Ќовий нац≥онал≥зм. ” м≥жвоЇнний пер≥од з'¤вивс¤ ¤к≥сно новий р≥зновид украњн- ського нац≥онал≥зму. ¬ XIX ст. нац≥онал≥зм украњнськоњ ≥нтел≥генц≥њ, що головним чином спов≥дувала л≥беральн≥ чи соц≥ал≥стичн≥ ≥дењ, був скор≥ше аморфним поЇднан- н¤м нац≥ональноњ св≥домост≥, патр≥отизму та гуман≥стичних ц≥нностей. ’оча цей рух став згуртован≥шим у пер≥од м≥ж 1917 та 1920 рр., коли в≥н поставив перед собою мету буд≥вництва нац≥ональноњ державност≥, в≥н продовжував обстоювати демокра- тичн≥ та соц≥ал≥стичн≥ принципи. ѕ≥д час в≥йни за незалежн≥сть багато украњнських пол≥тик≥в нер≥дко вагалис¤, коли потр≥бно було вибирати м≥ж нац≥онал≥стичними й соц≥ал≥стичними ц≥л¤ми. ќднак у 1920-х роках у середовищ≥ молодих украњнц≥в, ¤к ≥ в ≥нших Ївропейських народ≥в, зародилас¤ крайн¤ форма нац≥онал≥зму, ¤ку нази- вали ≥нтегральним нац≥онал≥змом.

Ќа ”крањн≥ ≥нтегральний нац≥онал≥зм веде св≥й родов≥д насамперед ≥з невдач 1917Ч1920 рр. як зауважуЇ ќлександр ћотиль, Ђукрањнський нац≥онал≥зм був по сут≥ спробою по¤снити, чому втрачено украњнську державн≥сть ≥ ¤к належить в≥дво- ювати њњї. ѕереконан≥ в тому, що соц≥ал≥стичн≥ й демократичн≥ п≥дходи спри¤ють м≥ж- парт≥йн≥й ворожнеч≥, неефективному кер≥вництву, розходженню в ц≥л¤х, в≥дсутност≥ ч≥ткоњ спр¤мованост≥, що в сум≥ призводить до поразки, молод≥ ветерани в≥йни за не- залежн≥сть в≥дкинули стару ≥деолог≥ю. Ќатом≥сть вони закликали до створенн¤ нового типу украњнц¤, беззастережно в≥дданого нац≥њ та справ≥ незалежноњ державност≥. Ќайенерг≥йн≥ше висловлював ц≥ погл¤ди ƒмитро ƒонцов Ч ем≥грант ≥з —х≥дноњ ”к- рањни й колишн≥й соц≥ал≥ст, що став головним ≥деологом украњнського ≥нтегрального нац≥онал≥зму.

≤деолог≥¤. ”крањнський ≥нтегральний нац≥онал≥зм не спиравс¤ на ретельно об- грунтовану систему ≥дей. ¬≥н скор≥ше грунтувавс¤ на р¤д≥ ключових пон¤ть, основ- на мета ¤ких пол¤гала не в тлумаченн≥ д≥йсност≥, а у спонуканн≥ людини до д≥њ. ƒон- цов стверджував, що нац≥¤ Ч це абсолютна ц≥нн≥сть, ≥ немаЇ вищоњ мети, н≥ж здобут- т¤ незалежноњ держави. ќск≥льки пол≥тика Ч це по сут≥ дарв≥н≥стська боротьба на- род≥в за виживанн¤, то конфл≥кти м≥ж ними неминуч≥. « цього випливало, що мета виправдовуЇ засоби, що сила вол≥ пануЇ над розумом, що краще д≥¤ти, н≥ж спогл¤- дати. ƒл¤ попул¤ризац≥њ своњх погл¤д≥в ≥нтегральн≥ нац≥онал≥сти м≥фолог≥зували ук- рањнську ≥стор≥ю, плекаючи своЇр≥дний культ боротьби, самопожертви та нац≥ональ- ного героњзму. –асизм складав в≥дносно другор¤дний компонент ц≥Їњ ≥деолог≥њ, хоч у писанн¤х де¤ких њњ приб≥чник≥в можна було в≥дшукати сл≥ди антисем≥тизму, увага на ньому не загострювалас¤.

≤нтегральний нац≥онал≥зм спов≥дував колектив≥зм, що ставив нац≥ю над ≥ндив≥- дом. ѕор¤д ≥з цим в≥н закликав своњх приб≥чник≥в бути Ђсильними особистост¤миї, ¤к≥ н≥ перед чим не спинились би дл¤ дос¤гненн¤ тих чи ≥нших ц≥лей. ќдна з них зво- дилас¤ до того, щоб змусити народ д≥¤ти ¤к об'Їднане ц≥ле, а не ¤к р≥зн≥ парт≥њ, класи чи рег≥ональн≥ групи. «в≥дси й всеохоплююча природа цього руху, ¤кий особливого значенн¤ надавав соборност≥ (нац≥ональн≥й Їдност≥), в≥дкидав рег≥онал≥зм ≥ прагнув контролювати вс≥ про¤ви д≥¤льност≥ сусп≥льства. ≤нтегральн≥ нац≥онал≥сти закли- кали Ђпробиватис¤ у вс≥ царини народного житт¤, у вс≥ його закутки, у вс≥ установи, товариства, групи, в кожне м≥сто ≥ село, в кожну родинуї. –азом ≥з прагненн¤ми мо- нопол≥зац≥њ вс≥х аспект≥в житт¤ нац≥њ прийшла й нетерпим≥сть. ѕереконан≥, що зна- ють Їдиний шл¤х дос¤гненн¤ нац≥ональноњ незалежност≥, ≥нтегральн≥ нац≥онал≥сти були готов≥ воювати з кожним, хто стане њм на завад≥.

ƒонцов з ≥ншими ≥деологами руху не мали ч≥ткого у¤вленн¤ про тип сусп≥льства, ¤ке вони бажали б мати п≥сл¤ здобутт¤ незалежност≥. ¬они мало що могли сказати про його соц≥ально-економ≥чну орган≥зац≥ю, зазначаючи лише, що воно буде в основ- ному аграрним ≥ спиратиметьс¤ на сп≥впрацю м≥ж державою, кооперативами та при- ватним кап≥талом. ѕол≥тична система майбутньоњ держави засновувалас¤ на влад≥ одн≥Їњ нац≥онал≥стичноњ парт≥њ, серцевину ¤коњ складали випробуван≥ Ђборц≥ї й Ђкра- щ≥ людиї. Ќа чол≥ руху сто¤в верховний кер≥вник, або вождь, котрий мав безумовну ≥ необмежену владу.

”крањнський ≥нтегральний нац≥онал≥зм ц≥лком очевидно м≥стив елементи фа- шизму й тотал≥таризму. ¬ 20-х роках ц≥ тенденц≥њ поширювалис¤ в ус≥й ™вроп≥. ¬они справл¤ли значний вплив (це особливо стосуЇтьс¤ ≥тал≥йського фашизму) й на крањни —х≥дноњ ™вропи. јле, ¤к стверджуЇ ≤ван Ћис¤к-–удницький, Ђзах≥дний фа- шизм, що розвинувс¤ у м≥ському промисловому оточенн≥, не був найближчим роди- чем украњнського ≥нтегрального нац≥онал≥змуї. ќстанн≥й куди ближче сто¤в до та- ких праворадикальних рух≥в сх≥дноЇвропейських аграрних сусп≥льств, ¤к Ђ«ал≥зна гвард≥¤ї в –умун≥њ. Ђ”сташ≥ї в ’орват≥њ. Ђ—тр≥ла ≥ хрестї в ”горщин≥ та аналог≥чних рух≥в у —ловаччин≥ та ѕольщ≥. ¬решт≥-решт украњнський ≥нтегральний нац≥она- л≥зм мав незалежне походженн¤ ≥ його кор≥нн¤ м≥стилос¤ у власному сусп≥ль- ств≥. —постер≥гаючи траг≥чну долю украњнц≥в п≥д польською та рад¤нською вла- дою, втративши в≥ру в традиц≥йн≥ легальн≥ методи, розчарован≥ зах≥дними демо-

крат≥¤ми, ¤к≥ ≥гнорували заклики украњнц≥в про допомогу й сам≥ загрузли в кри- з≥, украњнськ≥ ≥нтегральн≥ нац≥онал≥сти вважали, що њм н≥чого чекати в≥д ≥снуючого стану речей, й тому необх≥дно вдатис¤ до радикальних заход≥в, аби зм≥нити його.

ќрган≥зац≥¤. ўе перед тим ¤к була остаточно сформульована ≥деолог≥¤ ≥нтеграль- ного нац≥онал≥зму, в √аличин≥ й особливо серед ем≥грант≥в у „ехословаччин≥ виник- ли розпорошен≥ групи майбутн≥х учасник≥в руху. ¬ 1920 р. невелика група оф≥цер≥в п≥дп≥льно заснувала у ѕраз≥ ”крањнську в≥йськову орган≥зац≥ю (”¬ќ), що праг- нула продовжити збройну боротьбу проти польськоњ окупац≥њ. «годом њњ командиром було обрано полковника ™вгена  оновальц¤ Ч галичанина, котрий очолював заго- ни с≥чових стр≥льц≥в у сх≥дних украњнських арм≥¤х, видатного пров≥дника у боротьб≥ за незалежн≥сть. ѕрекрасний орган≥затор ≥ тонкий пол≥тик,  оновалець швидко стаЇ незаперечним л≥дером ≥нтегральних нац≥онал≥ст≥в у м≥жвоЇнний час.

—початку ”¬ќ ¤вл¤ла собою в≥йськову орган≥зац≥ю з в≥дпов≥дною структурою командуванн¤. ¬она таЇмно готувала демоб≥л≥зованих ветеран≥в у √аличин≥ та ≥нтер- нованих солдат≥в у „ехословаччин≥ до можливого антипольського повстанн¤, а та- кож проводила операц≥њ, спр¤мован≥ на дестаб≥л≥зац≥ю польського окупац≥йного ре- жиму. Ќайважлив≥шими такими актами стали замах на голову польськоњ держави ё. ѕ≥лсудського, зд≥йснений —тепаном ‘едаком у 1921 р., та широка кампан≥¤ саботажу в 1922 р. ќрган≥зац≥¤, що, за приблизними даними, нал≥чувала 2 тис. член≥в, мала зв'¤зки ¤к ≥з сх≥дно-, так ≥ з зах≥дноукрањнським ем≥грац≥йними ур¤дами та д≥ставала таЇмну ф≥нансову допомогу в≥д зах≥дноукрањнських пол≥тичних парт≥й.

јле в 1923 р. становище ”¬ќ р≥зко зм≥нилос¤.  оли визнанн¤ јнтантою закон- ност≥ польськоњ влади в —х≥дн≥й √аличин≥ викликало сумн≥ви серед багатьох зах≥дних украњнц≥в щодо доц≥льност≥ продовженн¤ збройного опору, з ”¬ќ вийшло багато њњ випробуваних член≥в. ѕроте орган≥зац≥¤ в≥дмовилас¤ зм≥нити тактику збройних д≥й проти пол¤к≥в, тим самим в≥дштовхнувши в≥д себе легальне д≥юч≥ парт≥њ, що в≥дкидали тероризм. ѕересл≥дуванн¤ польськоњ пол≥ц≥њ змусили  оновальц¤ й велику частину проводу т≥кати з √аличини й заснувати штаб-квартиру за кордоном.

 риза, що охопила ”¬ќ внасл≥док цих зм≥н, спричинилас¤ до њњ важливоњ пере- ор≥Їнтац≥њ.  оновалець звернувс¤ по ф≥нансову та пол≥тичну допомогу до чужозем- них держав, насамперед ворог≥в ѕольщ≥ Ч Ќ≥меччини та Ћитви. ј у —х≥дн≥й √али- чин≥ дл¤ поповненн¤ своњх пор≥д≥лих лав ”¬ќ стала вербувати г≥мназичну та ун≥- верситетську молодь. ƒл¤ пропаганди своЇњ р≥шучоњ л≥н≥њ в √аличин≥ орган≥зац≥¤ дово- зила контрабандою з-за кордону св≥й часопис Ђ—урмаї. ќсобливо важливим було те, що ”¬ќ з метою створенн¤ розгалуженоњ мереж≥ нац≥онал≥стичних осередк≥в устано- вила контакти з р¤дом таких студентських груп, ¤к Ђ”крањнська нац≥онал≥стична молодьї у ѕраз≥, ЂЋег≥он украњнських нац≥онал≥ст≥вї у ѕодебрадах („ехословаччи- на) та Ђјсоц≥ац≥¤ украњнськоњ нац≥онал≥стичноњ молод≥ї у Ћьвов≥. ” 1929 р. п≥сл¤ к≥ль- кох п≥дготовчих конференц≥й представники ”¬ќ та студентських груп зустр≥лис¤ у ¬≥дн≥ й заснували ќрган≥зац≥ю украњнських нац≥онал≥ст≥в (ќ”Ќ). Ѕ≥льшу частину њњ член≥в складала галицька молодь, а кер≥вництво забезпечували з-за кордону  оно- валець та його соратники.

–оль, ¤ку бралас¤ виконувати ќ”Ќ, була набагато ширшою в≥д завдань ”¬ќ. як ≥ њњ попередниц¤, ќ”Ќ лишалас¤ Ђп≥дп≥льною парт≥Їюї. ¬она дотримувалас¤ в≥й- ськових засад кер≥вництва, консп≥ративних метод≥в сувороњ дисципл≥ни й проводила кампан≥ю пол≥тичного терору проти польськоњ держави та њњ представник≥в. ѕроте вона також прагнула очолити широкий революц≥йний рух за дос¤гненн¤ ц≥лей ≥нте- гральних нац≥онал≥ст≥в. ќсобливих зусиль докладала вона дл¤ попул¤ризац≥њ сво- њх погл¤д≥в, насамперед серед молод≥, намагаючись опанувати вс≥ма зах≥дноукрањн- ськими громадськими, пол≥тичними та економ≥чними орган≥зац≥¤ми. ”крањнц≥, ¤к≥ чинили перешкоди планам ќ”Ќ, ¤к ≥ польськ≥ ур¤довц≥, опинилис¤ п≥д загрозою те- рористських напад≥в. . -

Ѕез сумн≥ву, найб≥льшим усп≥хом ќ”Ќ була њњ здатн≥сть заручитис¤ широкою п≥дтримкою украњнськоњ молод≥, њњ схильн≥сть до революц≥йних д≥й, радикальних р≥шень, прагненн¤ вивести нову породу Ђнадукрањнц≥вї ≥мпонували молод≥, ошукан≥й польською владою, доведен≥й до в≥дчаю безроб≥тт¤м ≥ розчарован≥й поразками бать- к≥в. ќдразу ќ”Ќ залучила на св≥й б≥к велику частину ун≥верситетських студент≥в та учн≥в вищих г≥мназ≥й —х≥дноњ √аличини. ћайже в кожному ун≥верситет≥ й у кожн≥й середн≥й школ≥ в ѕольщ≥ та за кордоном, де вчилис¤ украњнц≥, були осередки ќ”Ќ. —правжньою твердинею ≥нтегральних нац≥онал≥ст≥в, ¤ких очолювали Ѕогдан  равц≥в, —тефан Ћенкавський, —тепан ќхримович, ≤ван √рабрусевич та ¬олодимир ян≥в, став јкадем≥чний ƒ≥м украњнських студент≥в ун≥верситету у Ћьвов≥.  оли де¤к≥ з цих юна- к≥в поверталис¤ до своњх с≥л, вони пропагували ≥дењ ≥нтегральних нац≥онал≥ст≥в у пров≥нц≥њ.

ƒл¤ розширенн¤ свого впливу ќ”Ќ також проникала в р≥зноман≥тн≥ господар- ськ≥, осв≥тн≥ та молод≥жн≥ орган≥зац≥њ, влаштовувала масов≥ пол≥тичн≥ демонстрац≥њ, студентськ≥ протести, бойкотуванн¤ польських товар≥в, видавала численн≥ газети й брошури, енерг≥йно поширювала своњ ≥дењ серед студент≥в, сел¤н ≥ роб≥тник≥в √али- чини ≥ ¬олин≥. ” ц≥й д≥¤льност≥ вона спиралас¤, зокрема, на допомогу обдарованих молодих поет≥в, таких ¤к ™вген ћаланюк, ќлег ќльжич- андиба, ќлена “ел≥га та Ѕогдан  равц≥в. ќсновною трибуною погл¤д≥в ≥нтегральних нац≥онал≥ст≥в слугував празький часопис Ђ–озбудова нац≥њї. «годом п≥д вплив ≥нтегральних нац≥онал≥ст≥в по- трапив р¤д ≥нших видань.

’оч визначити к≥льк≥сть член≥в ќ”Ќ надзвичайно важко, за приблизними п≥д- рахунками, напередодн≥ другоњ св≥товоњ в≥йни вона нал≥чувала до 20 тис. чолов≥к. „ис- ло ж сп≥вчуваючих було набагато б≥льшим. “ак чи ≥накше перевага в њњ лавах молодих, енерг≥йних, ≥деал≥стично настроЇних ≥ самов≥дданих людей швидко зробила ќ”Ќ найдинам≥чн≥шим чинником у пол≥тичному житт≥ «ах≥дноњ ”крањни м≥жвоЇнного пер≥оду. ѕрот¤гом 30-х рок≥в ќ”Ќ продовжувала свою Ђв≥йнуї з польським режи- мом, зд≥йснюючи напади на ур¤дов≥ заклади та поштов≥ контори, щоб здобути кошти дл¤ своЇњ д≥¤льност≥, орган≥зовуючи акц≥њ саботажу щодо державноњ власност≥ та вбивства. јле ќ”Ќ (¤к ≥ ” Ѕќ) не вважала насильство й терор за самоц≥ль. ѓњ чле- ни були переконан≥, що революц≥йними засобами ведуть нац≥онально-визвольну боротьбу, аналог≥чно тому, ¤к у це в≥рили ≥рландц≥ з антиангл≥йськоњ орган≥зац≥њ ЂЎинн фейнї та учасники передвоЇнноњ антирос≥йськоњ п≥дп≥льноњ орган≥зац≥њ ѕ≥л- судського. Ѕезпосередн¤ мета такоњ тактики пол¤гала в тому, щоб переконати ук- рањнц≥в у можливост≥ опору й тримати украњнське сусп≥льство в стан≥ Ђпост≥йного революц≥йного брод≥нн¤ї. ќсь ¤к розвивалас¤ концепц≥¤ Ђперманентноњ револю- ц≥њї в одному виданн≥ ≥нтегральних нац≥онал≥ст≥в 1930 р.: ЂЎл¤хом ≥ндив≥дуального терору та окремих масових виступ≥в ми захопимо широк≥ верстви населенн¤ ≥деЇю визволенн¤ ≥ залучимо њх у р¤ди революц≥онер≥в... “≥льки безперервно вдаючись до нових акц≥й, ми зможемо п≥дтримати ≥ розвинути пост≥йний дух протесту проти влас- тей та зберегти ненависть до ворога ≥ прагненн¤ остаточноњ в≥дплати. Ћюди не звика- ють до своњх кайдан≥в, не призвичаюютьс¤ жити у ворожому сусп≥льств≥ї.

Х Ќа початку 30-х рок≥в, кр≥м сотень акт≥в саботажу та дес¤тк≥в випадк≥в Ђекспро- пр≥ац≥њї державних фонд≥в, члени ќ”Ќ орган≥зували понад 60 замах≥в та вбивств. Ќайважлив≥шими њхн≥ми жертвами стали: “адеуш √олувко (1913) Ч широков≥домий польський приб≥чник польсько-украњнського компром≥су; ≈м≥л≥ан „еховський (1932) Ч ком≥сар польськоњ пол≥ц≥њ у Ћьвов≥; чиновник рад¤нського консульства у Ћьвов≥ ќлекс≥й ћайлов (1933), убитий у помсту за голодомор 1932Ч1933 рр. на –ад¤нськ≥й ”крањн≥; Ѕрон≥слав ѕерацький (1934) Ч польський м≥н≥стр внутр≥ш- н≥х справ, на ¤кого ќ”Ќ поклала в≥дпов≥дальн≥сть за пациф≥кац≥ю 1930 р. Ѕуло зд≥йс- нено багато замах≥в на украњнц≥в, ¤к≥ не погоджувалис¤ з пол≥тикою ќ”Ќ. Ќай- б≥льш в≥домим ≥з них стало вбивство в 1934 р. авторитетного украњнського педагога ≤вана Ѕаб≥¤.

јле пол≥тика насильства й конфронтац≥њ дорого коштувала ќ”Ќ. ” 1930 р. ко- мандира њњ бойового загону ёл≥¤на √оловацького застрелив агент пол≥ц≥њ. „ерез р≥к за вбивство ур¤дника п≥д час одн≥Їњ з Ђекспропр≥ац≥йї пов≥сили двох молодих роб≥т- ник≥в ¬асил¤ Ѕ≥ласа та ƒмитра ƒанилишина. ѕ≥сл¤ вбивства ѕерацького у 1934 р. польська пол≥ц≥¤ розпочала широку карну акц≥ю, внасл≥док ¤коњ було накрито весь крайовий пров≥д ќ”Ќ у √аличин≥, включаючи —тепана Ѕандеру та ћиколу Ћебе- д¤, котр≥ орган≥зували замах. Ќа судових процесах, активно висв≥тлюваних у прес≥, ц≥ молод≥ пров≥дники отримали тривал≥ терм≥ни ув'¤зненн¤ в концтабор≥ Ѕереза  арту зька. ƒо них приЇдналис¤ сотн≥ р¤дових член≥в ќ”Ќ, ¤ких схопили в той час.

÷≥ под≥њ Ч лише частина невдач, ¤к≥ сп≥ткали ќ”Ќ. Ќезабаром стало ¤сно, що в орган≥зац≥ю проникла пол≥ц≥¤, чого й належало спод≥ватис¤, оск≥льки ќ”Ќ стала проводити масов≥ вербуванн¤. ўе б≥льш деморал≥зуючим фактором була кри- тика ќ”Ќ з боку своњх же украњнц≥в. Ѕатьки обурювалис¤ з того, що орган≥зац≥¤ штовхала малоосв≥чених п≥дл≥тк≥в до небезпечноњ д≥¤льност≥, ¤ка часто зак≥нчувалас¤ траг≥чно. √ромадськ≥, культурн≥ та молод≥жн≥ орган≥зац≥њ засудили намаганн¤ ќ”Ќ п≥дпор¤дкувати њх соб≥. Ћегальн≥ пол≥тичн≥ парт≥њ звинувачували ≥нтегральних нац≥о- нал≥ст≥в у тому, що вони давали ур¤дов≥ прив≥д дл¤ обмеженн¤ легальноњ д≥¤льност≥ украњнц≥в. Ђјморальн≥стьї ќ”Ќ гостро засудив митрополит Ўептицький. ¬заЇмн≥ закиди й звинуваченн¤ св≥дчили про терт¤ м≥ж двома покол≥нн¤ми Ч батьк≥в у ле- гальному Ђорган≥чномуї сектор≥ та њхн≥х д≥тей у революц≥йному п≥дп≥лл≥.

 онфл≥кт м≥ж покол≥нн¤ми ви¤вивс¤ й у сам≥й ќ”Ќ, особливо в њњ провод≥. «-за кордону кер≥вництво рухом зд≥йснювало виховане в б≥льш Ђцив≥л≥зовануї довоЇнну добу, загартоване роками й досв≥дом старше покол≥нн¤  оновальц¤ та його сорат- ник≥в ≥з 1917Ч1920 рр., таких ¤к ƒмитро јндр≥Ївський, ќмел¤н —еник, ћикола —ц≥- борський та –оман —ушко. ’оч вони до певноњ м≥ри сумн≥валис¤ щодо окремих так- тичних метод≥в ќ”Ќ ≥ особливо вбивств, але њм часто важко було на в≥дстан≥ конт- ролювати своњх п≥длеглих. Ќе в≥дкидаючи насильства,  оновалець та його штаб, од- нак, б≥льше зусиль зосереджували на тому, щоб добитис¤ допомоги чужоземних крањн; особливо Ќ≥меччини.

ѕ≥длеглий њм галицький крайовий пров≥д, до ¤кого входили —тепан Ѕандера, ћи- кола Ћебедь, ярослав —тецько, ≤ван  лим≥в, ћикола  лимишин ≥ –оман Ўухевич, навпаки, тримавс¤ тактики революц≥йних д≥й. Ѕ≥льшост≥ з цих д≥¤ч≥в було т≥льки тро- хи за 20, ≥ вони не знали принижень та ганьби польського пануванн¤. ћолодече хизуванн¤ перед режимом породило в них схильн≥сть до насильницького, героњчного типу опору, а в≥дносна пом≥ркован≥сть ≥ спок≥йн≥ший стиль житт¤ њхн≥х старших ко- лег за кордоном викликали у них презирство. Ќевдоволенн¤ посилилос¤ п≥сл¤ того, ¤ку 1934 р. ус≥х галицьких л≥дер≥в було ув'¤знено у концтабор≥ Ѕереза  артузька, у зв'¤зку з чим ходили чутки, н≥бито њх схопили внасл≥док недбалост≥ чи нав≥ть зра- ди де¤ких член≥в закордонного проводу.

ѕроте у  оновальц¤ вистачало авторитету, престижу й дипломатичноњ майстер- ност≥, щоб запоб≥гати вибухов≥ конфл≥кту. “ому його вбивство в 1938 р. рад¤нським агентом у –оттердам≥ стало дошкульним ударом дл¤ руху ≥нтегральних нац≥она- л≥ст≥в. ¬≥дтак напередодн≥ ≥сторичних катакл≥зм≥в ќ”Ќ опинилас¤ без досв≥дченого й загальновизнаного вожд¤. ј те, що попри вс≥ ц≥ невдач≥ орган≥зац≥¤ не лише уник- ла розвалу, а й продовжувала зростати, Ї промовистим св≥дченн¤м в≥дданост≥, дина- м≥чност≥ та дисципл≥ни њњ р¤дових член≥в.