, що найб≥льш упер- тих ≥ непок≥рних могли оголосити куркул¤ми й вивезти. ¬насл≥док усього цього ба- гатьом сел¤нам не лишалос¤ н≥чого ≥ншого, ¤к вступати до колгосп≥в. Ќа останн≥ у 1932 р. припадало 70 ∞/о ус≥х господарств, а до 1940 р. майже вс≥ сел¤ни ”крањни перебували у колгоспах, ¤ких нал≥чувалос¤ 28 тис.

’оч теоретично колгоспи належали сел¤нам, вони були зобов'¤зан≥ поставл¤ти держав≥ визначену к≥льк≥сть продукт≥в ≥ п≥дл¤гали державним чиновникам. Ћише п≥сл¤ того ¤к колгосп виконаЇ повинн≥сть перед державою, його членам дозвол¤ло- с¤ розпод≥л¤ти решту продукт≥в м≥ж собою. ћенш численн≥ радгоспи по сут≥ ¤вл¤ли собою державн≥ с≥льськогосподарськ≥ -п≥дприЇмства, де роб≥тники працювали ¤к най- мана сила; пор¤д ≥з цим техн≥чну допомогу колгоспам забезпечували машинно- тракторн≥ станц≥њ (ћ“—). ≤ншим засобом примусу сел¤н служила державна монопо- л≥¤ на трактори та ≥ншу с≥льськогосподарську техн≥ку. ¬ласне, вс¤ ц¤ система буду- валас¤ таким чином, щоб дати режимов≥ не лише економ≥чну, а й пол≥тичну владу над с≥льським господарством ≥ тими, хто працював у ньому.

¬еликий знавець насильницьких метод≥в, —тал≥н з≥ своњми попл≥чниками був, про- те, навдивовижу безпорадним, коли йшлос¤ про обробку земл≥. „асто парт≥йн≥ акти- в≥сти, що очолювали колгоспи, наказували с≥¤ти неприйн¤тн≥ дл¤ даноњ м≥сцевост≥ культури. як ≥ в промисловост≥, вони часом впадали в г≥гантоман≥ю, створюючи ве- личезн≥ й некерован≥ агроп≥дприЇмства. „ерез в≥дсутн≥сть в≥дпов≥дних засоб≥в транс- порту велика к≥льк≥сть заготовленого зб≥жж¤ або псувалас¤, або ж його знищували щури. ўе в≥дчутн≥шою була нестача т¤глових тварин, багато ¤ких зар≥зали ран≥ше. ќднак ур¤дов≥ чиновники були впевнен≥ в тому, що зможуть поставити достатню к≥льк≥сть трактор≥в, щоб компенсувати нестачу коней ≥ вол≥в. “а виробництво трак- тор≥в дуже в≥дставало в≥д плану, а багато з тих, що були все ж поставлен≥, майже одразу виходили з ладу. ¬ результат≥ у 1931 р. майже третина врожаю зерна була втрачена п≥д час жнив; до 1932 р. площа пос≥в≥в на ”крањн≥ зменшилас¤ на одну п'¤ту. Ќаче цього було мало, у 1931 р. ѕ≥вдень ”крањни охопила посуха.

”с≥ ц≥ чинники призводили до невпинного пог≥ршенн¤ становища. јле вир≥шаль- ним, ≥з них була безжальна стал≥нська пол≥тика зернозагот≥вель. Ќагальне потре- буючи зерна дл¤ ф≥нансуванн¤ ≥ндустр≥ал≥зац≥њ, режим продовжував, незважаючи на скрутн≥ умови, нав'¤зувати сел¤нам велик≥ плани загот≥вель. „ерез нестачу зерна дл¤ одночасного задоволенн¤ й вимог ур¤ду, й потреб сел¤н, у 1931 р. украњнськ≥ ко- мун≥сти благали ћоскву зменшити плани. ѕогодившись на њх незначне скороченн¤. —тал≥н, проте, встановив нов≥, що були також нереально високими.

ўоб забезпечити зб≥р необх≥дного режимов≥ зерна, —тал≥н вир¤див своњх пер- ших заступник≥в ¬¤чеслава ћолотова й Ћазар¤  агановича дл¤ нагл¤ду за зерно- загот≥влею на ”крањн≥. «нову дл¤ конф≥скац≥њ зб≥жж¤ моб≥л≥зували парт≥йних акти- в≥ст≥в. ќчевидно, багатьом ≥з них забракло духу на таку справу, оск≥льки в цей час було зв≥льнено близько третини прац≥вник≥в, ¤к≥ перебували на в≥дпов≥дальних поса- дах у колгоспах. ƒл¤ п≥дтримки актив≥ст≥в рад¤нськ≥ чиновники використовували регул¤рн≥ в≥йська та п≥дрозд≥ли ќƒѕ”, ¤к≥ безжально громили села, що в≥дмовл¤- лис¤ в≥ддавати продукти. ≈кспропр≥ювали нав≥ть нас≥нне зерно, необх≥дне дл¤ с≥в- би наступного року. ѕопри вс≥ ц≥ заходи п≥д к≥нець 1932 р. режимов≥ вдалос¤ з≥бра- ти лише 70 ∞о запланованого. ” промов≥, виголошен≥й у с≥чн≥ 1933 р., —тал≥н нака- зав парт≥йному .апаратов≥ подвоњти зусилл¤: ЂЌе дозвол¤йте, щоб вашу увагу в≥двер- тали вс≥л¤к≥ фонди ≥ резерви, не забувайте про основне завданн¤: розгортайте кам- пан≥ю зернозагот≥вель... ≥ прискорюйте њњ. ѕершою вашою запов≥ддю Ї виконати зер- нозагот≥влюї.