ўо стосуЇтьс¤ ”крањни, то другу св≥тову в≥йну можна под≥лити на два виразних етапи. ѕерший розпочавс¤ 1 вересн¤ 1939 р., коли н≥мц≥ напали на ѕольщу, а –а- д¤нський —оюз незабаром окупував њњ сх≥дй≥ територ≥њ. ќсновна риса цього етапу, ¤кий торкавс¤ лише зах≥дних украњнц≥в, пол¤гала в переход≥ њхн≥х земель п≥д окупа- ц≥ю новоњ влади, насамперед рад¤нськоњ. ƒругий етап, про ¤кий ≥тиметьс¤ дал≥, по- чавс¤ з нападом Ќ≥меччини на —–—– 22 червн¤ 1941 р. й тривав до осен≥ ,1944 р., коли н≥мецьк≥ в≥йська були вигнан≥ з ”крањни. ѕрот¤гом цього часу вс¤ ”крањна була загарбана нацистами.

—еред багатьох чинник≥в, що призвели до в≥йни, вир≥шальне значенн¤ мали дв≥ дипломатичн≥ угоди, ¤к≥ справили на украњнц≥в безпосередн≥й вплив. ѕ≥дписавши «ќ вересн¤ 1938 р. ћюнхенський пакт, зах≥дн≥ держави на чол≥ з јнгл≥Їю вдалис¤ до спроби умиротворенн¤ √≥тлера, дозволивши йому розчленувати „ехословаччину (й «акарпатт¤). јле зам≥сть задоволенн¤ домагань √≥тлера цей ви¤в безхребет- ност≥ зах≥дних держав лише розпалив у нацист≥в апетит до дальших територ≥альних загарбань. ўе безпосередн≥ший зв'¤зок з вибухом в≥йни мав п≥дписаний 23 серпн¤ 1939 р. нацистсько-рад¤нський пакт Ч ц¤ одна з найдивовижн≥ших в ≥стор≥њ угод. √≥тлер, що не приховував ненавист≥ до рад¤нськоњ системи та своњх територ≥альних претенз≥й на —ход≥, хот≥в, перш н≥ж напасти на своњх противник≥в на «аход≥, нейтра- л≥зувати –ад¤нський —оюз. —тал≥н з≥ свого боку прагнув п≥дписати з √≥тлером угоду про ненапад та нейтрал≥тет, спод≥ваючись тим самим спр¤мувати агресивн≥сть на- цист≥в проти ‘ранц≥њ та јнгл≥њ ≥ в такий спос≥б виграти час дл¤ накопиченн¤ власних сил, поки м≥ж Ђкап≥тал≥стамиї точитиметьс¤ в≥йна на взаЇмне виснаженн¤.  р≥м задоволенн¤ першочергових потреб двох держав, нацистсько-рад¤нський пакт також передбачав обм≥н сировиною та зброЇю. Ѕ≥льше того Ч до нього входив таЇмний протокол, у ¤кому √≥тлер ≥ —тал≥н домовилис¤ про розпод≥л ™вропи на в≥дпов≥дн≥ сфери впливу та окупац≥њ. «а ним –ад¤нському —оюзов≥ передавалис¤ майже вс≥ за- х≥дноукрањнськ≥ земл≥. ћаючи гарант≥њ нейтрал≥тету –ад¤нського —оюзу, √≥тлер напав на ѕольщу, поклавши початок друг≥й св≥тов≥й в≥йн≥.  вапл¤чись оволод≥ти своЇю частиною гинучоњ польськоњ держави, 17 вересн¤ рад¤нськ≥ в≥йська вступили у —х≥д- ну ѕольщу ≥ зайн¤ли майже вс≥ земл≥, населен≥ украњнц¤ми та б≥лорусами. «а .чотири тижн≥ польська держава перестала ≥снувати.

–ад¤нська окупац≥¤ «ах≥дноњ ”крањни. « початку своЇњ першоњ окупац≥њ «ах≥дноњ ”крањни, що тривала 21 м≥с¤ць, рад¤нський режим ус≥л¤ко намагавс¤ заволод≥ти Ђсерц¤ми й думкамиї населенн¤. Ѕ≥льшовики оголосили, що прийшли ¤к Ђпрапоро- носц≥ високих гуман≥стичниих принцип≥вї, виправдовуючи сп≥впрацю з нацистами у розчленуванн≥ ѕольщ≥ прагненн¤м допомогти пригнобленим меншост¤м ≥ насампе- ред Ђбратамї Ч украњнц¤м та б≥лорусам. ќсоблив≥ зусилл¤ робилис¤ дл¤ того, щоб справити на зах≥дних украњнц≥в враженн¤ Ђукрањнськост≥ї нового режиму. Ќовий режим також намагавс¤ прибрати демократичного вигл¤ду. 22 жовтн¤ 1939 р. в≥н орган≥зував вибори, на ¤ких населенн¤ змушували голосувати за Їдиний список кандидат≥в, котр≥ п≥дтримували анекс≥ю «ах≥дноњ ”крањни –ад¤нським —ою- зом. “ому не дивно, що близько 93 ∞о виборц≥в проголосували так, ¤к хот≥в режим. ” червн≥ 1940 р. —–—– змусив –умун≥ю в≥ддати Ѕессараб≥ю та Ѕуковину. “аким чи- ном, до ”крањнськоњ –ад¤нськоњ республ≥ки було прилучено понад 7 млн мешканц≥в «ах≥дноњ ”крањни.

ƒе¤к≥ пол≥тичн≥ заходи –ад принесли зах≥дним украњнц¤м конкретн≥ покращенн¤. Ѕуло багато зроблено дл¤ украњн≥зац≥њ та зм≥цненн¤ системи осв≥ти. ƒо середини 1940 'р. к≥льк≥сть початкових шк≥л на «ах≥дн≥й ”крањн≥ дос¤гла близько 6900, ≥з них 6 тис. украњнських. ”крањнська мова стала мовою викладанн¤ у перейменованому на честь ≤вана ‘ранка Ћьв≥вському ун≥верситет≥ Ч цьому давньому баст≥он≥ польсь- коњ культури, що тепер в≥дкрив двер≥ дл¤ украњнських студент≥в ≥ професор≥в. ѕом≥тно пол≥пшилос¤ медичне обслуговуванн¤ населенн¤, насамперед с≥льського. Ѕули на- ц≥онал≥зован≥ промислов≥ й торговельн≥ п≥дприЇмства, що ран≥ше контролювалис¤ переважно пол¤ками та Ївре¤ми. јле чи не найпопул¤рн≥шим кроком стала експро- пр≥ац≥¤ рад¤нською владою польських землевласник≥в ≥ об≥ц¤нка перерозпод≥лити м≥ж сел¤нами њхн≥ земл≥.

ѕроте паралельно з цими реформами –ади почали демонтувати створен≥ зах≥д- ними украњнц¤ми пол≥тичн≥, соц≥ально-економ≥чн≥ та культурн≥ ≥нфраструктури. Ќезабаром п≥сл¤ њхнього приходу Ќ ¬— заарештував ≥ депортував на —х≥д украњн- ських пол≥тичних л≥дер≥в. Ѕули змушен≥ розпуститис¤ ”Ќƒќ та ≥нш≥ украњнськ≥ по- л≥тичн≥ парт≥њ. Ћ≥кв≥довувалос¤ багато кооператив≥в, а ≥нш≥ реорган≥зувалис¤ на ра- д¤нський зразок. ѕрипинили свою д≥¤льн≥сть читальн≥ та б≥бл≥отеки товариства Ђѕросв≥таї. ¬≥д 20 до «ќ тис. украњнських актив≥ст≥в, усв≥домлюючи, що вони жи- вуть Ђна позичений часї, утекли до окупованоњ" н≥мц¤ми ѕольщ≥. « л≥кв≥дац≥Їю ос≥б, орган≥зац≥й ≥ парт≥й, котр≥ представл¤ли у середовищ≥ зах≥дних украњнц≥в л≥берально- центристськ≥ тенденц≥њ, залишалас¤ лише одна життЇздатна пол≥тична орган≥за- ц≥¤ Ч п≥дп≥льна мережа ќ”Ќ.

ѕовед≥нка численних рад¤нських чиновник≥в, ¤к≥ потоком пливли у «ах≥дну ”крањну, мало що зробила дл¤ об≥ленн¤ образу нового режиму. «викл≥ до Ђпролетар- ськихї метод≥в роботи, вони нер≥дко шокували зах≥дн¤к≥в прим≥тивн≥стю й груб≥стю, ¤к≥ не личили нос≥¤м Ђпередового соц≥ал≥стичного ладуї. ѕредставники –ад¤нськоњ ”крањни, ¤к≥ майже повсюдно користувалис¤ рос≥йською мовою, швидко розв≥¤ли ≥люз≥њ про њхню хвалену Ђукрањнськ≥стьї.

ѕ≥дтримували рад¤нську владу насамперед м≥сцев≥ комун≥сти, що вийшли з п≥д- п≥лл¤ й тепер стали в особлив≥й пригод≥ новому режимов≥, допомагаючи викривати украњнських нац≥онал≥ст≥в. ќск≥льки серед цих комун≥ст≥в, а також серед чиновник≥в, прибулих ≥з –ад¤нського —оюзу, було багато Їврењв, то серед зах≥дних украњнц≥в, ¤к ≥ серед пол¤к≥в, почали зростати антисем≥тськ≥ настроњ. јле незабаром у рад¤н- ському режим≥ розчарувалос¤ й багато м≥сцевих комун≥ст≥в, особливо коли де¤ких ≥з них за наказом —тал≥на було заарештовано й страчено за п≥дозрою в троцьк≥зм≥.

≤з часом почали ви¤вл¤тис¤ й менш приваблив≥ сторони перших рад¤нських ре- форм. Ѕуло оголошено, що земл≥, експропр≥йован≥ у польських землевласник≥в ≥ Ђв≥д- дан≥ї найб≥дн≥шим сел¤нам, тепер п≥дл¤гають колектив≥зац≥њ, близько ≤« ∞о ≥ справ- д≥ було колектив≥зовано. ѕ≥сл¤ цього величезна б≥льш≥сть сел¤н, ¤к≥ з самого почат- ку з осторогою ставилис¤ до –ад, остаточно в≥двернулис¤ в≥д нового режиму. —почат- ку багатьом представникам ≥нтел≥генц≥њ ≥мпонувало теД що вони отримали роботу в рад¤нських осв≥тн≥х та культурних установах, але вони швидко зрозум≥ли, що стали всього-на-всього жорстко контрольованими функц≥онерами режиму, ≥ що в раз≥ по- рушенн¤ вказ≥вок њм загрожуЇ арешт ≥ депортац≥¤.

”св≥домлюючи прив'¤зан≥сть зах≥дних украњнц≥в до своЇњ церкви, новий режим спочатку з обережн≥стю трактував греко-католицьку церкву, впроваджуючи в≥дносно незначн≥юбмеженн¤ њњ д≥¤льност≥. —в¤щеник≥в зобов'¤зували мати спец≥альн≥ паспор- ти, а за використанн¤ церков ур¤д вимагав високих податк≥в. јле поступово ц≥ обме- женн¤ набирали загрозливих масштаб≥в. –ад¤нськ≥ власт≥ заборонили викладанн¤ рел≥г≥њ в школ≥, конф≥скували церковн≥ земл≥ та посилили антирел≥г≥йну пропаганду. јналог≥чна пол≥тика проводилас¤ щодо православноњ церкви на ¬олин≥, де, кр≥м того, робилис¤ намаганн¤ п≥дпор¤дкувати њњ московському патр≥архов≥.

Ќавесн≥ 1940 р. режим в≥дкинув маску демократичност≥ та розпочав широко- масштабн≥ репрес≥њ Ч ¤к проти украњнц≥в, так ≥ проти пол¤к≥в. Ќайб≥льш поширеним ≥ страшним њхн≥м р≥зновидом стала депортац≥¤. “ис¤ч≥ у¤вних Ђворог≥в народуї без ус¤кого попередженн¤, суду чи нав≥ть формального звинуваченн¤ арештовували, заган¤ли у вагони дл¤ худоби й вивозили до —иб≥ру й  азахстану дл¤ нев≥льницькоњ прац≥ у страх≥тливих умовах. Ѕагато депортованих гинули, часом ц≥лими родинами.

ѕерша хвил¤ депортованих складалас¤ з пров≥дних польських, украњнських та Їврейських пол≥тичних д≥¤ч≥в, промисловц≥в, землевласник≥в, торг≥вц≥в, чиновник≥в, юрист≥в, в≥дставних оф≥цер≥в та св¤щеник≥в. ѕ≥зн≥ше арешт загрожував кожному, хто ототожнювавс¤ з украњнським нац≥онал≥змом. Ќа прик≥нцевому етап≥, навесн≥ 1941 р., режим уже депортував людей без розбору. ƒепортували вс≥х Ч ≥ тих, хто мав родич≥в за кордоном чи листувавс¤ з ними, ≥ тих, хто зайшов побачитис¤ з дру- з¤ми саме в момент њхнього арешту, ≥ тих, на кого з особистих причин хтось до- н≥с, ≥ тих, хто випадково ви¤вивс¤ у нещасливому м≥сц≥ в нещасливий час. ЂЌ≥хто, буквально н≥хто не мав упевненост≥ в тому, що наступноњ ноч≥ не над≥йде його чер- гаї,Ч писав св≥док цих под≥й.

«а даними митрополита јндре¤ Ўептицького, з одн≥Їњ лише √аличини рад¤нська влада депортувала близько 400 тис. украњнц≥в. ўе б≥льше постраждали пол¤ки, особливо колон≥сти,Ч польський ур¤д на вигнанн≥ стверджував, що п≥д час рад¤н- ськоњ окупац≥њ польських територ≥й на сх≥д –ад¤нського —оюзу було депортовано близько 1,2 млн чолов≥к, переважно пол¤к≥в. Ќасл≥дком ц≥Їњ катастрофи стало р≥зке пад≥нн¤ пол≥тичного кап≥талу пан≥вноњ колись польськоњ нац≥њ, ¤ка, втративши п≥д- тримку свого ур¤ду, раптом ≥з гнобл¤чоњ перетворилас¤ на гноблену.

¬ключенн¤ «ах≥дноњ ”крањни до складу ”крањнськоњ –—–, без сумн≥ву, було по- д≥Їю великоњ ≥сторичноњ ваги, оск≥льки вперше за багато стол≥ть украњнц≥ з'Їдналис¤ в межах одн≥Їњ державноњ структури. јле через свою обмежену тривал≥сть це на- сильне об'Їднанн¤ не спричинило глибоких зм≥н н≥ в «ах≥дн≥й, н≥ в –ад¤нськ≥й ”кра- њн≥. ≤ все ж воно мало певний вплив: перше знайомство з рад¤нською системою ви¤ви- лос¤ дл¤ зах≥дних украњнц≥в в основному негативним досв≥дом, у результат≥ ¤кого багато з них д≥йшли висновку, що Ђб≥льшовицькоњї влади сл≥д уникати будь-¤кою ц≥ною.

”крањнц≥ п≥д н≥мецькою окупац≥Їю. якщо величезна б≥льш≥сть зах≥дних укра- њнц≥в потрапила на пер≥од 1939Ч1941 рр. п≥д рад¤нську владу, то де¤ка њх частина опинилас¤ п≥д н≥мецькою окупац≥Їю. Ѕлизько 550 тис. украњнц≥в Ћемк≥вщини та ’олмщини, що на сх≥дних окрањнах ѕольщ≥, вв≥йшли до н≥мецькоњ окупац≥йноњ зони.

¬олодимир  уб≥йович

ќточен≥ пол¤ками та ≥зольован≥ в≥д центр≥в украњнськоњ д≥¤льност≥, мешканц≥ цих рег≥он≥в були найв≥дстал≥шими серед ус≥х украњнц≥в в економ≥чному, культурному й пол≥тичному в≥дношенн≥. ѕроте м≥ж 1939 ≥ 1940 рр., р¤туючись в≥д пересл≥дувань б≥льшовик≥в, сюди втекло з √аличини 20Ч«ќ тис. украњнських пол≥тичних б≥женц≥в. ƒе¤к≥ з них розселилис¤ серед своњх земл¤к≥в, ≥нш≥ ст≥калис¤ до  ракова, цього центру д≥¤льност≥ украњнських б≥женц≥в, що був неподал≥к, актив≥зуючи украњнськ≥ громади у Ћемк≥вському та ’олмському рег≥онах √енерального губернаторства, ¤к тепер називалас¤ ц¤ частина окупованоњ н≥мц¤ми ѕольщ≥.

√енерал-губернатор √анс ‘ранк отримав спец≥альний наказ √≥тлера вважати цю територ≥ю н≥мецькою колон≥Їю й надати њњ населенню лише м≥н≥мальн≥ права.

’оч теоретично вс¤ влада зосереджувалас¤ у руках ‘ранка, ¤кий д≥¤в за вказ≥вками √≥тлера, на практиц≥ ж гестапо (нацистська пол≥тична пол≥ц≥¤) в управл≥нн≥ рег≥оном часто ви¤вл¤лос¤ таким же впливовим, ¤к ≥ сам ‘ранк.

Ќезабаром п≥сл¤ приходу н≥мц≥в дл¤ задоволенн¤ основних економ≥чних та осв≥тн≥х потреб украњнського населенн¤ √енерального губернаторства виникли де- с¤тки ком≥тет≥в самодопомоги, до складу ¤ких уходили переважно члени чи при- хильники ќ”Ќ, що втекли з √аличини. Ќавесн≥ 1940 р. з мовчазноњ згоди ‘ранка ц≥ ком≥тети утворили в  раков≥ координац≥йний орган п≥д назвою ”крањнський ÷ент- ральний  ом≥тет, обравши його головою в≥домого географа ¬олодимира  уб≥йови- ча. ”÷  ¤вл¤в собою украњнський заклад соц≥ального забезпеченн¤, обов'¤зки ¤ко- го пол¤гали в нагл¤д≥ за хворими, л≥тн≥ми людьми, безпритульними д≥тьми, в орган≥- зац≥њ громадськоњ служби охорони здоров'¤, осв≥ти, у допомоз≥ в≥йськовополоненим та в представництв≥ ≥нтерес≥в украњнських роб≥тник≥в, котр≥ вир¤джалис¤ до Ќ≥меч- чини. Ќ≥мц≥ з ус≥Їю ¤сн≥стю дали зрозум≥ти, що ”÷  не матиме н≥¤ких пол≥тичних прерогатив.

јле, виконуючи ц≥ функц≥њ, ”÷  також прагнув зд≥йснювати власну таЇмну про- граму протид≥њ полон≥зук≥чим впливам на украњнц≥в та п≥днесенн¤ њхньоњ нац≥ональ- ноњ св≥домост≥. Ќацисти дивилис¤ на це нейтрально Ч певною м≥рою в над≥њ, що зростанн¤ украњнськоњ нац≥ональноњ св≥домост≥ буде противагою впливов≥ чисель- н≥ших пол¤к≥в. ≤з ц≥Їњ причини н≥мц≥ часто спри¤ли призначенню украњнц≥в на др≥бн≥ посади в адм≥н≥страц≥њ чи пол≥ц≥њ в етн≥чно м≥шаних громадах.  оли часом украњнц≥ користувалис¤ своњм новим становищем, щоб помститис¤ пол¤кам за кривди довоЇн- них рок≥в, н≥мц≥ не надавали цьому значенн¤.

ѕ≥д вправним кер≥вництвом  уб≥йовича близько 800 службовц≥в ”÷  незаба- ром орган≥зували за допомогою вт≥кач≥в з √аличини украњнськ≥ школи, кооперативи й молод≥жн≥ групи майже в ус≥х м≥сцевост¤х, де проживали б≥льш-менш значн≥ маси украњнц≥в. ¬они також заснували у  раков≥ видавництво й пом≥тно .зб≥льшили тираж украњнськоњ преси в рег≥он≥. ƒ≥¤льн≥сть ком≥тету не лише допомогла украњнц¤м ком- пенсувати т≥ втрати, ¤ких вони зазнали за рок≥в польського гнобленн¤, а й часто по- легшувала т¤жк≥ випробуванн¤ в≥йни та н≥мецькоњ окупац≥њ. ѕ≥сл¤ нападу н≥мц≥в на —–—– та включенн¤ √аличини до складу √енерального губернаторства ”÷  поши- рив д≥¤льн≥сть ≥ на √аличину. ѕрот¤гом ус≥Їњ в≥йни це була Їдина орган≥зац≥¤, що могла, хоч ≥ дуже обмеженою м≥рою, боронити соц≥ально-економ≥чн≥ ≥нтереси укра- њнц≥в у √енеральному губернаторств≥.

”крањнц≥ п≥д угорською окупац≥Їю. ѕ≥сл¤ того ¤к у березн≥ 1939 р. угорська ар- м≥¤ захопила  арпатську ”крањну й повалила њњ ур¤д, «акарпатт¤ вв≥йшло до складу ”горщини й прот¤гом ус≥Їњ в≥йни залишалос¤ одн≥Їю з њњ частин. „ерез недобру па- м'¤ть про в≥кове мад¤рське пануванн¤, к≥нець ¤кому прийшов у 1918 р., близько 550 тис. украњнц≥в краю не зрад≥ли поверненню мад¤р≥в. Ќамагаючись попервах спра- вити добре враженн¤, угорський ур¤д пооб≥ц¤в надати «акарпаттю автоном≥ю. јле невдовз≥ стало ¤сно, що цього зобов'¤занн¤ в≥н не виконаЇ, готуючи натом≥сть дл¤ населенн¤ «акарпатт¤ поступову мад¤ризац≥ю.

ћайже одразу мад¤ри розпочали всеохоплюючий наступ на украњноф≥л≥в. —от- н≥ њх було розстр≥л¤но, тис¤ч≥ заарештовано, близько «ќ тис. утекли до сус≥дньоњ √аличини (де б≥льшовики в свою чергу багатьох ≥з них депортували до —иб≥ру). Ѕуло заборонено вс≥ украњнськ≥ виданн¤ та орган≥зац≥њ, включаючи Ђѕросв≥туї. —пов- нений р≥шучост≥ викор≥нити на «акарпатт≥ наростаючий украњнський рух, угорський ур¤д, однак, не був готовий до проведенн¤ повноњ мад¤ризац≥њ (хоч неухильно поси- лював своњ культурн≥ впливи, особливо у школ≥). Ќатом≥сть в≥н обрав перех≥дний, або русиноф≥льський, вар≥ант, виход¤чи з твердженн¤ про те, що м≥сцеве населенн¤ н≥- бито ¤вл¤Ї собою окремий русинський народ, ¤кий прот¤гом стол≥ть мав орган≥чн≥ зв'¤зки з мад¤рами. ќсновними пров≥дниками цього п≥дходу стали м≥сцев≥ д≥¤ч≥ та давн≥ агенти будапештського ур¤ду јндр≥й Ѕрод≥й та —тепан ‘енцик. √оловною його соц≥альною базою виступило змад¤ризоване греко-католицьке духовенство.

”горська влада не т≥льки гнобила украњнц≥в пол≥тичне, а й призвела до занепа- ду осв≥ти й посиленн¤ економ≥чноњ експлуатац≥њ краю. ™диним позитивним аспектом шестир≥чноњ угорськоњ окупац≥њ «акарпатт¤ було те, що вона вберегла край в≥д нацист- ськоњ навали, а в≥дтак ≥ в≥д спустошень, завданих велик≥й частин≥ ”крањни. ќднак во- на не вр¤тувала понад 100 тис. Їврењв краю, б≥льш≥сть ¤ких загинули в нацистських таборах смерт≥.

јндр≥й ћельник   —тепан ¬андера

–озкол в ќ”Ќ. « вибухом в≥йни суперечки, що довгий час нуртували в ќ”Ќ, ви- рвалис¤ назовн≥. ћ≥ж ветеранами боротьби 1917Ч1920 рр. ≥з закордонного проводу ќ”Ќ та молодими галицькими радикалами, котр≥ вступили до орган≥зац≥њ у 30-х ро- ках, виникли гостр≥ суперечност≥. √рупа радикал≥в вела на теренах «ах≥дноњ ”кра- њни активну боротьбу проти польського ур¤ду, ≥ њњ члени часто опин¤лис¤ у в'¤зниц¤х. ќбидва табори не мали розб≥жностей у принципових питанн¤х, бо п≥дтримували ос- новн≥ догмати украњнського ≥нтегрального нац≥онал≥зму, проте њх розд≥л¤ли в≥кова р≥зниц¤, особист≥ сутички щодо питань тактики. ѕ≥сл¤ вбивства  оновальц¤ у 1-938 р. його наступником бачили його близького соратника јндр≥¤ ћельника, людину куль- турну й стриману. ћолод≥ радикали з≥ свого боку доводили, що дл¤ кер≥вництва ќ”Ќ у т¤жк≥ часи, ¤к≥ наближалис¤, б≥льше п≥дходить њхн≥й д≥¤льний ≥ вольовий товариш —тепан Ѕандера, нещодавно зв≥льнений ≥з польськоњ в'¤зниц≥.

ўе до виходу Ѕандери та його товариш≥в з ув'¤зненн¤ њхн≥ приб≥чники спр¤му- вали на закордонний пров≥д ќ”Ќ справжн≥й шквал критики. Ѕандеру засуджували за те, що в≥н занадто спиравс¤ на п≥дтримку чужоземних держав ≥ особливо Ќ≥меч- чини, нехтуючи потребою розвивати Ђорган≥чн≥ї зв'¤зки з народом «ах≥дноњ ”к- рањни, за пов≥льн≥сть ≥ пасивн≥сть д≥й на пол≥тичн≥й сцен≥, за дозв≥л Ђпол≥тичним спе- кул¤нтам ≥ опортун≥стамї займати кер≥вн≥ посади. ” вересн≥ 1939 р. Ѕандера зажадав, щоб ќ”Ќ утворила п≥дп≥льну арм≥ю, готову боротис¤ з кожним, хто сто¤тиме на шл¤ху до украњнськоњ незалежност≥,Ч нав≥ть ¤кщо це будуть н≥мц≥. ¬≥н вимагав, щоб ќ”Ќ зав'¤зала ≥з зах≥дними союзниками так≥ ж контакти, ¤к з Ќ≥меччиною. јле ћельник та його приб≥чники вперто боронили своњ позиц≥њ, довод¤чи необх≥дн≥сть збереженн¤ пр≥оритетноњ ор≥Їнтац≥њ на Ќ≥меччину, оск≥льки зах≥дн≥ держави не ви- ¤вили за≥нтересованост≥ в п≥дтримц≥ украњнських прагнень, ≥ тому створенн¤ п≥дп≥ль- ноњ арм≥њ лише призведе до каральних заход≥в н≥мц≥в, а не забезпечить ¤кихось в≥йськових чи пол≥тичних переваг.

Ќайсильн≥ш≥ пристраст≥ розгор≥лис¤ навколо питанн¤ про новий пров≥д ќ”Ќ. ” серпн≥ 1939 р., коли багато суперник≥в фракц≥њ ћельника ще перебували в ув'¤зненн≥, вона скликала в –им≥ конференц≥ю, на ¤к≥й оф≥ц≥йно проголосила јндр≥¤ ћельника вождем ќ”Ќ. ѕроте 10 лютого 1940 р. —тепан Ѕандера з≥брав конференц≥ю в  ра- ков≥, на ¤к≥й його фракц≥¤ в≥дкинула р≥шенн¤ –имськоњ конференц≥њ. Ќе в змоз≥ до- с¤гти компром≥су, кожне угрупованн¤ оголосило себе Їдиним законним проводом ќ”Ќ. “≥, що стали на б≥к Ѕандери, а це була молод≥жна б≥льш≥сть орган≥зац≥њ, стали називатис¤ ќ”Ќ-Ѕ чи ќ”Ќ-– (революц≥йна), або просто бандер≥вц¤ми: приб≥ч- ник≥в ћельника, що складалис¤ з пом≥ркованих ≥нтегральних нац≥онал≥ст≥в, називали ќ”Ќ-ћ, або мельник≥вц¤ми.

÷¤ схизма в лавах ќ”Ќ, без- сумн≥ву, завдала великоњ шкоди справ≥ ≥нтеграль- ного нац≥онал≥зму. ¬орожнеча м≥ж двома фракц≥¤ми с¤гала такоњ гостроти, що вони нер≥дко боролис¤ одна проти одноњ з не меншою жорсток≥стю, н≥ж з ворогами укра- њнськоњ незалежност≥. “аким чином, украњнськ≥ ≥нтегральн≥ нац≥онал≥сти ви¤вилис¤ глибоко розмежованими напередодн≥ великих випробувань в≥йни. ƒо того ж запекл≥ чвари м≥ж ними завдали шкоди всьому рухов≥ украњнського ≥нтегрального нац≥она- л≥зму й послабили його моральний авторитет.