Ќеспок≥й, що поширювавс¤ в усьому рад¤нському сусп≥льств≥, не м≥г не стурбу- вати ’рущова та його кремл≥вських однодумц≥в. ” грудн≥ 1962 р. в≥н викликав до себе групу пров≥дних рос≥йських письменник≥в ≥ застер≥г њх в≥д надм≥рного радикал≥зму. „ерез к≥лька м≥с¤ц≥в дошкульн≥й критиц≥ в прес≥ було п≥ддано р¤д представник≥в ро- с≥йськоњ ≥нтел≥генц≥њ. —тало зрозум≥ло, що режим невдовз≥ почне погром л≥берал≥в. —прийн¤вши сигнал ћоскви, парт≥йн≥ чиновники в  иЇв≥ приготувалис¤ приструнити Ђнезр≥л≥ елементиї в украњнськ≥й л≥тературн≥й громад≥.

Ќавесн≥ 1963 р. наступ почав јндр≥й —каба, украњнський парт≥йний чиновник, в≥дпов≥дальний за ≥деолог≥чну чистоту, нищ≥вно розгромивши творч≥сть таких л≥- тературознавц≥в, ¤к —верстюк, —в≥тличний ≥ особливо ƒзюба. ¬алентин ћалан- чук, головний охоронець ≥деолог≥њ на ”крањн≥, застер≥гав громадськ≥сть в≥д моло- дих ≥ недосв≥дчених письменник≥в, котр≥ виступають у Ђрол≥ перших борц≥в проти культу особи ≥ звертають надм≥рну увагу на негативн≥ ¤вища цього пер≥оду ≥, б≥льше того, вихвал¤ють твори зах≥дних письменник≥вї.  р≥м чергового заклику до боротьби з ус≥ма ви¤вами украњнського Ђбуржуазного нац≥онал≥змуї, в≥н з горд≥стю оголошував про своњ усп≥хи в боротьб≥ з рел≥г≥Їю ≥ об≥ц¤в зам≥нити рел≥г≥йн≥ св¤та на так≥ рад¤н- ськ≥ утвори, ¤к Ђƒень —ерпа ≥ ћолотаї та Ђ¬ечори роб≥тничоњ славиї.

≤ншим фактом, що вказував на поверненн¤ певних аспект≥в стал≥н≥зму, стала по- ¤ва к≥лькох неоф≥ц≥йних антисем≥тських публ≥кац≥й. Ќайхарактерн≥шою з них був трактат Ђ≤удањзм без прикрасї, що його у 1964 р. опубл≥кувала јкадем≥¤ наук ”крањ- ни, ц≥лком ймов≥рно, за вказ≥вкою ћоскви, оск≥льки в останн≥ дн≥ житт¤ —тал≥на пропагандистський апарат фабрикував матер≥али, в ¤ких намагавс¤ показати близьк≥ зв'¤зки й т≥сну сп≥впрацю м≥ж украњнськими нац≥онал≥стами та с≥он≥стами. Ћ≥бераль- на украњнська ≥нтел≥генц≥¤ п≥ддала книгу сувор≥й критиц≥. јле справжн≥й вибух обу- ренн¤ викликало пов≥домленн¤ про те, що у травн≥ 1964 р. вщент згор≥в в≥дд≥л б≥бл≥о- теки јкадем≥њ наук ”крањни, в ¤кому збер≥галис¤ тис¤ч≥ безц≥нних книжок ≥ доку- мент≥в з украњнськоњ ≥стор≥њ та культури. ” вчиненн≥ цього Ђнечуваного в ≥стор≥њ св≥то- воњ культури злочинуї признавс¤ ¤кийсь ѕогружальський Ч русоф≥л з≥ схильност¤- ми психопата.

÷≥ под≥њ стали промовистим св≥дченн¤м р≥шучост≥ ’рущова в≥дновити дисцип- л≥ну серед ≥нтел≥генц≥њ. ѕроте повертатис¤ до пол≥тики Ђжорсткоњ рукиї було зап≥зно. –¤д невдач у внутр≥шн≥й ≥ зовн≥шн≥й пол≥тиц≥, серед ¤ких провал ракетноњ конфрон- тац≥њ навколо  уби, розрив з  итаЇм, безладд¤, породжене реформами, й катастро- ф≥чний неврожай 1963 р., фатально ослабили позиц≥њ рад¤нського л≥дера. ¬ жовтн≥ 1964 р. його колеги втратили терпець ≥ змусили ’рущова п≥ти у в≥дставку. ƒоб≥ ре- форм, експериментаторства й л≥берал≥зац≥њ прийшов к≥нець.

„аси ’рущова, ц≥лком очевидно, були перех≥дним етапом рад¤нськоњ ≥стор≥њ. Ќе- зважаючи на численн≥ невдач≥, розчаруванн¤ й неспод≥ван≥ насл≥дки в≥д реформ та експеримент≥в, усе ж таки вдалос¤ перетворити —–—– ≥з крањни, де правл¤ть терор ≥ дракон≥вська пол≥тика, на б≥льш рац≥ональну систему господарюванн¤, ор≥Їнтовану на передову ≥ндустр≥альну технолог≥ю. ÷ей перех≥д виразно в≥дчувавс¤ на ”крањн≥, де стал≥н≥зм с¤гнув найжахлив≥ших форм.

як≥ ж зм≥ни в≥дбулис¤ в хрущовськ≥ роки ≥ Ч що не менш важливо Ч ¤к≥ не в≥д- булис¤? ѕрипинилис¤ масов≥ арешти, терор ≥ чистки. “аЇмна пол≥ц≥¤, прерогативи ¤коњ обмежили, тепер викликала Ђнебезпечн≥ елементиї на Ђзадушевн≥ї розмови ≥, ¤к правило, погрожувала зв≥льненн¤м з роботи чи обмеженн¤м можливостей д≥стати осв≥ту њхн≥м д≥т¤м. “а ¤кщо ц≥ зустр≥ч≥ не давали бажаного результату, проводилис¤ арешти (але вже не розстр≥ли), не такою суворою стала трудова дисципл≥на. ѕосту- пово п≥двищувавс¤ життЇвий р≥вень. Ќа де¤кий час письменники, поети та ≥нш≥ д≥¤ч≥ культури д≥стали ширший прост≥р дл¤ самовираженн¤. «ростали впевнен≥сть кер≥в- ництва республ≥канськоњ компарт≥њ у своњх силах та визнанн¤ важливого економ≥чного значенн¤ ”крањни у склад≥ —–—–. јле найб≥льш вражаючою, особливо з огл¤ду на жахлив≥ втрати, що њх зазнала украњнська ≥нтел≥генц≥¤ в 30-х роках, стала по¤ва но- вого багатооб≥ц¤ючого покол≥нн¤ д≥¤ч≥в культури.

ѕроте в недоторканост≥ збереглос¤ багато основоположних рис рад¤нського способу житт¤. ÷ензура продовжувала жорстоко регламентувати меж≥ того, що дозвол¤лос¤ читати, бачити й слухати. јбсолютну монопол≥ю на пол≥тичну владу ут- римувала комун≥стична парт≥¤. ѕопри реформи економ≥кою й дал≥ управл¤ли бюро- крати, а вс≥ громад¤ни працювали на державних п≥дприЇмствах ≥ в установах та ку- пували товари у державних крамниц¤х. «ростанн¤ значенн¤ ”крањни в —–—– ≥ пол≥- тичн≥ усп≥хи окремих украњнц≥в н≥¤к не зм≥нили того факту, що ≥нтереси ”крањни ли- шалис¤ ц≥лком п≥дпор¤дкованими ≥нтересам рад¤нськоњ ≥мпер≥њ в ц≥лому.