ќск≥льки природу польсько-украњнських взаЇмин у м≥жвоЇнн≥ роки здеб≥льшого формував польський ур¤д, то д≥¤льн≥сть украњнц≥в у цей пер≥од по сут≥ ¤вл¤ла собою в≥дпов≥дь на польськ≥ ≥н≥ц≥ативи. ”крањнц≥ в основному лишалис¤ в опозиц≥њ до поль- ського режиму, виражаючи це або легальними засобами, що не становили загрози дл¤ њхнього становища, або насильницькими революц≥йними методами, без огл¤ду на насл≥дки. ѕерший ≥з цих двох п≥дход≥в набув куди б≥льшого поширенн¤.

’оч Ђлегальникиї н≥коли не в≥дступали в≥д своЇњ мети Ч рано чи п≥зно об'Їднати вс≥х украњнц≥в у незалежн≥й держав≥, вони зосередили зусилл¤ на збереженн≥ тих здобутк≥в, ¤к≥ завоювали украњнц≥ п≥д владою јвстр≥њ всупереч дискрим≥нац≥йн≥й по- л≥тиц≥ польськоњ держави. ¬они брали участь у польськ≥й пол≥тичн≥й систем≥ через легальн≥ украњнськ≥ парт≥њ, перебудовували й поширювали кооперативний рух ≥ нама- галис¤ захистити украњнське шк≥льництво. –озвиваючи цей Ђорган≥чний секторї ук- рањнського сусп≥льства, Ђлегальникиї спод≥валис¤, що украњнц≥ будуть краще п≥дго- товленими до здобутт¤ незалежност≥, коли дл¤ цього виникне нагода. ÷¤ конструк- тивна, хоч ≥ буденна, д≥¤льн≥сть приваблювала переважно стаб≥льн≥ш≥ елементи украњнського сусп≥льства, так≥ ¤к члени передвоЇнного Ђ≥стебл≥шментуї, св¤щеники, велика частина ≥нтел≥генц≥њ та заможних сел¤н.

ѕол≥тичн≥ парт≥њ. ” под≥леному на численн≥ фракц≥њ польському сусп≥льств≥ в 1925 р. нал≥чувалос¤ 92 зареЇстрован≥ парт≥њ, з них 32 були представлен≥ у парламент≥. “ака тенденц≥¤ до пол≥тичноњ диференц≥ац≥њ також мала м≥сце й в украњнському се- редовищ≥. ќхоплюючи ≥деолог≥чний спектр в≥д крайн≥х л≥вих до крайн≥х правих по- гл¤д≥в, украњнц≥ мали близько 12 пол≥тичних парт≥й, ¤к≥ до того ж в≥дображали дуже р≥зноман≥тн≥ пол≥тичн≥ традиц≥њ Ђавстр≥йськихї украњнц≥в —х≥дноњ √аличини на про- тивагу Ђрос≥йськимї украњнц¤м ¬олин≥, ѕол≥сс¤ та ’олмщини.

ѕроте ≥снувала одна парт≥¤, що була чисельн≥шою та впливов≥шою в≥д ус≥х разом уз¤тих,Ч ”Ќƒќ. ¬она утворилас¤ в 1925 р. в результат≥ злитт¤ “рудовоњ парт≥њ з р¤дом менших угруповань. Ќезважаючи на зм≥ну назви, ”Ќƒќ фактично ¤вл¤ла со- бою пр¤мого спадкоЇмц¤ довоЇнноњ Ќац≥онально-демократичноњ парт≥њ, що була про- в≥дною зах≥дноукрањнською парт≥Їю до й п≥д час польсько-украњнськоњ в≥йни 1918Ч 1919 рр. ÷¤ по сут≥ л≥беральна парт≥¤ виступала за конституц≥йну демократ≥ю та не- залежн≥сть ”крањни. ўоб п≥дготувати украњнц≥в до незалежност≥, вона п≥дтримувала пол≥тику Ђорган≥чного розвиткуї та аграрних реформ. ¬≥дносно гнучка за своЇю тактикою, ц¤ парт≥¤ вдалас¤ до спроб нормал≥зац≥њ украњнсько-польських взаЇмин. јле репрес≥њ польського ур¤ду, з одного боку, та екстрем≥зм украњнських нац≥онал≥с- т≥в, з ≥ншого, ускладнювали проведенн¤ центристськоњ пол≥тики ”Ќƒќ.

ќск≥льки б≥льш≥сть украњнських д≥¤ч≥в, переважно представники ≥нтел≥генц≥њ та духовенства, належали до ”Ќƒќ, вона була парт≥Їю зах≥дноукрањнського Ђ≥стебл≥ш- ментуї. њњ члени контролювали багато украњнських ф≥нансових, кооперативних та культурних заклад≥в, у тому числ≥ найвпливов≥шу зах≥дноукрањнську газету Ђƒ≥лої. Ќа виборах ”Ќƒќ збирала близько 600 тис. голос≥в, завойовуючи величезну б≥ль- ш≥сть украњнських мандат≥в у сейм≥. ƒо найвидатн≥ших л≥дер≥в парт≥њ належали ƒмит- ро Ћевицький, ¬асиль ћудрий, —тефан Ѕаран, ќстап Ћуцький, ћ≥лена –удницька та ≤ван  едрин.

—оц≥ал≥стичн≥ тенденц≥њ в середовищ≥ зах≥дних украњнц≥в були сильними, хоч ≥ фрагментарними. √оловним њхн≥м виразником виступала –адикальна парт≥¤ Ч най- стар≥ша з ус≥х украњнських парт≥й, њњ програма закликала до справедливого под≥лу земель серед сел¤н, обмеженн¤ приватноњ власност≥ та в≥докремленн¤ церкви в≥д держави. јле вона також п≥дкреслювала, що цих ц≥лей не можна дос¤гти, доки не буде встановлена незалежна держава, котра об'ЇднаЇ вс≥х украњнц≥в. “ому в 20Ч30-х роках радикали, ¤к≥ ран≥ше р≥шуче п≥дтримували «”Ќ–, виступали переконаними противниками —–—– ≥ ѕольщ≥ Ч цих головних ворог≥в украњнськоњ незалежност≥.

” 30-х роках радикали нал≥чували близько 20 тис. член≥в, здеб≥льшого сел¤н, с≥льськогосподарських роб≥тник≥в ≥ подекуди ≥нтел≥генц≥ю. Ќа виборах 1928 р. ц¤ парт≥¤ отримала 280 тис. голос≥в. «осереджен≥ в √аличин≥ радикали, проте, вдали- с¤ до р≥шучих спроб поширити св≥й вплив на ¬олинь, ѕол≥сс¤ та ’олмщину, об'Їд- навшись у 1926 р. з меншою в≥д них ”крањнською парт≥Їю соц≥ал≥ст≥в-революц≥онер≥в, що д≥¤ла на ¬олин≥, й утворивши разом ”крањнську соц≥ал≥стичну радикальну парт≥ю. ƒо найв≥дом≥ших њњ вожд≥в належали так≥ ветерани, ¤к Ћев Ѕачинський та ≤ван ћа- кух. якщо радикали ви¤вл¤ли нац≥онал≥стичн≥ тенденц≥њ, то ≥нша довоЇнна украњн- ська соц≥ал≥стична парт≥¤ Ч чисельно невелик≥ й слабк≥ соц≥ал-демократи на чол≥ з Ћевом √анкевичем Ч схил¤лас¤ на б≥к комун≥зму.

” 20-т≥ роки на «ах≥дн≥й ”крањн≥ швидко поширювалис¤ прорад¤нськ≥ погл¤ди. ¬еликою м≥рою це була реакц≥¤ на прихильн≥сть зах≥дних держав до пол¤к≥в, на њхнЇ потуранн¤ гнобленню ѕольщею нац≥ональних меншостей. «ах≥дним украњнц¤м та- кож ≥мпонували пол≥тика украњн≥зац≥њ у –ад¤нськ≥й ”крањн≥ та в≥дродженн¤ сел¤н- ства за непу. ўоб стимулювати ц≥ тенденц≥њ, рад¤нський ур¤д призначав своњми кон- сулами у Ћьвов≥ украњнц≥в, намагавс¤ привернути до себе зах≥дних украњнських ≥нте- лектуал≥в ≥ студент≥в, пропагуючи дос¤гненн¤ –ад¤нськоњ ”крањни та об≥ц¤ючи њм теплий прийом.

” результат≥ до –ад¤нськоњ ”крањни ем≥грували так≥ пров≥дн≥ представники за- х≥дноукрањнськоњ ≥нтел≥генц≥њ, ¤к ћихайло Ћозинський, јнт≥н  рушельницький та —тепан –удницький, а також сотн≥ студент≥в. ћайже вс≥ вони загинули п≥д час ре- прес≥й 30-х рок≥в. Ќе маючи оф≥ц≥йних контакт≥в з рад¤нським ур¤дом, Ќаукове товариство ≥м. Ўевченка у Ћьвов≥ п≥дтримувало, однак, т≥сн≥ зв'¤зки з ”крањнською јкадем≥Їю наук у  иЇв≥. «ах≥дноукрањнськ≥ кооперативи обм≥нювалис¤ досв≥дом ≥з рад¤нськими колегами. «ах≥дноукрањнський ем≥грац≥йний ур¤д ™вгена ѕетрушеви- ча п≥сл¤ 1923 р. зайн¤в в≥дверто прорад¤нськ≥ позиц≥њ, те ж саме зробила впливова частина кер≥вництва ”Ќƒќ. јле ц≥ тенденц≥њ трималис¤ недовго, й коли в 30-х роках на «ах≥дну ”крањну просочилис¤ в≥домост≥ про страх≥тт¤ колектив≥зац≥њ, голоду та чисток, вони швидко ослабли.

ќднак за свого п≥днесенн¤ прорад¤нськ≥ симпат≥њ дали початок к≥льком легаль- ним та нелегальним орган≥зац≥¤м. ” 1919 р. невелика група галичан, б≥льш≥сть ≥з ¤ких були в роки революц≥њ в≥йськовополоненими у –ос≥њ, утворила  омун≥стичну парт≥ю —х≥дноњ √аличини. ѕ≥д час короткоњ окупац≥њ √аличини „ервоною арм≥Їю в 1920 р. ц≥ галицьк≥ комун≥сти Ч украњнц≥, Їврењ та пол¤ки Ч утворили ефемерний Ђур¤дї. ” 1923 р. ц¤ парт≥¤ зм≥нила назву на  омун≥стичну парт≥ю «ах≥дноњ ”крањни ( ѕ«”) ≥, схил¤ючись перед тиском  омун≥стичного ≤нтернац≥оналу, стала авто- номною частиною ѕольськоњ комун≥стичноњ парт≥њ. јле нав≥ть тод≥ так≥ украњнськ≥ л≥- дери ц≥Їњ багатонац≥ональноњ парт≥њ, ¤к  ароль ћаксимович та –оман  узьма, вперто продовжували збер≥гати украњнське Їство, ви¤вл¤ючи у своњх д≥¤х дивовижну не- залежн≥сть. ¬они пристрасно п≥дтримували Ўумського та нац≥онал-комун≥зм у –ад¤нськ≥й ”крањн≥, надавши своњй позиц≥њ принципового звучанн¤ у м≥жнарод- ному комун≥стичному рус≥. ÷¤ позиц≥¤ привела до зм≥цненн¤ украњнського кер≥вницт- ва  ѕ«”, але не поклала к≥нц¤ запекл≥й фракц≥йн≥й боротьб≥ в парт≥њ. ” 1938 р. за наказом —тал≥на њњ розпустили. ” 30-х роках  ѕ«” нал≥чувала понад 4 тис. член≥в; майже половину з них становили украњнц≥, а решту Ч пол¤ки та Їврењ,

як нелегальна п≥дп≥льна парт≥¤,  ѕ«” в 1926 р. стала на шл¤х утворенн¤ легаль- ноњ, опертоњ на широк≥ маси орган≥зац≥њ п≥д назвою –об≥тничо-сел¤иське соц≥ал≥стич- не об'Їднанн¤ (—ельроб) ≥з метою завоюванн¤ б≥льшоњ п≥дтримки в народ≥. —початку њњ очолили л≥вий русоф≥л  ирило ¬альницький та украњнський соц≥ал≥ст ≥з ¬олин≥ ѕавло ¬асильчук. Ќезабаром внутр≥шн≥ конфл≥кти, аналог≥чн≥ тим, що роздирали  ѕ«”, розкололи цю орган≥зац≥ю на праве крило, ¤ке обстоювало украњнськ≥ нац≥о- нальн≥ ≥нтереси, та л≥ве, котре п≥дтримувало ћоскву. ” 1928 р., в апогењ своЇњ сили, обидва крила нал≥чували близько 10 тис. член≥в ≥ на виборах набрали близько 240 тис. голос≥в, переважно в≥дданих за нац≥ональне св≥домих правих. ѕроте пол≥тика —та- л≥на похитнула п≥дтримку —ельробу з боку народу, й тому р≥шенн¤ польського ур¤ду про розпуск ц≥Їњ орган≥зац≥њ в 1932 р. не викликало великих протест≥в.

≤нш≥ украњнськ≥ парт≥њ були невеликими, слабкими й схил¤лис¤ до сп≥впрац≥ з польським ур¤дом. ќдна з них Ч ”крањнська католицька парт≥¤ Їпископа √риго- р≥¤ ’омишина Ч безусп≥шно намагалас¤ моб≥л≥зувати приб≥чник≥в клерикального консерватизму. –усоф≥ли, що переживали стр≥мкий занепад, заснували –уську сел¤нську та –уську аграрну парт≥њ, ¤к≥ в 1931 р. злилис¤ в одну. јле й це не ут- римало багатьох њхн≥х р¤дових член≥в в≥д переходу до украњнських парт≥й.

 ооперативний рух. Ђ—пирайс¤ на власн≥ сили!ї Ч таким було гасло прихильни- к≥в Ђорган≥чного розвиткуї зах≥дноукрањнського сусп≥льства. ћалось на уваз≥, що оск≥льки украњнц¤м у њхн≥х починках не допоможе н≥хто (звичайно ж, не польський ур¤д), то њм сл≥д самим соб≥ допомагати. ќдин ≥з найкращих способ≥в дос¤гненн¤ такоњ мети украњнц≥ вбачали у кооперативах. ќсновна функц≥¤ кооператив≥в пол¤гала в розвитку економ≥ки. «а польськоњ влади ц¤ функц≥¤ значно розширилас¤: коопера- тивний рух став розгл¤дати себе ¤к знар¤дд¤ самовр¤дуванн¤ та економ≥чного само- захисту, школу, в ¤к≥й люди вчатьс¤ бути господар¤ми власноњ земл≥.

¬ажливим чинником у зростанн≥ рол≥ кооператив≥в стали ветерани украњнськоњ арм≥њ, що вступали до них. ѕереживаючи свою поразку, ц≥ патр≥отично настроЇн≥, пол≥тичне активн≥ люди дивилис¤ на кооперативи ¤к на зас≥б продовженн¤ боротьби за украњнську справу: Ђѕрацюючи в кооперативах, ми знову стаЇмо солдатами наро- дуї.  ожен орган≥зований кооператив, кожен забезпечений ним товар чи послуга, кожен гр≥ш, що клавс¤ до украњнськоњ, а не польськоњ кишен≥, вони вважали за удар по польському ворогов≥, за ще один крок до незалежност≥. ”часть у кооперативах по- ¤снювалас¤ й практичними м≥ркуванн¤ми: нер≥дко лише кооперативи надавали вете- ранам можлив≥сть працювати.

 ооперативи швидко утворили розгалужену мережу.  редитов≥ сп≥лки орган≥- зувалис¤ в асоц≥ац≥ю п≥д назвою Ђ÷ентробанкї, с≥льськ≥ споживч≥ й торгов≥ сп≥лки утворили Ђ÷ентросоюзї, сп≥лка молочних кооператив≥в називалас¤ Ђћаслосоюзї, а ЂЌародна торг≥вл¤ї представл¤ла м≥ських торг≥вц≥в. ќрган≥зац≥¤, що об'Їднувала вс≥ кооперативи, нагл¤дала за њхн≥ми рахунками, навчала службовц≥в та забезпечу- вала загальне кер≥вництво, називалас¤ –”—  (–ев≥з≥йна ”крањнська сп≥лка коопе- ратив≥в). јвторитет сп≥лок п≥дносили њхн≥ високопрофес≥йн≥ та самов≥ддан≥ кер≥вники, насамперед ќстап Ћуцький та ёл≥¤н ѕавловський.

” м≥жвоЇнний час кооперативи об'Їднували переважно с≥льських споживач≥в [≥ торговельн≥ орган≥зац≥њ ≥ регулювали ц≥ни на с≥льськогосподарськ≥ продукти та ≤ готов≥ вироби. Ќайб≥льших усп≥х≥в у збут≥ своњх продукт≥в дос¤гли молочн≥ коопе- 1 ративи Ђћаслосоюзуї, що опанували зах≥дноукрањнський ≥ нав≥ть значну частину ≤ польського ринку.

≤ ѕро р≥зке зростанн¤ кооператив≥в св≥дчить статистика. якщо в 1921 р. у —х≥дн≥й ≤ √аличин≥ нал≥чувалос¤ близько 580 украњнських кооператив≥в, то у 1928 р. њх к≥ль- к≥сть п≥дстрибнула до 2500, а на 1939 р. наблизилас¤ до 4000. «агальне число член≥в 5 кооператив≥в напередодн≥ другоњ св≥товоњ в≥йни с¤гало понад 700 тис. чолов≥к; вони забезпечували роботою понад 15 тис. украњнц≥в. ћайже 90 % кооператив≥в д≥¤ли у —х≥дн≥й √аличин≥; на ¬олин≥ ж, ѕол≥сс≥ та ’олмщин≥ украњнц≥в змушували вступати до польських кооперативних асоц≥ац≥й. ≤ все ж на кожного украњнц¤ припадало вдв≥ч≥ б≥льше кооператив≥в, н≥ж у пол¤к≥в, нав≥ть при тому, що останн≥ мали перевагу, користуючись п≥дтримкою ур¤ду.

јле украњнськ≥ кооперативи також стикалис¤ з серйозними проблемами. «ане- Х покоЇн≥ зростанн¤м руху, польськ≥ ур¤довц≥ стали систематично перешкоджати йо- го дальшому розвитку. ѕольська тактика включала звинуваченн¤ в н≥бито непра- вильному складанн≥ зведень, порушенн≥ правил буд≥вництва чи г≥г≥Їни тощо. «а вс≥Їњ своЇњ чисельност≥ та високоњ орган≥зованост≥ украњнськ≥ кооперативи, проте, значно поступалис¤ польським через брак кап≥тал≥в, що обмежував њхн≥й економ≥чний вплив. јле попри вс≥ труднощ≥ кооперативний рух прискорював сусп≥льну моб≥л≥- зац≥ю та нац≥ональну ≥нтеграц≥ю серед украњнц≥в √аличини й св≥дчив про њхнЇ праг- ненн¤ оп≥куватис¤ власними справами.

ќсв≥та. як можна було спод≥ватис¤, шк≥льництво ¤вл¤ло собою надзвичайно де- л≥катне й важливе питанн¤ в украњнсько-польськ≥й конфронтац≥њ. ќпр≥ч забезпечен- н¤ д≥тей осв≥тою, украњнц≥ бажали, щоб школи п≥дносили нац≥ональну св≥дом≥сть ≥ культуру кор≥нного населенн¤. «≥ свого боку пол¤ки спод≥валис¤, що система шк≥ль- ництва виховуватиме з непол¤к≥в в≥дданих громад¤н ѕольськоњ держави. ѕол¤ки розвивали осв≥ту на початковому р≥вн≥, особливо в таких в≥дсталих кра¤х, ¤к ¬о- линь, ѕол≥сс¤ та ’олмщина. ƒо початку 30-х рок≥в неписьменн≥сть у населених укра- њнц¤ми рег≥онах ѕольськоњ держави впала до 28 % (хоч на ¬олин≥ вона була значно вищою). ѕроте водночас заснован≥ при австр≥йськ≥й влад≥ украњномовн≥ школи п≥д приводом перетворенн¤ на двомовн≥ систематично л≥кв≥довувалис¤. « понад 2400 по- чаткових украњнських шк≥л, що ≥снували у —х≥дн≥й √аличин≥ в 1912 р., у 1937 р. зали- шилос¤ т≥льки 352. Ќа ¬олин≥ прот¤гом цього часу к≥льк≥сть украњнських шк≥л ско- ротилас¤ з 440 до восьми. Ќа р≥вн≥ середньоњ осв≥ти становище украњнц≥в було та- кож безрад≥сним: у 1931 р. одна польська г≥мназ≥¤ припадала на 16 тис. пол¤к≥в, але одна украњнська Ч аж на 230 тис. украњнц≥в.

«азнавали украњнц≥ дискрим≥нац≥њ й на ун≥верситетському р≥вн≥. ”р¤д не виконав об≥ц¤нки заснувати дл¤ них ун≥верситет ≥ систематично чинив перешкоди украњнц¤м, що прагнули здобути ун≥верситетську осв≥ту. “ому в 1920 р. украњнц≥ заснували у Ћьвов≥ ЂтаЇмнийї ун≥верситет. ќрган≥зований без дозволу властей, в≥н ¤вл¤в собою по сут≥ ≥мпров≥зован≥ курси, що викладалис¤ консп≥ративне. ” пер≥од свого розкв≥ту цей ун≥верситет нал≥чував 54 професори, три факультети, 15 кафедр ≥ близько 1500 студент≥в. ѕ≥сл¤ того ¤к у 1925 р. ур¤д усе ж закрив його, багато украњнських студен- т≥в вињжджали дл¤ продовженн¤ навчанн¤ за кордон, особливо до „ехословаччини. ¬ результат≥ осв≥чен≥ украњнц≥ ставали войовничими виразниками антипольських настроњв ≥ радикальних пол≥тичних погл¤д≥в.

—пробу задовольнити потребу украњнц≥в у середн≥х осв≥тн≥х закладах зробило товариство Ђ–≥дна школаї, що до 1938 р. заснувало близько 40 г≥мназ≥й, л≥цењв та про- фес≥йно-техн≥чних шк≥л. ¬елику частину витрат на ц≥ заходи покривали внески його член≥в, число ¤ких ≥з 5 тис. у 1914 р. перевершило 100 тис. у 1938 р., та внески ≥мм≥- грант≥в у —получених Ўтатах та  анад≥. «агальнокультурн≥ потреби лишалис¤ у царин≥ д≥¤льност≥ Ђматер≥ї вс≥х зах≥дноукрањнських орган≥зац≥й Ч шанованого вс≥ма товариства Ђѕросв≥таї, ¤ке в 1939 р. нал≥чувало понад 360 тис. член≥в. ¬оно утриму- вало величезну мережу читалень, публ≥кувало навчальн≥ матер≥али, в≥дкривало дит- садки, вело ц≥лий р¤д курс≥в.

—мак галичан до орган≥зац≥йноњ д≥¤льност≥ ви¤вивс¤ також в ≥нших сферах. ѕродовжували д≥¤ти так≥ довоЇнн≥ орган≥зац≥њ с≥льськоњ молод≥, ¤к Ђ—ок≥лї та ЂЋугї (ран≥ше Ђ—≥чї), у той час ¤к нов≥ орган≥зац≥њ, зокрема заснований у 1911 р. Ђѕластї, залучали д≥тей м≥ськоњ ≥нтел≥генц≥њ, готуючи њх зайн¤ти пров≥дн≥ посади у сусп≥льств≥. ѕереконаний, що пластунський рух Ї розсадником нац≥онал≥зму, ур¤д у 1930 р. за- боронив його. ¬ажливою под≥Їю орган≥зац≥йного житт¤ м≥жвоЇнного пер≥оду стало посиленн¤ ж≥ночого руху. ¬з¤вши за мету вихованн¤ новоњ, нац≥ональне св≥домоњ, культурно розвиненоњ, прогресивноњ в соц≥альному та економ≥чному в≥дношенн≥ ж≥нки, заснований у 1920 р. —оюз украњнок через 10 рок≥в уже мав 45 тис. член≥в. ѕ≥д талановитим кер≥вництвом депутата сейму ћ≥лени –удницькоњ в≥н зд≥йснював ши- року благод≥йну, осв≥тню та культурну д≥¤льн≥сть, а також мав добре налагоджен≥ контакти з м≥жнародними фем≥н≥стськими орган≥зац≥¤ми.

÷еркви. Ќайб≥льшою, найбагатшою ≥ найвпливов≥шою орган≥зац≥Їю зах≥дних ук- рањнц≥в лишалас¤, без сумн≥ву, греко-католицька церква. јле роль ц≥Їњ установи в га- лицькому сусп≥льств≥ зазнала вражаючих зм≥н. ѕор≥вн¤но з XIX ст., коли вона висту- пала Їдиною орган≥зац≥Їю украњнц≥в √аличини, у м≥жвоЇнний пер≥од ц¤ церква була т≥льки одн≥Їю з багатьох (хоч ≥ найб≥льшою) ≥ в≥дтак не могла розраховувати на без- умовну в≥рн≥сть њй ус≥х галицьких украњнц≥в.

Ќаприк≥нц≥ 30-х рок≥в греко-католицька церква нал≥чувала 4 млн в≥руючих у близько 3 тис. параф≥й. ¬она мала ц≥лу мережу молод≥жних орган≥зац≥й, ж≥ночих то- вариств ба нав≥ть власну пол≥тичну парт≥ю Ч ”крањнську католицьку нац≥ональну парт≥ю. ѕро њњ здатн≥сть моб≥л≥зувати молодь, особливо с≥льську, св≥дчив масовий зл≥т Ђћолодь за ’ристаї, орган≥зований у 1933 р., що з≥брав понад 50 тис. учасни- к≥в. ÷¤ церква спри¤ла прогресов≥ також у царин≥ шк≥льництва. ” 1928 р. вона за- снувала Їдиний украњнський вищий учбовий заклад у ѕольщ≥ Ч “еолог≥чну академ≥ю у Ћьвов≥, ректором ¤коњ був …осип —л≥пий. Ѕуло також засновано три нових сем≥нар≥њ.

—воњми дос¤гненн¤ми у м≥жвоЇнний пер≥од греко-католицька церква, без сумн≥ву, завд¤чуЇ митрополитов≥ јндрею Ўептицькому. —ила вол≥, широта погл¤д≥в, гума- н≥зм здобули йому загальну повагу й зробили найвпливов≥шою постаттю в за- х≥дноукрањнському сусп≥льств≥. ѕереконан≥сть Ўептицького в тому, що греко- католицька церква Ч це суто украњнська установа, ¤ка повинна берегти сх≥дн≥ церковн≥ традиц≥њ та п≥дтримувати нац≥ональн≥ прагненн¤ свого народу, спри¤ла зростанню його попул¤рност≥. ÷ей п≥дх≥д призв≥в до конфл≥кту м≥ж ним ≥ час- тиною церковноњ ≥Їрарх≥њ на чол≥ з Їпископом ’омишиним та ¬асил≥анським ор- деном, ¤к≥ скор≥ше наголошували на своњх зв'¤зках з римо-католицтвом, н≥ж на са- мобутност≥ њхньоњ церкви.

ћитрополит справл¤в також значний вплив на пол≥тичне житт¤. ” 30-х роках в≥н енерг≥йно протестував проти кампан≥њ пациф≥кац≥њ, а через п'¤ть рок≥в п≥дтримав по- л≥тику нормал≥зац≥њ. ћаючи т≥сн≥ взаЇмини з пом≥ркованою частиною ”Ќƒќ, Ўеп- тицький водночас засуджував ¤к нац≥онал-екстрем≥ст≥в, так ≥ комун≥ст≥в, пост≥йно обстоюючи необх≥дн≥сть вищих ц≥нностей, ширшого баченн¤ ситуац≥њ.

Ќа ¬олин≥, ѕол≥сс≥ та ’олмщин≥ православна церква нал≥чувала близько 2 млн украњнц≥в. Ќа в≥дм≥ну в≥д греко-католицькоњ церкви вона не мала протекц≥њ –иму й в≥дтак була менше захищеною в≥д репресивноњ пол≥тики ѕольщ≥. ” 1924 р. за напол¤- ганн¤м ур¤ду православна церква в ѕольщ≥ роз≥рвала своњ зв'¤зки з ћосковською патр≥арх≥Їю й проголосила автокефал≥ю. ≤ хоч на вищих р≥вн¤х церковноњ ≥Їрарх≥њ збер≥галис¤ русоф≥льськ≥ симпат≥њ, на њњ нижчому р≥вн≥ пом≥тно зростали украњнськ≥ впливи Ч в м≥ру того ¤к украњнська мова почала проникати в л≥тург≥ю, рел≥г≥йн≥ пуб- л≥кац≥њ та у процес навчанн¤ в сем≥нар≥¤х. «анепокоЇний таким поворотом под≥й, польський ур¤д став добиватис¤ впровадженн¤ в церковну службу польськоњ мови й розпочав кампан≥ю наверненн¤ православних до католицькоњ в≥ри, що супровод- жувалас¤ масовим знищенн¤м православних церков. ’оч полон≥зац≥¤ подекуди й мала певн≥ здобутки, зокрема в л≥тург≥њ, та р≥дко хто з украњнц≥в зр≥кавс¤ православ'¤.

ћитрополит јндрей Ўептицький