Ѕудь-¤ка дискус≥¤ про культуру середньов≥чного сусп≥льства зосереджуЇтьс¤ на- самперед на його рел≥г≥йних в≥руванн¤х та ≥нститутах. ¬ ≥стор≥њ  ињвськоњ –ус≥ маЇмо дв≥ окрем≥ рел≥г≥йн≥, а в≥дтак ≥ культурн≥ епохи. ƒо 988 р. засобом задоволенн¤ духовних потреб сх≥дних слов'¤н був ан≥м≥зм, у засад≥ ¤кого лежало обожненн¤ сил природи та поклон≥нн¤ духам предк≥в. Ќайвищим божеством у ¤зичницькому пан- теон≥ вважавс¤ ѕерун Ч бог грому ≥ блискавки, аналог≥чний сканд≥навському бо- гов≥ “ору, хоч пов'¤зана з ним м≥фолог≥¤ не була такою химерною. ƒо ≥нших важ- ливих божеств належали ƒажбог ≥ —варог Ч боги пов≥тр¤ й сонц¤, дарител≥ земних благ. «аконом≥рно, що серед землеробського люду поширеним був також культ бо- г≥в родючост≥ Ч –ода та –ожаниц≥.  р≥м того, об'Їктами поклон≥нн¤ вважалис¤ сотн≥ дух≥в р≥чок, л≥с≥в та предк≥в; це часто виражалось у жертвуванн≥ њм тварин, а поде- куди й людей. —х≥дн≥ слов'¤ни не зводили своњм божествам величних храм≥в, ¤к ≥ не мали складноњ духовноњ ≥Їрарх≥њ Ч власне це й по¤снюЇ в≥дносно слабкий оп≥р христи¤нству з боку њхньоњ рел≥г≥њ. ≤ все ж ≥з приходом новоњ рел≥г≥њ в≥руванн¤ пред- к≥в не зникли безсл≥дно. ѕ≥д личиною христи¤нства ще прот¤гом стол≥ть серед сх≥д- них слов'¤н збер≥гавс¤ рел≥г≥йний дуал≥зм, або двов≥р'¤, що пол¤гало у дотриманн≥ ¤зичницьких за походженн¤м звичањв та обр¤д≥в (таких, зокрема, ¤к св¤ткуванн¤ приходу весни).

≤з прийн¤тт¤м христи¤нства у  ињвськ≥й –ус≥ поширилас¤ нова, витончена й складно орган≥зована рел≥г≥¤. ” 1037 р. п≥сл¤ прињзду ≥з  онстантинопол¤ першого у довг≥й низц≥ грецьких митрополит≥в (прот¤гом ус≥Їњ  ињвськоњ доби лише дв≥ч≥ на цей пост призначалис¤ не греки) була заснована митрополича Їпарх≥¤. ѕервинно до –уськоњ митропол≥њ входило в≥с≥м Їпископств, але згодом њхн¤ к≥льк≥сть зросла до ш≥стнадц¤ти. ƒес¤ть ≥з них розташовувалис¤ на земл¤х сучасноњ ”крањни. Ѕагато Їпископ≥в теж були в≥зант≥йц¤ми. ¬они везли з собою власне оточенн¤: писар≥в, по- м≥чник≥в, майстр≥в, перетворюючи Їпископства на осередки поширенн¤ в≥зант≥й- ськоњ культури. ƒуховенство под≥л¤лос¤ на дв≥ категор≥њ: Ђб≥леї, тобто параф≥¤льн≥ св¤щеники, що не давали об≥тниц≥ цел≥бату (безшлюбност≥) й звичайно одружували- с¤ в своЇму ж середовищ≥, та Ђчорнеї, тобто ченц≥, з ¤ких обиралис¤ висок≥ духовн≥ ≥Їрархи. Ќамагаючись уникнути мирських гр≥х≥в ≥ спокус, ченц≥ жили у в≥длюдненн≥, й тому њх вважали цв≥том в≥руючого люду, а њхн≥ монастир≥ були осередками хри- сти¤нськоњ осв≥ти й науки. ” XIII ст. в  ињвськ≥й –ус≥ ≥снувало близько 50 монасти- р≥в, ≥з них 17Чу самому  иЇв≥.

÷ерква справл¤ла величезний вплив на культуру  ињвськоњ –ус≥. —порудженн¤ одного лише храму Ч славетноњ —оф≥њ  ињвськоњ Ч Ї безпосередн≥м п≥дтвердженн¤м того, наск≥льки всеохоплюючим був вплив церкви на мистецтво. «будована у 1037 р. за кн¤зюванн¤ ярослава ћудрого ц¤ чудова кам'¤на споруда, зведена грецькими майстрами на вз≥рець константинопольського храму, мала п'¤ть апсид, п'¤ть неф≥в ≥ тринадц¤ть бань. –озк≥шне прикрашений ≥нтер'Їр п≥дтримували мармуров≥ й але- бастров≥ колони. Ќапевно, краса цього храму христи¤нського Ѕога здавалас¤ просто сл≥пучою призвичаЇним до скромних дерев'¤них буд≥вель ки¤нам. ¬ласне, саме таке враженн¤ й мав справл¤ти собор, поза¤к у в≥зант≥йськ≥й церкв≥ добре розум≥ли, що високе мистецтво, звернене до людських емоц≥й, часто куди ефективн≥ше посилю- вало в≥ру, н≥ж богослов'¤, що апелюЇ до розуму. « ц≥Їю метою церква спри¤ла розвитков≥ мистецтв ≥ ремесел. «окрема, ≥нтер'Їр —в. —оф≥њ прикрашали кольоров≥ мозањки та фрески, що з дивовижною правдопод≥бн≥стю змальовували людину. ≤нший спос≥б викликати благогов≥нн¤ пол¤гав у використанн≥ ≥кон, тобто зображень боже- ственних ≥стот на спец≥ально оброблених дошках. ≤кони поширювалис¤ по приват- них осел¤х, де ставали найц≥нн≥шою в родин≥ спадщиною.  ожен ≥з цих нових р≥зно- вид≥в мистецтва попервах зазнавав впливу грецьких зразк≥в. “а з часом майстри навчилис¤ поЇднувати в цих жанрах ≥ м≥сцев≥ елементи, створюючи дедал≥ вираз- н≥ший власний стиль. ѕроте впливи сх≥дноњ церкви на мистецтво не завжди були благотворними. “ак, через те, що в≥зант≥йц≥ не любили ставити у своњх храмах статуй, скульптура не д≥стала пом≥тного розвитку.

“аким же визначальним був вплив христи¤нства на способи ≥нтелектуальноњ експрес≥њ давн≥х русич≥в. ѕ≥сл¤ 988 р. в ужиток ув≥йшло письмо, базоване на абетц≥, створен≥й ченц¤ми  ирилом ≥ ћефод≥Їм Ч греками, що поширювали христи¤нство серед слов'¤н. Ќа в≥дм≥ну в≥д –иму з його напол¤ганн¤ми використовувати в бого- служ≥нн¤х латину  онстантинополь погоджувавс¤ з тим, що новонавернен≥ народи користувалис¤ у церкв≥ власною мовою. ¬≥дтак у богослуж≥нн¤х та ≥нших справах церкви вживали церковнослов'¤нську мову Ч л≥тературну норму, що спиралас¤ на п≥вденнослов'¤нськ≥ д≥алекти й була легко зрозум≥лою сх≥дним слов'¤нам. ѕосту- пово вона поширилас¤ на лише на рел≥г≥йну, а й на св≥тську л≥тературу, що ставала багатшою та р≥зноман≥тн≥шою.

«аконом≥рно, що б≥льш≥сть зразк≥в ц≥Їњ писемноњ л≥тератури мали рел≥г≥йний характер. “ут у достатку маЇмо уривки з≥ —тарого й Ќового запов≥т≥в, г≥мни, пропо- в≥д≥, жит≥¤ св¤тих. Ќайвидатн≥шими серед них Ї Ђѕатерикї, тобто опов≥дь про житт¤ св¤тих, написана ченц¤ми  иЇво-ѕечерськоњ лаври, пропов≥д≥ й г≥мни св.  ирила “уровського, писанн¤ кињвського митрополита середини XI ст. ≤лар≥она Ч можливо, найосв≥чен≥шого мужа  ињвськоњ –ус≥. ” своЇму знаменитому Ђ—лов≥ про закон ≥ благодатьї, прочитаному у 1052 р. в присутност≥ ярослава ћудрого, ≤лар≥он май- стерно протиставл¤Ї христи¤нство ¤зичництву й описуЇ хрещенн¤ –ус≥. ” цьому твор≥ в≥н демонструЇ чудове волод≥нн¤ складними прийомами в≥зант≥йськоњ риторики, а також глибоке знанн¤ Ѕ≥бл≥њ. ѕроте при вс≥й своњй поваз≥ до грецькоњ культури ≤лар≥он не був грекоф≥лом. ” Ђ—лов≥ про закон ≥ благодатьї в≥н п≥дкреслюЇ велич ≥ значенн¤ –ус≥, применшуЇ роль ¬≥зант≥њ в њњ наверненн≥ до новоњ в≥ри, припи- суючи всю заслугу у зд≥йсненн≥ цього ≥сторичного кроку ¬олодимиров≥.

якщо в рел≥г≥йних творах грецьк≥ впливи ц≥лком дом≥нували, то у л≥тописах вони були менш пом≥тними. –анн≥ кињвськ≥ л≥тописи, створен≥ переважно монахами й пройн¤т≥ христи¤нським св≥тов≥дчутт¤м, характеризувалис¤ реал≥змом ≥ багатством подробиць. ” них в≥дтворювалис¤ й головн≥ проблеми доби Ч так≥ ¤к кн¤з≥вськ≥ чва- ри, боротьба з кочовиками,Ч й подробиц≥ окремих под≥й. Ќайважлив≥шим ≥з них Ї л≥- топис, в≥домий п≥д назвою Ђѕов≥сть временних л≥тї. …ого пов'¤зують з ≥менами мона- х≥в Ќестора та —ильвестра, ¤к≥ склали л≥топис у 11 ≤«Ч1116 рр. «аймалис¤ л≥тератур- ною творч≥стю й представники св≥тськоњ верх≥вки. Ќезважаючи на пост≥йну зайн¤- т≥сть пол≥тичними справами, написав своЇ зворушливе й сповнене роздум≥в Ђѕовчан- н¤ї кн¤зь ¬олодимир ћономах. ™ п≥дстави допускати, що анон≥мний автор найчу- дов≥шого поетичного твору  ињвськоњ доби Ч Ђ—лова о полку ≤горев≥мї ( 1185Ч1 187) також належав до кн¤жого двору. ¬с¤ його опов≥дь про невдалий пох≥д на кочови-

“анець. «ображенн¤ на черн≥г≥вськ≥й чаш≥ XII ст.

к≥в др≥бного руського кн¤з¤ пройн¤та пристрасним закликом до ворогуючих руських кн¤з≥в об'Їднатис¤ задл¤ сп≥льного блага. «астосувавши ритм≥зований в≥рш, ¤скрав≥ образи, багату мову, дивовижн≥ за своЇю уособлен≥стю картини природи, автор ство- рив справжн≥й л≥тературний шедевр.

јле при всьому багатств≥ експрес≥њ писемн≥ джерела лишалис¤ недоступними дл¤ неписьменного люду  иЇва. —карбницею народноњ мудрост≥ й творчого духу слу- гували дл¤ нього п≥сн≥, приказки, загадки, казки й особливо усний епос, або билини. « вуст в уста, в≥д покол≥нн¤ до покол≥нн¤ переказувалис¤ билини, в ¤ких розпов≥да- лос¤ про подвиги таких попул¤рних народних персонаж≥в, ¤к веселий сел¤нський син ≤лл¤ ћуромець, км≥тливий син св¤щеника јльоша ѕопович ≥ син бо¤рина ƒоб- рин¤ ћикитич; ус≥ троЇ Ч члени м≥ф≥чноњ дружини кн¤з¤ ¬олодимира. ѕод≥бно до лицар≥в  руглого —толу корол¤ јртура ц≥ сх≥днослов'¤нськ≥ вит¤з≥ лишили ¬оло- димир≥в дв≥р ≥ вирушили на боротьбу ≥з силами зла. „асто серед њхн≥х ворог≥в були половецький “угоркан, що вм≥в перетворюватис¤ на зм≥¤ “угарина ≥ символ≥зував у народн≥й св≥домост≥ пост≥йну загрозу з≥ степу, або ж це був ∆идовин, присутн≥сть ¤кого в епос≥, в≥рог≥дно, Ї в≥длунн¤м народноњ пам'¤т≥ про тривалу боротьбу з хоза- рами, ¤к≥ спов≥дували ≥удањзм. ”с≥ ц≥ опов≥д≥ були сповнен≥ таЇмниць ≥ чаклунства, а христи¤нськ≥ ц≥нност≥ часто перепл≥талис¤ в них ≥з залишками ¤зичницького ми- нулого.

—еред учених побутують р≥зн≥ думки щодо р≥вн¤ ≥ поширенн¤ осв≥ти в  ињвськ≥й –ус≥. Ќе п≥дл¤гаЇ сумн≥ву, що представники знат≥ д≥ставали осв≥ту. ¬ л≥топис≥ пов≥- домл¤Їтьс¤, що у 988 р. кн¤зь ¬олодимир наказав в≥ддати у навчанн¤ бо¤рських д≥тей, а його син ярослав заснував у Ќовгород≥ школу дл¤ 300 хлопчик≥в аристокра- тичного походженн¤. ”  иЇв≥ центром ц≥Їњ д≥¤льност≥ стала —в. —оф≥¤. ¬ 1037 р. на терен≥ собору м≥стилис¤ школа та б≥бл≥отека.  иЇво-ѕечерська лавра також мала б≥бл≥отеку, а де¤к≥ њњ монахи славилис¤ своЇю осв≥чен≥стю, що в т≥ часи переважно означало добру об≥знан≥сть ≥з рел≥г≥йними текстами. —еред кн¤з≥в наука також була у пошан≥. ¬≥домо, ¤ким книголюбом був ярослав ћудрий; його син ¬севолод волод≥в п'¤тьма мовами, письменною була й дочка јнна.  оли вона стала короле- вою ‘ранц≥њ, це незвичайне дл¤ ж≥нки тих час≥в дос¤гненн¤ в≥др≥зн¤ло њњ в≥д б≥льшо- ст≥ ж≥нок французького двору. ѕроте складн≥ше в≥дпов≥сти на питанн¤ про пошире- н≥сть осв≥ти серед простого люду. ƒе¤к≥ вчен≥ вважають, що знайден≥ в Ќовгород≥ абетки на берест≥ дл¤ школ¤р≥в та наст≥нн≥ написи у —в. —оф≥њ Ї св≥дченн¤м доступно- ст≥ осв≥ти й дл¤ нижчих верств, але багато ≥нших фах≥вц≥в довод¤ть, що осв≥та взагал≥ та об≥знан≥сть ≥з в≥зант≥йсько-христи¤нською культурою зокрема були в основному прив≥ле¤ми мирськоњ та церковноњ ел≥ти, а в≥дтак лишалис¤ недос¤жними дл¤ мас.

як украњнськ≥, так ≥ рос≥йськ≥ ≥сторики розгл¤дають  ињвську –усь ¤к нев≥д'Їмну частину ≥стор≥њ своњх народ≥в. “ут часто законом≥рно виникаЇ питанн¤ про те, хто маЇ б≥льше право вважати себе њњ спадкоЇмц¤ми. –ос≥йськ≥ ≥сторики, особливо т≥, кот- р≥ зазнали впливу юридичноњ школи XIX ст., довод¤ть, що оск≥льки рос≥¤ни були Їди- ною сх≥днослов'¤нською нац≥Їю, ¤ка створила у нов≥тн≥ часи свою державу (апо- гей ≥сторичного процесу вони вбачають у розвитку державност≥), то зв'¤зок ћосков- ськоњ держави ≥з першою державою сх≥дних слов'¤н був найб≥льш важливим ≥ посл≥- довним. ≤з цього випливаЇ, що оск≥льки у нов≥тню епоху украњнц≥ й б≥лоруси власних держав не мали, то м≥ж њхньою ≥стор≥Їю н≥¤ких суттЇвих зв'¤зк≥в не ≥снувало. ¬пли- вовий рос≥йський ≥сторик ћихайло ѕогод≥н п≥шов ≥ще дал≥, довод¤чи, що зв'¤зки –ос≥њ з  иЇвом не т≥льки спадков≥, а й етн≥чн≥. «а його теор≥Їю, п≥сл¤ зруйнуванн¤ монголо-татарами  иЇва у 1240 р. велика частина населенн¤, що вр¤тувалос¤, пе- реселилас¤ з п≥вдн¤ на п≥вн≥чний сх≥д Ч у серцевину сучасноњ –ос≥њ. ≤ хоч цю теор≥ю давно розв≥нчано, њњ продовжують пропагувати багато рос≥йських ≥ нерос≥йських ≥сторик≥в.

” XIX ст. ≥з поглибленн¤м нац≥ональноњ св≥домост≥ украњнц≥в зросло невдоволенн¤ тим, що рос≥¤ни монопол≥зували Ђславу  иЇваї. ” 1906 р. найвагом≥ший аргумент проти традиц≥йноњ схеми рос≥йськоњ ≥стор≥њ висунув славетний украњнський ≥сторик ћихайло √рушевський. як посл≥довний демократ, √рушевський п≥ддав сумн≥ву пра- вом≥рн≥сть вивченн¤ ≥стор≥њ ¤к насамперед процесу творенн¤ держави. ƒл¤ нього стрижнем ≥стор≥њ був досв≥д, накопичений певною етн≥чною сп≥льн≥стю, котра насел¤Ї земл≥ своњх предк≥в. ¬≥н припускав (а це його припущенн¤ п≥дтверджують р¤д недав- н≥х рад¤нських досл≥джень з археолог≥њ), що починаючи з племен≥ ант≥в VI ст. до

XX ст. велику частину ”крањни займали народност≥, ¤к≥ у своњй основ≥ належали до одного етн≥чного типу. якщо населенн¤ й справд≥ полишало ÷ентральну ”крањну через наскоки монголо-татар (а на думку √рушевського, спустошенн¤ та м≥грац≥њ, спричинен≥ ними, були менших масштаб≥в), то з в≥дновленн¤м в≥дносного спокою во- но знову поверталос¤. «а твердженн¤м √рушевського, ¤кий аж н≥¤к не под≥л¤в нор- манськоњ теор≥њ, украњнц≥ Ї пр¤мими нащадками пол¤н Ч племен≥, ¤ке в≥д≥грало пров≥дну роль у розвитку  иЇва. ¬ласне, тому саме цей њхн≥й досв≥д ≥ займаЇ найваж- лив≥ше м≥сце в ≥стор≥њ ”крањни.

√рушевський вважаЇ, що приписувати  ињвськ≥й доб≥ центральне м≥сце в рос≥й- ському минулому Ч значило б не т≥льки применшувати ун≥кальн≥ пол¤но-украњнськ≥ здобутки, але й обт¤жувати рос≥йську ≥стор≥ю штучним, ¤кщо не переб≥льшеним, до- датком, що сто¤в би на завад≥ пошук≥в њњ справжнього кор≥нн¤. якщо ж все-таки вва- жати державу засобом збереженн¤ кињвськоњ спадщини, доводить дал≥ √рушевський, то куди б≥льшу частину ц≥Їњ спадщини зберегли √алицько-¬олинське кн¤з≥вство, а п≥зн≥ше ¬елике кн¤з≥вство Ћитовське з його сильними украњнськими та б≥лоруськи- ми елементами, н≥ж це могли зробити розташован≥ далеко на п≥вн≥чному сход≥ –остовське, —уздальське, ¬олодимирське, “верське та ћосковське кн¤з≥вства. яке ж тод≥, на думку √рушевського, в≥дношенн¤ рос≥йськоњ ≥стор≥њ до  ињвськоњ доби? ѕод≥бно до то≥ю ¤к √алл≥¤ Ч колись пров≥нц≥¤ –иму, а нин≥ сучасна ‘ранц≥¤ Ч запозичила з –иму багато елемент≥в його сусп≥льно-економ≥чного устрою, законо- давства та культури, щось под≥бне вчинила ћосква стосовно  иЇва. јле ћосква не була продовженн¤м чи ¤кимось другим етапом ≥сторичного процесу, започатковано- го у  иЇв≥. ѕри на¤вност≥ рис, ¤к≥ ћосква запозичила у  иЇва, њњ кор≥нн¤, вважаЇ √рушевський, виростало з географ≥чних, пол≥тичних та етн≥чних умов, притаманних ѕ≥вн≥чному —ходов≥.

” питанн≥ про спадщину  ињвськоњ держави рад¤нськ≥ ≥сторики займають ком- пром≥сну позиц≥ю. ¬они довод¤ть, що  ињв створили вс≥ три сх≥днослов'¤нськ≥ на- роди Ч украњнц≥, рос≥¤ни та б≥лоруси. “очн≥ше, населенн¤  ињвськоњ –ус≥, так званий Ђдавньоруський народї, було сп≥льними предками вс≥х трьох нац≥й. –ад¤нськ≥ вчен≥ пост≥йно наголошують на одноман≥тност≥ та однор≥дност≥ культури, мови, звичањв, господарства та пол≥тики Ђдавньоруського народуї. ÷е положенн¤ св≥домо п≥дкрес- люЇтьс¤, щоб не лише запоб≥гти заз≥ханн¤м Ђбуржуазно-нац≥онал≥стичних ≥стори- к≥вї того чи ≥ншрго народу на б≥льшу частину спадщини  ињвськоњ –ус≥, а й унемож- ливити саму думку про на¤вн≥сть ¤кихось рег≥ональних в≥дм≥нностей на величезних просторах –ус≥. “еор≥¤ етн≥чноњ та культурноњ одноман≥тност≥  ињвськоњ –ус≥ ство- рюЇ враженн¤, що Ђдавн≥ русич≥ї Ч це немовби проекц≥¤ у минуле однор≥дного Ђрад¤нського -народуї, запланованого на майбутнЇ.

“еор≥¤ рад¤нських ≥сторик≥в, що поступово вит≥сн¤Ї погл¤ди традиц≥йноњ рос≥йськоњ ≥стор≥ограф≥њ, грунтуЇтьс¤ на твердженн≥, що оск≥льки три сх≥днослов'¤н- ськ≥ народи сформувалис¤ лише п≥сл¤ занепаду  иЇва, то суперечки навколо кињв- ськоњ спадщини Ї безп≥дставними. ќсновною причиною розщепленн¤ сх≥дних сло- в'¤н на три окремих народи пропонуЇтьс¤ вважати монголо-татарську навалу та поглиненн¤ украњнц≥в ≥ б≥лорус≥в польсько-литовською державою. ÷е досить неспо- д≥ваний в≥дступ в≥д традиц≥йного марксистського положенн¤ про величезну роль у процес≥ формуванн¤ нац≥й соц≥ально-економ≥чних чинник≥в. Ѕ≥льше того, з такого п≥дходу випливаЇ, що ¤кби не згадан≥ зовн≥шн≥ чинники, н≥¤коњ диференц≥ац≥њ в Ђдав- ньоруському народ≥ї не в≥дбулос¤ б. “ак чи ≥накше, суперечки щодо спадщини  ињв- ськоњ держави зайвий раз св≥дчать про те, ¤к т≥сно переплелис¤ в ≥стор≥ограф≥њ  ињвськоњ доби пол≥тичн≥, ≥деолог≥чн≥ та науков≥ питанн¤.