Ќа думку јлександера ƒелл≥на та ≥нших ≥сторик≥в другоњ св≥товоњ в≥йни, Ђз ус≥х сх≥дних територ≥й, захоплених “рет≥м райхом, найважлив≥шою, без сумн≥ву, була ”крањна. ¬она ¤вл¤ла собою найб≥льшу рад¤нську республ≥ку, ц≥лком окуповану н≥мц¤ми, ≥ ¤к джерело продукт≥в та робочоњ сили не мала соб≥ р≥внихї. ¬ир≥шуючи, ¤к розпор¤дитис¤ цим ц≥нним трофеЇм, нацистське кер≥вництво розгл¤дало два основ- них вар≥анти. ѕерший, найчаст≥ше пов'¤зуваний з пров≥дним нацистським ≥деологом јльфредом –озенбергом, зводивс¤ до того, щоб здобути п≥дтримку украњнц≥в проти  ремл¤, надавши њм власну державу, ¤ка, проте, мала перебувати п≥д оп≥кою Ќ≥меч- чини. ≤нший вар≥ант, до ¤кого схил¤лас¤ б≥льш≥сть нацистськоњ ≥Їрарх≥њ, ц≥лком не- хтував ≥нтересами украњнц≥в ≥ передбачав њх нещадну експлуатац≥ю на користь нацист- ськоњ ≥мпер≥њ.

—початку вигл¤дало на те, що –озенберг, ¤к Їдиний член нацистського кер≥в- ництва, безпосередньо знайомий з≥ —х≥дною ™вропою, стане тим, хто формува- тиме нацистську пол≥тику на новозахоплених земл¤х. ÷е враженн¤ посилилос¤ п≥с- л¤ його призначенн¤ на посаду голови ћ≥н≥стерства окупованих сх≥дних територ≥й. –озенберг розум≥в прагненн¤ позбавлених державност≥ народ≥в рег≥ону (в≥д чого в≥н не переставав бути приб≥чником њх економ≥чноњ експлуатац≥њ Ќ≥меччиною). …ого в≥доме переконанн¤ в тому, що –ос≥ю ¤к багатонац≥ональну ≥мпер≥ю треба перш за все розчленувати, давало п≥дстави украњнським ≥нтегральним нац≥онал≥стам спод≥- ватис¤ на порозум≥нн¤ з нацистами. јле ≥нтегральн≥ нац≥онал≥сти не знали, що √≥т- лер був невисокоњ думки про теор≥њ –озенберга взагал≥ та його плани стосовно ”кра- њни зокрема.

«г≥дно з расовою доктриною нацист≥в ус≥ слов'¤ни були людьми другого сорту (ип≥егтепас№еп), ≥ њхн¤ роль зводилас¤ до того, щоб служити н≥мецьк≥й рас≥. √≥т- лер ≥ б≥льш≥сть його товариш≥в по парт≥њ вважали ”крањну першочерговим об'Їктом н≥мецькоњ колон≥альноњ експанс≥њ (№е№епкгаигп), а украњнц≥в Ч майбутн≥ми рабами н≥мецьких колон≥ст≥в. ѕерш≥ перемоги утвердили переконанн¤ √≥тлера в тому, що йти на поступки украњнц¤м немаЇ потреби. “ому коли настав час призначенн¤ нацист- ського правител¤ ”крањни, √≥тлер вибрав ≈р≥ха  оха Ч адм≥н≥стратора, в≥домого своЇю жорсток≥стю й нетерпим≥стю, а також особливою ненавистю до слов'¤н. ѕро реакц≥ю  оха на отримане призначенн¤ св≥дчить промова, звернена до його штабу п≥сл¤ прињзду на ”крањну у вересн≥ 1941 р.: Ђћене знають ¤к жорстокого собаку.

—аме тому мене призначено райхском≥саром ”крањни. Ќаше завданн¤ пол¤гаЇ у вис- моктуванн≥ з ”крањни вс≥х товар≥в, ¤к≥ лише можна захопити, без огл¤ду на почутт¤ ≥ власн≥сть украњнц≥в. ѕанове, ¤ чекаю в≥д вас найсувор≥шого ставленн¤ до м≥сцевого населенн¤ї. « ≥ншоњ нагоди в≥н ось ¤к п≥дкреслював свою в≥дразу до украњнц≥в: Ђяк- що мен≥ трапитьс¤ украњнець, достойний сид≥ти з≥ мною за одним столом, ¤ мусити- му наказати, щоб його розстр≥л¤лиї. ÷¤ людина б≥льш, н≥ж хто ≥нший, спричини- лас¤ до того, щоб настроњти украњнц≥в проти н≥мц≥в.

Ќезабаром ставленн¤ н≥мц≥в до украњнц≥в знайшло своЇ подальше вт≥ленн¤. ” серпн≥ 1941 р., повн≥стю нехтуючи нац≥ональними прагненн¤ми украњнц≥в, √≥тлер наказав розбити ”крањну на окрем≥ адм≥н≥стративн≥ одиниц≥. Ќайб≥льша з них, п≥д назвою –айхском≥сар≥ат ”крањна, що об≥ймала ѕравобережж¤ ≥ б≥льшу частину Ћ≥- вобережж¤, була передана до рук  оха.  ох в≥дмовивс¤ встановити свою Ђстоли- цюї у традиц≥йному центр≥ ”крањни  иЇв≥ й натом≥сть вибрав невелике пров≥нц≥йне волинське м≥сто –≥вне. «ам≥сть того щоб приЇднати √аличину до решти ”крањни, н≥мц≥ перетворили њњ на один ≥з район≥в √енерального губернаторства ѕольщ≥, що викликало глибоке обуренн¤ украњнського населенн¤ краю. Ѕуковина й частина ѕ≥в- денно-—х≥дноњ ”крањни, включаючи ќдесу, були передан≥ союзников≥ Ќ≥меччини –у- мун≥њ й стали називатис¤ “рансн≥стр≥Їю. Ќарешт≥, наближен≥ до л≥н≥њ фронту сх≥дн≥ земл≥ в околиц¤х ’аркова залишалис¤ п≥д юрисдикц≥Їю н≥мецькоњ арм≥њ. ÷≥ д≥њ з ус≥- Їю ¤сн≥стю св≥дчили про переконан≥сть нацистського кер≥вництва в тому, що Ђ”кра- њни не ≥снуЇ... це всього-на-всього географ≥чне пон¤тт¤ї.

—труктура й чисельн≥сть н≥мецькоњ цив≥льноњ адм≥н≥страц≥њ на ”крањн≥ не лишали сумн≥в≥в щодо нам≥р≥в н≥мц≥в зберегти за собою ц≥лковитий контроль. —юди було ви- р¤джено велику к≥льк≥сть чиновник≥в. јле оск≥льки ”крањна була одн≥Їю з остан- н≥х завойованих крањн, то на нењ припали лише покидьки н≥мецького чиновництва. “ому пихат≥сть н≥мц≥в нер≥дко поЇднувалас¤ з невм≥л≥стю. Ќепорушним принципом нацистських властей стало те, що на вс≥ важлив≥ адм≥н≥стративн≥ та господарськ≥ по- сади аж до пов≥тового р≥вн¤ призначали н≥мц≥в. ”крањнц¤м дозвол¤лос¤ займати лише найнижч≥ адм≥н≥стративн≥ посади, так≥ ¤к с≥льський староста, мер невеликого м≥ста, др≥бний пол≥цай.

Ќайхарактерн≥шою ознакою, що св≥дчила про природу нацистського режиму, було ставленн¤ до Їврењв ≥ в≥йськовополонених. ѕоза¤к рад¤нський ур¤д не доклав особливих зусиль, щоб евакуювати Їврейське населенн¤ ”крањни (й замовчував факт його пересл≥дуванн¤), б≥льш≥сть Їврењв потрапила до рук нацист≥в, ¤к≥ утворили на ”крањн≥ 50 гетто й понад 180 великих концентрац≥йних табор≥в. «а к≥лька м≥с¤ц≥в окупац≥њ нацисти, й насамперед винищувальн≥ групи —— (≈≥пха≥г^гирреп), заморду- вали приблизно 850 тис. Їврењв. ”  иЇв≥ за ¤кихось два дн≥ у Ѕабиному яру було вбито близько 33 тис. чолов≥к.

ћайже таким же нелюдським було ставленн¤ нацист≥в до рад¤нських в≥йськово- полонених. ” перш≥ ш≥сть м≥с¤ц≥в в≥йни у полон здалис¤ м≥льйони червоноарм≥йц≥в, багато з них робили це св≥домо. ¬певнен≥ в перемоз≥, посп≥шаючи л≥кв≥дувати Ђнад- лишокї слов'¤н, нацистськ≥ власт≥ позган¤ли полонених в оточен≥ колючим дротом табори, де вони без даху над головою вмирали в≥д холоду, голоду та хвороб. Ќе- р≥дко вони просто страчували захоплених солдат≥в. як насл≥док, до к≥нц¤ в≥йни з 5,8 млн рад¤нських полонених, що потрапили до рук н≥мц≥в, загинуло близько 3,3 млн, ≥з них майже 1,3 млн на ”крањн≥. “аке ставленн¤ до полонених було не лише варварством, а й незавбачлив≥стю.  оли до червоноарм≥йц≥в по ≥нший б≥к фронту долет≥ли зв≥стки про сумну долю товариш≥в, њхн≥й оп≥р посиливс¤, а втрати н≥мц≥в зросли.

” серпн≥Чвересн≥ 1941 р. н≥мц≥ стали проводити заходи, що глибоко позначи- лис¤ на всьому населенн≥ ”крањни. ≤гноруючи поради –озенберга та його штабу,  ох вир≥шив, що найефективн≥ше експлуатувати с≥льське господарство ”крањни (а це бу- ло його головним завданн¤м) можна шл¤хом збереженн¤ колгосп≥в Ч хоч цього разу п≥д контролем н≥мц≥в, у дещо зм≥нен≥й форм≥ та п≥д ≥ншою назвою. “ак украњн- ських сел¤н швидко змусили в≥дкинути над≥ю на те, що новий режим л≥кв≥дуЇ кол- госпи.  ох зменшив прибутки сел¤н ≥ зажадав, щоб вони працювали з≥ св≥танку до смерку. “ака скажена експлуатац≥¤ допомагаЇ по¤снити той факт, що 85 % усього постачанн¤ Ќ≥меччини продуктами з окупованих рад¤нських територ≥й вивозилис¤ з ”крањни.

јнтин≥мецьк≥ настроњ ще б≥льше посилилис¤, коли нацисти вир≥шили використати ”крањну не лише ¤к головного постачальника продукт≥в, а й ¤к джерело примусовоњ

прац≥ дл¤ недостатньо забезпеченоњ роб≥тниками промисловост≥ та с≥льського гос- подарства Ќ≥меччини. —початку украњнц≥ сам≥ њхали працювати до “ретього райху, р¤туючись в≥д скрутних умов на батьк≥вщин≥ або щоб набути ¤коњсь спец≥альност≥. ѕроте коли стало в≥домо про жорстоку трудову дисципл≥ну, презирливе ставленн¤ до роб≥тник≥в з≥ —ходу (ќњ≥аг№е≥≥ег), см≥хотворно м≥зерн≥ зароб≥тки, люди вс≥ма можли- вими засобами почали уникати цього. ≤з початку 1942 р. пол≥ц≥¤  оха була вимуше- на проводити масов≥ облави, хапаючи украњнську молодь на базарах, при виход≥ з церков чи к≥нотеатр≥в, щоб в≥дправити њњ до Ќ≥меччини. ѕро Ђперевагуї, ¤ка надава- лас¤ украњнц¤м у трудов≥й моб≥л≥зац≥њ до Ќ≥меччини, св≥дчить те, що з 2,8 млн остар- байтер≥в наприк≥нц≥ в≥йни 2,3 млн походили з ”крањни.

—трах≥тлива жорсток≥сть нацистськоњ влади про¤вл¤лас¤ також у ставленн≥ до м≥ського населенн¤ та ≥нтел≥генц≥њ.  ох р≥зко обмежив надходженн¤ продукт≥в хар- чуванн¤ в м≥ста, стверджуючи, що украњнськ≥ м≥ськ≥ центри непотр≥бн≥. ” майбутньо- му н≥мц≥ планували перетворити ”крањну на ц≥лком аграрну крањну, а в даний момент Ќ≥меччин≥ сам≥й були потр≥бн≥ т≥ продукти, що њх споживали украњнськ≥ м≥ськ≥ меш- канц≥. ¬ результат≥ голод став звичайним ¤вищем, а багато жител≥в м≥ст були змушен≥ перебиратис¤ на село.  ињв, наприклад, втратив близько 60 % жител≥в. ” ’арков≥, населенн¤ ¤кого п≥д час приходу н≥мц≥в нал≥чувало 700 тис., за всю в≥йну дл¤ ро- боти в Ќ≥меччин≥ було вивезено 120 тис. мешканц≥в, «ќ тис. розстр≥л¤но й 80 тис. по- мерли з голоду.

¬ ц≥й ситуац≥њ осв≥тн≥ можливост≥ населенн¤ –айхском≥сар≥ату ”крањна були вкрай обмеженими. Ўеф —— √енр≥х √≥ммлер запропонував Ђзнищити б≥льшу частину украњнськоњ ≥нтел≥генц≥њї.  ох вважав, що трьох клас≥в початковоњ школи дл¤ украњн- ц≥в б≥льш н≥ж достатньо. ¬≥н п≥шов ще дал≥, почавши згортати систему медичного об- слуговуванн¤, щоб п≥д≥рвати Ђб≥олог≥чн≥ сили украњнц≥вї. ƒл¤ п≥дкресленн¤ вищост≥ н≥мц≥в ≥ расовоњ неповноц≥нност≥ украњнц≥в було запроваджено крамниц≥, ресто- рани, м≥сц¤ у трамвањ тощо, призначен≥ виключно дл¤ н≥мц≥в.

јби ос¤гнути нацистське правл≥нн¤ на ”крањн≥ у належн≥й перспектив≥, необх≥дно усв≥домити те, що саме в –айхском≥сар≥ат≥ ”крањна нацистський режим набрав своњх найб≥льш екстремальних форм. ’оч под≥бн≥ умови ≥снували в ≥нших област¤х окупо- ваноњ н≥мц¤ми ”крањни, ц≥ рег≥они водночас мали в≥дм≥нност≥ в адм≥н≥стративному устроњ. «окрема в √аличин≥, ¤ка стала частиною √енерал-губернаторства ѕольщ≥, н≥- мецьк≥ власт≥ поводили себе не так жорстоко, ¤к у сх≥дних рег≥онах. ўоправда, й тут проводилос¤ багато таких ненависних заход≥в, ¤к вив≥з на роботу, експропр≥ац≥¤ про- дукт≥в на сел≥, нап≥вголодне ≥снуванн¤ м≥ст. “а на в≥дм≥ну в≥д сп≥вв≥тчизник≥в на —хо- д≥ галичанам дозволили утворити у Ћьвов≥ представницький орган Ч ”крањнський земельний ком≥тет. ÷ей ком≥тет, ¤кий очолив  ость ѕаньк≥вський, у березн≥ 1942 р. перейшов у п≥дпор¤дкуванн¤ ”крањнського ÷ентрального  ом≥тету  уб≥йовича у  раков≥.

ўоб захистити украњнське населенн¤ в≥д репрес≥й, розширений ”÷  намагавс¤ уникати конфронтац≥њ з нацистами, зосередившись на посиленн≥ украњнськоњ присут- ност≥ в м≥стах та на розвитку продуктивних сил. ѕроте при потреб≥ ”÷  завз¤то об- стоював украњнськ≥ ≥нтереси. “ак, коли в результат≥ нацистськоњ акц≥њ в лютому 1943 р. з лиц¤ земл≥ було стерто к≥лька украњнських с≥л, голова ”÷  ¬.  уб≥йович за¤вив см≥ливий протест нацистським власт¤м, кинувши ‘ранку так≥ слова: Ђ«ни- щивши Їврењв, тепер берутьс¤ винищувати украњнц≥вї. ≤нша перевага, ¤кою користу- валис¤ украњнц≥ в √енерал-губернаторств≥, пол¤гала в на¤вност≥ широкоњ системи початковоњ, середньоњ та профес≥йноњ осв≥ти. ¬они також мали змогу в обмежених масштабах орган≥зовувати кооперативи та вести культурну д≥¤льн≥сть. як уже стало правилом, н≥мц≥ монопол≥зували в √аличин≥ вс≥ ключов≥ адм≥н≥стративн≥ посади. јле в м≥сцевому управл≥нн≥ украњнц¤м звичайно в≥ддавалас¤ перевага перед пол¤ками. “ака пол≥тика, на велике задоволенн¤ н≥мц≥в, дал≥ пог≥ршувала й без того складн≥ стосунки м≥ж двома громадами.

” сх≥дних районах ”крањни, що залишалис¤ п≥д юрисдикц≥Їю в≥йськових, си- туац≥¤ була под≥бна до становища у –айхском≥сар≥ат≥ ”крањна, за вин¤тком того, що тут пол≥цейський терор не був таким всеохоплюючим ≥ допускалос¤ ≥снуванн¤ де¤ких украњнських цив≥льних орган≥зац≥й, зокрема орган≥зац≥њ п≥д кер≥вництвом ¬олодими- ра ƒоленка у ’арков≥. ѕор≥вн¤но з н≥мецькою румунська окупац≥¤ ѕ≥вденно-«ах≥д- ноњ ”крањни (“рансн≥стр≥њ) булал≥беральн≥шою. –умуни сам≥ не знищували Їврењв (а передавали њх нацистам), стримувалис¤ в≥д застосуванн¤ широкого пол≥тичного терору й дозвол¤ли в≥льно торгувати. јле вони енерг≥йно придушували вс¤к≥ про¤ви украњнського нац≥онал≥зму, заборонили украњнськ≥ публ≥кац≥њ та, ¤к правило, спри¤- ли пророс≥йським угрупованн¤м.

ѕол≥тика нацист≥в на ”крањн≥ була жорстокою й необачною. –≥дко коли окупа- ц≥йна держава так швидко й нев≥дворотно настроњла проти себе спочатку доброзич- ливе чи принаймн≥ нейтральне населенн¤, ¤к це зробили нацисти на ”крањн≥. «авжди лишатиметьс¤ загадкою те, до ¤коњ м≥ри нацисти дозволили своњй теор≥њ расовоњ ви- щост≥ затьмарити сприйн¤тт¤ пол≥тичних реал≥й. ” де¤ких високопоставлених ур¤- довц≥в “ретього райху груб≥ помилки, ¤ких припустилис¤ н≥мц≥, здавалос¤, викли- кали розгублен≥сть. “ак, ще на початку 1942 р. близький приб≥чник –озенберга ќтто Ѕраут≥гам визнавав, що Ђсорок м≥льйон≥в украњнц≥в, ¤к≥ рад≥сно в≥тали нас ¤к визво- лител≥в, сьогодн≥ байдуж≥ до нас ≥ вже починають перекидатис¤ до ворожого таборуї. јле нав≥ть коли нацисти визнавали власн≥ помилки, вони не дуже посп≥шали виправ- л¤ти њх. Ќа думку багатьох сучасних ≥сторик≥в, неспроможн≥сть н≥мц≥в ефективно

використати проти рад¤нського режиму нерос≥йськ≥ народи, й зокрема украњнц≥в, була одн≥Їю з њхн≥х найб≥льших пол≥тичних помилок у в≥йн≥.

 олаборац≥он≥зм. ” взаЇминах з н≥мц¤ми перед украњнц¤ми стала дилема: п≥дко- ритис¤ чи чинити оп≥р. як ≥ в ус≥й окупован≥й н≥мц¤ми ™вроп≥, величезна б≥льш≥сть вир≥шила п≥дкоритис¤. “а коли п≥дкоренн¤ переходило за меж≥ пасивного виконанн¤ н≥мецьких наказ≥в, воно перетворювалось на колаборац≥он≥зм. ” «ах≥дн≥й ™вроп≥, де в≥ддан≥сть своњй держав≥ була чимось само собою зрозум≥лим ≥ де Їдиним ворогом бу- ли нацисти, сп≥впрац¤ з н≥мц¤ми вважалас¤ р≥зновидом зрадництва. Ќа ”крањн≥ ж це ¤вл¤ло собою куди складн≥ше питанн¤. Ќезрозум≥лим було насамперед те, кому украњнц≥ мали збер≥гати б≥льшу в≥ддан≥сть: стал≥нському режимов≥ чи польськ≥й дер- жав≥, ¤к≥ кривдили њх. ’то б≥льший ворог: стал≥нська система, ¤ка принесла ст≥льки страждань у 30-х роках, чи нацистський пор¤док, що запанував тепер (проте, мож- ливо, лише тимчасово)? ≤ нарешт≥, з огл¤ду на крайню жорсток≥сть обох режим≥в на ”крањн≥, багато украњнц≥в ц≥ною колаборац≥он≥зму р¤тували соб≥ житт¤.

¬≥йна поставила украњнц≥в перед проблемою: ¤к найкраще використати своЇ по сут≥ безвиграшне становище? ƒл¤ перес≥чноњ людини вез≥нн¤м було вже збе- реженн¤ власного житт¤. ћета (чи скор≥ше головоломка) украњнських орган≥зац≥й та њхн≥х пров≥дник≥в на окупованих н≥мц¤ми територ≥¤х пол¤гала в оборон≥ украњнських ≥нтерес≥в ¤к в≥д нацист≥в, так ≥ в≥д дедал≥ сильн≥шого —–—–. ƒе¤к≥ украњнськ≥ вожд≥ вир≥шили стати на б≥к одн≥Їњ тотал≥тарноњ системи (незважаючи на глибоку в≥дразу до нењ), аби т≥льки протисто¤ти ≥нш≥й. ќск≥льки —–—– ¤вл¤в собою б≥льшу й трива- л≥шу загрозу, майже вс≥ украњнськ≥ орган≥зац≥њ у “ретьому райху в той чи ≥нший час сп≥впрацювали з н≥мц¤ми, хоч завжди в обмежених масштабах та ≥з суто тактичних м≥ркувань. як народ без власноњ держави, украњнц≥ д≥¤ли з позиц≥њ слабшоњ сторони й не могли формувати пол≥тику чи впливати на под≥њ. “ому сп≥впрац¤ украњнц≥в ≥з н≥м- ц¤ми мала незначн≥ масштаби пор≥вн¤но з союзниками Ќ≥меччини. ≤ нарешт≥, хоч серед украњнц≥в ≥ трапл¤лис¤ опортун≥сти, антисем≥ти, ≥деолог≥чн≥ фанатики, не ≥снуЇ доказ≥в того, що у процентному в≥дношенн≥ њх було б≥льше, н≥ж серед ≥нших народ≥в.

Ќа ≥ндив≥дуальному р≥вн≥ сп≥вроб≥тництво з н≥мц¤ми звичайно зводилос¤ до участ≥ в органах м≥сцевоњ влади чи контрольованоњ н≥мц¤ми допом≥жноњ пол≥ц≥њ. ÷е робилос¤ з р≥зних мотив≥в. Ќа «ах≥дн≥й ”крањн≥, де до в≥йни пол¤ки не допускали украњнц≥в нав≥ть до найдр≥бн≥ших адм≥н≥стративних посад, основним мотивом нер≥дко виступало прагненн¤ зосередити у власних руках хоч м≥н≥мальну владу й уз¤ти реванш над ненависними суперниками. як завжди, важливою причиною була потре- ба знайти соб≥ роботу чи задовольнити особист≥ амб≥ц≥њ. Ќайб≥льш сумнозв≥сною формою сп≥впрац≥ була служба у концентрац≥йних таборах. ќбов'¤зки охоронц≥в незм≥нне виконували рад¤нськ≥ в≥йськовополонен≥, ¤к≥ ставилис¤ перед т¤жким вибором: або погодитис¤ на таку роботу, або загинути в таборах.

ѕри тому, що украњнськ≥ колаборац≥он≥сти займали в нацистському апарат≥ най- нижч≥ посади, та при монопол≥њ —— у проведенн≥ акц≥й екстерм≥нац≥њ Їврењв участь украњнц≥в у цих бойн¤х не була н≥ широкомасштабною, н≥ вир≥шальною. якщо ж та- ке й трапл¤лос¤, то здеб≥льшого це були пом≥чники-пол≥цањ, що заган¤ли Їврењв у гет- то. « другого боку, багато украњнц≥в допомагали Ївре¤м, ризикуючи власним жит- т¤м. ¬изначним прикладом у цьому був митрополит јндрей Ўептицький, ¤кий не лише дав притулок у своњх монастир¤х сотн¤м Їврењв, а й використовував своњ пропо- в≥д≥, щоб в≥дкрито засуджувати винищенн¤ њх нацистами. ¬ 1943 р. у рапорт≥ √≥ммле- ров≥ пов≥домл¤лос¤, що митрополит р≥шуче виступаЇ проти антисем≥тських зло- чин≥в нацист≥в, що в≥н д≥йшов висновку про те, що фашизм Ч ≥ще б≥льше зло, н≥ж ко- мун≥зм.

ќпр≥ч безпл≥дноњ ≥нтерлюд≥њ м≥ж ќ”Ќ ≥ н≥мц¤ми в перш≥ дн≥ в≥йни, найважлив≥- шим випадком сп≥впрац≥ украњнц≥в з г≥тлер≥вським режимом на орган≥зац≥йному р≥в- н≥ стало створенн¤ добров≥льноњ див≥з≥њ —— Ђ√аличинаї. Ќавесн≥ 1943 р. п≥сл¤ при- голомшливоњ поразки н≥мц≥в п≥д —тал≥нградом нацистськ≥ власт≥ прийшли до зап≥з- н≥лого р≥шенн¤ Ч набрати до своЇњ арм≥њ нен≥мецьких жител≥в сх≥дних територ≥й. ¬≥дтак губернатор √аличини ќтто ¬ехтер звернувс¤ до ”÷  ≥з пропозиц≥Їю сформу- вати в н≥мецьк≥й арм≥њ украњнську див≥з≥ю. ѕ≥сл¤ тривалих суперечок ≥ попри незгоду ќ”Ќ-Ѕ  уб≥йович та його приб≥чники погодилис¤. Ѕезпосередньою причиною ство- ренн¤ такоњ див≥з≥њ була над≥¤ на те, що це пол≥пшить ставленн¤ н≥мц≥в до украњнц≥в. ¬еликий вплив на р≥шенн¤ кер≥вництва ”÷  справили також уроки под≥й 1917Ч 1920 рр., оск≥льки  уб≥йович з≥ своњми колегами (а також сам митрополит Ўептиць- кий) були переконан≥ в тому, що саме в≥дсутн≥сть добре вишколеноњ арм≥њ не дала змоги украњнц¤м створити п≥сл¤ першоњ св≥товоњ в≥йни власну державу. ”св≥домлю- ючи можлив≥сть поразки Ќ≥меччини, вони твердо вир≥шили цього разу не допустити, щоб у хаос≥ под≥й украњнц≥ зненацька опинилис¤ без регул¤рних збройних сил.

Ќа переговорах про створенн¤ див≥з≥њ ”÷  напол¤гало, щоб ц¤ частина боро- лас¤ лише проти рад¤нських в≥йськ. «а вказ≥вкою √≥ммлера ¬ехтер зажадав, щоб усе вище командуванн¤ див≥з≥њ складалос¤ з н≥мц≥в, а сама вона, щоб не дратувати √≥тле- ра, називалас¤ не украњнською, а галицькою.  оли в червн≥ 1943 р. ”÷  оголосив на- б≥р добровольц≥в, на заклик в≥дпов≥ли понад 82 тис. чолов≥к, ≥ ≤« тис. ≥з них згодом стали солдатами добров≥льноњ див≥з≥њ —— Ђ√аличинаї.

 р≥м б≥йц≥в галицькоњ див≥з≥њ, в арм≥њ √≥тлера служили й ≥нш≥ украњнц≥. —еред май- же м≥льйона колишн≥х рад¤нських громад¤н, котр≥ носили у 1944 р. н≥мецьку форму, було близько 220 тис. украњнц≥в (решту складали переважно рос≥¤ни). ўоб осмисли- ти ц≥ цифри у ширшому контекст≥, сл≥д уз¤ти до уваги, що майже 2 млн украњнц≥в вою- вали по рад¤нський б≥к, а багато перебувало у польськ≥й, румунськ≥й, угорськ≥й, чесь- к≥й, американськ≥й та канадськ≥й арм≥¤х. “акою була дол¤ народу без держави.