Ќамаганн¤ нового кер≥вництва д≥стати ширшу п≥дтримку серед нерос≥йських на- род≥в ≥ особливо серед украњнц≥в були частиною великого плану реформ. —тал≥нський п≥дх≥д до модерн≥зац≥њ, що ¤вл¤в собою поЇднанн¤ терору, ≥деолог≥њ та примусовоњ ≥ндустр≥ал≥зац≥њ, ви¤вивс¤ ефективним, але штучним методом просуванн¤ рад¤нсько- го сусп≥льства вперед. ’рущов розум≥в, що в остаточному п≥дсумку переконанн¤, а не примус, ефективн≥сть, а не задушливий контроль, майстерне управл≥нн¤, а не ре- волюц≥йний запал, забезпечать над≥йне зростанн¤ –ад¤нського —оюзу. ўоб зд≥йсни- ти перех≥д до нових метод≥в, належало спочатку роз≥рвати з≥ старими.

” 1956 р. на XX з'њзд≥ парт≥њ ’рущов виголосив одну з найдраматичн≥ших у ра- д¤нськ≥й ≥стор≥њ промов. ” тривалому й детальному виступ≥ в≥н п≥ддав нищ≥вн≥й кри- тиц≥ —тал≥на та його злочини, викликавши серед парт≥йних ортодокс≥в велику роз- гублен≥сть. ÷¤ Ђсекретна промоваї стала сигналом до початку дестал≥н≥зац≥њ. «а нею почали в≥дбуватис¤ пом≥тн≥ зм≥ни в атмосфер≥ житт¤ крањни. Ѕуло послаблено ≥деоло- г≥чн≥ настанови, що стало початком Ђв≥длигиї в культурному житт≥. ѕослаблювалас¤ пол≥тика само≥зол¤ц≥њ Ч в м≥ру того ¤к заохочувалис¤ поњздки (хоч ≥ ретельно конт- рольован≥) до —–—– ≥з-за кордону й особливо туризм усередин≥ крањни. Ќевпинна русиф≥кац≥¤ нерос≥йських народ≥в стала б≥льш скраденою. ѕочалас¤ п≥дготовка до проведенн¤ глибоких зм≥н в економ≥ц≥. ÷е не означало, що зникли тотал≥тарн≥ риси режиму Ч вони лишалис¤ великою м≥рою недоторканими. ѕроте в≥дчутно послаби- лис¤ притаманн≥ стал≥нському пер≥одов≥ всеохоплюючий страх ≥ творчий парал≥ч.

«м≥ни на ”крањн≥. —початку украњнц≥ реагували на ц≥ зм≥ни з обережн≥стю, ¤коњ вони навчилис¤ за стал≥нщини. јле коли стало ¤сно, що критика Ђкульту особиї —тал≥на ведетьс¤ в≥дверто ≥ в широких масштабах, вони приЇдналис¤ до нењ з ц≥лим потоком власних скарг ≥ вимог. як ≥ належало спод≥ватис¤, особливо сильно зву- чало невдоволенн¤ у середовищ≥ д≥¤ч≥в культури. ќдним ≥з перших пролунало, а по- т≥м не раз повторювалос¤ звинуваченн¤ за той жалюг≥дний стан, у ¤кому опинилас¤ украњнська мова. ≤нтел≥генц≥¤, студенти, роб≥тники й нав≥ть парт≥йн≥ чиновники Ч вс≥ повторювали один ≥ той же рефрен: особливий статус в —–—– рос≥йськоњ мови н≥- ¤к не означаЇ, що украњнська мова повинна зазнавати дискрим≥нац≥њ. “ак≥ гасла, ¤к Ђ«ахист≥мо украњнську мову!ї та Ђ–озмовл¤ймо украњнською!ї, дедал≥ част≥ше лунали по вс≥й республ≥ц≥, особливо в середовищ≥ студент≥в ун≥верситет≥в.

≤ншим питанн¤м, що стало обговорюватис¤, був занепад украњнськоњ науки. ≤с- торики, на в≥дм≥ну в≥д численних парт≥йних зароб≥тчан, котр≥ називали себе ≥стори- ками, виступали проти жорсткого ≥деолог≥чного контролю ћоскви в њхн≥й галуз≥, що призв≥в до Ђзубож≥нн¤ ≥стор≥њї. ÷е зубож≥нн¤ виражалос¤ у пров≥нц≥ал≥зм≥, рабсь- кому дотриманн≥ парт≥йноњ л≥н≥њ, переб≥льшенн≥ зв'¤зк≥в ≥ спор≥дненост≥ з –ос≥Їю та одночасному приниженн≥ Ђукрањнськоњ ≥сторичноњ самобутност≥ї. јналог≥чн≥ скарги на стан речей у своњй д≥л¤нц≥ висловлювали л≥тературознавц≥.

 ремль, очевидно, прислухавс¤ до всього цього. ” 1957 р. украњнськ≥ ≥сторики д≥стали дозв≥л заснувати власний часопис п≥д назвою Ђ”крањнський ≥сторичний жур- налї. „ерез два роки почалас¤ публ≥кац≥¤ ”крањнськоњ –ад¤нськоњ ≈нциклопед≥њ, частково у в≥дпов≥дь на под≥бний проект, що його зд≥йснювали украњнськ≥ ем≥гранти на «аход≥. «а цим п≥шли так≥ вагом≥ багатотомн≥ публ≥кац≥њ, ¤к Ђ—ловник украњн- ськоњ мовиї, Ђ≤стор≥¤ украњнськоњ л≥тературиї, Ђ≤стор≥¤ украњнського мистецтваї й дуже детальна Ђ≤стор≥¤ м≥ст ≥ с≥л ”крањниї, ¤коњ не мали нав≥ть рос≥¤ни.

Ќамагаючись п≥днести украњнську науку й тим самим п≥дн¤ти престиж украњн- ськоњ культури, ≥нтел≥генц≥¤ зосередилас¤ не лише на традиц≥йних гуман≥тарних дис- ципл≥нах, а й вимагала створити в республ≥ц≥ можливост≥ дл¤ розвитку таких сучас- них галузей знань, ¤к ¤дерн≥ досл≥дженн¤ та к≥бернетика. “ак, у 1957 р. в  иЇв≥ було засновано комп'ютерний центр, що в 1962 р. став ≤нститутом к≥бернетики й вив≥в ”крањну на пров≥дну роль у ц≥й галуз≥ в —–—–. «'¤вл¤лис¤ численн≥ украњномовн≥ жур- нали з природничих ≥ сусп≥льних наук. ”крањнська ≥нтелектуальна ел≥та, ц≥лком оче- видно, збиралас¤ використати створен≥ дестал≥н≥зац≥Їю можливост≥ дл¤ поширенн¤ сучасних знань украњнською, а не рос≥йською мовою.

ќск≥льки ’рущов визнав, що багато жертв стал≥нського терору були репресован≥ незаконно, дедал≥ гучн≥ше лунали вимоги реаб≥л≥тувати њх. ѕершими, кому посмертно повернули добре ≥м'¤, стали репресован≥ п≥д час чисток комун≥сти. Ќа ”крањн≥ зрос- тали вимоги реаб≥л≥тувати таких нац≥онал-комун≥ст≥в, ¤к —крипник, ’вильовий ≥ чле- ни  ѕ«”. Ќезабаром уже пропонувалос¤ реаб≥л≥тувати так≥ ключов≥ постат≥ куль- тури, ¤к драматург ћикола  ул≥ш, театральний режисер Ћесь  урбас, к≥норежисер св≥товоњ слави ќлександр ƒовженко й видатний мислитель XIX ст. ћихайло ƒра- гоманов, кожен ≥з ¤ких дос¤г усп≥х≥в у намаганн≥ п≥днести украњнську культуру над властивою дл¤ нењ пров≥нц≥йн≥стю. ѕоза¤к в≥дновленн¤ доброго ≥мен≥ цих д≥¤ч≥в торкалос¤ такого пол≥тичне чутливого питанн¤, ¤к культурна незалежн≥сть ”крањни та њњ Ђвласний шл¤х до комун≥змуї, парт≥¤ реагувала на ц≥ вимоги обережно й неод- нозначне. јле той факт, що украњнська ≥нтел≥генц≥¤ продовжувала добиватис¤ реа- б≥л≥тац≥њ згаданих д≥¤ч≥в, св≥дчив про те, що ≥дењ репресованих ≥ надал≥ збер≥гали свою прит¤гальну силу.

ƒл¤ м≥льйон≥в украњнц≥в, ув'¤знених у сиб≥рських таборах примусовоњ прац≥, дестал≥н≥зац≥¤ принесла неспод≥вану волю: багато з них отримали амн≥ст≥ю й дозв≥л повернутис¤ додому. ÷ю часткову л≥кв≥дац≥ю г≥гантськоњ системи концтабор≥в при- скорив р¤д таб≥рних повстань, зокрема у ¬оркут≥ та Ќор≥льську (1953 р.),  араганд≥ (1954 р.), в ¤ких пров≥дну роль в≥д≥грали колишн≥ члени ќ”Ќ ≥ ”ѕј. ѕроте  ремль дав ¤сно зрозум≥ти, що не допустить ≥нтегрального нац≥онал≥зму ќ”Ќ. ” 1954 р., в розпал св¤ткувань пере¤славськоњ р≥чниц≥, було оголошено про страту ¬асил¤ ќхри- мовича Ч видатного пров≥дника ќ”Ќ на- ем≥грац≥њ, ¤кого з л≥така закинули на ”к- рањну американц≥. ј в 1956 р. в≥дбувс¤ р¤д широко висв≥тлених у прес≥ процес≥в над колишн≥ми членами ќ”Ќ, що зак≥нчилис¤ смертними вироками. Ќе викликало сумн≥в≥в, що режим ≥ дал≥ не вагаючись розправитьс¤ з кожним, хто зайде надто далеко в оборон≥ украњнських ≥нтерес≥в.

Ќац≥ональне питанн¤. „и не найпромовист≥шим св≥дченн¤м р≥шучост≥ ’рущова дотримуватис¤ основних засад рад¤нськоњ нац≥ональноњ пол≥тики Ч нав≥ть ¤кщо водночас робилис¤ де¤к≥ другор¤дн≥ поступки Ч стала реформа осв≥ти 1958 р. “≥ положенн¤ њњ широкоњ перебудови, що торкалис¤ вивченн¤ нац≥ональних мов, м≥стили надзвичайно багато суперечностей. ќтож, школ¤р≥ були зобов'¤зан≥ вивчати р≥дну, а також рос≥йську мову. ѕоз≥рно л≥беральна хрущовська реформа передбачала право батьк≥в вибирати мову навчанн¤ дл¤ своњх д≥тей. Ќа практиц≥ це означало, що можна навчатис¤ на ”крањн≥ й не вивчати украњнськоњ мови. « огл¤ду на ц≥лий р¤д формаль- них ≥ неформальних спонук до вивченн¤ рос≥йськоњ сл≥д було чекати, що багато батьк≥в в≥ддадуть своњх д≥тей до рос≥йських шк≥л, аби не обт¤жувати њх вивченн¤м другоњ, хай нав≥ть р≥дноњ, мови. ѕопри бурю протест≥в, до ¤ких приЇдналис¤ нав≥ть украњнськ≥ парт≥йн≥ чиновники, режим завдав цього удару по вивченню нац≥ональних мов, продемонструвавши в такий спос≥б, що нав≥ть у пер≥од л≥берал≥зац≥њ в≥н м≥г лише модиф≥кувати, але не в≥дкинути остаточно пол≥тику русиф≥кац≥њ.

ѕроте вплив дестал≥н≥зац≥њ с¤гнув далеко поза пол≥тико-культурн≥ теч≥њ та про- титеч≥њ, в ¤ких рухалис¤ кремл≥вськ≥ пол≥тики й кињвськ≥ ≥нтелектуали. «агальне по- слабленн¤ ≥деолог≥чного контролю ви¤вило нов≥ настроњ, що зароджувалис¤ серед осв≥ченоњ м≥ськоњ молод≥. якщо палка менш≥сть була сповнена р≥шучост≥ виправити кривди стал≥нського терору, то величезна б≥льш≥сть не ви¤вл¤ла в ≥деолог≥чних ≥ по- л≥тичних питанн¤х великоњ за≥нтересованост≥. ≤ все ж у молод≥ виразно зростали настроњ непокори влад≥ та прагненн¤ керуватис¤ в житт≥ засадами ≥ндив≥дуал≥зму, так довго пригн≥чуваного стал≥нською ортодокс≥Їю. ƒл¤ молод≥ стали нестерпними одноман≥тн≥сть рад¤нського житт¤, в≥джила мораль, старомодна манера вд¤гатис¤ ≥ вкрай ≥деолог≥зована система навчанн¤. ¬ њњ 'середовищ≥ поширювалас¤ мода на за- х≥дну джазову та поп-музику, що викликало перел¤к у старшого покол≥нн¤. ј де- ¤к≥ молод≥ люди, зокрема так зван≥ Ђстил¤гиї, нав≥ть хизувалис¤ своњм нечуваним (за рад¤нськими м≥рками) од¤гом ≥ Ђантигромадською повед≥нкоюї. Ќа ”крањн≥, ¤к ≥ в усьому –ад¤нському —оюз≥, почало з'¤вл¤тис¤ матер≥ал≥стичне й егоцентричне Ђяї-покол≥нн¤ (вже достатньо сформоване на «аход≥), дуже в≥дм≥нне в≥д поперед- нього, що породило таких завз¤тих комун≥ст≥в ≥ нац≥онал≥ст≥в.